Ухвала суду № 138398534, 22.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"22" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1974/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача Верховець К.С.,

від відповідача Никисла О.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал про визнання неправомірними дій товариства щодо нарахування згідно з договором № 6242/3 від 07.08.2001 за березень 2026 року за скид понаднормативно стічних вод шляхом виставлення рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт № 503151/102888 від 23.03.2026 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства при відборі проб, умов їх зберігання, транспортування, що вплинуло на результати вимірювань та недотримання строків направлення позивачу результатів аналізів (вимірювань).

19.05.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт до господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 17361/26), відповідно до якого позивач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал фото та відео-фіксацію відбору проб на об`єкті позивача 04.03.2026 року; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал результати вимірювань показників якості стічної води (дата відбору проб 04.03.2026 року).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1974/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 18.06.2026 р. о 16:00 год.

12.06.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 20526/26), відповідно до якої відповідач просить суд надати його представнику можливість участі у підготовчому засіданні по справі № 916/1974/26, призначеному на 18 червня 2026 р. о 16:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.06.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20630/26), відповідно до якого відповідач просить суд закрити провадження у справі № 916/1974/26 за позовом ТПК Зеніт до ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал про визнання неправомірними дій товариства щодо нарахування згідно з договором № 6242/3 від 07.08.2001 за березень 2026 року за скид понаднормативно стічних вод шляхом виставлення рахунку товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт № 503151/102888 від 23.03.2026 та судові витрати покласти на позивача.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Як стверджує відповідач, Верховний Суд у вказаній постанові зауважив, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірними нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов`язку здійснювати плату за скид ненормативно очищених стічних вод в міську каналізацію) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг) тощо.

При цьому, як наголошує відповідач, ТПК Зеніт звернулася до Господарського суду Одеської області також із позовом про визнання неправомірними дій ТОВ Інфокс щодо нарахування додаткової плати за скид понаднормативно-стічних вод шляхом виставлення рахунку № 503151/102888 від 23.03.2026, зазначаючи у позові про незгоду з проведеною відповідачем процедурою відбору проб, їх подальшого транспортування й зберігання; що акт відбору проб не є належним доказом підтвердження правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань.

Відтак, відповідач зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.05.2020 у справі № 916/1126/19, подібних висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 15.07.2022 у справі № 918/662/21, позовні вимоги ТПК Зеніт у справі № 916/1947/26 не підлягають розгляду, як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду, а справа № 916/1974/26 підлягає закриттю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 20630/26 від 15.06.2026).

У підготовчому засіданні господарського суду 18 червня 2026 року по справі № 916/1974/26 протокольно оголошено перерву до 07 липня 2026 року о 15:00 год.

26.06.2026 р. від Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 22270/26).

06.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 23611/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 року підготовче засідання відкласти на 22 липня 2026 р. о 10:00 год.

Розглянувши заявлене Товариством з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал клопотання про закриття провадження у справі, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Водночас кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності в абонента обов`язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного.

При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19, Верховний Суд встановив, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов`язку здійснювати плату за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг) тощо.

За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19 дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за вимогами про визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками Верховного Суду у постанові від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді, Верховний Суд визнав необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому Верховний Суд визначив, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019, як доказу у справі, та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань, і як наслідок права у нього на отримання відповідних сум, може бути встановлено у межах відповідного спору про право з використанням належних засобів доказування, а не шляхом задоволення позову у цій справі.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору по цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт про визнання дій відповідача щодо нарахування згідно з договором № 6242/3 від 07.08.2001 року за березень 2026 р. за скид понаднормативно-стічних вод шляхом виставлення рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт № 503151/102888 від 23.03.2026 неправомірними, тобто прохальна частина позовної заяви містить обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який полягає саме у визнанні неправомірним нарахування плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням шляхом виставлення рахунку за скид понаднормативних забруднень, тобто у встановленні факту такої правомірності чи неправомірності.

Відтак, фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов`язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного, тобто, задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19 та вважає, що заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення тощо.

Аналогічний висновок викладено у тотожній справі у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 918/662/21.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що заявлена позивачем у цій справі вимога не може самостійно розглядатися в окремій справі, у зв`язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі № 916/1974/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал про визнання дій неправомірними підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 р. по справі № 916/3592/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.05.2020 у справі № 916/1126/19, господарський суд роз`яснює, що вимоги про визнання неправомірним нарахувань за скид понаднормативних стічних вод відповідно до виставлених рахунків та згідно актів про відбір проб не підлягають розгляду як у порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод як доказу у справі та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань та відповідних наслідків - має встановлюватися в межах відповідного спору про право, зокрема, у можливому позові про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Крім того, господарським судом враховано правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 920/730/16, в якій Суд дійшов висновку, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно-господарською санкцією.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п. 29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГКП України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до цієї норми провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 20 ГПК України).

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 916/1974/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал про визнання дій неправомірними закрити у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 22 липня 2026 року.

Суддя В.С. Петров