Ухвала суду № 138398227, 21.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

21.07.2026 Справа № 914/806/26

за позовом: Благодійного фонду Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви, м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача 1: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача 2: Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів Надія, м. Дрогобич Львівської області,

про визнання акта нечинним та визнання недійсним договору оренди.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Р. Пилипів.

від відповідача 1: М. Сенців,

від відповідача 2: В. Мацепура.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.court.gov.ua.

СУД ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Благодійного фонду Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви до Дрогобицької міської ради та Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів Надія про визнання акта на право постійного користування земельною ділянкою нечинним та визнання недійсним договору оренди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №914/806/26 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 24.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк з дня вручення ухвали суду на виправлення допущених недоліків. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, а також встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Подальший рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

21.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, а 01.05.2026 заперечення на відповідь на відзив.

24.04.2026 позивач подав відповідь на відзив, а 28.04.2026 подав клопотання про долучення документів.

02.05.2026 позивач подав заяву, в якій просить доповнити позовні вимоги наступною вимогою: «зобов`язати відповідача 2 усунути перешкоди у користуванні нежитловими будівлями, орендованими приміщеннями та прилеглою до них територією шляхом забезпечення, вільного, цілодобового та безперешкодного доступу працівників Фонду до усіх приміщень, забезпечення безперешкодного заїзду, виїзду та паркування транспортних засобів позивача, а також шляхом демонтажу чи постійного відчинення воріт та інших пристроїв обмеження руху» та відмовляється від раніше заявленої вимоги про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ №19 від 13.12.1994.

25.05.2026 відповідач 1 подав заперечення на заяву про зміну предмета позову, оскільки заявлена нова вимога грунтується на інших фактичних обставинах, які не були підставою первісного позову та є самостійним негаторним позовом. Нормами ГПК не передбачено одночасної зміни предмета та підстав позову.

25.06.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі.

Позивач у підготовче засідання 21.07.2026 з`явився, просив прийняти заяву про зміну позовних вимог.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечили проти задоволення заяви, оскільки така не відповідає вимогам ч.3 ст. 46 ГПК України, адже у ній позивач фактично просить змінити і предмет і підставу позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників процесуу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.3.10, 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Водночас, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Слід також відзначити, що Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі надходження до суду заяви про зміну позовних вимог, суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі №675/1024/16-ц).

Касаційний суд у постанові від 19.12.2019 у справі №925/185/19 відзначає, що об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Зазначені вище висновки були враховані, зокрема, в постанові Верховного суду від 16.05.2024 у справі № 905/36/22, прийнятій у подібних правовідносинах. Вказаною постановою Верховний Суд констатував порушення судами норм процесуального права у випадку прийняття заяви про зміну предмету позову шляхом доповнення первісних немайнових вимог про визнання недійсним правочину вимогами немайнового характеру (застосування наслідків недійсності правочину). Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 17.02.2023 № 902/560/20(902/301/21).

Позовна вимога про усунення перешкод у користуванні майном є самостійним, нормативно визначеним способом захисту прав власника майна (негаторним позовом), яка ґрунтується на зовсім відмінних підставах, аніж вимоги немайнового характеру про визнання таким, що втратив чинність нормативно-правового акту та недійсним договору оренди.

В даному випадку, доповнюючи позовну заяву позивач фактично звертається до суду з новою вимогою з інших підстав, з іншим предметом, що підпадає під правове регулювання, які позивач первісно не визначав. Крім того, у позовній заяві позивач просив визнати таким, що втарив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, а у поданій заяві просить усунути перешкоди у користуванні нежитловими будівлями.

Враховуючи, що вимога про усунення перешкод у користуванні майном має самостійний предмет доказування, тому така вимога не може бути предметом зміни позову, а підлягає заявленню шляхом подання окремої позовної заяви.

З огляду на викладене, заява позивача про зміну предмета позову не приймається судом до розгляду, адже у протилежному випадку зміниться і предмет, і підстава позову.

З метою належного виконання завдань господарського судочинства та підготовки справи для розгляду по суті, для надання можливості учасникам справи висловити свої аргументи і міркування щодо позову або мирно врегулювати спір, суд вважає за необхідне оголосити перерву у підготовчому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46, 48, 177, 182-185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви про зміну предмета позову відмовити

2. Оголосити переву у підготовчому засіданні до 03.08.2026 о 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул.Личаківська, 128. Інформацію про номер залу судового засідання буде розміщено на дошці оголошень. Проведення підготовчого засідання здійснити у режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua)

3. Явка сторін у судовому засіданні - обов`язкова.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали виготовлено 22.07.2026

.

Суддя Яворський Б.І.