Рішення № 138398225, 16.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/1110/26

Провадження № 2/127/5604/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Перевізник А.О.,

з участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «УкрКредитФінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору №1252-5985 від 09.08.2023 в загальному розмірі 55546,56 грн. та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги ТОВ «УкрКредитФінанс» мотивувало тим, що 09.08.2023 між позивачем та відповідачем за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про надання кредиту №1252-5985. Даний кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5322 для підписання Ккедитного договору №1252-5985 від 09.08.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

За умовами договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 14000 грн., строком кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена відсоткова ставка 1,20% в день, стандартна відсоткова ставка 1,50% в день, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Проте, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 55546,56 грн., з яких: заборгованість за кредитом 12029,32 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 43517,24 грн., тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

23.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не погоджується. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що дійсно вона отримала кредит у розмірі 14000 грн. та в подальшому сплатила кредитору грошові кошти на загальну суму 13380 грн. Відповідачка є дружиною військовослужбовця, який мобілізований з 28.02.2022 і проходить службу по теперішній час. При розгляді справи просила застосувати ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту визнала повністю, підтвердила обставини щодо укладення кредитного договору з позивачем в електронній формі 09.08.2023, однак просила відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за кредитом посилаючись на вимоги ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей».

Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 09.08.2023 між позивачем та відповідачем за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1252-5985 продукту «На все». Даний кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5322, для підписання кредитного договору №1252-5985 від 09.08.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

У договорі визначено істотні його умови: кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - Кредитна лінія) на наступних умовах, визначених цим Договором. Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту: 14000,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 09.08.2023. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою). Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 03.06.2024. Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає двадцять сім тисяч сто тридцять п`ять цілих, нуль сотих процентів. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 72295,82 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом. Пункт 2.3 Договору передбачає рекомендований графік оплат для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 140 (ста сорока) днів з дати отримання Кредиту (більш детально див. п.5.6 Договору) Ануїтетними платежами.

На виконання умов кредитного договору №1252-5985 від 09.08.2023, у той же день, кредитодавець надав відповідачці кредитні кошти в сумі 14000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на картку № НОМЕР_1 через платіжну систему LIQPAY.

В судовому засіданні відповідач визнала укладення з позивачем кредитного договору №1252-5985 від 09.08.2023 в електронній формі та отримання відповідно до його умов в кредит грошових коштів в сумі 14000,00 грн. шляхом перерахування на її картку, тому дані обставини справи доказуванню не підлягають.

Отже, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту, зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 55546,56 грн., з яких: заборгованість за кредитом 12029,32 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 43517,24 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушила умови кредитного договору, добровільно заборгованість за кредитом не сплатила, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 14000 грн. слід задоволити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 43517,24 грн., то суд дійшов наступного висновку.

Соціальний захист військовослужбовців врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ).

Із положень статті 3 Закону №2011-ХІІ слідує, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією рф проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;

2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначив, що відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідачкою ОСОБА_1 суду надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 13.06.2006, укладений 13.06.2006 між ОСОБА_2 ; копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.1992, у якому наявні записи про зарахування ОСОБА_2 на військову службу 27.02.2022 у військову частину НОМЕР_4 , а з 18.04.2024 у військову частину НОМЕР_5 ; довідку військової частини НОМЕР_4 від 12.05.2023 №336 про перебування старшого солдата ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 27.02.2022; довідку військової частини НОМЕР_5 від 03.07.2026 №56/36/82 про перебування старшого солдата ОСОБА_2 на військовій службі (призваний по мобілізації) у військовій частині НОМЕР_5 ; посвідчення УБД серії НОМЕР_6 , видане 23.11.2021, якими доведено право ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» за обставин цієї справи, оскільки чоловік відповідачки ОСОБА_2 з 27.02.2022 проходить військову службу за мобілізацією (а.с. 38-39, 47-49, 64).

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір №1252-5985 було укладено дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 09.08.2023, тобто після мобілізації її чоловіка ОСОБА_2 , яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, чоловік відповідачки ОСОБА_2 з дня мобілізації і до теперішнього часу безперервно проходить військову службу за загальною мобілізацією.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 як дружина військовослужбовця ОСОБА_2 має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже на звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом на період проходження військової служби її чоловіком ОСОБА_2 , тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором в розмірі 43517,24 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 21,66%), тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 576,67 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1252-5985 від 09.08.2023 в розмірі 12029,32 грн. та понесений судовий збір в розмірі 576,67 грн.

У задоволенні решти суми позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

Повне рішення суду складено 21.07.2026.

Суддя: