Рішення № 138397049, 15.05.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1296/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Христич О.В., адвокат, ордер серії АІ №2009663 від 25.09.2025 (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1: Давиденко В.В., адвокат, ордер серії АМ №1197206 від 03.04.2026;

від відповідача-2: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівський граніт"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю" Юнігран-Сервіс"

2. Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20 травня 2025 року

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області з 30.09.2025 розглядає позов ТОВ "Демидівський граніт" до ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський камендробильний завод" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року за правилами загального позовного провадження (далі - Позивач, Відповідач-1, Відповідач-2, Суд).

Суд ухвалою від 13.11.2025, серед іншого, прийняв до розгляду клопотання Відповідача -2 від 12.11.2025 (вх. г/с №01-44/3629/25 від 12.11.2025) про зупинення провадження у цій справі до відкриття провадження у справі №902/1253/25 про банкрутство Позивача ( далі - Клопотання про зупинення провадження).

Cуд ухвалою від 20.01.2026, серед іншого, залишив без розгляду Клопотання про зупинення провадження), оголосив перерву у підготовчому засіданні до 03.02.2026 о 12:00 , постановив учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії до завершення стадії підготовчого провадження у справі.

Суд ухвалою від 03.02.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1296/25 до судового розгляду по суті на 02.03.2026 о 11:00.

Суд ухвалами від 02.03.2026 оголошував перерву в судовому засіданні до 17.03.2026, до 14.04.2026 та до 05.05.2026 о 11:30год.

В судовому засіданні 05.05.2026 Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав судове засідання на 15.05.2026 о 16:00 год.

В судовому засіданні 15.05.2026 Суд оголосив скорочене рішення про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

ТОВ «Демидівський граніт» (позивач) подало позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 20.05.2025, укладеного між ТОВ «Юнігран-Сервіс» ( відповідач 1) та АТ «Малинський каменедробильний завод» (відповідач 2).

Фактичні підстави позову. 01.11.2022 між ТОВ «Демидівський граніт» (замовник/позивач) та ТОВ «Юнігран-Сервіс» (виконавець/відповідач 2) )укладено Договір підряду № 118.22-БВР ( Договір підряду), за умовами якого останнє взяло зобов`язання виконати вибухові роботи, а замовник їх оплатити. Умови та строки оплати вибухових робіт, а також їх прийняття замовником за актом форми № 2 визначено у п. п. 5.2 та 5.4 Договору. Замовник також оплачує виконавцю всю фактичну наявність гірничої маси, подрібненої вибухом, яка наявна на момент припинення робіт по всіх забоях кар`єру на підставі акту форми № 2 - після закінчення строку дії Договору підряду. Та оскільки виконавець не надав замовнику на підписання та підтвердження відповідні акти про виконані вибухові роботи, у замовника не виникло зобов`язань щодо їх оплати. В подальшому, 24.05.2025 позивач отримав лист від АТ «Малинський камедробильний завод» ( відповідач 2) про набуття права вимоги за Договором підряду та Договором № 01/10/24/БР від 01.10.2024 на загальну суму 9 605 985,60 грн від ТОВ «Юнігран-Сервіс»; підстава Договір про відступлення права вимоги 20.05.2025 (Договір відступлення). При цьому у Договорі відступлення не розмежовано розмір боргу за кожним договором, а вимогу за Договором підряду відступлено за відсутності у замовника обов`язку з оплати вибухових робіт. Вимога про стягнення коштів відступлена відповідачем 1 на користь відповідачу 2 безоплатно.

Також відповідачі за позовом є пов`язаними особами та мають спільних учасників. Так, ТОВ «Юнігран» є учасником ТОВ «Юнігран-Сервіс» та власником значного пакету акцій АТ 2МКДЗ». Окрім того, Указом Президента України від 12.12.2023 №279/2023 введено в дію рішення РНБО України від 12.05.2023 « Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відносно кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Юнігран» Елени Калпи та компанії Вестграйнайт Холдингс Лімітед. Також ГСУ Нацполіції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110-2, ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.240, ч.3 ст.254, ч.1 ст.255, ч.1 ст.258-3, ч.3 ст.258-5, ч.2 ст.364, ч.1 ст.364-1,ч.1. ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.388, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що компанії корпорації «Юнігран» здійснюють протиправну господарську діяльність шляхом ухилення від сплати податків внаслідок мінімізації рентних платежів під час видобутку граніту, а також неефективно та нераціонально використовують надра. Так, до групи компаній корпорації «Юнігран» входять ТОВ «Будіндустрія Сервіс ЛТД», АТ «Малинський каменедробильний завод», ПрАТ «Пинязевицький кар`єр», ТОВ «Юнігран», ТОВ «ДБК Модуль», ТОВ «Альянс- Союз», ТОВ «Бріззо», АТ «Коростенський кар`єр», МРГО «СМТ Барвінківське», ТОВ «Юнігран-Сервіс». Зазначені компанії спеціалізуються на видобутку корисних копалин (щебеню) на родовищах Малинського, Коростенського та Пинязивецького гранітних кар`єрів Житомирської області та річкового піску.Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Нацполіції України 14.11.2024 рухоме та нерухоме майно ТОВ «Юнігран Сервіс» визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2024 у справі № 757/53865/24-к накладено арешт на майно ТОВ "Юнігран-Сервіс" із забороною відчуження, користування та розпорядження ним. Таким чином, ТОВ «Юнігран-Сервіс» не може розпоряджатися коштами, що надходять на його банківські рахунки. Тому передача прав вимоги за Договором відступлення на безоплатній основі між афілійованими юридичними особами відбулася не у зв`язку із здійсненням реальної господарської операції, а задля уникнення можливого блокування коштів товариства. Також, 14.02.2025 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрована податкова застава за № 31794680 в інтересах ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо ТОВ "Юнігран - Сервіс" як боржника.

Правові підстави позову. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас , коли особа відступає речове право (право вимоги), яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. Подібні висновки викладено у постанові ВПВС від 15.06.2022 у справі № 910/12525/20. Окрім того, ст. 234 ЦК України визначає правочин, який вчинено без створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Вимагати визнання фактичного правочину недійсним можуть заінтересовані особи. Оскільки право вимоги охоплюється поняттям "майно", тому право податкової застави поширюється на це майнове право, яке заборонено відчужувати ( ст. ст. 14, 89 ПК України). Таким чином, безоплатна передача права вимоги здійснена ТОВ "Юнігран - Сервіс" всупереч обмеженню на розпорядження майном, запровадженим із застосуванням податкової застави. Договір відступлення порушує права та інтереси ТОВ "Демидівський граніт", оскільки створює ілюзію наявності заборгованості у позивача перед АТ «Коростенський кар`єр», та надає останньому право звернення до суду про її стягнення, в тому числі із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство позивача. Тоді як особливості здійснення провадження у справі про банкрутство не дозволятимуть позивачу визнати Договір відступлення недійсним чи іншим способом уникнути можливих обмежень, передбачених ч.1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства.

У відзиві на позов ТОВ «Юнігран-Сервіс» позов не визнало. Вказує, що основною підставою для ініціювання цього позову є факт звернення АТ «Малинський камедробильний завод» із заявою щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський граніт" до Господарського суду Вінницької області, яким постановлено ухвалу від 15.09.2025 про прийняття її до розгляду. Позивач також не подав доказів погашення боргу перед відповідачем-1 за Договором підряду № 118.22-БВР від 01.11.2022 в сумі 7 683 985,69грн, який підтверджується первинними документами. За договором відступлення права вимоги від 20.05.2025 ТОВ «Юнігран-Сервіс» відступило право вимоги до ТОВ "Демидівський граніт" за Договором підряду № 118.22-БВР від 01.11.2022 та Договором № 01/10/24/БР від 01.10.2024 на загальну суму 9 605 985,60грн на користь АТ "Малинський каменедробильний завод". Отримавши повідомлення від нового кредитора про укладення оспорюваного договору, позивач не ставив під сумнів дійсність відступленої вимоги , а здійснив на його користь кошти в загальній сумі 2 005 985,60грн, повністю закривши заборгованість в сумі 1 922 077,50грн за Договором № 01/10/24/БР від 01.10.2024.Безоплатність передачі права вимоги не суперечить приписам п.п. 14.1.255 ПКУ. Підстави вважати оспорюваний договір фіктивним за змістом ст. 234 ЦК України за умови його виконання позивачем відсутні. Посилання на порушення ТОВ «Юнігран-Сервіс» податкового законодавства в частині відступлення права вимоги на загальну суму 9 605 985,60грн за наявності податкової застави на суму 48715,00грн також не заслуговують на увагу.

У відзиві на позов АТ "Малинський каменедробильний завод" позов не визнало. Так, 24.05.2025 позивач отримав лист від АТ «Малинський камедробильний завод» про набуття права вимоги за Договором підряду № 118.22-БВР від 01.11.2022 та Договором № 01/10/24/БР від 01.10.2024 на загальну суму 9 605 985,60грн від ТОВ «Юнігран-Сервіс» за договором про відступлення права вимоги 20.05.2025. Станом на подання відзиву на позов, позивач заборгованість у повному обсязі не погасив, однак така зменшилася на суму 2 005 985,60грн та складає 7 500 000,00грн. Доводи про недійсність оспорюваного договору відступлення права вимоги від 20.05.2025 не відповідають вчиненим діям щодо часткового погашення боргу за основними договорами саме відповідачу як новому кредитору. Безоплатність передачі права вимоги не суперечить приписам п.п. 14.1.255 ПКУ. Звернення позивача до суду з позовом про недійсність оспорюваного договору відбулось після постановлення Господарським судом Вінницької області ухвали від 15.09.2025 про прийняття заяви АТ «Малинський камедробильний завод» до розгляду щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський граніт". Стаття 234 ЦК України визначає правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, фіктивним. Однак наданими АТ «Малинський камедробильний завод» доказами спростовується факт фіктивності оспорюваного договору відступлення вимоги від 20.05.2025.

У відповідях на відзиви відповідачів ТОВ «Юнігран-Сервіс» наполягає на доводах обґрунтованості позову та його задоволення по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. Обставини встановлені Господарським судом Вінницької області за результатами вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт" ( ухвала від 04.12.2025 у справі № 902/1253/25):

"Так, як встановлено судом, 01.11.2022 року між ТОВ "Демидівський граніт" (Заомвник) та ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Виконавець) укладено договір підряду на проведення буровибухових робіт №118.22-БВР, за умовами якого Замовник доручає та зобов`язується сплатити, а Виконавець зобов`язується виконувати буро-вибухові роботи на кар`єрі Демидівського родовища гранітів що розробляється ТОВ "Демидівський граніт" та знаходиться в с.Могилівка Жмеринського району Вінницької області.

Буровибухові роботи проводяться з метою подрібнення гірничої маси для подальшої її переробки на щебеневу продукцію згідно до заявки "Замовника". До робіт, що передаються "Виконавцю" входить: буріння свердловин у відповідності до проекту на бурові роботи, вибухові роботи по подрібненню гірничої маси, та додаткові роботи по доробці підошви до проектної відмітки та ліквідація нависів і заколів, що потребують застосування вибухових робіт (п. 1.2).

Обсяг робіт на рік встановлюється згідно планів розвитку гірничих робіт "Замовника" на поточний рік (п. 1.3.).

Вартість всіх доручених "Виконавцю" робіт визначається і сплачується згідно рахунків, та актів виконаних буровибухових робіт по подрібненню одного кубометра гірничої маси в щільному тілі (п. 1.4).

Виконані "Виконавцем" роботи за місяць оформлюються актом форми № 2, який є підставою для розрахунку. Акт прийняття виконаних робіт по ф. № 2 оформляється та підписується впродовж 3 діб після виконання робіт (п. 5.2).

Термін дії даного Договору встановлюється з моменту підписання і до прийняття рішення про припинення дії Договору, підписаного обома сторонами. При зміні умов договору або окремих його пунктів за ініціативою сторін, дані зміни оформлюються Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору. При достроковому припиненні дії даного Договору, а також припинення його дії без наявних на те причин, сторони заявляють письмово одна одній не пізніше як за два місяці (п. 8.1.).

Після закінчення дії Договору "Замовник" оплачує "Виконавцю" всю фактичну наявність гірничої маси, подрібненої вибухом, яка є на момент припинення робіт по всіх забоях кар`єру і не оплачена. Оплата проводиться по цінах, чинних на момент припинення дії договору і оформлюється актом ф.№2 (п. 8.2).

31.07.2024 року ТОВ "Юнігран-Сервіс" виставлено рахунок № 71 на суму 6 244 094,69 грн., з ПДВ; товари (роботи, послуги): комплекс буровибухових робіт, договір; № 118.22-БВР від 01.11.2022.

Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 71 від 31.07.2024року, роботи виконано на загальну суму 6 244 094,69грн, з ПДВ.

03.10.2024 року ТОВ "Юнігран-Сервіс" виставлено рахунок № 80 на суму 2 733 908,10 грн., з ПДВ; товари (роботи, послуги): комплекс буровибухових робіт, договір № 118.22-БВР від 01.11.2022.

Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 80 від 03.10.2024 року, роботи виконано на загальну суму 2 733 908,10грн, з ПДВ.

Всього, за вказаними актами виконано роботи на загальну суму 8 978 002,79 грн.

Щодо здійснення вказаних робіт було подано податкові накладні № 322 від 31.07.2024 року, № 402 від 03.10.2024 року.

ТОВ "Демидівський граніт" було сплачено на рахунок ТОВ "Юнігран-Сервіс" грошові кошти в загальному розмірі 1 294 094,69грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 18404 від 06.09.2024 року, № 18598 від 10.10.2024 року, № 18608 від 11.10.2024 року, № 18616 від 15.10.2024 року, № 18624 від 16.10.2024 року, № 18644 від 17.10.2024 року, № 18645 від 18.10.24 року, № 18660 від 22.10.2024 року, з призначенням платежу: "за комплекс буровибухових робіт згідно рах.71 від 31.07.2024 року"; випискою по рахунку ТОВ "Юнігран-Сервіс" з 11.05.2023 року по 29.08.2025 року.

В подальшому, 20.05.2025 року між ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Первісний кредитор) та АТ "Малинський каменедробильний завод" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та з Договором №01/10/24/БР от 01.10.2024 (далі Основний Договір) укладеним між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський Граніт" (далі - Боржник) код ЄДРПОУ: 38324809, адреса: 23141. Україна, Жмеринський р-н, Вінницька обл., село Могилівка, а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору (п. 1.2).

За цим договором Новий кредитор повністю одержує право, замість Первинного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором у сумі 9 605 985,60 грн. (п. 1.3.).

Первісний кредитор безоплатно передає Новому кредитору право вимоги до Боржника за Основним договором (п. 2.1).

Борг вважається переведеним з дати укладання цього Договору (п. 2.2.).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 5.1.).

Листом-повідомленням № 128 від 20.05.2025 року АТ "Малинський каменедробильний завод" повідомлено про відступлення права вимоги згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року, укладеного між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський каменедробильний завод".

ТОВ "Демидівський граніт" було сплачено на рахунок АТ "Малинський каменедробильний завод" грошові кошти в загальному розмірі 2105985,60грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 19670 від 21.05.2025 року, № 19672 від 22.05.2025 року, № 19689 від 23.05.2025 року, № 19693 від 26.05.2025 року, № 19730 від 29.05.2025 року, № 19736 від 30.05.2025 року, № 19751 від 03.06.2025 року, 19754 від 04.06.2025 року, № 19765 від 06.06.2025 року, № 19775 від 10.06.2025 року, № 19800 від 12.06.2025 року, № 19819 від 16.06.2025 року, № 19833 від 18.06.2025 року, № 19839 від 19.06.2025 року, № 19919 від 09.07.2025 року, № 19946 від 16.07.2025 року, №19967 від 23.07.2025 року, № 19978 від 25.07.2025 року, № 20005 від 01.08.2025 року, № 20040 від 11.08.2025 року, № 20130 від 02.09.2025 року, з призначенням платежу: "погашення заборгованості згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року та листа-повідомлення № 128 від 20.05.2025 року".

Водночас, ініціюючий кредитор у своїй заяві зазначає, що боржником у період з 21.05.2025 року по серпень 2025 року, було сплачено на рахунок ініціюючого кредитора частину заборгованості у розмірі 2 005 985,60грн (частково погашено за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року у сумі 83908,10грн та повністю погашено за Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 року у сумі 1 922 077,50грн), а також 02.09.2025 року сплачено 100000,00грн у рахунок погашення заборгованості за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року.

При цьому, суд зауважує, що як зазначено вище, за договором відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та з договором №01/10/24/БР від 01.10.2024, укладеними між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський Граніт", а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

За цим договором Новий кредитор повністю одержує право, замість Первинного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором у сумі 9 605 985,60 грн.

Поряд з цим, ініціюючим кредитором заявлено до визнання вимоги до боржника в розмірі 7 500 000,00 грн. основного боргу та, відповідно, нараховано пеню, інфляційні та 3% річних (за договором підряду №118.22-БВР від 01.11.2022 року (акти виконаних робіт (надання послуг) № 71 від 31.07.2024 року та № 80 від 03.10.2024 року), право вимоги за яким перейшло до ініціюючого кредитора згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року).

При цьому, на підтвердження наявності у боржника заборгованості по договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року в розмірі 7 500 000,00 грн. основного боргу, ініціюючим кредитором надано довідку головного бухгалтера АТ "Малинський каменедробильний завод" № 182 від 08.09.2025 року, за змістом якої розмір заборгованості ТОВ "Демидівський Граніт" по договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року станом на 08.09.2025 року складає 7 500 000,00 грн.

Водночас, доказів щодо розмежування сум заборгованості ТОВ "Демидівський Граніт" за вказаними договорами (договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та договором №01/10/24/БР от 01.10.2024, право вимоги за якими перейшло до ініціюючого кредитора згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року) та щодо сплати боржником на користь АТ "Малинський каменедробильний завод" частини заборгованості саме за договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року, до суду не надано.

Також, матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження наявності боргу ТОВ "Демидівський Граніт" перед АТ "Малинський каменедробильний завод" саме в заявленому розмірі, в сумі 7 500 000,00 грн.

Судом критично оцінюється довідка головного бухгалтера АТ "Малинський каменедробильний завод" № 182 від 08.09.2025 року про розмір заборгованості боржника, оскільки така довідка складена ініціюючим кредитором в односторонньому порядку, не є первинним документом в розумінні положень ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є належним доказом на підтвердження пред`явленого до визнання розміру заборгованості.

Отже, відсутність належних та допустимих доказів щодо здійснення боржником часткового погашення заборгованості за договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та, відповідно, доказів на підтвердження заявленої суми основного боргу саме в розмірі 7 500 000,00 грн, унеможливлює встановлення та перевірку судом дійсного розміру заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором та, здійснення перевірки розрахунку пред`явлених до визнання інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, суд зауважує, що в силу ст. 1 КУзПБ, до грошового зобов`язання не включаються неустойка (штраф, пеня).

З огляду на встановлені обставини і наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника в загальному розмірі 8 706 770,73 грн., з яких: 7 500 000,00грн основного боргу та 1 206 770,73грн пеня, інфляційні втрати та 3% річних не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт".

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт" на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ".

Господарський суд Житомирської області на підставі наявних у справі № 906/1296/25 доказів встановив, що останні підтверджують ті ж обставини, які встановив Господарський суд Вінницької області обставин в ухвалі від 04.12.2025 у справі № 902/1253/25 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт".

Господарський суд Житомирської області на підставі наявних у справі № 906/1296/25 доказів також встановив наступні обставини:

- за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 ТОВ "Юнігран-Сервіс" виконало буровибухові роботи на загальну суму 8 978 002,79грн, що підтверджується:

1) актом виконаних робіт (надання послуг) № 71 від 31.07.2024 на загальну суму 6 244 094,69 грн, з ПДВ та рахунок № 71 на суму 6 244 094,69грн, з ПДВ;

2) актом виконаних робіт (надання послуг) № 80 від 03.10.2024 на загальну суму 2 733 908,10 грн, з ПДВ та рахунок № 80 на суму 2 733 908,10грн, з ПДВ.

ТОВ "Демидівський граніт" сплатило на рахунок ТОВ "Юнігран-Сервіс" грошові кошти в загальному розмірі 1 294 094,69грн.

Залишок заборгованості за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 склала 7683908,10 грн.

- за Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 ТОВ "Юнігран-Сервіс" виконало буровибухові роботи на користь ТОВ "Демидівський граніт" у сумі 1 922 077,50 грн.

Таким чином, станом на 20.05.2025 загальна заборгованість ТОВ "Демидівський граніт" перед ТОВ "Юнігран-Сервіс" з Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 склала 9 605 985,60грн (7 683 908,10грн + 1 922 077,50грн).

За укладеним 20.05.2025 між ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Первісний кредитор) та АТ "Малинський каменедробильний завод" (Новий кредитор) договором про відступлення права вимоги, передано право грошової вимоги на загальну суму 9 605 985,60грн.

На виконання договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 ТОВ "Демидівський граніт" повністю погасило заборгованість за Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 у сумі 1 922 077,50грн та частково за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 у сумі 183 908,10грн.

Таким чином, залишок заборгованості за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 склав 7 500 000,00грн ( 7 683 908,10грн - 183 908,10грн).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову ОП КЦС у складі ВС від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанову ОП КГС у складі ВС від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (див. постанову ОП КГС у складі ВС від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).

Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватноправових конструкцій (зокрема, конструкції оспорюваного правочину). Правопорядок не може допускати ситуації, коли правомірна конструкція (зокрема, конструкції оспорюваного правочину) застосовується не для тієї мети, для якої вона призначена, та за відсутності умов, за яких вона може бути застосована (зокрема, за відсутності порушеного приватного права чи інтересу чи коли при застосуванні конструкції оспорюваного правочину не здійснюється присікання порушеного приватного права чи/та інтересу або ж їх відновлення) (див. постанову ОП КЦС у складі ВС від 09.09. 2024 у справі № 352/1070/17, постанову ВПВС від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23).

В аспекті викладеного, Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 поділяє висновки Господарського суду Вінницької області, викладені в ухвалі від 04.12.2025 у справі № 902/1253/25 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт" в частині:

"При цьому, стосовно доводів боржника щодо наявності між сторонами спору про право, що знайшло своє відображення в оскарженні договору про відступлення права вимоги в судовому порядку, суд зауважує, що оспорення боржником договору про відступлення права вимоги (25.09.2025 року - звернення з позовом до Господарського суду Житомирської області), яким обґрунтовуються вимоги ініціюючого кредитора, вже після прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (15.09.2025 року) свідчить про створення боржником "спору заради спору", спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, позаяк до моменту звернення АТ "Малинський каменедробильний завод" з даною заявою до суду, боржником не вчинялося жодних юридично значимих дій щодо невизнання вимог кредитора та/або оспорення правочинів, на підставі яких такі вимог виникли".

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 також застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20:

" 48. ... Велика Палата Верховного Суду вважає за неодмінне розмежувати поняття «право вимоги», «цесія» та «договір про відступлення права вимоги», нагадавши власний висновок, сформульований у пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, про те, що відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.

49. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не можна ототожнювати з недійсністю правочину, а законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора з дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору (див. пункти 92, 96 постанови у справі № 910/19199/21).

50. У пункті 132 постанови від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача".

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 також враховує наступне.

Оцінка оспорюваного договору відступлення права вимоги від 20.05.2025 на предмет суперечності приписам санкційного законодавства та застосованим обмеженням у праві розпорядження майновими правами в розумінні податкового законодавства є обмеженою, оскільки узгоджується з презумпцією правомірності Договору №118.22-БВР від 01.11.2022 та Договору №01/10/24/БР від 01.10.2024, закріпленою в статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (див. постанову ВПВС від 14.11. 2018 у справі № 2-383/2010).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках:

1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності);

2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності ( див. п.п. 55, 56 постанові від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20).

Суд встановив, що 20.05.2025 між ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Первісний кредитор) та АТ "Малинський каменедробильний завод" (Новий кредитор) укладено оспорюваний договір про відступлення права вимоги, за яким передано право грошової вимоги до ТОВ "Демидівський граніт" на загальну суму 9 605 985,60грн, яке виникло за Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 та Договором №118.22-БВР від 01.11.2022. Зазначені "основні" договори є дійсними, презумпція їх правомірності не спростована в судовому порядку.

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 також застосовує наступні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20:

"59. Суд також повинен враховувати, що у частині третій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

60. За змістом статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

61. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

62. Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

63. За загальним правилом, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 515 ЦК України).

65. Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника".

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19:

"Щодо правової природи відступлення права вимоги

55. Визначаючи правову природу договору про відступлення права вимоги, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

61. У частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

62. Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

66. Відступлення права вимоги (цесія) - це саме факт заміни особи у зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, приписи ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Вади предмета договору не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передача недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану правилами ЦК України. Договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо (пункти 73, 74, 83, 92, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

...

129. Апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, із чим погоджується Велика Палата Верховного Суду, що чинним законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, з розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором, не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за таким договором".

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 виходить з того, що ТОВ "Демидівський граніт" не ставило під сумнів наявність в Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" як Договору №01/10/24/БР від 01.10.2024 та Договору №118.22-БВР від 01.11.2022, так і первинних документів, складених на їх виконання. Розмір та склад заборгованості за цими договорами у сумі 9 605 985,60грн станом на дату укладення оспорюваного договору відступлення вимоги від 20.05.2025 зазначеними документами підтверджується.

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21:

"88. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

89. Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

90. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Судувід 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

91. Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.

92. Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу".

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2025 у справі № 520/15205/17:

"Так, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів".

Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1296/25 враховує, що ТОВ "Демидівський граніт" не є стороною договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025, укладеного між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський каменедробильний завод" щодо передання права вимоги за Договорами №01/10/24/БР від 01.10.2024 та Договору №118.22-БВР від 01.11.2022 у сумі 9 605 985,60 грн.

Оспорюючи зазначений договір, ТОВ "Демидівський граніт" у позовній заяві доводить, що останній порушує його права та інтереси, оскільки створює ілюзію наявності заборгованості у позивача перед АТ «Коростенський кар`єр», та надає останньому право звернення до суду про її стягнення, в тому числі із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство позивача. Тоді як особливості здійснення провадження у справі про банкрутство не дозволятимуть позивачу визнати Договір відступлення недійсним чи іншим способом уникнути можливих обмежень, передбачених ч.1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (п.5.29), визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Отже, ТОВ "Демидівський граніт" зобов`язаний був довести, що оспорюваним договором відступлення права вимоги від 20.05.2025 порушуються його конкретні права або охоронювані законом інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Оцінюючи доводи ТОВ "Демидівський граніт" про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 20.05.2025 укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, оскільки єдиною його метою було уникнення обмеження на розпорядження майновим правом вимоги до позивача, запровадженим санкційним законодавством до кінцевого беніфіціарного власника та застосуванням податкової застави до заснованої ними юридичної особи за невиконання податкових зобов`язань, що вказує на недійсність такого правочину на підставі ст. 234 ЦК України, Господарський суд їх відхиляє у повному обсязі.

Так, Господарський суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду , викладені у постанові від 04.02. 2026 у справі № 910/6654/24:

"99. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

100. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Зокрема, необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

101. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, зокрема сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

102. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

103. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

104. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний".

У спірних відносинах ТОВ "Демидівський граніт" є боржником, а сторонами оспорюваного договору відступлення права вимоги від 20.05.2025 є первісний кредитор та новий кредитор. Тому, позивач на підставі ч. 1 ст. 518 ЦК України має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, а не ставити під сумнів дійсність переданої йому вимоги первісним кредитором, незалежно під підстав вчинення такого правочину між його сторонами.

Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, при вирішенні позову застосуванню підлягають загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у cправі № 910/5958/20, від 22.01.2026 у cправі № 910/3604/25).

Щодо розподілу судових витрат

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2025 № 20252.

У зв`язку із відмовою у позові, судовий збір покладається на позивача.

У позовній заяві позивач повідомив, що очікує понести попередньо (орієнтовно) 50 000,00грн.

У зв`язку з відмовою у витрати на професійну правничу допомогу, у разі, якщо вони фактично понесені, в розмірі 50000,00грн залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівський граніт" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20 травня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю" Юнігран-Сервіс" та Акціонерним товариством "Малинський каменедробильний завод".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.07.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу, 2-4 -сторонам через Ел.суд