Рішення № 138396805, 14.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026м. ДніпроСправа № Б29/59/04 (201/15806/15-ц)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:

за позовом Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України (52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Горького, вулиця Наукова, будинок 8; ідентифікаційни код 0337461)

до відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний НОМЕР_1 )

відповідача-2 Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради (49000, місто Дніпро, вулиця Воскресенська, будинок 16; ідентифікаційний код 38114671)

третя особа-1 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 40392181)

третя особа-2 Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва про право власності, витребування майна

в межах справи №Б29/59/04

за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (м. Київ)

до боржника Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірми "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області)

про визнання банкрутом.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Іванчук В.Я., адвокат (поза межами суду);

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №Б29/59/04 про банкрутство Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України (далі Боржник).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У жовтні 2015 року Боржник звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 та Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (далі Управління), правонаступником якого є Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, про:

- визнання незаконним і скасування розпорядження Управління від 28.01.2015 №ЗЖ-15 (далі Розпорядження) про передачу в приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 (з урахуванням подальшої зміни назв АДРЕСА_3 , далі Квартира);

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на Квартиру від 28.01.2015 серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням (далі Свідоцтво);

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Лариси Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №19448654 від 18.02.2015;

- визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право власності на Квартиру, що є підставою для виселення її з Квартири та зняття з реєстрації;

- витребування у ОСОБА_1 . Квартири шляхом її передачі Боржнику.

Позов мотивовано тим, що Боржник як правонаступник Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" є власником Квартири, тоді як Відповідач-2 не мав повноважень щодо розпорядження нею, зокрема, шляхом передання її у власність третіх осіб, адже рішення про передання Квартири до комунальної власності визнано недійсним в судовому порядку, а ОСОБА_1 вселилася до Квартири на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16.07.2021 у справі №201/15806/15-ц, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 22.03.2023, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.01.2024 зазначені судові рішення скасовано, справу передано до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №Б29/59/04 про банкрутство Боржника.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025, позов задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про відсутність у ОСОБА_1 достатніх правових підстав для проживання в Квартирі, а в Управління повноважень розпоряджатися Квартирою, зокрема, шляхом передачі її у власність третіх осіб.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 у справі №Б29/59/04(201/15806/15-ц) скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 справу №Б29/59/04(201/15806/15-ц) передано судді Бєлік В.Г. на розгляд.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2026 прийнято позовну справу №Б29/59/04(201/15806/15-ц) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.04.2026 о 10:30 год.

06.04.2026 від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

21.04.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

22.04.2026 від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення судового засідання без участі його представника.

У призначене судове засідання 23.04.2026 представники сторін та третіх осіб не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2026 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 19.05.2026 о 11:00 год.

29.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 ОСОБА_1 - адвоката Іванчука Віталія Ярославовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 заяву представника відповідача-1 ОСОБА_1 - адвоката Іванчука Віталія Ярославовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, підготовче судове засідання, яке призначене на 19.05.2026 о 11:00 год., проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача-1 ОСОБА_1 - адвоката Іванчука Віталія Ярославовича.

19.05.2026 через систему "Електронний суд" від ліквідатора Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України Чикильдіна О.М. надійшли пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2026 о 14:30год., яке проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача-1.

28.05.2026 від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

У призначене судове засідання 17.06.2026 представники відповідача-2 та третіх осіб не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.07.2026 о 10:30 год.

У призначене судове засідання 17.06.2026 представники відповідача-2 та третіх осіб не з`явилися.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача-1 просив у позові відмовити.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.07.2026 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позов мотивовано тим, що Боржник як правонаступник Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" є власником Квартири, тоді як Відповідач-2 не мав повноважень щодо розпорядження нею, зокрема, шляхом передання її у власність третіх осіб, адже рішення про передання Квартири до комунальної власності визнано недійсним в судовому порядку, а ОСОБА_1 вселилася до Квартири на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано.

Позиція відповідача-1

Відповідач, заперечує проти позовних вимог та вважає себе добросовісним набувачем Квартири, у зв`язку з чим витребування Квартири буде покладенням на неї надмірного тягаря внаслідок втручання держави у право на мирне володіння майном, зважаючи на позбавлення права власності на Квартиру без компенсації та неможливість розраховувати на отримання іншого житла від держави.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва про право власності, витребування майна із чужого володіння.

Так, 02.04.1997 на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.1997 року Державним підприємством "Науково-виробнича дослідна агрофірми "Наукова" Національної академії аграрних наук України" придбало у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Право державної власності зареєстровано в бюро технічної інвентаризації 02.07.1998 за реєстровим номером 469-1.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі №Б29/59/04 Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірми "Наукова" Національної академії аграрних наук України" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

В ході ліквідаційної процедури, ліквідатору банкрута (позивачу у справі) стало відомо, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1 ), яка вселилася у квартиру та зареєструвала своє місце проживання в ній. ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі 13.05.2011 за рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28.03.2011 по справі № 2-6679/2011, яким за відповідачем-1 визнано право користування спірною квартирою. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 скасовано вищевказане рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.05.2014 №257 "Про житловий фонд, придбаний науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова", прийнято Квартиру до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська на підставі листа АФ "Наукова" від 27.03.2014 №3/141 за підписом генерального директора АФ "Наукова" ОСОБА_2 . У подальшому зазначене рішення визнано незаконним постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №904/6303/14.

28.01.2015 Управління на підставі Розпорядження видало ОСОБА_1 . Свідоцтво про право власності на Квартиру серії НОМЕР_2 .

13.02.2015 ОСОБА_1 зареєструвала за собою право приватної власності на спірну квартиру, право власності на яку виникло на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 3Ж-15, виданих 28.01.2015 Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

В свою чергу підставою для внесення запису до Державного реєстру було рішення про державну реєстрацію прав №19448654 від 18.02.2015.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.02.2015 державний реєстратор Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л.І. прийняв рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень №19448654 та зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на Квартиру.

Реєстрація права власності на Квартиру за ОСОБА_1 здійснена як на приватизоване нерухоме майно. Для проведення приватизації Квартири було надано копію ордера без номера, в якому зазначено, що ОСОБА_1 працює комірником НВД АФ "Наукова" та має право на зайняття Квартири, ордер видано агрофірмою "Наукова", населений пункт село Таромське, на підставі рішення "адміністративного профспілкового комітету АФ "Наукова" від 21.07.2011, керівником підприємства вказано ОСОБА_2 .

Факт відсутності оригіналу вказаного ордера в Дніпропетровській міській раді, в Управлінні та у Боржника підтверджується листом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 21.03.2016, листами Управління від 16.09.2015, від 15.04.2016, довідкою Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району від 05.04.2016, довідкою Боржника від 05.04.2016.

ОСОБА_1 у період з 2004 по 2014 роки не перебувала у трудових відносинах з Боржником, спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства щодо виділення Квартири ОСОБА_1 не приймалося, також вона не перебувала на обліку осіб, що є працівниками Боржника та потребують поліпшення житлових умов.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі №201/2952/15-ц визнано недійсним ордер на Квартиру, виданий на ім`я ОСОБА_1 . У зазначеному рішенні встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 у квартирі зареєстровано саме на підставі скасованого в подальшому рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28.03.2011 у справі №2-6679/2011, а не на підставі вказаного ордеру.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №804/5315/17, залишеним у силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Іванченко Л.І. №18037784 від 16.12.2014 про реєстрацію права власності на квартиру за територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом спору в цій справі є Квартира, яка є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 . Заперечуючи проти заявлених Боржником позовних вимог, ОСОБА_1 , зокрема, стверджувала, що Квартира не підлягає включенню до ліквідаційної маси Боржника, тому повернення її у власність Боржника не вплине на права його та / або кредиторів. При цьому ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на обставини, встановлені в судових рішеннях у справі №904/6303/14.

Звертаючись з позовом у цій справі, позивач послався, зокрема, на наявність у нього права власності на Квартиру та необхідність його захисту шляхом витребування від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, зокрема, чи належить спірна Квартира до об`єктів житлового фонду, що підлягають передачі територіальній громаді без додаткових умов у процедурі ліквідації, та, залежно від цього, надати оцінку наявності у Боржника та / або його кредиторів охоронюваного законом інтересу у витребуванні Квартири (зокрема, чи спрямоване таке витребування на наповнення ліквідаційної маси шляхом реалізації активу або ж має інший правовий наслідок у межах ліквідаційної процедури).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру розпорядження № 3Ж-15 було прийнято, а свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_2 видно ОСОБА_1 . Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Із зазначеного вбачається висновок про те, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 була здійснена як на приватизоване нерухоме майно (спірну квартиру).

Згідно із положеннями 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

ОСОБА_1 вселилась в квартиру і проживала в ній на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28.03.2011, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.07.2015.

Спірна квартира перейшла до територіальної громади міста Дніпра на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.05.2014 № 257 "Про житловий фонд, придбаний Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова", яке скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 по справі №904/6303/14. В ході розгляду справи суду не надано будь-яких інших належних та достовірних доказів передачі позивачем на користь міськради спірної квартири. Зазначене виключає можливість розпорядження, зокрема і шляхом передачі у власність спірної квартири на користь третіх осіб.

Також, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №804/5315/17, що залишено в силі постановою третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Іванченко Л.І. № 18037784 від 16.12.2014 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , за територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, означене судове рішення у справі №804/5315/17 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

За змістом преамбули КУзПБ, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Зокрема, відповідно до положень частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно з положеннями статей 63, 64 КУзПБ після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на викладене застосування ліквідатором правових механізмів, спрямованих на виявлення, пошук та повернення майна банкрута, що вибуло з його володіння, має на меті наповнення ліквідаційної маси боржника та, як наслідок, задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідних майнових активів.

Частиною 1 статті 62 КУзПБ передбачено, що до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання.

Однак у силу ч.7 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, ліквідатор передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.

Аналогічна норма також була закріплена у частині 13 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час визнання Боржника банкрутом та подання позову в цій справі), частиною 1 статті 42 якого також було передбачено включення до складу ліквідаційної маси усіх видів майнових активів (майна та майнових прав) банкрута за винятком, зокрема, об`єктів житлового фонду, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі №Б-19/81-10 акцентував, що обов`язку ліквідатора передати зазначені об`єкти до комунальної власності територіальної громади кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов`язки є чітко встановленими, а не дискреційними.

У застосовуванні положення ч. 7 ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства необхідно виходити із загальної спрямованості цього Кодексу на максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника. Разом з тим, положення цієї статті необхідно розуміти таким чином, що йдеться про майно банкрута Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України, яке хоч і належить боржнику як власнику, фактично, при визнанні такого підприємства банкрутом, він становиться його володільцем, в зв`язку з чим повинен у випадку банкрутства передати (повернути) в порядку, встановленому законодавством, територіальній громаді, оскільки це майно за імперативними приписами законодавства про банкрутство не включається до складу ліквідаційної маси.

Згідно із ч.1 статті 2 Закону України від 03.03.1998 №147/98-ВР "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон №147/98-ВР) об`єктами передачі є:

- цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), об`єкти незавершеного будівництва);

- інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

- акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств;

- об`єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Згідно з с. 3 ст. 41 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (№147/98-ВР від 03.03.1998) визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-р сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду міста Дніпра та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" цього закону визначено, що об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Згідно із ч.1 статті 2 Закону України від 03.03.1998 №147/98-ВР "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон №147/98-ВР) об`єктами передачі є:

- цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), об`єкти незавершеного будівництва);

- інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

- акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств;

- об`єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Згідно з с. 3 ст. 41 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (№147/98-ВР від 03.03.1998) визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду міста Дніпро та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" цього закону визначено, що об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, що кореспондується з ст. 2 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" і визначає об`єкти передачі.

Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають обов`язкове передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста. При цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.

Отже, закон визначив обов`язок ліквідатора передати, а орган місцевого самоврядування прийняти у комунальну власність об`єкти житлового фонду.

З огляду на викладене спірна квартира не підлягає включенню до ліквідаційної маси Боржника.

Виходячи з викладеного повернення спірної квартири у власність Боржника не вплине на права його та / або кредиторів.

Відтак позивачем обрано неналежний спосіб захисту права.

За приписами частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.07.2026.

Суддя В.Г. Бєлік