Рішення № 138393111, 21.07.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/959/26

Провадження № 2/552/1592/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» звернувся в суд з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 12.09.2025 року відповідач керуючи транспортним засобом «Сузукі» днз НОМЕР_1 допустила зіткнення з транспортним засобом «SSANG YONG» днз НОМЕР_2 . Відповідач визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. Потерпілій особі виплачено страхове відшкодування у розмірі 12 254,46 грн., яке просив стягнути з відповідача на користь позивача разом з судовими витратами.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві звернувся з клопотанням про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, підтримала наданий суду відзив, згідно якого зазначила, що 12.09.2025 року рухаючись в умовах щільного дорожнього потоку, через вібраційне та звукове навантаження від сусідніх автомобілів відповідач не усвідомила незначного контакту зі стоячим транспортним засобом «SSANG YONG» днз НОМЕР_2 та продовжила рух. У подальшому вона повернулась на місце події та не ухилялась від огляду на стан сп`яніння, складання протоколу. За результатами розгляду справи сплатила накладений адміністративний штраф. Позивач не звертався до відповідача ні на стадії досудового врегулювання, ні після виплати страхового відшкодування. Позивачем не доведено наявність підстав для регресу, оскільки відсутній умисел щодо самовільного залишення відповідачем місця ДТП та обґрунтованість виплаченого страхового відшкодування. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 12.09.2025 о 07 год 55 хв у м. Полтава, вул. Соборності, 62, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SUZUKI SX-4, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб SSANG YONG, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, 12.09.2025 о 07 год 55 хв у м. Полтава, вул. Соборності, 62, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SUZUKI SX-4, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетною до ДТП, залишила місце пригоди

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП за наслідками вищезазначеної ДТП підтверджується копією постанови Київського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2025року у справі № 552/7899/25, яка нею не була оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до частини шостої ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Київського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2025року у справі № 552/7899/25.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Сузукі» днз НОМЕР_1 застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-225117635 у позивача.

15.09.2025 року потерпілий ОСОБА_2 , водій транспортного засобу SSANG YONG, д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ (потерпіла особа) та із заявою про виплату страхового відшкодування та надав відповідні документи .

Згідно розрахунку страхового відшкодування , що є додатком до страхового акту № 16198611 від 24.10.2025 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 12 254 грн. 46 коп.

24.10.2025 року позивачем видано наказ № 161986/11 та складено страховий акт № 161986/1 про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 12 254 грн. 46 коп.

31.10.2025 року на підставі страхового акту позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування на суму 12 254 грн. 46 коп.

Після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 12 254 грн. 46 коп. 08.12.2025 року позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) про відшкодування завданої майнової шкоди з метою урегулювання спору у досудовому порядку, однак, відповідач в добровільному порядку шкоду не відшкодувала.

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою виплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно п. в) ч.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди

У зв`язку з настанням події, відповідно до вимог Закону, позивачем здійснено страхову виплату потерпілій особі.

Оскільки ОСОБА_1 спричинила дорожньо-транспортну пригоду та після ДТП самовільно залишила місце пригоди, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс», як страховик, що здійснив регламентну виплату потерпілій особі, має право регресу до неї, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12 254 грн. 46 коп. вартість відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що нею не оскаржувалася постанова про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому її вина презюмується.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим. Не визнання в цій частині позовних вимог не є підставою для відмови в позові. На підтвердження своєї позиці відповідачем не надано доказів у розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України, у ході судового розгляду будь-яких клопотань на спростування розміру страхового відшкодування не надходило, як і контр розрахунку зазначеної суми.

Суд вважає , що надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог є належними та не спростовані в ході судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання не виконала, суму страхового відшкодування в розмірі 12 254 грн. 46 коп. в добровільному порядку позивачу не сплатила. Доказів протилежного матеріали цієї справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141,259, 263-265 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 12 254 грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., а всього 14 916 грн. 86 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» , місце знаходження м. Київ, вул. Білоруська, 3 , код в ЄДРПОУ 20344871

відповідач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення виготовлений 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя Ж.В.Кузіна