Ухвала суду № 138392869, 22.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/25001/25

Провадження № 2/369/8704/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом позовну заяву Акціонерного Товариства «Акцент-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

представник позивача Ушакевич М.П., яка дії в інтересах АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 196 420,87 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 200,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинський районного суду Київської області від 30.03.2026 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Ушакевич М.П., яка діє в інтересах АТ «Акцент-Банк», подала до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву мотивовано тим, що після відкриття провадження у справі між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо реструктуризації заборгованості, у зв`язку з чим, на думку представника позивача, відпала необхідність у судовому розгляді спору про стягнення кредитної заборгованості, а відтак відсутній предмет спору. У зв`язку з цим представник позивача просить закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Крім того, представник позивача зазначає, що домовленості про реструктуризацію заборгованості було досягнуто після пред`явлення позову, а тому, посилаючись на положення частини третьої статті 142, статей 141, 264 ЦПК України, просить стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 200,00 грн., оскільки відповідач фактично погодився на добровільне врегулювання спору вже після звернення позивача до суду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом спору у даній справі є вимога АТ «Акцент-Банк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що представником позивача подано заяву про закриття провадження у справі, в якій зазначено, що після відкриття провадження між сторонами досягнуто домовленості щодо реструктуризації заборгованості, у зв`язку з чим спірні правовідносини врегульовано, а необхідність у подальшому судовому розгляді спору відпала. У зв`язку з цим представник позивача просить закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, та в межах заявлених нею вимог, а учасники справи розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд дійшов висновку, що на час вирішення питання про подальший розгляд справи між сторонами відсутній неврегульований спір щодо заявлених позовних вимог, оскільки сторони досягли домовленості щодо реструктуризації заборгованості, що усунуло предмет судового спору та виключає необхідність подальшого розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору відповідає положенням пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви представника позивача та закриття провадження у справі.

Вирішуючи заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за умови підтвердження їх належними доказами, а також за умови встановлення їх реальності, необхідності та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 22012025 від 08.04.2025, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025, згідно з яким загальна вартість наданих послуг щодо відповідача ОСОБА_1 становить 20 200,00 грн.

Разом із тим суд враховує, що сам факт укладення договору та підписання акта не є безумовною підставою для покладення всієї заявленої суми витрат на іншу сторону спору. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінити їх реальність, необхідність та співмірність.

Із акта приймання-передачі вбачається, що до вартості правничої допомоги включено, зокрема, отримання виконавчого листа (1000,00 грн) та перевірку судового рішення і виконавчого документа на відповідність обов`язковим реквізитам (400,00 грн). Водночас провадження у справі підлягає закриттю без ухвалення рішення по суті спору, а тому виконавчий лист у даній справі не видавався, судове рішення про задоволення позову не ухвалювалось, що виключає можливість надання таких послуг у межах цієї справи. Отже, зазначені витрати не можуть вважатися фактичними та необхідними.

Крім того, до акта включено вартість послуг із моніторингу справи в суді та написання процесуальних документів у розмірі 5100,00 грн, однак матеріали справи не містять доказів виконання представником позивача такого обсягу процесуальних дій, який би відповідав заявленій вартості. Фактично розгляд справи по суті не розпочинався, процесуальна активність представника обмежилася поданням позовної заяви та заяви про закриття провадження.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено необхідність та співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі 20 200,00 грн, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача у заявленому розмірі.

Водночас, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, суд враховує критерії, визначені частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, а саме: складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, необхідний для їх виконання, ціну позову, значення справи для сторін, а також принципи розумності, необхідності та співмірності судових витрат.

Суд бере до уваги, що дана справа не є складною, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребувала проведення експертиз, виклику свідків, дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних правових питань. Провадження у справі здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті фактично не відбувся, а провадження закривається у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Із матеріалів справи вбачається, що фактично представником позивача були виконані дії щодо підготовки та подання позовної заяви, а також заяви про закриття провадження у справі. Водночас заявлені до стягнення витрати у сумі 20 200,00 грн включають оплату послуг, які фактично не були надані в межах цієї справи або необхідність яких не підтверджена матеріалами справи, зокрема щодо отримання виконавчого листа, перевірки судового рішення та виконавчого документа, а також інших процесуальних дій, які не здійснювалися.

З огляду на викладене, враховуючи характер спору, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, відсутність розгляду справи по суті та необхідність дотримання принципу співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та таким, що відповідає фактичному обсягу наданої професійної правничої допомоги, є відшкодування витрат у розмірі 1500 грн. У решті заявленої суми витрати є надмірними та не відповідають критеріям реальності, необхідності і розумності, у зв`язку з чим підстав для їх стягнення немає.

Керуючись ст. 133, 142, 206, 255, 258-260, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Лапченко