Ухвала суду № 138391967, 22.07.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/11723/26

н/п 1-кп/766/4149/26

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

22.07.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 13.07.2026 під № 12026230000000733, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 6 ст. 111-1 КК України

(обвинувальний акт з додатками відносно якого до суду надійшов 17.07.2026 з Херсонської обласної прокуратури, відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою), -

в с т а н о в и в:

На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 6 ст. 111-1 КК України.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Прокурором під час підготовчого судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , в обґрунтування якого зазначено, що без продовження застосування запобіжного заходу обвинувачений зможе: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вважає, що ризики наявні на час застосування саме такого запобіжного заходу не зменшились і не змінились, що свідчить про необхідність подальшого застосування відносно обвинуваченого саме тримання під вартою. Вважала відсутніми підстави для визначення розміру застави.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник заперечив проти клопотання прокурора, зазначивши про те, що актуальність заявлених ризиків втрачено, оскільки стадія досудового розслідування завершена, тоді як раніше встановлені ризики мали місце лише до початку судового розгляду. Просив врахувати ту обставину, що обвинувачений позбавлений можливості виїхати за межі України, тоді як проживав зі своїм батьком, який має групу інвалідності і потребує стороннього догляду, проте рідний брат обвинуваченого не має можливості забезпечити належний догляд, оскільки також має групу інвалідності.

Ризик впливу на свідків є надуманим, оскільки за змістом їх показань слідчому не можливо дійти безумовного висновку щодо винуватості ОСОБА_4 .

Обвинувачений вважав відсутніми підстави для подальшого його перебування під вартою, звернувши увагу суду на ту обставину, що ані фізичної, ані матеріальної можливості виїхати за межі України він не має. Стан його здоров`я потребує медичного спостереження, а тому тримання в умовах слідчого ізолятора може негативно вплинути на нього.

ІІІ. Оцінка та висновки суду.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.07.2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.07.2026 включно з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 266 240 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким за санкцією якого можливе призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 12 років.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинуваченого від суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:

1) ризик переховування обвинуваченого від суду. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів Кримінальний кодекс України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, допит свідків у даному кримінальному провадженні не розпочато, анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість, а також створює ризики незаконного впливу на останніх, за наслідками чого свідки можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого.

При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність;

Оцінюючи заявлений стороною обвинувачення ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про існування якого стверджує прокурор у своєму клопотанні, суд зауважує таке. Ухвалою слідчого судді, відповідно до якої відносно обвинуваченого було застосовано тримання під вартою, констатованого лише наявність двох вищезазначених ризиків. Оскільки ж в стадії судового розгляду суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу перевіряє чи не змінились раніше заявлені ризики, свідчить про те, що суд позбавлений права вийти за межі ухвали слідчого судді у відповідній частині. Враховуючи викладене відповідний ризик оцінці не підлягає і до обсягу ризиків включено не може бути.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; хоча обвинувачений і має постійне та зареєстроване місце проживання, проте відомості про наявність міцність соціальних зв?язків обвинуваченого в матеріалах справи відсутні, як і надано відомостей щодо постійного місця роботи, що могло б бути додатковими стримуючими факторами та запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого; ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тоді як вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Оскільки ж метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, суд приходить до висновку, що заявлені стороною обвинувачення ризики є достатньою передумовою для застосування саме запобіжного заходку у виді тримання під вартою.

Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Також наведені вище обставини у своїй сукупності не ставлять під сумнів у суду необхідність подальшого визначення альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, а визначений слідчим суддею розмір відповідає як тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, так і особі обвинуваченого, а тому з урахуванням стадії судового розгляду його перегляд є передчасним.

Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений у даному кримінальному провадженні не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід, пов`язаний з триманням під вартою. Крім того суду не надано жодних документів на підтвердження заявлених захисником обставин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу зазначені ризики не змінились після вирішення відповідного питання слідчим суддею на стадії досудового розслідування, підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу або для скасування раніше застосовуваного на даному етапі кримінального провадження не вбачається.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 199, 314-317, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого задовольнити.

* Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 6 ст. 111-1 КК України, на 60 днів до «19» вересня 2026 року включно.

* Розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.05.2026 (справа № 487/3699/26; н/п 1-кс/766/1648/26) залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: ОСОБА_6