Ухвала суду № 138391025, 21.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Ст. 1 із 28

Справа № 303/5297/26

1-кп/303/370/26

У Х В А Л А

21 липня 2026 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та клопотання захисників та прокурора у кримінальному провадженні, внесеному 30.03.2026 року до Єдиного реестру досудових розслідувань за № 12026071050000201 про обвинувачення

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево Закарпатської

області, зареєстрованого в

АДРЕСА_1 , жителя

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Лалово Мукачівського

району Закарпатської області, жителя

АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Мукачево Закарпатської

області, зареєстрованого в

АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Мукачево Закарпатської

області, зареєстрованого в

АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Подгорноє Аркадського

району Саратовської області російської федерації,

зареєстрованої в

АДРЕСА_6 , жительки

АДРЕСА_7 ,

Ст. 2 із 28

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с.Пузняківці

Мукачівського району, зареєстрованої в

АДРЕСА_2 ,

жительки

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026071050000201, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_14 подав письмове клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12026071050000201 зареєстрованому в ЄРДР 30.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, яке просив задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Це означає, що метою доказування і обов`язком слідчого, прокурора, є

Ст. 3 із 28

встановлення всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження, і не тільки тих, які зазначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.

Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч. 4 ст. 110 і ч. 2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування. Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого в його вчиненні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь його тяжкості. Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об`єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак.

Правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати ступінь обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді.

На думку захисту, приписам частини другої ст. 291 КПК України, надісланий до суду обвинувальний акт щодо, в тому числі ОСОБА_5 не відповідає: формулювання обвинувачення у ньому текстуально співпадає з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, щодо інших обвинувачених, що дає підстави стверджувати, що слідчий і прокурор не виклали або взагалі не встановили всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, доказування яких, відповідно до ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України, є ї обов`язком, не розрізняють цих термінів, їх значення, у такий спосіб дезорієнтують сторону захисту, потерпілого і суд щодо розуміння фактичних обставин кримінального правопорушення, суті і обсягу обвинувачення, істотно обмежують процесуальні права учасників судового розгляду, передбачені ст.ст. 42 і 56 цього Кодексу, унеможливлюють правильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а в решті виконання завдань кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного просив обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернути прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника щодо повернення даного обвинувального акту прокурору.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 з підстав того, що таке є необгунтоване, обставини вказані захисником не відповідають дійсності з огляду на те, що обвинувальний акт, складений у відповідності з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства, відомості у ньому викладені у відповідності до вимог статті 291 КПК України. Тому просив призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акта у відкритому судовому засіданні з участю всіх учасників кримінального провадження.

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав позицію прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 та призначити даний обвинувальний акт до судового розгляду.

Ст. 4 із 28

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_16 , кожен окремо, просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_15 , кожен окремо, не заперечили щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_11 , кожен окремо, також не висловили заперечень щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_13 , кожен окремо, вважають, що обвинувальний акт слід призначити до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_12 , кожен окремо, також висловилися про необхідність призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акта.

Дослідиши клопотання захисника ОСОБА_14 про повернення обвинувального акту прокурору та заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання з приводу клопотання захисника ОСОБА_14 , суд прийшов до наступного.

Згідно з приписами статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Згідно вимог п. 3 або п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, такі рішення: повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу або призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Ст. 5 із 28

Аналізуючи дані обставини, у відповідності до вищевказаних положень кримінального процесуального законодавства, судом встановлено, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Твердження захисника ОСОБА_14 про невідповідність вказаного обвинувального акта вимогам КПК України містить лише його думку про не вірність викладення формулювання обвинувачення та правової кваліфікації у цьому обвинувальному акті, а також не зазначення доказів вини обвинуваченого ОСОБА_5 .

У той же час, питання про відповідність викладення обвинувачення в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального провадження, а також узгодженість викладених обставин з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на даній стадії судового провадження суд не вправі оцінювати ці обставини або досліджувати докази на їх підтвердження чи спростування.

Отже, суд прийшов до висновку, що вказаний обвинувальний акт відповідає всім вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, тому відсутніми є підстави для прийняття рішення про повернення його прокурору.

Тому необхідно призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

На підставі пункту 6 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні за клопотанням прокурора суд вважає необхідним доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

Санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

На виконання вимог ч. 4 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд роз`яснив кожному з обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 190 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно них колегіально судом у складі трьох суддів.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не заявили клопотання про розгляд вказаного кримінального провадження стосовно них колегіально судом у складі трьох суддів.

Тому розгляд вказаного кримінального провадження необхідно провести у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Ст. 6 із 28

До обвинувального акту додано цивільний позов потерпілого - АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 933700 гривень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Враховуючи, що в даному провадженні не розпочато судовий розгляд, а Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» визнаний у кримінальному провадженні за №12026071050000201 від 30.03.2026 року потерпілим, який вважає, що кримінальним правопорушенням йому завдано матеріальну шкоду, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду цивільний позов представника потерпілого АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_17 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 933 700 гривень.

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_15 до суду надійшло клопотання про зміну застосованого до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 12 червня 2026 року запобіжного заходу, змінивши його на більш м`який: особисте зобов`язання, домашній арешт, заставу, в межах мінімального розміру, визначеного п. 5 ст. 182 КПК України, яке мотивоване наступним.

З 16 квітня 2026 року по сьогоднішній час на підставі ухвал слідчого судді Хустського районного суду ОСОБА_4 тримається під вартою, у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжних заходів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 30.03.2026 року №12026071050000201 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, а саме:

16 квітня 2026 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 16.04.2026 року до 15.06.2026 року, розмір застави визначено у розмірі 1996800 гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

12 червня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено на 60 діб з 15.06.2026 року до 13.08.2026 року, розмір застави визначено у розмірі 1996800 гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На сьогоднішній день кримінальне провадження розглядається судом.

Вважає, що є підстави для зміни запобіжного заходу, виходячи з наступного. Обов`язком сторони обвинувачення згідно глави 18 КПК Украни є доказування на всіх стадіях кримінального провадження, що ризики, на підставі яких застосовано запобіжний захід існують, що ці ризики не зменшились і, що застосування запобіжного заходу і подалі є дійсно обгрунтованим та тих обставин, що до ОСОБА_4 не можна застососувати більш мякий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, що більш м`який запобіжний захі призведе до порушення процесуальних обовязків ОСОБА_18 у криінально проваденні.

Слідчий суддя застосував запобіжний захід у зв`язку з ніби-то наявними ризиками, що вказані в ухвалі слідчого судді від 12 червня 2026 року, які не мали місце на час постановлення ухвали і їх існування не підтверджується на сьогоднішній день. Доказів незаконного тиску на свідків, потерпілого у сторони обвинувачення не мається, як і підстав обгрунтовано припускати можливість виїзду за межі України, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Її підзахисний ОСОБА_4 не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочини останній не збирається.

Ст. 7 із 28

Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (наприклад, справа «Летельє проти Франції»). ОСОБА_4 не має можливості внести визначену судом заставу. До порушення кримінального провадження, працював у поліції, не мав і не має доходів, достатніх для внесення застави та друзів, членів сім`ї, які можуть це зробити. Відповідно, він фактично позбавлений волі, без встановлення вини у вчинених кримінальних правопорушеннях. Справа знаходиться в суді, тобто орган обвинувачення зібрав усі докази, для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень. Свідки допитані з попередженням про кримінальну відповідальність за ст.ст. 348, 349 КК України. ОСОБА_4 має вищу юридичну освіту, йому відомі наслідки невиконання процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, які обіцяє виконувати.

Судом 12 червня 2026 року застосовано запобіжний захід тримання під вартою із можливістю внесення застави 1 996 800 гривень із вказівкою таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ризики обгрунтовані, дослівно за клопотанням: «встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема останній офіційно ніде не працює, зловживає алкогольними напоями, його майновий стан є незадовільним, за місцем проживання характеризується негативно та неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, також те, що вчинив кримінальне правопорушення проти власності».

Наявність ризиків обгрунтована слідчим неправдивими відомостями, що принижують особу ОСОБА_4 та не підверджуються матеріалами справи, дійсними обставинами. ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався. Обставини викладені у клопотанні слічого є неправдивими. Має міцні соціальні зв`язки, є учасником бойових дій, внаслідок отриманих поранень, контузій під час захисту України постійно перебуває під наглядом лікарів - психіатрів, проходить лікування при якому переривання прийняття ліків протипоказане. Згідно медичного висновку, викладеного у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №1468 від 21.05.2025 року рекомендовано хірургічне лікування головного мозку. За повідомленням медичної установи за місцем утримання, його лікування підлягало корегуванню, із-за погіршення стану здоров`я. Однак, з 29 червня 2026 року лікування повністю припинене, стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився.

ОСОБА_4 має вищу економічну та юридичну освіту, є колишнім працівником правохоронного органу, майором Національної поліції України, командиром групи спецпризначення «Корд», по місці служби у Національній поліції (12 років), характеризується виключно позитивно, неодноразово нагороджувався відомчими нагородами. Є військовозобов`язаний, з врахуванням військового стану, у будь-якому випадку, з об`єктивних обставин не може виїхати за межі України, як це стверджує орган обвинувачення. Із служби в поліції змушений був звільнитися за станом здоров`я, однак у зв`язку з тим, що з цієї підстави його не звільняли, звільнився за власним бажанням.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2025-0710-1140-1789-7 від 25.09.2025 року, діагноз ОСОБА_4 є таким: ЗЧМТ; струс головного мозку з лікворно-венозною дистенезією у вигляді стійкого помірного цефалічного синдрому, помірними стато-координаторними розладами та помірним порушенням функції нервової системи; гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступеня, ризик високий; гіпертензивне серце зі збереженою СЗМ ФВ 59 %; дилятація висхідного відділу аорти на рівні с.Вальсальви 38 мм, аортальна недостатність 1 ступеня; мітральна недостатність 1 ступеня; трикуспідальна недостатність 1 ступеня; деформуючий двобічний гонартроз 1-2 ступеня з помірним порушенням функції; спондильоз поперекового відділу хребта, помірне порушення функції; емоційні (афективні) розлади, пов`язані з органічним ушкодження головного мозку, не уточнене; зміщення

Ст. 8 із 28

переділки носа. Бузомовно неможливим та недоцільним, незаконним є утримання ОСОБА_4 за вказаним станом здоров`я під вартою та ненадання йому належної медичної допомоги. Також ОСОБА_18 має постійне місце роботи, є директором заснованого ним Товариства, яке створив після звільнення та яке перебуває на стадії організації роботи, тому доходу ще не має, що пітверджуться довідкою форми ОК-7 про доходи за 2026 рік. Крім того ОСОБА_4 має постійне місце проживання та сім`ю, яка не може внести за нього заставу, сама потребує матеріальної допомоги, оскільки ОСОБА_4 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_19 та матір ОСОБА_20 , яка є особою з інвалідністю та потребує догляду.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням виключно позитивної характеристики ОСОБА_4 , відзначення його служби відомчими нагородами, та той факт, що ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має вищу юридичну та економічну освіти, має міцні соціальні зв`язки та бажання працювати, створювати робочі місця для себе та інших зацікавлених осіб та враховуючи, що визначений слідчим суддею розмір застави менший у 6 разів за завдані кримінальним правопорушенням матеріальних збитків потерпілому, є всі підстави змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов`язання, або домашній арешт, або заставу, в межах мінімального розміру, визначеного п. 5 ст. 182 КПК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_15 клопотання про зміну запобіжного заходу відносно її підзахисного ОСОБА_4 підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника про зміну відносно нього запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою з підстав наведених захисником у клопотанні та в суді.

Прокурор ОСОБА_9 заперечив щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід з тих підстав, що на даний час ризики, які були встановленні слідчим суддею при обранні та та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , які передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися. Зокрема ризики - переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків або інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, на даному етапі розгляду кримінального провадження не втратили своєї актуальності, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав позицію прокурора з наведених ним підстав.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_14 , кожен окремо, підтримали клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_4 із тримання під вартою на інший більш м`ягкий запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_16 кожен окремо, не заперечили проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжний захід, змінивши його на більш м`ягкий запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_11 , кожен окремо, не заперечили проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_13 , кожен окремо, підтримали клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу відносно

Ст. 9 із 28

обвинуваченого ОСОБА_4 та просили його задовольнити з підстав наведених захисником ОСОБА_15 .

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_12 , кожен окремо також не заперечили щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_15 про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу, заслухавши доводи та заперечення учасників кримінального провадження з приводу даного клопотання, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України, тобто шахрайство, а саме заволодіння чужим майно шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 16.04.2026 року до 15.06.2026 року включно.

Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України. Визначено заставу у розмірі 1 996 800 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3328 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Також на ОСОБА_4 у разі внесення застави покладено наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

Також, ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 12 червня 2026 року продовжено відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 15.06.2026 року до 13.08.2026 року включно.

Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України. Визначено заставу у розмірі 1 996 800 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3328 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Також на ОСОБА_4 у разі внесення застави покладено наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

Ст. 10 із 28

Із посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 13.02.2024 року начальником Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області вбачається, що ОСОБА_4 є ветераном війни учасником бойових дій.

Як свідчить повідомлення закладу охорони здоров`я про рішення МСЕК від 28.06.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав 20 % (двадцять відсотків) поранень, пов`язане з виконанням службових обов`язків (дата огляду 28.06.2022 року, номер акта №768/6), що також підтверджується довідкою МОЗ України від 28.06.2022 року.

Відповідно до наказу (витягу) «По особовому складу» від 16.12.2024 року за №244 о/с, відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» майора поліції ОСОБА_4 , інспектора 3-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 20 грудня 2024 року звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням).

Згідно інформації, зазначеної у довідці військово-лікарської комісії №2025-0710-1140-1789-7 від 10.07.2025 року солдат (запасу) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступеня, ризик високий. Гіпертензивне серце зі збереженою СЗМ ФВ 59 %. Дилятація висхідного відділу аорти на рівні с.Вальсальви 38 мм. Аортальна недостатність І ступеня. Мітральна недостатність І ступеня. Трикуспідальна недостатність І ступеня. Стійкі наслідки перенесеної ВЧМТ, акубаротравма у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, стато-координаторними розладами, та помірним порушенням функції нервової системи. Деформуючий двобічний гонартроз І-ІІ ступеня з помірним порушенням функції. Спондильоз поперекового відділу хребта, помірне порушення функції. Емоційні (афективні) розлади пов`язані з органічним ушкодженням головного мозку, неуточнене. Зміщення переділки носа. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Згідно інформації, зазначеної у довідці військово-лікарської комісії №2025-0710-1140-1789-7 від 25.09.2025 року, солдат (запасу) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз: ЗЧМТ, струсу головного мозку з лікворно-венозною дистенезію у вигляді стійкого помірного цефалгічного синдрому, помірними стато-координаторними розладами, та помірним порушенням функції нервової системи. Гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступеня, ризик високий. Гіпертензивне серце зі збереженою СЗМ ФВ 59 %. Дилятація висхідного відділу аорти на рівні с.Вальсальви 38 мм. Аортальна недостатність І ступеня. Мітральна недостатність І ступеня. Трикуспідальна недостатність І ступеня. Деформуючий двобічний гонартроз І-ІІ ступеня з помірним порушенням функції. Спондильоз поперекового відділу хребта, помірне порушення функції. Емоційні (афективні) розлади, пов`язані з органічним ушкодженням головного мозку, неуточнене. Зміщення переділки носа. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Як свідчить Виписка із медичної карти стаціонарного хворого №687 неврологічного відділення від 28.04.2022 року, капітан поліції «КОРД» ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 по 28 квітня 2022 року знаходився на лікуванні у госпіталі ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» з діагнозом: вибухова травма (27.04.2022). ЗЧМТ. Струс головного мозку з лікворно-венозною дистензією та астенічним синдромом. Акубаротравма. Забій поперекової області.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 травня по 30 травня 2022 року знаходився на

Ст. 11 із 28

стаціонарному лікуванні у поліклініці ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області» з діагнозом: мінно-вибухова травма (27.04.2022). ЗЧМТ. Струс головного мозку у вигляді астенічного розладу з диссомнією. Акубаротравма. Забій поперекової ділянки.

Згідно Виписи із медичної карти стаціонарного хворого №1468 від 21.05.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.05.2025 року по 21.05.2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» ЗОР, Відділення нейроонкології та функціональної нейрохірургії, з основним діагнозом: Т90.5. Наслідки внутрічерепної травми. S06.31 Наслідки ЗЧМТ внаслідок мінно-вибухової травми (27.04.2022) зі стійкими ліквородинамічними порушеннями з цефалгічними пароксизмами, сгато-координаторними розладами, вираженим астенічним розладом з диссомнією та порушенням когнітивних функцій. Супутнє: Y36.2 Військові операції, що викликали пошкодження іншими видами вибухів або осколками. Супутнє: І11.9 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. Супутнє: І50.9 Серцева недостатність не уточнена. У зв`язку з чим потребує динамічне спостереження сімейного лікаря та невролога за місцем поживання, продовження медикаментозну терапію. При неефективності консервативного лікування МРТ головного мозку з подальшою консультацією нейрохірурга та вирішенням питання хірургічного лікування.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного поліклінічного відділення КНП «Лікарня Святого Мартина» 53340 від 29.09.2025 року, пацієнт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має основний діагноз: Т90.8. Наслідки інших уточнених травм голови. Стійкі наслідки перенесеної ЗЧМТ (27.04.2022) струс головного мозку із стійкими лікворо-динамічними порушеннями, у вигляді стійкого цефалічного синдрому, з лікворно-гіперитензивними кризами частотою 2-3 рази на тиждень, стійким, помірним вестибуло-ататктичним синдромом, та вираженим астенічним синдромом. Супутнє М54.85: Забій поперекового відділу хребта, із стійким больовим синдромом, помірним порушенням функції хребта та порушенням функції тазових органів по типу МРТ головний мозок та пквх додається.

Як свідчить Виписка із медичної карти стаціонарного хворого №476 від 27.03.2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.03.2026 року по 27.03.2026 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегова» ЗОР психіатричне відділення №8, з основним діагнозом: органічний емоційно-лабільний розлад (F06.6), у зв`язку з чим в подальшому потребує спостереження у психіатра за місцем проживання, рекомендовано консультацію терапевта/ендокринолога, та медикаментозна терапія з подальшою корекцією дозування та тривалості прийому у лікаря-психіатра.

Відповідно до службової характеристики, виданої 24.04.2026 року начальником управління «КОРД» ГУНП в Закарпатській області, колишній майор поліції, інспектор 3-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 за час служби в органах поліції зарекомендував себе з позитивної сторони, до виконання службових завдань ставився добре, основні вимоги керівництва виконував. Від початку оголошення військового стану на території України був відряджений до складу зведеного батальйону НПУ для організації спільного виконання завдань з військовослужбовцями Збройних Сил України та Національної гвардії України, а також забезпечення належного виконання заходів, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в період з 10.03.2022 року по 25.04.2022 року, де отримав поранення внаслідок воєнних дій.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.09.2015 року вбачається, що у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася донька ОСОБА_21 .

Ст. 12 із 28

Із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ№663911 вбачається, що матір ОСОБА_4 ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 має третю групу інвалідності (загальне захворювання) безтерміново та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 09.09.2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК Украни, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів (ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України).

Санкція ч.5 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкція ч.2 ст. 209 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

На даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з урахуванням етапу судового розгляду даного кримінального провадження продовжують існувати, зокрема ризики: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилання сторони захисту на позитині характеризуючі дані особи обвинуваченого ОСОБА_4 , не може бути достатньою підставою для зміни запобіжного заходу відносно нього з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, оскільки дані обставини враховувалися при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та не є новими фактами, які свідчать про зменшення встановлених попередньо ризиків та які можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого в запропонованому захисником вигляді.

Ст. 13 із 28

У той же час, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах - щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Суд бере до уваги, що в обвинуваченого ОСОБА_4 погіршився стан здоров`я, він періодично проходить стаціонарне (амбулаторне) лікування, у зв`язку з пораненням під час військової служби, та потребує подальше спостереження у лікарів та медикаментозну терапію, а також у нього змінився майновий стан, з огляду на звільнення з офіційного місця роботи Національної поліції України, у зв`язку з чим джерела доходу у нього є відсутніми. Крім того, ОСОБА_4 є одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_19 та матір ОСОБА_20 , яка є особою з інвалідністю та потребує догляду.

Тому суд вважає за можливе зменшити розмір застави стосовно ОСОБА_4 до розміру триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення такої застави, і буде достатнім стримуючи фактором, який зможе запобігти вищевказаним ризикам і такий розмір не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

З урахуванням вищенаведеного, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу необхідно задовольнити частково, із зміною застосованого до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшивши розмір застави, та визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Також, від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_14 до суду надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт у визначений судом час доби та із визначенням обвинуваченому ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, яке вмотивоване наступним.

Щодо ризиків, то слід звернути увагу на те, що досудове розслідування у справі закінчено, всі письмові, речові та електронні докази перебувають у сторони обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_22 не може їх знищити, спотворити, тощо. Стороною захисту в ході досудового розслідування, а саме 21 травня 2026 року було подано клопотання щодо, зокрема, допиту підозрюваного ОСОБА_22 , однак, не дивлячись на те, що таке було задоволено, ОСОБА_22 так і не був допитаний органом досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_22 не переховувався і не має наміру переховуватися від суду, яких-небудь покладених на нього обов`язків не порушував. Підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимимй, характеризується позитивно за місцем проживання, до будь-якого виду відповідальносі не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Окрім цього, має ряд тяжких захворювань, напередодні розгляду клопотання та ухвалення судом ухвали про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пройшов стаціонарне лікування, звідки виписаний для продовження лікування амбулаторно, в день рогляду клопотання (20 квітня 2026 року) мав стати на облік у психіатра та нарколога, продовжити лікування амбулаторно.

Ст. 14 із 28

Тобто ОСОБА_5 потребує подальшого лікування, постановлення на облік до невролога. Відповідно до рекомендацій, зазначених у виписці №602 стаціонарного хворого, ОСОБА_5 потребує продовження лікування амбулаторно: взаємопогоджена комплексна індивідуалізована програма психологічної та медико-біологічної реабілітації, нагляд психіатра, невролога та сімейного лікаря, дієтичні рекомендації, вимоги до режиму праці, відпочинку згідно з наявною загально-соматичною патологією. Крім цього, мама обвинуваченого ОСОБА_23 , має ряд захворювань, потребує також догляду.

Таким чином, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки, позитивна характеристика, необхідність у продовженні лікування, свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК Украни, та дають підстави для зміни запобіжного заходу на менш суворий.

Домашній арешт буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та досягнення мети запобіжного заходу, водночас не перешкоджаючи реалізації його права на охорону здоров`я, медичну допомогу, працю, можливість утримування та виховування дітей, можливості задовольнити інші життєві потреби.

Обвинувачений ОСОБА_5 зобов`язується виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, не переховуватися від суду, з`являтися на судові виклики, ніяким чином не впливати на свідків у справі чи перешкоджати кримінальному провадження будь-яким іншим чином, не вчиняти ніяких інших правопорушень. На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 181 КПК України, є всі підстави змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт у визначений судом час доби та визначити обвинуваченому ОСОБА_5 процесуальні обов`язки.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_14 клопотання про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_24 підтримав клопотання свого захисника та посив змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт у визначений судом час доби із визначенням йому процесуальних обов`язків, які зобов`язався виконувати своєчасно.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт, з урахуванням наявності ризиків, які були встановлені при обранні та продовженні строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, та які не зменшилися на даний час. Обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, тому з урахуванням відсутності нових доказів, які безпосередньо спростовують наявність ризиків, підстав для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не має, оскільки такий вид заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти можливості настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав позицію прокурора з наведених ним підстав.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_16 кожен окремо, не заперечили проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з триманням під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_11 , кожен окремо не заперечили проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_24 .

Ст. 15 із 28

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_13 , кожен окремо підтримали клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та просили його задовольнити з підстав наведених захисником.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_12 , кожен окремо також не заперечили щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_24 .

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_15 кожен окремо, підтримали клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт.

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу, заслухавши доводи та заперечення учасників кримінального провадження з приводу даного клопотання, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 190 КК України, - тобто шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах та ч. 2 ст. 209 КК України, тобто розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року продовжено відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 15.06.2026 року до 13.08.2026 року включно.

Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України. Визначено заставу у розмірі 1 996 800 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3328 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Також на ОСОБА_5 у разі внесення застави покладено наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

Як свідчить характеристики виданої головою ОСББ «Закарпатська-10» №5 від 15.06.2026 року, ОСОБА_5 за місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, приймає активну участь по благоустрою прибудинкової територіїі ОСББ «Закарпатська».

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.10.2007 року, 20 жовтн 2007 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_10 укладено шлюб.

Згідно свідцвтв про народження серії НОМЕР_5 від 27.01.2016 року та серії НОМЕР_6 від 06.09.2008 року, у ОСОБА_5 та ОСОБА_26 народилося двоє дітей: син ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та донька ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та

Із акту про склад сім`ї, виданого 15.06.2026 року головою ОСББ «Закарпатська-10» за №4 вбачається, що ОСОБА_5 проживає разом з сім`єю: дружиною ОСОБА_26 , 1982 року

Ст. 16 із 28

народження, сином ОСОБА_24 , 2008 року народження та донькою ОСОБА_24 , 2016 року народження.

Відповідно до виписки №602 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.04.2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на стаціонарному лікуванні у диспансерному відділенні КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегова» ЗОР з 02 квітня по 17 квітня 2026 року, з діагнозом: F06.7. Органічний розлад внаслідок перенесеної ЗЧМТ, порушення функції печінки з поміними когнітивними порушеннями. Супутні захворювання: F10.3. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан відміни. F10.2. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У зв`язку з чим ОСОБА_5 рекомендовано продовжити лікування амбулаторно: взаємопогоджена комплексна індивідуалізована програма психологічної та медико-біологічної реабілітації; нагляд психіатра, невролога та сімейного лікаря; дієтичні рекомендації вимоги до режиму праці.

Згідно довідки, виданої 31 серпня 2004 року головою лікарсько-консультативною комісією Закарпатського обласного відділу охорони здоров`я №2376, ОСОБА_5 , 1984 року народження, має діагноз: хронічний анахноенцефаліт с явищами в черепної гіпертензії, у зв`язку з чим рекомендовано подальше лікування в медичних закладах України.

Як свідчать відомості, зазначені у огляді сімейного лікаря від 16.06.2026 року, ОСОБА_27 має діагнози: К86-Гіпертонія неускладнена, К76- ІХС без стенокардії; Т90- Інсулінонезалежний цукровий діабет; F50-Ретинопатія.

Із довідки виданої 06.11.2003 року завідуючим диспансерним відділенням вбачається, що ОСОБА_5 , знаходився на лікуванні в денному стаціонарі диспансерного відділення, в зв`язку з хворобою з 06.10.2003 року по теперішній час.

Відповідно до консультації нарколога від 13.11.2023 року, у ОСОБА_5 встановлено діагноз: F10.1. Психічні розлади, викликані вживанням алкоголю згубне вживання.

Згідно з відомостями зазначених у цифровій рентгенографії легень, виданої КНП «Лікарня Святого Мартина» від 24.03.2026 року, у ОСОБА_5 наявний діагноз (заключення): петрифікати на рівні 3-4 ребла зліва.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК Украни, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує

Ст. 17 із 28

відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У відповідності до вимог ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно вимог ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.201 (яка міститься у главі 18 КПК України), обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

За ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу, суд враховує наявність, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які раніше були встановлені слідчим суддею та були підставою для обрання та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, які на даний час не зменшилися, нових обставин, які повинні судом бути враховані і давали б підставу для зміни раніше обраного запобіжного заходу, ні захисником, ні обвинуваченим не наведено, та не надано належних доказів щодо зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 суд прийшов до висновку про те, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Крім того, від прокурора ОСОБА_9 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із можливістю внесення застави, встановивши, в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, яке вмотивоване наступним.

ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, як шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних

Ст. 18 із 28

операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, як у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому АТ КБ «Приват банк» матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 1 993 700 гривень. 16 квітня 2026 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України. Обставинами, що дають підтави обвинувачувати ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджуються показами представника потерпілого АТ КБ «Приват банк» ОСОБА_17 , матеріалами проведених тимчасових доступів до речей та документів, що становлять банківську таємницю, а саме до банківських рахунків фігурантів та до відео та фото з банкоматів АТ КБ «Приват банк», де фігуранти здійснювали поповнення сувенірними коштами, протоколами оглядів місця події, протоколами заяв про вчинення правопоушення, протоколами огляду вилученої інформації в ході проведення тимчасових доступів, аналізом відеозаписів з камер спостереження, та іншими матеріалами кримінального провадження зібраними в результаті здійснення досудового розлідування.

Обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачене у вигляді позбавлення волі на сток від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 190 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років (ч. 2 ст. 209 КК України). Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 16.04.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням розміру застави 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, який неодноразово продовжувався. 12.06.2026 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ст. 291 КПК України направлено до Мукачівського міськрайонного суду.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, а також особи обвинуваченого. Висновки сторін обвиунвачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю. З цих підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України. У зв`язку з чим є необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із можливістю внесення застави, встановивши, в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень.

Прокурор ОСОБА_9 підтримав подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із можливістю внесення застави, встановивши, в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Ст. 19 із 28

відносно обвинуваченого, із можливістю внесення застави з підстав наведених прокурором у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що наміру переховуватися від суду, або незаконно впливати на потерпілого, свідків чи інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні або вчиняти інші кримінальні правопорушення не має. Просив застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_15 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно її підзахисного та зазначила, що вказані стороною обвинувачення ризики жодними письмовими доказами не підтверджені, такі є лише припущенням прокурора. При обранні та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчим суддею не були враховано наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків за місцем його проживання, а саме ОСОБА_4 є одружений, має доньку, яку разом із матір`ю, яка хворіє (має інвалідність) утримує, має постійне місце проживання та займав відповідну посаду у органах Національної поліції України, звідки звільнився у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Враховуючи вищевказане та з урахуванням погіршення стану здоров`я обвинуваченого, що перешкоджає ОСОБА_4 перебувати під вартою, просила застосувати відносно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, або зменшити заставу, розмір якої є непомірним для родини обвинуваченого, визначивши заставу в мінімальному розмірі встановленого п. 5 ст. 182 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_14 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15 .

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_16 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15 .

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_11 , кожен окремо, також підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15 .

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_13 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15 , а його захисник ОСОБА_12 вирішення даного питання залишила на розсуд суду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора та думку з цього приводу учасників судового розгляду, прийшов до наступного.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про які внесено 30.03.2026 року до ЄРДР за № 12026071050000201, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 190 КК України, - шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, - розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Як свідчить ухвала слідчого судді Хустського районного суду від 12 червня 2026 року продовжено відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, з 15.06.2026 року до 13.08.2026 року включно.

Ст. 20 із 28

Одночасно визначено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України. Визначено заставу у розмірі 1 996 800 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3 328 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Також, на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

До вказаної дати суд не має можливості закінчити розгляд вказаного кримінального провадження.

У відповідності до вимог частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу (п.35, 51 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, у тому числі наявність обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 190 КК України, як шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та за ч. 2 ст. 209 КК України, - як розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Зокрема, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.194 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий та особливий тяжкий умисні злочини, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 190 КК України) та від п`яти до восьми років (ч. 2 ст. 209 КК України), а тому може переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку

Ст. 21 із 28

визнання його винним у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (злочинах), чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; може незаконно впливати на потерпілого, свідків або інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, які безпосередньо в судовому засіданні на даний час ще не допитані. Крім того, обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення, з огляду на те, що вчинив під час воєнного стану умисні корисливі злочини за попередньою змовою групою осіб, що характеризує його негативно, як особу схильну продовжувати злочинну діяльність.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд прийшов до висновку, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, не зменшилися, а тому жоден із інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду вказаного клопотання ризикам, наявність яких була встановлена судом при обранні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2026 року, дію запобіжного заходу якого продовжено на підставі ухвали слідчого судді від 12 червня 2026 року.

За таких обставин обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Заперечення сторони захисту щодо можливості застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою з огляду на позитивні характеризуючі дані особи обвинуваченого та стану його здоров`я судом відхиляються, з урахуванням наявності обставин та характеру пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, його тяжкість, а також наявність ризиків, що стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не зменшили свого існування, та відсутність даних про те, що ОСОБА_4 є особою, яка має протипоказання до тримання під вартою (захворювання включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я №1348/5/572 від 15.08.2014 року «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим у виді позбавлення волі»). У зв`язку з чим, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде забезпечувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігати спробам обвинуваченого здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про право внесення обвинуваченим застави та визначення її розміру при застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров`я, вчинення ним тяжкого та особливо тяжкого злочинів в умовах воєнного

Ст. 22 із 28

стану за попередньою групою осіб, з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, який не має постійного місця роботи, є одружений, на утриманні у нього перебуває донька та матір з інвалідністю, за відсутності доказів про отримання обвинуваченим інших джерел доходів, та наявності у нього ряду захворювань (медична документація), суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в межах встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не буде завідомо не помірним для нього, а буде виправданим і зможе повністю забезпечити встановлені ризики та достатньою мірою буде стримуючим фактором від порушення обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави певні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, у випадку внесення ним застави.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення.

Крім того, від прокурора ОСОБА_9 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із можливістю внесення застави, встановивши її в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, яке вмотивоване наступним.

ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, - тобто шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, - тобто розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 завдав потерпілому АТ КБ «Приват банк» матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 1 993 700 гривень.

16 квітня 2026 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України. Обставинами, що дають підтави обвинувачувати ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджуються показами представника потерпілого АТ КБ «Приват банк» ОСОБА_17 , матеріалами проведених тимчасових доступів до речей та документів, що становлять банківську таємницю, а саме до банківських рахунків фігурантів та до відео та фото з банкоматів АТ КБ «Приват банк», де фігуранти здійснювали поповнення сувенірними коштами, протоколами оглядів місця події, протоколами заяв про вчинення правопоушення, протоколами огляду вилученої інформації в ході проведення тимчасових доступів, аналізом відеозаписів з камер спостереження та іншими матеріалами кримінального провадження зібраними в результаті здійснення досудового розлідування.

Обвинувачений ОСОБА_5 , вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачене у вигляді позбавлення волі на сток від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 190 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років (ч. 2 ст. 209 КК України).

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 20.04.2026 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з

Ст. 23 із 28

визначенням розміру застави 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, який було продовжено. 12.06.2026 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ст. 291 КПК України направлено до Мукачівського міськрайонного суду.

Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У даному випадку ініціювання перед суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, а також особи обвинуваченого. Висновки сторін обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю. З цих підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України. У зв`язку з чим є необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 із можливістю внесення застави, встановивши її в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень.

Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 із можливістю внесення застави, встановивши її в розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень, яке просив задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , із можливістю внесення застави у зазначеному прокурором розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно нього більш запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_28 ОСОБА_14 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно його підзахисного з підстав відсутності на даний час ризиків, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно його підзахисного. Будь-яких дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 наміру вчиняти не має, що підтверджується наявністю в нього міцних соціальних зв`язків за місцем його проживання, зокрема ОСОБА_28 має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вперше притягається до кримінальної відповідальності, та крім того жодного разу не притягався до адміністративної відповідалньості. Також ОСОБА_28 має ряд тяжких захворювань, тому з урахуванням вищенаведеного, просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, який надасть ОСОБА_28 можливість працювати з метою матеріального забезпечення власної родини та продовжити відповідне лікування .

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_16 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_28 та його захисника.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_11 , кожен окремо, також підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_28 та його захисника ОСОБА_14 .

Ст. 24 із 28

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_13 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_28 та його захисника ОСОБА_14 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_28 , а його захисник ОСОБА_12 вирішення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишила на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_15 , кожен окремо, підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_28 та його захисника.

Суд, заслухавши клопотання прокурора та думку з цього приводу учасників судового розгляду, прийшов до наступного.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про які внесено 30.03.2026 року до ЄРДР за № 12026071050000201, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 190 КК України, - шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та ч. 2 ст. 209 КК України, - розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Як свідчить ухвала слідчого судді Хустського районного суду від 12 червня 2026 року продовжено відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 15.06.2026 року до 13.08.2026 року включно.

Одночасно визначено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України. Визначено заставу у розмірі 1 996 800 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень, що становить 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3 328 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Також, на обвинуваченого ОСОБА_5 покладено, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

До вказаної дати суд не має можливості закінчити розгляд вказаного кримінального провадження.

У відповідності до вимог частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує положення ст.5

Ст. 25 із 28

Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу (п.35, 51 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, у тому числі наявність обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 190 КК України, як шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та за ч. 2 ст. 209 КК України, - як розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансової операції, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Зокрема, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.194 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений вчинив ОСОБА_5 тяжкий та особливий тяжкий умисні корисливі злочини, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років (ч. 5 ст. 190 КК України) та від п`яти до восьми років (ч. 2 ст. 209 КК України), а тому може переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винним у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (злочинах), чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; може незаконно впливати на потерпілого, свідків або інших обвинувачених у данному кримінальному провадженні, які безпосередньо в судовому засіданні на даний час ще не допитані. Крім того, обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення, з огляду на те, що вчинив під час воєнного стану вчинив умисні корисливі злочини за попередньою змовою групою осіб, що характеризує його негативно, як особу схильну продовжувати злочинну діяльність.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд прийшов до висновку, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, не зменшилися, а тому жоден із інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду вказаного клопотання ризикам, наявність яких була встановлена судом при обранні та продовженні відносно ОСОБА_5 строку запобіжного заходу.

За таких обставин обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Доводи сторони захисту щодо можливості застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час судом відхиляються, з урахуванням наявності обставин та характеру пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, його тяжкість, а також наявність ризиків, що стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не зменшили свого існування, у зв`язку з чим, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде забезпечувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігати спробам обвинуваченого здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Ст. 26 із 28

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про право внесення обвинуваченим застави та визначення її розміру при застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_28 у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров`я, вчинення ним тяжкого та особливо тяжкого злочинів в умовах воєнного стану за попередньою групою осіб, з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, суд за відсутності доказів про отримання обвинуваченим інших джерел доходів, та наявності у нього ряду захворювань (медична документація), вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_28 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в межах встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не буде завідомо не помірним для нього, а буде виправданим і зможе повністю забезпечити встановлені ризики та достатньою мірою буде стримуючим фактором від порушення обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави певні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, у випадку внесення ним застави.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 182, 194, 314, 314-1, 315, 316, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12026071050000201 зареєстрованому в ЄРДР 30.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Судовий розгляд провести суддею одноособово у відкритому судовому засіданні о 10 год. 23 липня 2026 року.

Ст. 27 із 28

У судове засідання викликати на вказаний вище час та дату учасників кримінального провадження.

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_3 .

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 .

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_5 .

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_6 .

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_7 .

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_8 .

Прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 933 700 гривень.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зменшивши розмір застави, та визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт у визначений судом час доби та із визначенням обвинуваченому ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 18 вересня 2026 року включно.

Зменшити розмір застави та визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , в разі внесення застави, такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області;

повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ст. 28 із 28

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 18 вересня 2026 року включно.

Зменшити розмір застави та визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , в разі внесення застави, такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області;

повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1