Ухвала суду № 138389816, 06.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17198/26-ц

пр. № 2-о-215/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В., при секретарі: Погребняк В.Д., за участю: заявника - ОСОБА_1 представника заінтересованої особи - Величко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення в якому просив встановити факт правильності зазначення у паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах імені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 « ОСОБА_4 » латинськими літерами як « ОСОБА_5 ». Ухвалою від 21.04.2026 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання. Заявник - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила задовольнити заяву з підстав викладених в ній Представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області - Величко М.Р просила відмовити у задоволені заяви що єдиним документом, який був виданий на ім`я малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, є свідоцтво про його народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.05.2022 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №972, а тому з урахуванням наведених норм права та встановлених обставин відсутні підстави для задоволення вимог заявника, оскільки заявлена транслітерація імені малолітнього сина заявника, факт правильності написання якого просить встановити заявник, не відповідає вимогам транслітерації, встановленим чинним законодавством для транслітерації українського алфавіту латиницею. Інших документів виданих на ім`я малолітньої дитини, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, на підставі яких проводиться оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон, де б було зазначено ім`я дитини латиницею як « ОСОБА_5 », заявником не надано. Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , є матір`ю та законним представником малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року. 28 травня 2022 року на ім`я ОСОБА_3 був оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , у якому власне ім`я дитини латинськими літерами зазначено як ОСОБА_7 . Під час користування вказаним паспортом при виїзді за кордон з моєю дитиною ОСОБА_6 я неодноразово стикалася з тим, що особи, які використовували паспорт для ідентифікації моєї дитини, зокрема, працівники прикордонних пунктів пропуску, поліції, органів охорони здоровя, готелів не могли правильно прочитати імя дитини, читали імя як «ОСОБА_8», перепитували як його звати, просили самостійно прочитати його імя. Такі труднощі з ідентифікацією дитини виникли у звязку з тим, що імя дитини якщо його написати як " ОСОБА_8 " звучить як "ОСОБА_8" та фонетично англійською означає біологічний термін «сперма». Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Заявлена транслітерація імені заявника латиницею, факт правильності написання якої просить встановити заявник, не відповідає вимогам транслітерації, встановленим чинним законодавством для транслітерації імені заявника латиницею згідно даних паспорта громадянина України Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки Таблицею транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 55, визначено, в який спосіб здійснюється транслітерація українського алфавіту латиницею, паспорт, де впроваджене таке написання імені, у разі незгоди з діями цього органу, вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення. Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту правильності транслітерації латиницею імені особи в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 255, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту 20.07.2026 р

Суддя Т.В.Остапчук