Рішення № 138389163, 22.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3878/26 провадження №2/489/2448/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 458368 від 19.06.2024 у розмірі 11793,00 грн., а також 2662,40 грн. судового збору та 6000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі ТОВ «Сіроко Фінанс») та відповідачем укладено в електронній формі договір позики № 458368, відповідно до умов якого відповідну надано суму позики в розмірі 3500,00 грн. на умовах узгоджених цим договором.

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №29112024, на підставі якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за договором позики № 458368 від 19.06.2024, позичальником по якому є відповідач.

Через невиконання відповідачем зобов`язань, на дату набуття позивачем права грошової вимоги по договору позики, утворилася заборгованість в розмірі 11793,00 грн., з яких 3500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1398,00 грн. по відсоткам, 0,00 грн. комісії та 6895,00 грн. пені.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погасив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористалася.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19.06.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем укладено Договір позики №458368, відповідно до якого відповідачу надано в позику грошові кошти в сумі 3500,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 1,38 % в день строком на 30 днів (з19.06.2024 по 19.07.2024).

В свою чергу відповідач зобов`язалася повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Додатком № 1 до договору позики є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Договір позики та додаток до нього відповідачем підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «w50G7g».

При заповненні реквізитів сторін договору відповідач вказала свій електронний платіжний засіб: НОМЕР_1 .

Ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 в ІТС кредитора підтверджено довідкою ТОВ «Сіроко Фінанс».

Успішне перерахування грошових коштів в розмірі 3500,00 грн. на платіжну картку відповідача за реквізитами № НОМЕР_1 підтверджено довідкою фінансового оператора ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 19.06.2024.

Положення статті 31 Закону України «Про платіжні послуги» зобов`язують платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції.

Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті.

У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджує факт перерахування грошових коштів позичальнику.

Таким чином звіт платіжного оператора ТОВ «ФК «Фінекспрес» про перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки відповідача є належним доказом виконання кредитором своїх зобов`язань.

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №29112024, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за договором позики №458368.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №29112024 від 29.11.2024 розмір заборгованості за договором позики №458368 від 19.06.2024 на дату відступлення права грошової вимоги становить 11793,00 грн., з яких 3500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 1398,00 грн. по відсоткам, 0,00 грн. комісії та 6895,00 грн. пені.

Вказана заборгованість підтверджена розрахунком первісного кредитора, з якого вбачається, що відповідач 20.07.2024 здійснила три платежу на суму 41,00 грн., 60,00 грн. та 55, 00 грн.

Таким чином, порушення відповідачем зобов`язань за договором позики підтверджено розрахунком заборгованості первісного кредитора.

Доказів погашення відповідачем заявленої позивачем до стягнення заборгованості матеріали справи не містять.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем укладено договір позики №458368 в електронній формі, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». На виконання договору позикодавець перерахував на банківський рахунок відповідача 3500,00 грн.

Крім того, із розрахунку первісного кредитора вбачається, що відповідач здійснила декілька платежів на погашення заборгованості по договору позики.

У постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, укладення договору позики у формі електронного документу, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі якого між сторонами такого договору виникли кредитні правовідносини, відповідає законодавству та волі сторін щодо свободи договору, а наявний у справі звіт платіжного оператора про успішний переказ є самодостатнім доказом виконання кредитором своїх зобов`язань.

Згідно з умовами укладеного договору позики №458368 від 19.06.2024, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,38% на день, яка діє в межах вказаного строку (19.06.2024 по 19.07.2024).

Умова договору також передбачено, що за понадстрокове користування позикою нараховуються проценти в розмірі 3% в день.

Згідно розрахунку первісного кредитора проценти нараховані за період з 19.06.2024 по 24.09.2024.

Нарахування процентів за понадстрокове користування позикою, врегульовано пунктом 18 договору, відповідно до якого:

- У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Згідно положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджети України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата с 1 квітня встановлена в розмірі 8000 гривень.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Отже, так як сума наданої відповідачу позики (3500,00) менша однієї мінімальної заробітної плати нарахування первісним кредитором процентів за понадстрокове користування сумою позики не відповідає умовам кредитного договору.

За розрахунком суду проценти в межах узгодженого сторонами договору строку (30 днів) становитимуть 1449,00 грн. (3500,00 х 1,38% х 30). Які підлягають зменшенню на 156,00 грн., які були сплачені відповідачем на погашення заборгованості. У зв`язку із цим заборгованість відповідача поро процентам становить 1293,00 грн. (1449,00 156,00).

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 1398,00 грн підлягає зменшенню до 1293,00 грн.

Також суд не погоджується із стягнення з відповідача 6895,00 грн. пені, оскільки 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення в період дії воєнного стану на території України, а відтак не підлягає стягненню.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 4793,00 грн., з яких 3500,00 грн. заборгованість по позикі та 1293,00 грн. по процентам.

У зв`язку частковим задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1081,99 грн. (2662,40 х 40,64%).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 6000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України, а також критерії розумності і співмірності.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження і часткове задоволення позовних вимог, а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором позики № 458368 від 19.06.2024 в розмірі 4793,00 грн. (чотири тисячі сімсот дев`яносто три гривні 00 коп.), а також 1081,99 грн. (одна тисяча вісімдесят одна гривні 99 коп.) судового збору та 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» , код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 22.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко