Рішення № 13838902, 24.06.2009, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-361/2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2009 року. Соломянський районний суд м. Києва,

в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.,

при секретарі Уваровій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «АБРА», обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 14.05.2007 року о 17.20 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Газель» д. н. НОМЕР_1 в м. Києві по вулиці Вересневій при перестроюванні та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Міцубісі» д.н. НОМЕР_2 під його керуванням, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2007 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Автомобіль «Газель» д. н. НОМЕР_1 зареєстрований за ТОВ «АБРА» на підставі біржової угоди Д02/11-06 АВ від 17.11.2006 року, виданою ЦУБ.

Відповідно до звіту № 185 про оцінку автомобіля «Міцубісі» д. н. НОМЕР_2 складеного ТОВ Український експертний центр «Експерт - Сервіс - Авто», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Міцубісі» д. н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 12080, 59 грн.

За складання вищевказаного звіту позивачем сплачено 450, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру серії 01ААЖ № 504379.

В ході розгляду справи протокольною ухвалою суду в якості співвідповідача було притягнуто ОСОБА_2

Просив стягнути з відповідачів вищевказані витрати, а також витрати повязані з оплатою правової допомоги в сумі 2500, 00 грн. та витрати повязані з оплатою судового збору і інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи.

В ході розгляду справи, представник позивача уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача ТОВ «АБРА» вартість матеріального збитку, яка складає 12080, 59 грн., 450, 00 грн. за складання звіту про оцінку пошкоджень автомобіля, витрати повязані з оплатою правової допомоги в сумі 2500, 00 грн. та витрати повязані з оплатою судового збору і інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи. З ОСОБА_2 просив стягнути відшкодування моральної шкоди в сумі 1700, 00 грн. (а. с. 109)

Ухвалою суду від 25.05.2009 року було закрито провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у звязку з відмовою представника позивача від цієї частини вимог, (а. с. 121)

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «АБРА» у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що автомобіль «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1 належить ТОВ «АБРА» на підставі договору купівлі - продажу Д02/11-06 АВ, укладеного на Центральній універсальній біржі.

До моменту реєстрації автомобіль знаходився на території охоронюваної стоянки підприємства. Доручення на управління автомобілем на імя ОСОБА_2 не видавалось.

Про заподіяну шкоду відповідачу стало відомо лише з позовної заяви, оскільки на автомобілі ніяких пошкоджень виявлено не було.

Вважає, що заподіяну шкоду повинно бути стягнуто з ОСОБА_2, який керував автомобілем «ГАЗ 3302» д.н. НОМЕР_1 в момент ДТП.

На підставі вищевикладеного просила у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ТОВ «АБРА», дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.05.2007 року о 17.20 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Газель» д.н. НОМЕР_1 в м. Києві по вулиці Вересневій, при перестроюванні та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Міцубісі» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1

Внаслідок ДТП автомобілю "Міцубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, завдано технічних пошкоджень.

Автомобіль «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1 на підставі договору Д 02/11-06 АВ купівлі - продажу транспортного засобу від 17.11.2006 року належить ТОВ «АБРА».

На момент ДТП автомобілем "ГАЗ 3302" д. н. НОМЕР_1 керував ОСОБА_2

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34, 00 грн. на користь держави.

Жодного доказу вини позивача у скоєнні ДТП в ході розгляду справи не виявлено.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно звіту № 185 про оцінку автомобіля «Міцубісі» д.н. НОМЕР_2, складеного ТОВ Українським експертним центром « «Експерт - Сервіс - Авто», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Міцубісі» д.н. НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12080, 59 грн. (а. с. 12-14)

Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звіту, чи доказів повязаних з недостатньою професійною кваліфікацією оцінювача, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обгрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і може бути взятим до уваги судом при винесенні рішення.

Згідно акту виконаних робіт від 19.12.2006 року, оплата позивачем проведеної оцінки збитків становить 450, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, (а. с. 9)

В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача ТОВ «АБРА» посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не перебував із ТОВ «АБРА» у трудових відносинах, жодних правових підстав керувати автомобілем у нього не було. Також зазначає, що автомобіль в момент скоєння ДТП міг знаходитись, як на охоронюваній автостоянці, так і по вул. Бориспільській, 9 в м. Києві. До органів внутрішніх справ із заявами про викрадення майна ТОВ «АБРА» не зверталось, оскільки наступного дня після ДТП, а саме 15.05.2007 року, автомобіль знаходився на стоянці і на ньому не було жодних пошкоджень.

Суд не може погодитись з цими твердженнями представника відповідача, як з такими, що є належними доказами правомірності дій відповідача ТОВ «АБРА», виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки від 03.11.2008 року № 1-1-08 виданої ТОВ «АБРА», гр. ОСОБА_2 не працював на даному підприємстві, в період з 01.01.2007 року по 01.11.2008 року. Це також підтверджується листом ДПА України від 26.02.2009 року № 2256/5/29-3016, згідно якого в інформаційному фонді Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обовязкових платежів відсутня інформація про доходи, отримані ОСОБА_2 від ТОВ «АБРА». (а. с. 77, 106)

Згідно наказу № 16-1.27.01.06 виданого директором ТОВ «АБРА» з 01.02.06 року на підприємстві запроваджений робочий день з 8.00год. до 17.00 год. Обідня перерва з 12.00 год. до 13.00 год. (а. с 76)

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а також, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, лише тоді, якщо не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пленум Верховного суду України у Постанові „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) розяснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обовязок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 Постанови).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них

Таким чином суд вважає, що немає передбачених законом підстав, які б давали привід вважати, що обовязок по відшкодуванню шкоди не може бути покладений на ТОВ «АБРА», як того вимагає позивач, оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не перебував з ТОВ «АБРА» у трудових відносинах та не здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Використання транспортного засобу - автомобіля «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1, власником якого є відповідач ТОВ «АБРА», створює підвищену небезпеку для тих, хто його використовує, та для інших осіб, в тому числі для позивача, свідченням чого є обставини дорожньо-транспортної пригоди, описані у позовній заяві та підтверджені відповідними документами.

Твердження представника ТОВ «АБРА» про те, що автомобіль «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1 в момент скоєння ДТП міг знаходитись, як на охоронюваній автостоянці, так і по вул. Бориспільській, 9 в м. Києві, а до органів внутрішніх справ із заявами про викрадення майна ТОВ «АБРА» не зверталось, оскільки наступного дня після ДТП, а саме 15.05.2007 року, автомобіль знаходився на стоянці і на ньому не було жодних пошкоджень, суд приймає до уваги як беззаперечний доказ недбалості та винної поведінки володільця джерела підвищеної небезпеки.

Це зокрема спростовується матеріалами адміністративної справи, з яких вбачається, що ДТП сталося о 17.20 год. 14.05.2007 року (тобто у неробочий час) і описом пошкоджень автомобіля «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1 (деформація лівої двері та кабіни), (а. с. 60-70)

Жодних доказів протиправності дій ОСОБА_2 по заволодінню автомобілем «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1 відповідачем ТОВ «АБРА» надано не було і в ході розгляду справи не встановлено.

Тим самим, відповідач ТОВ «АБРА», будучи власником вказаного транспортного засобу, має обовязок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки саме винна поведінка відповідача була передумовою скоєння ДТП.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Внаслідок завданих позивачеві збитків, повязаних з пошкодженням транспортного засобу, він позбавлений права користування ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права. Згідно зі ст. 22 ЦК України: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «АБРА» є належним відповідачем у справі, оскільки воно є власником автомобіля «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1, та з нього підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 матеріальна шкода в сумі 12080, 59 грн. та витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 450, 00 грн., а всього 12530, 59 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Що стосується пояснень представника ТОВ «АБРА», щодо того, що позивачу невідомо яким чином автомобіль «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_1 опинився під керуванням ОСОБА_2 14.11.2007 року, то суд приймає їх до уваги, як ще один беззаперечний доказ безвідповідального ставлення власника транспортного засобу до належного йому майна.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, та в позові до нього слід відмовити.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Відповідно до прибуткового касового ордеру від 11.06.2008 року, позивачем були оплачені юридичні послуги на загальну суму 2500, 00 грн. (а. с. 15)

їх вартість розрахована вірно і відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, що вбачається із розрахунку наведеного представником позивача, (а. с. 109)

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Встановлено, що при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 151 грн. за подання позову матеріального характеру та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Таким чином, на підставі вимог ст. 88 ЦПК України суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в сумі 120, 81 грн. відповідно до суми задоволених вимог, суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30, 00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2500, 00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27.03.92р. (із наступними змінами), ст. ст. 10, 27, 30, 57-58, 30, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА» місцезнаходження якого: 03087, м. Київ, вул. Курська, 10, код ЄДРПОУ 24934517, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду в сумі 12080, 59 грн., витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 450, 00 грн. витрати на правову допомогу у сумі 2500, 00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 120, 81 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30, 00 грн., а всього -15181, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Соломянський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.