Рішення № 138385573, 09.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1179/2026

Справа № 537/1627/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участю секретаря Дейнеки В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Надії Василівни, про зняття арешту з майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, про зняття арешту з майна,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позову.

16 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третьої особи приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., в якій просить звільнити майно з-під арешту, а саме, квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття арешту (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1702359, зареєстровано 22.02.2005 року за №1702359 реєстратором Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: ухвала б/н, 10.11.1998 року, Крюківського районного суду м. Кременчука.

В обґрунтування позову зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 січня 1998 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів за №15693/1. 07 грудня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_3 . В установлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідович Н.В. із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом була заведена спадкова справа №82/2023 та встановлено, що на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 1702359 від 22.02.2025 року на підставі ухвали б/н від 10.11.1998 року, виданої Крюківським районним судом м. Кременчука, власник ОСОБА_3 , та арешт, реєстраційний номер обтяження 1702367 від 22.02.2005 року, підстава обтяження: ухвала б/н від 10.11.1998 року, видана Крюківським районним судом м. Кременчука, власник ОСОБА_2 , реєстратором арешту є Перше кременчуцька державна нотаріальна контора відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.02.2026 року за № 464532294. Зазначені арешти були накладені у зв`язку із зверненням ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Рішення по даній справі не приймалося, оскільки спір був вирішений у добровільному порядку. Наявність арешту нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_3 позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, що відповідно, є перешкодою реалізувати своє право власності набуте в порядку спадкування відповідно до законодавства України. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Короткий зміст зустрічного позову.

16 квітня 2026 року до суду надійшла зустрічна позовна заява, подана ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, про зняття арешту з майна, в якій просили звільнити майно з під арешту, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття арешту (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 1702367 від 22 лютого 2005 року, зареєстрований Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н від 10.11.1998 року, виданої Крюківським районним судом м. Кременчука, власник ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 21.08.1971 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 07.12.2001 року відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу. За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватизували квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В листопаді 1998 року ОСОБА_2 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом про поділ спільного майна подружжя. В забезпечення позову ухвалою суду від 10 листопада 1998 року був накладений арешт на належну їм квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець після ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідович Н.В. із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа №82/2023. Приватний нотаріус установила, що на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 1702359 від 22.02.2025 року на підставі ухвали б/н від 10.11.1998 року, виданої Крюківським районним судом м. Кременчука, власник ОСОБА_3 , та арешт, реєстраційний номер обтяження 1702367 від 22.02.2005 року, підстава обтяження: ухвала б/н від 10.11.1998 року, видана Крюківським районним судом м. Кременчука, власник ОСОБА_2 , реєстратором арешту є Перше кременчуцька державна нотаріальна контора відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 417.02.2026 року за № 464532294. Тому відповідно до положень ст.391 ЦК України ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом порушеного права, вимагаючи усунення перешкод у здійсненні нею права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 05 травня 2026 року витребувано у приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Надії Василівни належним чином засвідчену копію спадкової справи №82/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, про зняття арешту з майна, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., про зняття арешту з майна.

01 червня 2026 року на виконання ухвали суду від 05 травня 2026 року через «Електронний суд» від приватного нотаріуса Спірідович Н.В. надійшла спадкова справа №82/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи в судовому засіданні.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник адвокат Єрмоленко О.В. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про проведення судового засідання у його та ОСОБА_1 відсутність. Первісний позов підтримують та просять задовольнити, зустрічний позов визнають, проти його задоволення не заперечують.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник адвокат Єрмоленко І.В. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про проведення судового засідання у її та ОСОБА_2 відсутність. Зустрічний позов підтримують, просять задовольнити, первісний позов визнають, проти його задоволення не заперечують.

Третя особа за первісним позовом приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідович Н.В. в судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу у її відсутність, у вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Третя особа за зустрічним позовом Перша кременчуцька державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням від 26 січня 1998 року №15693/1 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Зазначена квартира зареєстрована в Кременчуцькому бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу № М-1 за реєстровим № 184.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з 21 серпня 1971 року по 07 грудня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 1971 року Міським бюро ЗАГС м. Кременчук, актовий запис 1182, та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 07 грудня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Крюківського районного управління юстиції м. Кременчука Полтавської області, актовий запис № 372.

З метою поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_3 , у зв`язку з чим ухвалою суду від 10 листопада 1998 року для забезпечення позову було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кременчук Полтавської області помер ОСОБА_3 , про що 11 січня 2023 року складено відповідний актовий запис №24, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 11 січня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

29 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. з заявою про прийняття спадщини. В цей же день приватним нотаріусом Спірідович Н.В. була зареєстрована спадкова справа №82/2023, номер у Спадковому реєстрі 70863125.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 лютого 2026 № 464532294, накладено: Тип обтяження: арешт (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження: 1702359; Зареєстровано 22.02.2005 року об 11:43:15 за №1702359 реєстратором Перша кременчуцька державна нотаріальна контора; Підстава обтяження: ухвала б/н, 10.11.1998 року, Крюківський районний суд: Об`єкт обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_2 ; Власник: ОСОБА_3 та Тип обтяження: арешт (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження: 1702367; Зареєстровано 22.02.2005 року об 11:44:39 за №1702367 реєстратором Перша кременчуцька державна нотаріальна контора; Підстава обтяження: ухвала б/н, 10.11.1998 року, Крюківський районний суд: Об`єкт обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_2 ; Власник: ОСОБА_2 .

Як зазначено в первісному позові, наявність арешту нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_3 позбавляє спадкоємця ОСОБА_1 можливості оформити спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, що відповідно, є перешкодою реалізувати своє право власності набуте в порядку спадкування відповідно до законодавства України.

Наявність арешту нерухомого майна ОСОБА_2 позбавляє останню вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

За повідомленням Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.02.2026 року за №6/146/2026, згідно архівних даних суду, алфавітних книг за 1998-1999 роки, відсутні відомості щодо розгляду судом цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Дослідивши та оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що первісний позов та зустрічний позов підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець в ч. 1 ст.16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Підставами для звернення з первісним позовом та зустрічним позовом стало на виконання ухвали суду накладення Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою арешту на квартиру, яка належала на праві спільної сумісної власності спадкодавцю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності, згідно із ч.1 ст.321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у державних нотаріальних конторах вчиняються нотаріальні дії, зокрема, накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Положенням про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1997 року №41/5, встановлено порядок створення Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесення реєстраційних записів до нього. Також встановлювалося, що до початку функціонування Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна діє система реєстрації заборон відчуження та арештів майна, а також перевірок їх відсутності, що склалась до видання цього наказу.

Наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року №31/5 затверджено нове Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та внесено зміни до чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції від 18 червня 1994 року №18/5, пункт 136 якої в новій редакції передбачав, що накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року №85/5 з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни та доповнення до попереднього Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Положення Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

Таким чином вбачається, що в період з часу накладення заборони (архівний запис №44516KREMENCHUG1 від 13.11.1998 року) законодавство, що регулювало порядок обліку заборон, змінювалося неодноразово, у зв`язку з чим відомості про накладену заборону внесено в реєстр 16 лютого 2005 року, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що міститься в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що на даний час відпали визначені Цивільним процесуальним кодексом України правові підстави, якими було обумовлено накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а наявність накладеного обтяження майна порушує права позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, що дає підстави для задоволення первісного позову та зустрічного позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права неможливо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом та позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 280-284 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Надії Василівни, про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти обтяження у виді арешту з нерухомого майна з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження: 1702359; зареєстровано 22.02.2005 року об 11:43:15 за № 1702359 реєстратором Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: ухвала, б/н, 10.11.1998, Крюківський районний суд м. Кременчука; власник ОСОБА_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти обтяження у виді арешту з нерухомого майна з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження: 1702367; зареєстровано 22.02.2005 року об 11:44:39 за № 1702367 реєстратором Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: ухвала, б/н, 10.11.1998, Крюківський районний суд м. Кременчука; власник ОСОБА_2 .

Інформація про сторони:

Позивач/відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 14.07.2017 року органом 5317, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач/позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 15.12.1999 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, місце проживання: АДРЕСА_4 ;

третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Надія Василівна, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська, буд.89;

третя особа: Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02900038, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, буд.9/1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.07.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.