Рішення № 138385431, 30.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18074/25

Провадження № 2/761/2303/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря - Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі - відповідачі), про стягнення заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідачів на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 , у загальному розмірі 111787,55 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2025 відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

30.06.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій вона зазначила, що після подачі позовної заяви відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача та надала докази не споживання гарячого водопостачання, у зв`язку із чим відбулось корегування за даним особовим рахунком у бік зменшення, а саме просить стягнути з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 35466,23 грн.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

В судове засідання, яке відбулось 30.06.2026, представник позивача не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання, яке відбулось 30.06.2026, відповідачі не з`явилися, хоча про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення поштового відправлення, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не подали, про що свідчать матеріали справи. Проте, через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва її від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

На виконання вимог закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34(5085).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Такі договори є договорами приєднання, а отже, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.

Позивач посилається на те, що відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилися, проте своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого, станом на 31.03.2025, у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 67792,54 грн, яка складається з: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 0,00 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 41250,31 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1220,46 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 25258,23 грн.

Крім того, у відповідачів існує заборгованість, яка складається з:

1. У період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

2. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.

Також, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27342,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до пункту 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

В позовній заяві, позивачем зазначено, що в газеті «Хрещатик» за 28.03.2018 опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідачів, як споживачів, копію якої додано до матеріалів справи.

Також зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає КП «Київтеплоенерго».

Відповідачі від послуг опалення та постачання гарячої води не відмовлялися, від вказаних мереж не відключалися.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі. Якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

З 01.05.2018 позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Вказане відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.

Загальна сума заборгованості станом на 31.03.2025:

- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 0,00 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн, 3% річних у розмірі 0,00 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 41250,31 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5981,31 грн, 3% річних у розмірі 1440,95 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 1220,46 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 117,71 грн, 3% річних у розмірі 37,80 грн, пеня у розмірі 20,36 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 25258,23 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3023,82 грн, 3% річних у розмірі 701,43 грн, пеня у розмірі 409,27 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн, 3% річних у розмірі 0,00 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 27342,57 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3964,67 грн, 3% річних у розмірі 955,12 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн;

- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; що разом складає 111787,55 грн.

При зверненні до суду позивач зазначив, що розрахунок заборгованості був здійснений за тарифами, які закріплені в Розпорядженнях КМДА:

- № 700 від 26 квітня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 1294 від 23 липня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 2340 від 22 грудня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адмінінстарції) «Київтеплоенерго».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Згідно з п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.

При цьому, 30.06.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій вона зазначила, що в позовній заяві від 24.07.2025 були заявлені вимоги на загальну суму 111787,55 грн та судовий збір за подання позовної заяви до Шевченківського районного суду м. Києва у розмірі 3028,00 грн. Після подачі позовної заяви до суду у справі № 761/18074/25, відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача та надала докази не споживання гарячого водопостачання, у зв`язку із чим відбулось корегування за даним особовим рахунком у бік зменшення, а саме:

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 41250,31 грн - інфляційну складову боргу у розмірі 5981,31 грн, три проценти річних у розмірі 1440,95 грн.

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 25258,23 грн - інфляційну складову боргу у розмірі 3023,82 грн, три проценти річних у розмірі 701,43 грн, пеня у розмірі 409,27 гри.

Також позивач зазначає, що відповідачами було сплачено за теплову енергію 1220,46 грн, ПАО ТЕ у розмірі 39,89 грн, та ПАО ГВ у розмірі 23,65 грн, проте залишається заборгованість, нарахована за постачання теплової енергії, а саме : - 3% річних у розмірі 37,80 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 117,71 грн; пеня у розмірі 20,36 грн, що підтверджується довідками про залишок заборгованості (про коригування розміру заборгованості).

Тому позивач просить стягнути з відповідачів у загальному розмірі 32438,23 грн:

?заборгованість за спірний період 01.07.2015-31.07.2025:

- 3 % річних у розмірі 955,12 грн;

- інфляційна складова боргу у розмірі 3964,67грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27342,57 грн.

?заборгованість за спірний період 01.05.2018-31.03.2025 за теплову енергію:

- 3% річних у розмірі 37,80 грн;

- інфляційна складова боргу у розмірі 117,71 грн;

- пеня у розмірі 20,36 грн;

?судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 3028,00,00 грн.

Крім цього, відповідачем ОСОБА_1 було надано копії актів прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку гарячої води, з яких встановлено наступні показники вимірювання витрат води:

- акт від 04.07.2016: 748 м?;

- акт від 25.07.2025: 748 м?;

- акт від 17.04.2026: 748 м?.

Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості позивачем (за період з липня 2015 року по березень 2025 року), станом на серпень 2016 року заборгованість за постачання гарячої води була відсутня (0,00 грн).

При цьому, з наданих актів прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку гарячої води встановлено, що починаючи з 04.07.2016 та станом на момент розгляду даної справи кількість кубів не збільшилася, а саме залишається на позначці 748 м?. В той же час, позивач починає нараховувати заборгованість з серпня 2016 року, тобто з періоду, з якого відповідачі вже не споживали дану послугу (гарячу воду).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27342,57 грн, судом встановлено, що він проведений невірно.

Оскільки, судом встановлено, що в даний період відповідачі не споживали послуги з централізованого постачання гарячої води (27342,57 грн), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім цього, вимога про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних у загальному розмірі 4919,79 грн є похідною, тому і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, перевіривши наданий позивачем після корегування розрахунок заборгованості за теплову енергію, за період з 01.05.2018 по 31.03.2025, а саме: 3% річних у розмірі 37,80 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 117,71 грн; пеня у розмірі 20,36 грн; судом встановлено, що він проведений вірно, а отже у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючі на встановлені під час судового розгляду обставини, та беручи до уваги перерахунок розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 16,36 грн, пропорційно до суми задоволених позовних вимог 0,54%.

Керуючись ст. 141, 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 175 (сто сімдесят п`ять) гривень 87 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривень 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривень 18 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: