Рішення № 138384998, 20.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2685/26

Справа №754/17685/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних відмов від отримання послуг від них не надходило.

Як зазначає позивач, внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань із своєчасної оплати спожитих послуг за період з 01.11.2015 року по 31.05.2024 року послуг з водопостачання та водовідведення утворилась заборгованість в розмірі 97 183,84 грн., заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 46,62 грн., заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1237,01 грн., а також нараховано 3 % річних в розмірі 9152,91 грн. та інфляційні втрати в розмірі 40 049,78 грн. та пеню в розмірі 14,24 грн., а всього 147 684,40 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно, вищевказані суми, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.06.2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.12.2025 року вказане заочне рішення суду скасовано та справу призначено до судового розгляду.

05.02.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. У даній заяві представник відповідача просить застосувати позовну давність до позовних вимог за період з 01.11.2015 року по 02.04.2017 року на суму 14 053,93 грн., у тому числі по заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 6 056,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 609,86 грн. та 3 % річних у розмірі 1387,15 грн., та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

26.02.2026 року до суду надійшла заява представника позивача Ворон С.В., в якій вона просила закрити провадження у справі в частині вимог в зв`язку із відсутністю предмету спору, оскільки відповідачами частково сплачено борг, а також стягнути з відповідачів основний борг в розмірі 87 811,92 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.07.2026 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів суми основного боргу 9371,92 грн., внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку 46,62 грн., плати за абонентське обслуговування 1237,01 грн., пені 14,24 грн., інфляційних втрат 40 049,78 грн., 3 % річних 9152,91 грн.

В судове засідання представник позивача Ворон С.В. не з`явилась, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позов до суду не надали.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198 від 10.04.2014 року, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.

Так ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.

Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

У відповідності до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати Боржнику відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а Боржник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

31.05.2021 року на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/ або централізованого водовідведення у зв`язку з чим з 01.07.2021 року вказаний договір вважається укладеним.

П.п. 1, 10 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дають визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Згідно з вимогами ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлено статтею 11 Цивільного Кодексу України, де зокрема в пункті 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Судом встановлено, що відповідачі отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі вищевказаних договорів, оскільки жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило.

В порушення умов договорів та вимог, що передбачені наведеними вище нормативними актами, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг за період з 01.11.2015 року по 31.05.2024 року послуг з водопостачання та водовідведення відповідачі належним чином не виконували, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 97 183,84 грн., заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 46,62 грн., заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1237,01 грн., а також нараховано 3 % річних в розмірі 9152,91 грн. та інфляційні втрати в розмірі 40 049,78 грн. та пеню в розмірі 14,24 грн., а всього 147 684,40 грн.

В судовому засіданні також встановлено, що після ухвалення у даній справі заочного рішення суду відповідачами в порядку примусового виконання рішення було частково погашено наявну заборгованість, внаслідок чого ухвалою Деснянського районного суду м.Києва закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів суми основного боргу 9371,92 грн., внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку 46,62 грн., плати за абонентське обслуговування 1237,01 грн., пені 14,24 грн., інфляційних втрат 40 049,78 грн., 3 % річних 9152,91 грн. Також, є сплаченими судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Згідно довідки Розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» від 16.02.2026 року № 1767/8/8/02-26 залишок заборгованості становить основний борг в розмірі 87 811,92 грн.

Суд зауважує, що розмір вказаних сум та правильність їх нарахувань відповідачами не оспорювались і не спростовувались, контррозрахунку стороною відповідачів не надано, представником відповідача позовні вимоги визнано частково виключно з підстав пропуску строку позовної давності, інших заперечень не заявлено.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені обставини справи та наявні докази, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку залишку заборгованості в розмірі 87 811,92 грн.

Під час розгляду справи представником відповідача Коваленком С.В. зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якій представник відповідача просить застосувати позовну давність до позовних вимог за період з 01.11.2015 року по 02.04.2017 року на суму 14 053,93 грн., у тому числі по заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 6 056,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 609,86 грн. та 3 % річних у розмірі 1387,15 грн., та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині

Зазначена заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.11.2015 року по 31.05.2025 року. Із даними вимогами позивач звернувся до суду 18.12.2024 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, з урахуванням вказаних норм в рамках позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

Крім того, згідно вимог ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачами частково здійснювалась оплата за надані послуги, остання оплата проведена у вересні 2018 року, наслідком чого стало переривання строку позовної давності до вимог, заявлених з 01.11.2015 року.

Відтак, відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, передбачених ст.267 ЦК України, і з підстав часткового виконання відповідачами своїх зобов`язань, наслідком чого стало переривання строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд відхиляє заяву представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягує з відповідачів, солідарно, на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 87 811,92 грн. Інші доводи сторони відповідача ОСОБА_2 на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову повністю чи відмову у повному обсязі не дають.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 162, 179 Житлового кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька,1-А, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 87 811,92 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: