Ухвала суду № 138384765, 21.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2362/26

Провадження № 2/740/1975/26

УХВАЛА

21 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

у відкритому судовому засіданні у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 1818966 від 09.10.2024 у сумі 18443 грн. 99 коп., а також 2662 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1818966, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 4000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Укладання кредитного договору здійснено за допомогою ІТС товариства, договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий позичальнику на номер мобільного телефону. До позивача перейшло право вимоги за договором на підставі договору факторингу від 29.04.2025 № 01.02-09/25, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Ухвалою судді 18.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 21.07.2026.

Представником позивача 28.05.2026 подано заяву "про уточнення позовних вимог", у якій просить прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи позовну заяву у новій (уточненій) редакції, яка містить повний опис обставин справи. Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням уточненої редакції позовної заяви. До цієї заяви "про уточнення позовних вимог" додано позовну заяву в новій редакції, у якій окрім первісних підстав і предмета позову також наведено нові підстави для стягення боргу за іншим договором №1885962 від 16.10.2024 та новий предмет позову про стягнення з відповідача за цим договором боргу у розмірі 8122,50 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позові просив про розгляд справи за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету особи в ЄСІТС, згідно із п. 2 ч. 8 ст.128 ЦПК України.

Щодо заяви представником позивача від 28.05.2026 "про уточнення позовних вимог" суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини становлять юридичні факти, які зумовлюють певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Своєю чергою, ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача.

Вона визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, зокрема у постановах від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, провадження № 61-9545сво21, від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, провадження № 14-5цс23) на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржена. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, у п. 60, 61, 67, 68 постанови від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц Верховний Суд зазначив, що оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. Оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

У даній справі представник позивача подав заяву від 28.05.2026, у якій заявив нову позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором №1885962 від 16.10.2024 року у розмірі 8122,50 грн. Така позовна вимога у первісно поданій позовні заяві наведена не була.

При цьому в обгрунтування нової позовної вимоги наведено і нові підстави, а саме укладення 16.10.2024 відповідачем кредитного договору №1885962 з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», невиконання відповідачем умов договору та перехід права вимоги за договором до позивача на підставі договору факторингу від 27.06.2025 № 01.02-17/25.

За такого, має місце заявлення нової позовної вимоги, яка обгрунтовується іншими обставинами, а відтак по суті подано новий позов, у прийнятті якого з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду належить відмовити і повернути заявникові та роз`яснити право звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті заяви представника позивача "про уточнення позовних вимог" і повернути представнику позивача, та роз`яснити право звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Карпусь