Ухвала суду № 138375637, 17.07.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р. Справа № 608/1842/26

Номер провадження1-кп/608/459/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Чорткові клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 1202621000000000201 від 07.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України, прокурору, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України,

В С Т А Н О В И В:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 зверувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 1202621000000000201 від 07.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України, прокурору, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на обставини та факти, що в ньому викладені та норми статей КПК , КК України.

В судвому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримують, просять задоволити, та повернути прокурору обвинувальний акт, як такий, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 подав суду письмові заперечення щодо заявленого захисником клопотання та вказав, що відповідно до п. З ч. З ст. 314 КПК України обвинувальний акт може бути повернутий прокурору лише у разі, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Водночас, під час вирішення питання про повернення обвинувального акта суд не вправі перевіряти достатність доказів, правильність правової кваліфікації, достовірність викладених у ньому фактичних обставин чи оцінювати перспективи доведення винуватості особи, оскільки такі питання вирішуються виключно під час судового розгляду. Вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, містить усі передбачені законом відомості, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення. Просить в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого відмовити.

Вислухавши обвинуваченого та його захисника, які клопотання підтримують, просять задоволити, прокурора, який просить відмовити у задоволенні клопотання, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката слід відмовити, виходячи із наступного:

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово констатував, що суди мають уникати надмірного формалізму при прийнятті рішень, зокрема відмовляючи тим самим у доступі до правосуддя.

Так, у рішенні у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року Європейський Суд акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на безладний рух.

Разом з тим, суд зазначає, що ставлення до передбачених законом вимог не має бути занадто формальним, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але й реальним.

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги всі доводи сторони захисту, однак вважає, що вони є занадто формальними і такими, що до задоволення не підлягають, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Для ухвалення рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд має встановити невідповідність такого обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу.

Статтею 291 КПК України передбачено відомості які повинен містити обвинувальний акт, а також які документи додаються до обвинувального акту.

Так, судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченими, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу, що в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими.

Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акту належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження, не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження, або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність.

Суд наголошує на тому, що питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду на підготовчому судовому засіданні і суд на цій стадії лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення, а тому не вправі пропонувати слідчому/прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події, або викладати їх в інший спосіб.

Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагає представник потерпілого.

Доводи зазначені захисником у клопотанні, є неспроможними, та не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Суд зауважує, що у обвинувальному акті міститься перелік діянь, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склади інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Обґрунтування стороною обвинувачення належної кваліфікації кримінального правопорушення і, відповідно, її підтвердження чи спростування, має відбуватися виключно в ході судового розгляду на підставі дослідження та оцінки наданих суду доказів.

Так, захисник стверджує, що обвинувальний акт не містить конкретної службової дії, за яку надавалась неправомірна вигода. Такий довід не відповідає змісту обвинувального акта. У викладі фактичних обставин чітко зазначено, що неправомірна вигода надавалася за вирішення питання щодо надання у короткострокове (погодинне) користування спортивної споруди Чортківської міської комунальної дитячо-юнацької спортивної школи без документального оформлення, без проведення відповідних платежів та без відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку закладу.

Крім того, обвинувальний акт містить детальний опис службових повноважень ОСОБА_4 , як директора спортивної школи відповідно до Статуту, зокрема щодо безпосереднього управління закладом, розпорядження майном і коштами, організації фінансово-господарської діяльності та видачі обов`язкових для виконання наказів.

Отже, обвинувальний акт містить, як опис службових повноважень обвинуваченого, так і конкретну дію, за вчинення якої, за версією сторони обвинувачення, ним було одержано неправомірну вигоду.

Фактично доводи сторони захисту зводяться до оцінки достатності викладених прокурором обставин та їх доведеності, що виходить за межі предмета перевірки суду на стадії підготовчого судового засідання.

Суд погоджується з позицією прокурора, який стверджує, що захисник зазначає, що обвинувальний акт не розмежовує компетенцію директора спортивної школи, її засновника, органу управління та інших посадових осіб.

Однак, наведений аргумент не стосується відповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

У обвинувальному акті наведено положення Статуту спортивної школи, відповідно до яких ОСОБА_4 здійснював безпосереднє управління закладом, розпоряджався його майном та коштами, забезпечував фінансово-господарську діяльність, укладав угоди та здійснював інші організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції. Питання про обсяг його повноважень, наявність чи відсутність необхідності погодження певних дій із засновником або іншими посадовими особами, а також можливість фактичного вчинення інкримінованих дій є предметом дослідження доказів під час судового розгляду і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта.

Крім цього, посилання сторони захисту на те, що обвинувальний акт не містить ознаки вимагання неправомірної вигоди, є юридично неспроможним.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди. Ознака вимагання неправомірної вигоди не є обов`язковою конструктивною ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а ч. З ст. 368 КК України, в якій міститься така кваліфікуюча ознака, як вимагання не інкримінується обвинуваченому. Отже, відсутність у формулюванні обвинувачення посилання на вимагання не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України. Щодо доводу про невизначеність суми неправомірної вигоди, захисник посилається на те, що обвинувальний акт містить різні суми неправомірної вигоди 50000 гривень та 500 доларів США. Разом із тим обвинувальний акт містить послідовний опис розвитку злочинного умислу. У ньому зазначено, що на початковому етапі обвинувачений висловив вимогу про передачу 50000 гривень, однак у подальшому остаточно визначив суму неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, яку відповідно до викладених фактичних обставин і одержав 13.05.2026. Таким чином, предмет обвинувачення є чітко визначеним, а опис попередніх переговорів та зміни домовленостей лише відображає хронологію розвитку подій і не створює жодної невизначеності щодо суті обвинувачення. Саме отримання 500 доларів США покладено стороною обвинувачення в основу інкримінованого кримінального правопорушення.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувальний акт не визначає процесуальну роль Нагірного, є безпідставним та не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, визначені цією нормою, однак кримінальний процесуальний закон не покладає на прокурора обов`язку зазначати процесуальний статус чи роль усіх осіб, які згадуються у матеріалах кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У даному кримінальному провадженні обвинувальний акт складено виключно стосовно ОСОБА_4 , а його зміст обмежений фактичними обставинами та обсягом обвинувачення, визначеними прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Сам по собі факт згадування у матеріалах досудового розслідування інших осіб, які брали участь в окремих подіях чи були обізнані з певними обставинами кримінального правопорушення, не породжує обов`язку прокурора визначати їх процесуальний статус чи надавати оцінку їх ролі в обвинувальному акті, складеному стосовно іншої особи.

Питання щодо значення показань таких осіб, їх процесуального статусу, а також належності, допустимості, достовірності та достатності інших доказів підлягають вирішенню судом під час судового розгляду після їх безпосереднього дослідження, а не на стадії підготовчого судового засідання.

Щодо доводу про не конкретизацію кваліфікації за ч. 1 ст. 368 КК України, то твердження захисника про те, що обвинувальний акт не конкретизує альтернативні ознаки складу злочину, також є необгрунтованим.

У обвинувальному акті наведено правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України та прямо зазначено, що він обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням службового становища.

Таким чином, спосіб вчинення кримінального правопорушення, його юридична кваліфікація та формулювання обвинувачення викладені чітко, однозначно та відповідають вимогам ст. 291 КПК України.

Фактично ж сторона захисту ставить під сумнів правильність правової оцінки дій обвинуваченого, що є предметом судового розгляду по суті, а не підготовчого судового засідання. Отже, усі доводи клопотання захисника фактично спрямовані не на встановлення невідповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, а на оцінку достатності доказів сторони обвинувачення, правильності викладених фактичних обставин та обгрунтованості правової кваліфікації. Такі питання можуть бути вирішені виключно після безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду та не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору. З огляду на викладене, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави, передбачені п. З ч. З ст. 314 КПК України для його повернення прокурору, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає зазначені в клопотанні захисника зауваження щодо змісту обвинувального акту такими, що не дають підстав для його повернення та не заважають проведенню підготовчого судового засідання та в подальшому призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 291, 314 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 1202621000000000201 від 07.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України, прокурору, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, відмовити.

Ухвала є остаточною та окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи № 608/1842/26

Ухвала набрала законної сили " " ____ року.

Суддя: ОСОБА_1

Копію ухвали видано " " ____ року.

Секретар: