Рішення № 138375178, 09.07.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/471/26

2/579/417/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Моргуна О.В.

з участю секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи», в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 74006,05 грн.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідач у наданий судом строк та станом на 9 липня 2026 року своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, будь-яких клопотань чи заяв не надав. Ухвалу суду від 18 червня 2026 року не виконав.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ТОВ «Мобайл Енерджи» у трудових відносинах з 10.01.2023 року. 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копіями сторінок трудової книжки та копією наказу про звільнення (а. с. 6-7).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідач не виконав ухвалу суду від 18 червня 2026 року, не надав розрахунок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 ; довідку про середньоденну заробітну плату позивача, розраховану згідно постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100.

Також відповідач не надав доказів повного розрахунку, якщо такий проводився.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема відповідачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі надати докази.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідачем не надано суду відзиву на позов, доказів виплати заробітної плати працівнику .

Суд вважає, що ТОВ «Мобайл Енерджи» не виплатило ОСОБА_1 належних їй, як звільненому працівникові, сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно даних Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 сума фактичного заробітку становить: за листопад 2024 року - 12027,93 грн.; грудень 2024 року - 11870,27 грн.; січень 2025 року - 12388,71 грн; лютий 2025 року - 11863,77 грн.; березень 2025 року - 9348,57 грн; квітень 2025 року - 16506,80 грн., що в сумі становить 74006 грн. 05 коп. (а.с. 8-13).

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати, надані позивачем, таким чином, заборгованість по заробітній платі складається за листопад 2024 року - 12027,93 грн.; грудень 2024 року - 11870,27 грн.; січень 2025 року - 12388,71 грн; лютий 2025 року - 11863,77 грн.; березень 2025 року - 9348,57 грн; квітень 2025 року - 16506,80 грн.

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1 листопада 2024 року по 30 квітня 2025 року становить 74006 грн. 05 коп.

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Тобто час такого звернення залежав виключно від його волевиявлення.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема відповідачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Відповідачем не надано суду відзиву на позов та доказів .

З огляду на викладене, є правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» на її користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 74006,05 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Інші доводи сторін, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Відповідно до ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст.116КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 352, 354, 355 ,430 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи», місцезнаходження: 04123, м.Київ, вул. Світлицького, буд.108/4, оф.2; 69114, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Сергієнка Василя, будинок 21, приміщення 108/4, ЄДРПОУ 44618924, про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 74006,05 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 20 липня 2026 року.

Суддя О. В. Моргун