Рішення № 138374364, 20.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року справа № 580/4546/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Дніпровського апеляційного суду (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського апеляційного суду щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2025 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року - 3028 грн, станом на 1 січня 2026 року, застосувавши у розрахунках посадового 8 окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на січня 2026 року - 3328 грн;

- зобов`язати Дніпровський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку:

про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2025 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII застосувавши розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року - 3028 грн;

про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2026 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року - 3328 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до ч. 4 статті 142 Закону № 1402-VІІІ разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Таким чином, підставою для отримання довідки та проведення перерахунку є 1 січня відповідного року, оскільки: статтею 7 Закону України «Про держбюджет України на 2025 рік» № 4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 грн; статтею 7 Закону України «Про держбюджет України на 2026 рік» № 4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 3328 грн.

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про видачу довідки про обрахунок розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року, однак листом відповідач відмовив видачі довідки з посиланням на те, що штатними розписами на 2025, 2026 роки затверджений посадовий оклад в розмірі 126120,00 грн, тобто застосовано для визначення базового розміру посадового окладу судді прожитковий мінімум 2102 грн.

Ухвалою від 20 травня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.05.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді Дніпровського апеляційного суду відповідно до діючого законодавства обраховувалась виходячи з розміру посадового окладу судді, який складає 126120,00 грн (2102х50х1,2 (регіональний коефіцієнт)), а доплати обчислювались від цього розміру посадового окладу. Оскільки ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік» містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн, то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми статті 7 цих Законів, якими установлено, що у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 гривень, у 2026 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3328 гривень, відповідно. Законодавець починаючи з 2021 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік окремими приписами цих законів встановлював на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. За наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, Дніпровський апеляційний суд не вправі був застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб, навіть якщо розмір прожиткового мінімуму в загальній нормі більший за розмір прожиткового мінімуму в спеціальній нормі. Крім того звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду 24 квітня 2025 року у справі 240/9028/24 та зазначив, що встановлення різних стандартів, зокрема різних величин прожиткового мінімуму - для обчислення виплат діючим суддям і суддям у відставці фактично створює внутрішню диференціацію в межах одного конституційного статусу. Такий підхід суперечить природі суддівської незалежності та підриває єдність гарантій, які мають діяти однаково для всіх носіїв статусу судді.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звільнена із посади судді Дніпровського апеляційного суду у відставку (підтверджується наказом Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2020 № 224/к).

Позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо надання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання на 2025, 2026 роки.

Листом від 02.03.2026 № 04.2-33/215/2026 відповідач повідомив, що Законом № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, вказана норма є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX та Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № № 4695-ІХ установлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 грн. Враховуючи вищевикладене, кошторисами Дніпровського апеляційного суду на 2025, 2026 роки, затвердженими ДСА України, видатки на оплату праці, у т. ч. суддівської винагороди, передбачені виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102,00 грн. Штатним розписом Дніпровського апеляційного суду на 2025 та 2026 роки затверджений посадовий оклад судді в розмірі 126120,00 грн.

Крім того Дніпровський апеляційний суд видав довідки від 03.03.2026 № 04.2-33/220/2026 та № 04.2-33/221/2026 про суддівську винагороду позивачки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, 01.01.2026, визначивши суддівську винагороду із прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 грн.

Бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2025 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на січня 2025 року - 3028 грн, станом на 1 січня 2026 року, застосувавши розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року - 3328 грн позивачка вважає протиправною, а тому звернулася в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з пунктом 2 частини третьої, частинами 4, 5 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Поряд з цим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2024 - 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (у редакції чинній станом на 01.01.2026) установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3328,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Суд звертає увагу, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

30.06.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Вказаним Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII. При цьому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» разом із встановленням з 01.01.2025 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн. У свою чергу, стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням з 01.01.2026 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, аналогічно дублює такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (у редакції чинній станом на 01.01.2026) фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Однак, Закон «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Слід зазначити, що Законом № 1402-VIII встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки, вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на:

- 01.01.2024 та чинної до 31.12.2025 (3028,00 грн);

- 01.01.2026 (3328 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» була неправомірною.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

Покликання представника відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 суд відхиляє, як необґрунтоване, оскільки у вказаній справі обставини справи суттєво відрізняються від обставин справи, що розглядається та робить їх висновки не релевантними до спірних правовідносин. Так, у справі № 240/9028/24 спірні правовідносини стосувалися проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується видачі позивачці довідок про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для видачі такої довідки, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 та 01.01.2026.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі.

Суд зазначає, що під час вирішення цього спору також необхідно встановити, чи відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після встановлення станом на 1 січня 2025 року та станом на 1 січня 2026 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як умови для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону 1402-VIII.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 3028 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 3028 грн.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлює з 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328 гривень.

Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць як станом на 01.01.2024, так і станом на 01.01.2025 не змінювався і становив 3028 грн.

Отже, суд вважає, що позивачка не має права на отримання довідки станом на 01.01.2025 про суддівську винагороду, визначену із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2025, адже у спірних правовідносинах відсутня ключова умова для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивачки відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону 1402-VIII зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді станом на 01.01.2025.

У свою чергу, встановлений із 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн) збільшився у порівнянні із зазначеною розрахунковою величиною у 2025 році (3028 грн), що призводить до зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивачки відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону 1402-VIII.

Отже, на переконання суду, позивачка має право на отримання довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3328 грн згідно із абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із розрахунку встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача видати позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та визначеного із розрахунку встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачкою судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, з розрахунку встановленого згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Дніпровський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2026, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Дніпровський апеляційний суд (49000, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Харківська, 13, код ЄДРПОУ 42270629.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.07.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК