Рішення № 138371209, 21.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4143/26

Провадження № 2/645/3000/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

АТ «Універсал Банк», від імені та в інтересах якого діє представник Мєшнік К.І., звернулось до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.04.2018 року у розмірі 47031,48 грн, суму судового збору у розмірі 3328,00 грн просять покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається таким шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту, надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний ліміт. Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» рахунків фізичної особи опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www.monobank.ua/terms/. Витяг з Умов та Тарифи за карткою «Monobank» встановлюють всі умови та правила надання такого кредиту. 27.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 27.04.2018 року. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Отже, в порушення умов кредитного договору, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконав. Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 47031,48 грн. Оскільки відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача Мєшніка К.І. про розгляд справи без його участі, в якому він підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

17.07.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просила долучити до матеріалів справи виписку АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картковому рахунку на підтвердження сплати 15 000,00 грн та врахувати зазначені обставини під час вирішення спору.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 21.07.2026 подала суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення просила врахувати долучену до матеріалів справи довідку про рух коштів з відомостями про погашення заборгованості.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2018 відповідачка звернулась до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити на її ім`я поточний рахунок, номер якого зазначений в Анкеті заяві, та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору. Погодилась, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати.

ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім того, беззастережно погодилась із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилась з тим, що про зміну доступу розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Окрім того, в Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті їй в банку; засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором; Визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

Відповідно до п. 10 Анкети-заяви зазначено, що згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», ОСОБА_1 надає банку згоду на обробку, передачу та отримання банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб з метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. Надала право та доручила ПАТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у ПАТ «Універсал Банк», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України - процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У матеріалах справи міститься витяг із Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, які затверджені Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021 року та набули чинності 27.11.2021 року, які суд вважає безпідставними оскільки вони не підписані відповідачкою, були затверджені після підписання відповідачкою Анкети-заяви 27.04.2018, а доказів ознайомлення відповідачки з Умовами в даній редакції матеріали справи не місять.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» від 27.04.2018 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачці коштами, строк на який вони видаються, а також інші складові кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» розуміла відповідачка та ознайомлювалась і погоджувалась з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Окрім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, в ньому наявне зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2023 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Окрім того, Паспорт споживчого кредиту також не підписаний відповідачкою.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в ньому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідачки підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту.

Відповідно до довідки про наявність рахунку від 26.03.2026 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , тип рахунку Картка чорна, статус картки активна до 12/30.

Відповідно до Довідки про розміри встановленого ліміту відповідачці ОСОБА_1 через мобільний застосунок за Договором про надання банківських послуг від 27.04.2018 року за карткою НОМЕР_1 встановлювались кредитні ліміти, які неодноразово змінювались, а саме: 27.04.2018 на суму 20000,00 грн, 14.08.2018 на суму 35000,00 грн; 30.10.2021 на суму 34700,00 грн; 25.11.2021 на суму 33000,00 грн; 01.01.2022 на суму 31300,00 грн; 31.01.2022 на суму 29500,00 грн; 22.04.2023 на суму 29000,00 грн; 08.06.2023 на суму 28800,00 грн; 23.06.2023 на суму 28600,00 грн; 06.10.2023 на суму 28100,00 грн; 24.12.2023 на суму 27100,00 грн; 05.01.2024 на суму 26100,00 грн; 19.01.2024 на суму 19600,00 грн; 31.01.2024 на суму 16600,00 грн.

Згідно з випискою по руху коштів по картці відкритої на ім`я ОСОБА_1 кредитний ліміт (станом на 26.03.2026): складає 16600,00 грн, заборгованість складає 47031,48 грн, з яких: 23879,27 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2315,21 грн заборгованість за пенею.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Отже, виписка по особовому рахунку відповідачки ОСОБА_1 (Рах. № НОМЕР_2 ) є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних за день операцій та свідчить про користування кредитом і утворення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц.

Окрім того, відповідно до ч. 2. ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Верховний Суд у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Аналогічної позиції висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762/15-ц.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.04.2018 року становить 47031,48 грн та складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 23879,27 грн; заборгованості за пенею 23152,21 грн; заборгованості за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі 23152,21 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виконання (договір чи діалект). Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

У той же час істотними умовами кредитного договору, що вказані у паспорті споживчого кредиту Чорна картка monobank зазначено, що пеня не передбачена. У відомостях про рух коштів зазначено про нарахування штрафу/пені (без уточнення), натомість у розрахунку заборгованості чітко вказано про наявність заборгованості саме за пенею, про стягнення якої і просить у своєму позові позивач. Натомість з матеріалів справи вбачається що сторони узгодили відсутність пені.

Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання позивач посилається на п.5-15-15.19 розділу 2 Умов та зазначає, що відповідно до п.8.20 п. 8 Розділу І Умов з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони погодили, що за несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом, що свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов`язання шляхом сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 74,4 (69,6 процентів - для держателів платіжних карток MONOBANK PLATINUM або IRON BANK) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

У п.5.16 Розділу ІІ Умов вказано, що у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних. У вказаному паспорті кредиту передбачено санкції за порушення зобов`язань за кредитом у виді штрафів та порядок і розмір їх нарахування.

Натомість, надані позивачем Умови у Розділі І не містять п.п.8.20 пункту 8, на який позивач посилається та цитує у своєму позові, як і пункту 8 взагалі.

Також, судом встановлено, що в анкеті-заяві від 27.04.2018 відсотки та штрафи не зазначені, та сторонами договору не узгоджені, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені.

Окрім того, згідно з п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В Україні воєнний стан, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ, введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово продовжено, станом на даний час воєнний стан триває.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі 23152,21 грн, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо загального залишку заборгованості за наданим кредитом суд зазначає наступне.

З наданих суду розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідачки, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме, списував з рахунку відповідачки необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.

Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачкою на погашення заборгованості) визначив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47031,48 грн.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу з відповідачки були списані відсотки на загальну суму 11868,03 грн внаслідок чого збільшувалася сума заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на наведене вище, сплачені позичальником кошти зараховувалися банком у порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення відсотків, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023, прийнятій у справі № 619/1384/21.

Враховуючи те, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок збільшення суми тіла кредиту, суд дійшов висновку, що фактична заборгованість відповідачки за тілом кредиту становила 12 011,24 грн (23 879,27 грн 11 868,03 грн).

Разом із тим, під час розгляду справи відповідачкою надано виписку АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 станом на 16.07.2026, відповідно до якої у період з 01.06.2026 по 30.06.2026 на рахунок позивача зараховано грошові кошти у загальному розмірі 15 000,00 грн, а саме: 11.06.2026 5 000,00 грн, 12.06.2026 5 000,00 грн та 13.06.2026 5 000,00 грн.

Окрім того, як вбачається з наданої відповідачкою виписки її заборгованість перед позивачем, станом на 16.07.2026, становить 35 356,48 грн, тоді як відповідно до розрахунку позивача, поданого разом із позовом, її розмір становив 47 031,48 грн.

Таким чином, наданими відповідачкою доказами підтверджується, що після звернення позивача до суду нею здійснено погашення заборгованості у сумі 15 000,00 грн, що перевищує визначений судом розмір доведеної заборгованості за тілом кредиту (12 011,24 грн). Отже, на момент ухвалення рішення визначена судом сума основного боргу є погашеною, а тому підстави для її стягнення відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК (Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позовні вимоги у даній справі не доведено належними та допустимими доказами.

Згідно з п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати в розмірі 3328,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 21.07.2026.

Суддя О.Ю. Алтухова