Рішення № 138371194, 21.07.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/613/26

Провадження № 2/634/436/26

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику в розмірі 48870 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн

На обґрунтування позову зазначено, що 15.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 44127243) та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідну ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 7500 грн на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 22 дні стандартна процентна ставка 1% в день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,87% в день у період, починаючи з 181 дня з дати укладення договору. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів ,визначених графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної графіком платежів та нарахованих процентів) за кожен факт такого прострочення. За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.

Таким чином, за відповідачем по укладеному кредитному договору наявна заборгованість на загальну суму 48870 грн., яка складається із.:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7500грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 25245 грн;

- заборгованість за неустойкою у розмірі 15000 грн;

- заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1125 грн.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи. У відповіді на відзив зазначив, що сторона відповідача не заперечує укладення договору між козичальником та кредитодавцем про надання грошових коштів у позику. Укладення договору не є актом примусових дій з боку позивача, а тільки добровільною згодою між позичальником та кредитодавцем, відтак якщо відповідач, як свідома дієздатна особа, станом на момент укладення договору, вважав умови кредитування за договором про надання грошових коштів у позику № 7436760325 від 15.03.2025 року неправомірними, він міг відмовитись від підписання договору та подальшого отримання від ТОВ «ІННОВА НОВА» кредитних коштів. Без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, переданням ним для отримання Товариством персональних даних з метою укладення Договору про надання грошових коштів у позику, таке укладення Договору є неможливим. У матеріалах справи, безпосередньо у відзиві на позовну заяву, відсутні будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання Договору про надання грошових коштів у позику. Відповідач не надає ніяких доказів, які могли спростувати доводи позивача, а отже заперечення відповідача є безпідставними та не обґрунтованими.

При цьому, також відповідачем на підтвердження своїх міркувань, не було надано жодних об`єктивних доказів неспіврозмірності витрат на надання правової допомоги позивачу

Відповідач у судове засідання не з"явився, надав відзив, з якого вбачається, що останній не заперечує фак укладання кредитного договору, разом з тим вважає нараховану суму відсотків у розмірі 25245 грн неспівмірним тілу кредиту, а тому просить стягнути заборгованість за відсотками у розмірі заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7500 грн, що забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним в контексті даних правовідносин. Окрім цього, просив відмовити у стягненні заборгованості за комісією, оскільки ця плата була встановлена за надання кредитних коштів, що за законом повинна надаватися безкоштовно, а тому п. 2.7 договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісійну винагороду за надання кредиту є нікчемним та задоволенню не підлягає, а також стягненні заборгованості за неустойкою, що прямо суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідну ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 7500 грн на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 22 дні стандартна процентна ставка 1% в день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,87% в день у період, починаючи з 181 дня з дати укладення договору. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів ,визначених графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної графіком платежів та нарахованих процентів) за кожен факт такого прострочення. За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.

Сторонами також погоджено Графік платежів, який є невід`ємною частиною Договору, згідно якого сума за договором кредиту становить 7500 грн, проценти за користування кредитом 25245 грн, комісія за надання кредиту 1125 грн, а загалом 33870 грн.

Судом витребовувалися докази за клопотанням позивача, а саме в АТ КБ АТ КБ «інформацію, що містить банківську таємницю в АТ КБ «ПриватБанк»: про належність платіжної картки за номером НОМЕР_1 відповідачу, відомості про повний номер карти НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу EasyPay від 15.03.2025 року о 13:55:34 год. у розмірі 7500 грн (призначення платежу «кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» Поповнення картки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 », інформацію про рух коштів (виписку) по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.03.2025 року до 18.03.2025 року (тобто за місяць, під час якого було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7436760325 від 15.03.2025 року та отримано кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс».

Станом на день розгляду справи витребувані до суду не надійшли. Про причини невиконання ухвали у строк, встановленим судом, не повідомлено.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не заперечує факт укладання спірного договору та отримання кредитних коштів, вважаю за можливе розглянути справу за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно розрахунку позивача за відповідачем по укладеному кредитному договору наявна заборгованість на загальну суму 48870 грн., яка складається із.:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7500грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 25245 грн;

- заборгованість за неустойкою у розмірі 15000 грн;

- заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1125 грн.

Відповідно до положень статей 5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, я склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів є безпідставними, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умовами кредитного договору.

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Враховуючи, що відповідач не заявляв зустрічних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з можливим порушенням вимог Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахування відсотків наступним кредитором, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зазначає, що як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідач визнав факту укладання договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається будь-яких порушень умов кредитного договору щодо порядку та строків нарахування заборгованості.

Крім того, відповідач не звертавсь до суду із відповідним позовом щодо визнання недійсним чи неукладеним кредитний договір чи будь-яких його умов.

З урахуванням викладеного вважаю, що доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитними договорами, суду не надано.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7500 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 25245 грн, що в сумі становить 32745 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 15000грн, виходжу з такого.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1125 грн, виходжу з такого.

Згідно п. 2.7 договору передбачено комісію за надання кредиту становить 15% від суми кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Відповідно до ч. 2ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок, що за змістом частини п`ятої статті11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь позивача винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які позивач здійснює на власну користь є несправедливим, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відтак, суд доходить висновку щодо відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1783,92 грн пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» суму заборгованість за кредитним договором у розмірі 32745 грн, а також судовий збір у сумі 1783,92 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» , 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, ЄДРПОУ 44127243;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: