Рішення № 138369182, 20.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р. № 400/1534/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 144,м. Миколаїв,54031,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області (далі по тексту Відповідач) з вимогами про:

- визнати протиправними дій та скасування рішення УДМС у Миколаївській області від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24 про скасування громадянину Грузії ОСОБА_1 дозволу на імміграцію на постійне проживання в Україну;

- зобов`язання УДМС у Миколаївській області поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначає, що Позивач є громадянином Грузії, який у 1993 році в неповнолітньому віці разом з батьками виїхав до України та отримав статус шукача притулку, а в 2003 році на підставі п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» отримав дозвіл на імміграцію в Україну, якому дозволено постійне проживання в Україні. На підставі вказаного дозволу Позивач отримував посвідки на постійне проживання та проживав на території України на законних підставах. В квітні 2024 року Позивач виїхав за кордон, а при спробі повернення на територію України отримав рішення про відмову в перетині державного кордону України та поверненні на територію України. Відповідач отримав подання УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 16.04.2024 року № 1032/55/113/01-2024 про скасування дозволу на імміграцію Позивачу та 10.06.2024 прийняв рішення №4801.5/8279-24, яким скасував дозвіл позивачу на імміграцію на постійне проживання в Україну, про що Позивач дізнався лише в жовтні 2025 року після отримання відповіді на адвокатський запит.

Представник Позивача зазначає, що процедура скасування дозволу на імміграцію передбачає суворо визначений алгоритм дій органів ДМС, однак Відповідачем лише на основі зазначеної у поданні інформації, без будь-якої перевірки та з`ясування обставин скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні. Оскаржуване рішення Відповідача є такими, що ухвалене без здійснення належної оцінки відомостей суб`єкта ініціювання скасування дозволу, який би включав запитування додаткової інформації та без запрошення для пояснень іммігранта, є таким, що прийняте необґрунтовано та упереджено, а отже, є протиправним. При цьому Відповідачем не враховано, що на утриманні у Позивача перебувають діти громадяни України, мати дружини, а прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну Позивача, фактично розлучає його з сім`єю.

Ухвалою суду від 20.02.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

11.03.2026 р. Відповідач подав до суду клопотання про залучення до учасників справи Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

12.03.2026 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що 16.04.2024 року на адресу УДМС у Миколаївській області надійшло подання УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України № 1032/55/113/01-2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Відповідач вказує на те, що Позивач входить до складу етнічного злочинного угрупування, учасники якого умисно вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини проти особи, а також злочини майнової спрямованості (розбої, квартирні крадіжки, крадіжки з автотранспорту, кишенькові крадіжки), зокрема, посилається на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 27.09.2023 у справі № 439/1093/22, наявність інформації щодо відкриття стосовно Позивача 13 виконавчих проваджень. Оскаржуваним рішенням скасовано, визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі дозволу на постійне місце проживання в Україні у порядку обміну посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 28.07.2014. Про прийняте рішення Відповідач проінформував АДПС, ДСІОБГ ДМС, а також були внесені дані про посвідку на постійне проживання до функціонального модуля «Недійсні документи» ЄІАС УМП.

Ухвалою від 16.03.2026 р., дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, покладені в основу клопотання Відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області від 11.03.2026 про залучення Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

14.04.2026 р. представник Позивача подала відповідь на відзив, в якій вказала, що відповідно до Порядку провадження № 1983 протягом місячного строку Відповідачем не було зроблено ніяких додаткових перевірок та взагалі не проаналізована наявна в державних реєстрах інформація. Так, згідно довідки Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві від 20.11.2025 року № 146502/20.11-34/9 встановлено, що будь-які невиконані майнові зобов`язання та відкриті виконавчі провадження у відношенні Позивача відсутні. А твердження Відповідача, громадянин Грузії входить до складу етнічного злочинного угрупування не підтверджуються жодними документами або якимось іншими належними доказами, а зазначений Відповідачем вирок Бродівського районного суду Львівської області від 27.09.2023 року скасовано та закрито кримінальне провадження ухвалою Львівського апеляційного суду по справі № 439/1093/22 від 19.03.2025. Відповідачем не була надана належна аргументація й оцінка щодо наявності в діях Позивача загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб при прийнятті оскаржуваного рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 є громадянином Грузії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 1993 році разом з батьками та рідним братом у зв`язку з бойовими діями в Абхазії виїхали до України, де згодом отримали статус шукачів притулку.

Позивач отримав дозвіл на еміграцію в Україну 24.07.2003 року відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції зі змінами від 07.06.2001), а саме: «особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними», та був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 05.08.2003, строком дії до 17.12.2004; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 та посвідкою серії НОМЕР_1 від 28.07.2014.

З 1993 року по 2024 рік Позивач постійно проживав на території Україні та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В квітні 2024 року Позивач виїхав за кордон, а при спробі повернення на територію України отримав рішення 7 Прикордонного Карпатського загону ДПС України (пункт пропуску Краківець) від 01.05.2025 року про відмову в перетині державного кордону України та поверненні на територію України відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» на підставі доручення ЧЧ УСР в Миколаївській області ДСР НПУ.

16.04.2024 року на адресу УДМС у Миколаївській області надійшло подання УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України № 1032/55/113/01-2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до змісту вказаного подання, на території м. Миколаїв та Миколаївської області діє етнічне злочине угрупування, учасники якого умисно вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини проти особи, а також злочини майнової спрямованості (розбої, квартирні крадіжки, крадіжки з автотранспорту, кишенькові крадіжки). До складу вказаного етнічного злочинного угрупування входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Грузії. УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України встановлено, що за час свого перебування на території України Позивач у складі етнічної групи скоїв відносно громадян України ряд злочинів проти власності, кримінальні правопорушення проти громадського порядку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, чим грубо порушив спокій громадян та проявив неповагу до національного законодавства України. За інформацією отриманою з Єдиного реєстру боржників, встановлено, що відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито та активні 13 виконавчих проваджень: щодо стягнення коштів на користь держави 1; щодо стягнення витрат виконавчого провадження 1; щодо стягнення штрафів у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху 10; щодо стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг 1. Судимий в Україні іноземець громадянин Грузії ОСОБА_1 має намір підтримувати стійкі зв`язки із кримінальними особами (у тому числі, які утримуються в установах виконання покарань), з метою вчинення ним тяжких та особливо тяжких злочинів проти особи та злочинів майнової спрямованості. Раніше судимий в Україні: кримінальна справа від 05.10.2004 за ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того, 27.09.2023 Бродівським районним судом Львівської області у справі № 439/1093/22 громадянин Грузії ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі 3 роки. Відповідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Апеляційним судом Львівської області 18.04.2024 у справі № 439/1093/22 прийнято рішення про залишення без змін вирок суду першої інстанції - Бродівського районного суду Львівської області (судове провадження № 1-кп/439/37/23) про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.15 КК України та призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили 18.04.2024 року. Також Позивач скоїв на території України ряд адміністративних правопорушень. УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України в поданні зазначає, що за таких обставин, дії громадянина Грузії ОСОБА_1 загрожують національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

10.06.2024 року Відповідач прийняв рішення №4801.5/8279-24 про скасування рішення (прийняте у формі висновку) УМВС України в Миколаївській області від 24.07.2003 року про залишення на постійне місце проживання в Україні громадянина Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 28.07.2014 року визнана недійсною.

25.09.2025 року представником Позивач подано адвокатський запит до Відповідача про надання інформації щодо можливого прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання Позивача, а у разі його прийняття - надати відповідні копії документів.

Листом від 30.09.2025 року № 4801.5-7803/48.2-26 Відповідач повідомив, що Позивачу 10.06.2024 року скасовано рішення (прийняте у формі висновку) УМВС України в Миколаївській області від 24.07.2003 року на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 12 ЗУ «Про імміграцію», посвідка на постійне проживання визнана недійсною.

06.10.2025 року представником Позивач подано адвокатський запит до Відповідача про надання інформації та копії документів щодо ознайомлення Позивача з оскаржуваним рішенням.

Листом від 10.10.2025 року № 4801.5-7803/48.2-26 Відповідач повідомив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі подання УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 16.04.2024 № 1032/55/113/01-2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», рішення прийнято з урахуванням вироку Бродівського районного суду Львівської області від 27.09.2023 у справі № 439/1093/22.

25.11.2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перегляд та скасування рішення від 10.06.2024 №4801.5/8279-24

Листом від 24.12.2025 року № Ш-346/6/4801-25/4801.5/434-25 Відповідач повідомив, що прийняте рішення переглянути чи скасувати не представляється можливим, відповідно до вимог статті 15 Закону № 2491-ІІІ рішення про відкликання або визнавання недійсним дозволу на імміграцію, прийнятим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, оскаржуються у встановленому порядку до адміністративного суду України.

Вважаючи дії та прийняте Відповідачем рішення від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24 про скасування дозволу на імміграцію в Україну протиправним, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773 (далі - Закон №3773, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно зі статтею 3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 Закону №3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

За змістом частини 16 статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України від 07.06.2001 №2491 «Про імміграцію» (далі - Закон №2491, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2491:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно статті 2 Закону №2491 питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Приписами статті 3 Закону №2491 визначено, що правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається іммігрантам, категорії яких визначені в частинах другій і третій цієї статті. У разі масового прибуття іммігрантів в Україну для державного регулювання процесу імміграції за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Кабінетом Міністрів України встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996 № 674 затверджено Тимчасове положення про надання допомоги особам, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії та прибули в Україну, яке було чинним на момент приїзду Позивача з сім`єю в Україну.

Відповідно до статті 6 Закону №2491 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, у тому числі перевірку обставин, визначених статтею 4-1 цього Закону, відсутності підстав для відмови у його наданні, надсилає запити до заінтересованих органів державної влади з метою отримання інформації про наявність/відсутність підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видачі копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видачі та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл на імміграцію, відмовлено у його наданні або прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію;

6) організовує роботу щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію та видачі посвідки на постійне проживання особам, які звернулися із заявою про обмін посвідки на постійне проживання або набуття громадянства України, а також у разі встановлення обставин, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 цього Закону, забезпечує ведення провадження щодо прийняття такого рішення..

Статтею 11 Закону №2491 визначений порядок в`їзду іммігрантів в Україну і видачі посвідки на постійне проживання.

Згідно частини 2-3 статті 12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Відповідно до статті 13 Закону №2491 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Скасована посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Приписами статті 15 Закону №2491 дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Вказаний порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Пунктом 21 Порядку № 1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 23 Положення № 1983 ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС всебічно вивчають у місячний строк подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора скасування дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі потреби запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється.

Про прийняте рішення протягом п`яти календарних днів письмово повідомляється ініціаторам скасування дозволу на імміграцію.

Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок №321, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з підпунктом 1 пункту 64 Порядку № 321 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до підпункту 4 пункту 72 Порядку № 321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність прийняття Відповідачем рішення про скасування Позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 2 та 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», тобто на тій підставі, що іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили та дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24 прийняте УДМС у Миколаївській області за результатами розгляду подання УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 16.04.2025 № 1032/55/113/01-2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

При цьому, в поданні зазначено, що на території м. Миколаїв та Миколаївської області діє етнічне злочине угрупування, учасники якого умисно вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини проти особи, а також злочини майнової спрямованості (розбої, квартирні крадіжки, крадіжки з автотранспорту, кишенькові крадіжки). До складу вказаного етнічного злочинного угрупування входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Грузії. УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України встановлено, що за час свого перебування на території України Позивач у складі етнічної групи скоїв відносно громадян України ряд злочинів проти власності, кримінальні правопорушення проти громадського порядку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, чим грубо порушив спокій громадян та проявив неповагу до національного законодавства України. За інформацією отриманою з Єдиного реєстру боржників, встановлено, що відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито та активні 13 виконавчих проваджень: щодо стягнення коштів на користь держави 1; щодо стягнення витрат виконавчого провадження 1; щодо стягнення штрафів у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху 10; щодо стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг 1. Судимий в Україні іноземець громадянин Грузії ОСОБА_1 має намір підтримувати стійкі зв`язки із кримінальними особами (у тому числі, які утримуються в установах виконання покарань), з метою вчинення ним тяжких та особливо тяжких злочинів проти особи та злочинів майнової спрямованості. Раніше судимий в Україні: кримінальна справа від 05.10.2004 за ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того, 27.09.2023 Бродівським районним судом Львівської області у справі № 439/1093/22 громадянин Грузії ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі 3 роки. Відповідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Апеляційним судом Львівської області 18.04.2024 у справі № 439/1093/22 прийнято рішення про залишення без змін вирок суду першої інстанції - Бродівського районного суду Львівської області (судове провадження № 1-кп/439/37/23) про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.15 КК України та призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили 18.04.2024 року. Також Позивач скоїв на території України ряд адміністративних правопорушень. УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України в поданні зазначає, що за таких обставин, дії громадянина Грузії ОСОБА_1 загрожують національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У той же час, зі змісту висновку за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 випливає, що УДМС у Миколаївській області в основу оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію покладено подання УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 16.04.2025 № 1032/55/113/01-2024 без жодної додаткової перевірки інформації щодо вчинення або можливості вчинення саме Позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України.

Відповідач обмежився тим, що інформація, викладена у поданні складала достатні підстави для прийняття рішення про скасування Позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2025 року по справі № 420/17661/23 вказав, що якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально). Для цього законодавець у пункті 23 Порядку № 1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Тобто, Порядок № 1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення. Норма Порядку № 1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень. Утім, саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.

Суд вказує на те, що Відповідачем, в порушення пункту 23 Положення № 1983, протягом місячного строку не було зроблено ніяких додаткових перевірок та взагалі не проаналізована наявна в державних реєстрах інформація щодо наданої УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України інформації про Позивача. Зокрема, щодо наявності 13 виконавчих проваджень щодо Позивача, однак, згідно довідки Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві від 20.11.2025 року № 146502/20.11-34/9, будь-які невиконані майнові зобов`язання та відкриті виконавчі провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 входить до складу етнічного злочинного угрупування, учасники якого умисно вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини проти особи, а також злочини майнової спрямованості (розбої, квартирні крадіжки, крадіжки з автотранспорту, кишенькові крадіжки). Разом з тим, відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи МВС України «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості про: притягнення до кримінальної відповідальності; наявності незнятої чи непогашеної судимості; розшук щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 06.11.2025 року відсутні.

Також в поданні УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України зазначається, що Позивач притягувався до кримінальної відповідальності та є обвинуваченим у кримінальній справі, яка скерована до суду, а саме: кримінальна справа від 05.10.2004 року за ч. 1 ст. 296 КК України, але жодних доказів, що Позивачу оголошено підозру у кримінальному правопорушенні не надано.

Однією з підстав для скасування Позивачу дозволу на імміграцію в Україні послугувала інформація, що Позивач за час свого перебування на території України скоїв відносно громадян України ряд злочинів проти власності, кримінальні правопорушення проти громадського порядку та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. За змістом подання, 27.09.2023 року Бродівським районним судом Львівської області у справі № 439/1093/22 громадянин Грузії ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 15, ч. 3 статті 185 КК України та засуджений до покарання у виді 3-х років позбавлення волі. При цьому, суд зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного суду по справі № 439/1093/22 від 19.03.2025 року вирок Бродівського районного суду Львівської області від 27.09.2023 року щодо ОСОБА_1 скасовано та закрито кримінальне провадження.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 823/1499/17, вирішуючи спір у подібних правовідносинах про скасування особі дозволу на імміграцію, згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. При цьому, суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як вина іммігранта.

У постанові від 30.07.2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Отже, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

У цьому контексті принагідно урахувати, що у постанові від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 Верховний Суд підкреслював, що право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме: пунктом 23 Порядку № 1983. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які наслідки воно матиме для іммігранта.

Разом з тим, як у поданні УСР в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 16.04.2024 № 1032/55/113/01-2024, так і в оскаржуваному рішенні УДМС України у Миколаївській області від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24, не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме Позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Жодним судовим рішенням не встановлено, що Позивач своїми діями несе загрозу громадському порядку чи національній безпеці України. При цьому, перевірка та обґрунтованість висновку про наявність у діях іноземця загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є обов`язком Відповідача.

Суд також зауважує що при прийнятті рішень про скасування дозволу на імміграцію, суб`єкту владних повноважень слід враховувати усі обставини, що мають значення: проживання іноземця або особи без громадянства на території України разом із родиною, період проживання на території України, вчинення будь-яких дій, які є підставою для скасування дозволу на імміграцію, наявність подружжя із громадянством України, наявність дітей та підстави їх перебування в Україні.

Так, Відповідачем не було враховано наявність у Позивача на утриманні дітей громадян України, дружини, матері, а також те, що Позивач більш 30 років проживає на території України.

Крім того, Відповідач, скасовуючи дозвіл на імміграцію Позивача, мав би також виходити з правових та фактичних наслідків такої дії, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення.

Так, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень призвело до негативних наслідків для Позивача. Такими наслідками відповідно до ст. 13 ЗУ «Про імміграцію» є заборона в`їзду на територію України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Відповідачем не доведено, що скасування Позивачу дозволу на імміграцію в Україну є необхідним та пропорційним законній меті. За фактичних обставин справи цей захід є «невиправдано суворим».

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що рішення Відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну Позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги висновок суду про протиправність та скасування рішення Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24 про скасування громадянину Грузії ОСОБА_1 дозволу на імміграцію на постійне проживання в Україну, вимога про поновлення дії посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_1 , як похідна, підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжну інструкцію про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 144, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 37844163) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області від 10.06.2024 року № 4801.5/8279-24 про скасування громадянину Грузії ОСОБА_1 дозволу на імміграцію на постійне проживання в Україну.

3. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 144, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 37844163) поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 144, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 37844163) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20.07.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська