Ухвала суду № 138369031, 21.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

21 липня 2026 року Київ справа № 320/16734/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАТІ ПЛЕНЕТ» до Державного агентства України «ПЛЕЙСІТІ» про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати неправомірним та скасувати рішення Державного агентства України ПлейСіті №124-Р від 14.04.2026 р. «Про результати безвиїзної позапланової перевірки та застосування фінансової санкції (штрафу) за порушення вимог законодавства про азартні ігри до ТОВ «Паті Пленет».

19.07.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, однак у зв`язку із надмірним навантаженням, така заява передана судді 20.07.2026 відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

В заяві про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Державного агентства України ПлейСіті від 14.04.2026 № 124-Р «Про результати безвиїзної позапланової перевірки та застосування фінансової санкції (штрафу) за порушення вимог законодавства про азартні ігри до ТОВ «ПАТІ ПЛЕНЕТ» до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 320/16734/26.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити та/або унеможливити ефективний захист порушених прав позивача. Як вбачається з листа Державного агентства України «ПлейСіті» від 17.07.2026 № 4-10/4243, відповідач вже розпочав адміністративне провадження щодо припинення дії ліцензії позивача виключно у зв`язку з несплатою фінансової санкції, накладеної рішенням № 124-Р від 14.04.2026, законність якого є предметом судового оскарження у даній справі. Таким чином, оскаржуване рішення вже стало підставою для вчинення відповідачем подальших дій, спрямованих на позбавлення позивача права здійснювати ліцензовану господарську діяльність. Припинення дії ліцензії фактично призведе до повного зупинення господарської діяльності Товариства, оскільки організація та проведення азартних ігор у мережі Інтернет є його основним та єдиним видом діяльності. Наслідком такого рішення стане припинення отримання доходів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, ризик розірвання відносин із банківськими установами, втрата клієнтів, ділової репутації та необхідність вивільнення працівників. Такі наслідки є істотними, а значна їх частина має незворотний характер або не може бути повністю усунута навіть у разі подальшого задоволення позову. Крім того, у разі прийняття рішення про припинення дії ліцензії позивач буде змушений звертатися до суду з новим позовом про оскарження іншого індивідуального акта, хоча єдиною підставою для його прийняття є рішення № 124-Р, законність якого вже перевіряється судом у межах цієї справи. Така ситуація суперечить принципам ефективного судового захисту та процесуальної економії. Обраний захід забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, має виключно тимчасовий характер та спрямований лише на збереження існуючого правового становища сторін до вирішення спору по суті. Його застосування не вирішує спір наперед, не позбавляє Відповідача можливості реалізувати свої повноваження після набрання законної сили рішенням суду, однак забезпечує реальну можливість виконання майбутнього судового рішення та ефективного поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідачем на заяву про забезпечення позову направлено заперечення, відповідно до яких вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що позивач не довів наявності передбачених ч. 2 ст. 150 КАС підстав для застосування заходів забезпечення позову, а саме: не підтвердив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення його прав та інтересів. Також, на думку відповідача, позивачем не наведено доказів очевидної протиправності рішення відповідача №124-Р від 14.04.2026. Посилання ТОВ «ПАТІ ПЛЕНЕТ» на можливе припинення дії ліцензії та неможливість здійснення господарської діяльності є лише припущеннями, оскільки рішення про припинення ліцензії на момент подання заяви про забезпечення позову не приймалося. Крім того, у випадку виникнення відповідного адміністративного провадження закон передбачає можливість його зупинення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про адміністративну процедуру» до набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, звертає увагу суду, що позивач має інший передбачений законом механізм захисту своїх інтересів, а саме звернення до відповідача із заявою про зупинення адміністративного провадження, що виключає необхідність застосування судом надмірного заходу забезпечення позову. Крім того, сам факт можливого негативного впливу рішення суб`єкта владних повноважень на господарську діяльність юридичної особи не є безумовною підставою для забезпечення позову. Для застосування такого заходу необхідно довести реальну, а не гіпотетичну загрозу порушення прав позивача та неможливість їх ефективного поновлення без вжиття відповідних заходів. Отже, оскільки позивач не довів наявності передбачених законом підстав для забезпечення позову, не підтвердив реальність загрози порушення своїх прав та не надав доказів необхідності такого заходу, заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи сторін, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що зі змісту адміністративного позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є оскарження рішення Державного агентства України ПлейСіті №124-Р від 14.04.2026 «Про результати безвиїзної позапланової перевірки та застосування фінансової санкції (штрафу) за порушення вимог законодавства про азартні ігри до ТОВ «Паті Пленет».

Водночас, заявою про забезпечення позову позивач просить зупинити дію рішення Державного агентства України ПлейСіті від 14.04.2026 № 124-Р «Про результати безвиїзної позапланової перевірки та застосування фінансової санкції (штрафу) за порушення вимог законодавства про азартні ігри до ТОВ «ПАТІ ПЛЕНЕТ», оскільки розпочато адміністративне провадження щодо припинення дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет, виданої відповідно до рішення КРАІЛ від 19.09.2024 № 447.

Як встановлено судом, п. 4 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що адміністративний орган зупиняє адміністративне провадження, у тому числі на вимогу особи, у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається судом або іншим адміністративним органом (до набрання законної сили рішенням суду або вирішення питання адміністративним органом в іншій справі).

Водночас, позивач не надав суду доказів того, що він скористався передбаченим законом способом захисту та звертався до Державного агентства України ПлейСіті із відповідною заявою про зупинення адміністративної процедури щодо припинення дії ліцензії. Тобто, до звернення із заявою про забезпечення позову позивач не вжив передбачених законом заходів для усунення або мінімізації можливих негативних наслідків.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про зупинення адміністративного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру», суд дійшов висновку, що Державним агентством України «ПлейСіті» будь-якого рішення про відмову у зупиненні або продовження процедури щодо припинення дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет, виданої відповідно до рішення КРАІЛ від 19.09.2024 №447 не приймалось.

Тобто на момент розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підтверджені обставини, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, що створюють реальну загрозу порушення прав позивача або унеможливлюють їх ефективний захист.

Відтак, заява про забезпечення позову не містить посилань на конкретні обставини, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

При цьому, доводи заявника щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.

Слід зазначити, що сама можливість настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

В даному випадку, слід врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, позивачем не доведено, що без вжиття заявленого заходу забезпечення позову відновлення його прав у разі задоволення позову буде неможливим або істотно ускладненим.

Натомість, чинне законодавство передбачає спеціальний механізм захисту прав особи в межах адміністративної процедури, а саме можливість звернення до відповідача із заявою про зупинення адміністративного провадження у зв`язку з розглядом судом справи щодо правомірності рішення, яке стало підставою для такого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС, для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Сас Є.В.