Рішення № 138369030, 21.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Київ справа №320/53258/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Армстронг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Армстронг» з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2025 № 0662900707.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим порушує права та законні інтереси позивача. Представник позивача вважає, що спірне рішення є протиправним, оскільки при призначення та проведені фактичної перевірки відповідачем порушено норми податкового законодавства та взагалі були відсутні правові підстави для її проведення, що є самостійною умовою для скасування спірного рішення. При цьому представник позивача наголосив, що позивач не вчиняв зазначених в акті фактичної перевірки правопорушень, за які контролюючим органом необґрунтовано застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) спірним рішенням.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним податковим законодавством, за результатом фактичної перевірки позивача, якою встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Також, згідно з доводами відповідача, Товариство не надало під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці їх продажу.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наголошено, що, по-перше, відповідачем не наведено жодної правової підстави, яка стала основою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.6. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України; по-друге, застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 20 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» можливо до суб`єкта господарювання, який не обліковував товар та реалізовував його не провівши через реєстратор розрахункових операцій, проте факту продажу необлікованих товарів позивачем відповідачем не встановлено. Окрім того представник позивача зазначив, що Товариство надавало перевіряючим документи, перелік яких наведений у запиті про надання документів, зокрема: накладну на переміщення, відомість товарних залишків станом на 16.05.2025. Натомість, з матеріалів перевірки вбачається відсутність факту встановлення та опису контролюючим органом товарів, які перебували на реалізації у крамниці Товариства.

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу Товариства 29.03.2024 № 2, з метою дотримання єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, визначено розділ ІІ. Принципи і методи відображення у бухгалтерському обліку окремих активів господарських операцій, а саме: Стаття 3 «ЗАПАСИ»: п.3.5. Товари, придбані (отримані) Товариством на підставі укладених господарських договорів з Постачальниками і призначені для подальшого продажу, в цілях бухобліку вважаються запасами. Відповідно на них повною мірою поширюються норми М(С)БО 2 «Запаси»; п.3.6. Товари, придбані (отримані) Товариством і призначені для подальшого продажу поставляються на основні склади та господарські одиниці крамниці роздрібної торгівлі і оприбутковуються на баланс співробітниками Товариства чи/або залученими підрядними організаціями, за місцезнаходженням головного офісу, на підставі первинних документів - видаткової накладної Постачальників; пп.3.6.1. Внутрішнє переміщення товарів (надходження товарів у роздрібну мережу п крамниць) з основних складів чи з між крамницями роздрібної торгівлі Товариства супроводжується накладною на внутрішнє переміщення та/або експрес-накладною поштово-кур`єрських компаній паперовій або електронній формі; п.3.6.2. Облік товарів роздрібної мережі крамниць здійснюється співробітниками Товариства чи/або залученими підрядними організаціями, за місцезнаходженням головного офісу, за продажними цінами, тобто в цінах, за якими товар продається покупцям; п.3.6.3. Первинні документи щодо прибуткування, транспортування товарів призначених для подальшого продажу в роздрібній мережі крамниць, передаються до головного офісу Товариства. Підшивка первинних документів за звітний місяць, квартал, рік здійснюється по мірі накопичення співробітниками Товариства чи/або залученими підрядними організаціями, відповідальними за облік відповідних документів.

Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.05.2025 № 2332к призначено проведення фактичної перевірки Товариства, а саме: магазину по вул. Миколи Оводова, 51 (ТРЦ «Sky Park»), м. Вінниця, наказано перевірку провести за період діяльності з 15.05.2025 по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки). На підставі наказу від 15.05.2025 №2332к 16.05.2025 були оформлені направлення на перевірку з 16.05.2025, тривалістю 10 діб. Копії наказу та направлень керуючий магазином отримав 16.05.2025.

У зв`язку з проведенням фактичної перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області скерувало Товариству запит про надання документів без дати та номера, в якому зазначило про необхідність надання до 12 год. 00 хв. 24.05.2025 наступні документи за перевіряємий період: трудові договори на найманих працівників; договір оренди (суборенди); документи (копії документів), які підтверджують облік товару, що знаходиться в реалізації, з обов`язковим наданням видаткових накладних (їх копій), що підтверджують походження товару; акт інвентаризації залишків товару станом на 16.05.2025 в кількісному та грошовому вигляді; відомості про рух коштів через платіжний банківський термінал, що використовується в магазин «Yabluka», ТОВ «Армстронг», вул. Миколи Оводова, 51, м. Вінниця за період з 16.05.2025.

За результатом проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт фактичної перевірки від 25.05.2025 № 14339/5/02-32-07-05/45475508, яким зафіксовано, проведення контрольної розрахункової операції із застосуванням РРО (програмного РРО, розрахункової книжки) при продажу товарів (наданні послуг) флеш-пам?ять 64gb datatraveler microduo 3c 200mb/s dual usb-a + usb-c, на загальну суму 449 грн, розрахунковий документ надавався, РРО фіскалізовано; використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості забезпечено; сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 1288 грн; сума коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) - 1288 грн. Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки: здійснюється торгівля складною побутовою технікою, що потребує гарантійного обслуговування та іншими товарами, які не обліковані у порядку, встановленому законодавством за місцем їх реалізації, а саме відсутні документи на походження товару (накладні на товари чи будь-які інші документи, що ідентифікують їх походження). На запит контролюючого органу від 16.05.2025 не надано документи на товар, що знаходився в реалізації станом на 16.05.2025. Загальна вартість необлікованих товарів становить 9 474 685 грн.

На підставі наведеного встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до накладної на переміщення № 63 від 15.05.2025 з головного складу у м. Києві Товариством здійснено переміщення 1088 найменувань товарів на магазин у ТРЦ «Sky Park», м. Вінниця на загальну суму 9530288 грн.

Згідно з Відомістю товарних залишків на магазині Товариства у ТРЦ «Sky Park», м. Вінниця станом на 16.05.2025 залишок товарів склав 1022 найменувань на загальну суму 9474685 грн.

На підставі акту фактичної перевірки від 25.05.2025 № 14339/5/02-32-07-05/45475508 ГУ ДПС у м. Києві прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 16.07.2025 №0662900707, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9474685 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норм основного закону у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Кодекс).

За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Кодексу визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

При цьому, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Кодексу).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 Кодексу).

Таким чином, наведеними положеннями Кодексу чітко визначено відносини платників податків, які можуть бути предметом фактичної перевірки. При цьому, вказане положення Кодексу не містить такого предмету перевірки як дотримання норм законодавства з питань ведення обліку товарних запасів, дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), як зазначено у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.05.2025 № 2332к про призначення перевірки.

Можливі підстави для проведення фактичної перевірки наведені у статті 80 Кодексу.

Пунктом 80.2. статті 80 Кодексу визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6. пункту 80.2. статі 80 Кодексу).

Таким чином, призначення фактичної перевірки на підставі підпункт 80.2.6. пункту 80.2. статі 80 Кодексу можливе у тому випадку, коли за результатами попередньої перевірки платника податків контролюючим органом виявлені порушення законодавства з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу ( пункт 80.5. статті 80 Кодексу).

За приписами пункту 81.1. статті 81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виходячи з наведених положень Кодексу вбачається, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності таких умов: наявності визначених Кодексом підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення/надіслання направлення, наказу на перевірку та службового посвідчення (формальна підстава).

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.05.2025 № 2332к підставу для проведення перевірки контролюючим органом визначено саме підпункт 80.2.6. пункту 80.2. статі 80 Кодексу. Разом з тим, відповідачем не подано жодного доказу та доводу на підтвердження наявності відповідної правової підстави для проведення фактичної перевірки позивача (матеріали попередньої перевірки, якою виявлені відповідні порушення).

З матеріалів справи судом не встановлено, що у відповідача були наявні правові підстави, для проведення відносно позивача фактичної перевірки на підставі 80.2.6. пункту 80.2. статі 80 Кодексу.

Зважаючи на наведене, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Окрім наведених висновків, суд враховує правову позицію Верховного Суду наведену у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 про те, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури призначення та проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду.

Відповідно, встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про його протиправність. При цьому відсутній обов`язок перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлених за результатами такої перевірки.

Судом встановлено, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення відносно позивача фактичної перевірки, за результатами якої складено акт, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення відносно позивача, що свідчить про його протиправність.

Поряд з вищенаведеним, суд також зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» (далі Закон №265/95-ВР).

Стаття 2 Закону №265/95-ВР визначає, зокрема:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, окрім іншого, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на запит контролюючого органу під час фактичної перевірки магазину позивача у м. Вінниця надавалися накладна на переміщення № 63 від 15.05.2025 та відомість товарних залишків на відповідному магазині Товариства станом на 16.05.2025. При цьому позивачем наголошено, що не спростовано відповідачем в ході судового розгляду справи, що його крамниці, через які Товариство здійснює господарську діяльність, не є його самостійними відокремленими підрозділами чи філіями. Оприбуткування, облік товарних залишків та зберігання первинних документів на товар, здійснюється у головному офісі Товариства у м. Києві. Водночас, усі товари, що знаходяться в реалізації крамницях, належним чином оприбутковуються та обліковуються в бухгалтерському обліку позивача за місцем знаходженням головного офісу. Переміщення товару з головного офісу на крамницю підтверджується накладною на переміщення. Належний облік товарних залишків підтверджується регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 281 «Товари на складі». Існуючий порядок оприбуткування - обліку товарних залишків та зберігання первинних документів усіх господарських одиниць позивача, затверджений наказом № 2 від 29.03.2024 «Про облікову політику та організації бухгалтерського обліку ТОВ «Армстронг».

Таким чином, суд вважає доводи відповідача щодо ненадання первинних документів на товар безпідставними, оскільки за приписами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР документи на внутрішнє переміщення товарів фактично є належними документами на підтвердження обліку товарних запасів. Отже позивач виконав покладений на нього пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР обов`язок, що виключає підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої статтею 20 вказаного закону.

Також суд враховує ту обставину, що контролюючим органом під час фактичної перевірки не встановлено факту реалізації позивачем товарів, які на його думку не обліковані у встановленому порядку.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Сукупно оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази, доводи сторін та їх правову аргументацію, суд доходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Армстронг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.07.2025 № 0662900707.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армстронг» судовий збір у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.