Рішення № 138368442, 21.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. справа № 300/4064/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Остап`як М.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яка полягає у невиплаті надбавки до пенсії за особливі заслуги ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.12.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі документів, виданих Національною (Регіональною) комісією з реабілітації, ОСОБА_1 була встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». Проте, відповідач з 01.09.2025 припинив нарахування пенсії за особливі заслуги перед Україною, аргументуючи це тим, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та в матеріалах електронної пенсійної справи такі документи відсутні, відповідно відсутні підстави для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». Представник позивача вважає таку бездіяльність щодо невиплати надбавки до пенсії за особливі заслуги протиправною, оскільки орган пенсійного фонду не уповноважений змінювати статус реабілітованої особи, або приймати рішення стосовно такого статусу. Стверджує, що оскільки саме регіональною комісією з реабілітації, яка уповноважена визнавати осіб реабілітованими видала довідку та визнала позивача такою, що відноситься до числа реабілітованих осіб і має право на пенсію відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.07.2026 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що у позивача відсутнє право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», оскільки позивач не відноситься до осіб, визначених пунктом 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». З огляду на викладене, представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити.

06.07.2026 судом зареєстровано відповідь на відзив, що надійшла від представника позивача через систему «Електронний суд», у якій ОСОБА_2 наполягає на задоволенні позовних вимог. Проте, суд зазначає, що частиною 3 статті 263 КАС України передбачено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до посвідчення реабілітованого серії №331, позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с. 14).

Згідно з довідкою Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 12.02.2025 за №6-Д, ОСОБА_1 є борцем за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» є реабілітованою, із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що на підставі наведеної довідки, відповідачем було встановлено ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною як особі, яку відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у ХХ столітті» визнано борцем за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

При цьому, з 01.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії без врахування пенсії за особливі заслуги перед Україною, що підтверджено відповідачем у відзиві. Відповідач вважає, що позивач не відноситься до осіб, які мають право на таку надбавку.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиплати надбавки до пенсії за особливі заслуги протиправною, представник позивача звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, Законом України «Про внесення змін до законів України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб» №3113 від 29.05.2023 внесено зміни до ст. 1 Закону України від 01.06.2000 №1767 «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», згідно яких пенсія за особливі заслуги перед Україною (далі пенсія за особливі заслуги) встановлюється таким громадянам України:

1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, чотирма і більше орденами України після проголошення незалежності України, особам, відзначеним почесним званням України «народний» після проголошення незалежності України;

2) ветеранам війни, які після проголошення незалежності України нагороджені орденом за особисту мужність (особистий внесок), виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;

3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;

5) особам, відзначеним почесним званням України «заслужений», державною премією України, нагородженим одним із орденів України;

6) матерям, які народили п`ять і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку;

7) особам, яких відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті» визнано борцями за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

Як встановлено судом, згідно з довідкою Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 12.02.2025 за №6-Д, ОСОБА_1 є борцем за незалежність України у ХХ столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» є реабілітованою особою, із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу (а.с. 12).

Відтак, саме зазначена довідка підтверджує право позивача на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Водночас, суд зазначає, що за умови чинної та не скасованої довідки, відповідач не вправі надавати оцінку зазначеним у ній відомостям, а також здійснювати переоцінку підстав для її видачі, позаяк не є суб`єктом наділеним такими повноваженнями.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Доказів наявності обставини щодо нечинності довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 12.02.2025 №6-Д відповідач суду не надав.

При цьому, відповідач жодними доказами не довів вчинення ним приписів частини 3 статті 44 Закону №1058-IV з вимоги відповідних документів у Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації для перевірки обґрунтованості видачі довідки від 12.02.2025 №6-Д та достовірності відомостей вказаної довідки.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач не довів нечинність довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 12.02.2025 №6-Д та не довів вчинення ним приписів частини 3 статті 44 Закону №1058-IV з вимоги відповідних документів для перевірки обґрунтованості видачі вказаної довідки та достовірності її відомостей, відповідачем необґрунтовано за результатами перегляду матеріалів електронної пенсійної справи позивачці з 01.09.2025 було проведено перерахунок пенсії без врахування пенсії за особливі заслуги перед Україною.

За таких обставин, слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яка полягає у невиплаті надбавки до пенсії за особливі заслуги ОСОБА_1 , а відтак і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.12.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яка полягає у невиплаті надбавки до пенсії за особливі заслуги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 11.12.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.