Ухвала суду № 138367600, 21.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 липня 2026 року Справа 160/4667/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/4667/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.02.2024 №046150013856 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.02.2024 №046150013856 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2024.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуто заявнику.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24 набрало законної сили 30.07.2024.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/4667/24.

В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24, винесено рішення від 02.09.2024 №046150013856, що є аналогічним за змістом рішенню від 01.02.2024 №046150013856, яке, в свою чергу, визнано судом протиправним та скасовано. На думку позивача, відповідач не надав жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження виконання судового рішення від 24.04.2024 у справі №160/4667/24.

Ухвалою суду від 03.11.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю задоволено; встановлено судовий контроль у справі №160/4667/24; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надати до суду протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання судового рішення від 24.04.2024 у справі №160/4667/24.

Ухвалою суду від 16.02.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надати до суду протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання судового рішення від 24.04.2024 у справі №160/4667/24.

На виконання вимог вказаних ухвал, від відповідача до суду надійшов звіт про виконання судового рішення у справі №160/4667/24.

В обґрунтування поданого звіту відповідачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2024. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 160/4667/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за вислугу років від 26.01.2024. Рішенням від 02.09.2024 №04615001385 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, оскільки заявниця не набула необхідного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пунктом е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на 1 квітня 2015 року набули не менше 25 років, до 01.01.2016 року не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу. Страховий стаж особи становить 33 роки 10 місяців 19 днів, в тому числі спеціальний стаж за вислугу років 26 років 1 місяць 29 днів (на 11.10.2017). Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2024 виконано в межах покладених зобов`язань.

Від позивача до суду надійшли заперечення щодо прийняття звіту про виконання судового рішення. У запереченнях зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повторно прийнято аналогічне за змістом рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, яке фактично дублює рішення, вже визнане судом протиправним та скасоване. Крім того, при повторному розгляді заяви відповідачем не враховано правові висновки суду, викладені у судовому рішенні, що свідчить про його неналежне виконання.

Дослідивши матеріали справи та поданого звіту, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Разом з цим, підставами для застосування відповідних заходів є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.

Із наданих матеріалів слідує, що рішенням від 01.02.2024 №046150013856 відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за вислугу років. В рішенні зазначено, що вік заявниці 51 рік. Страховий стаж становить 33 роки 9 місяців 23 дні, стаж за вислугу років 26 років 1 місяць 29 днів. За доданими документами до загального та спеціального стажу зараховано всі періоди. За наданими документами право на пенсію за вислугу років відсутнє. Дата, з якої заявниця матиме право на пенсійну виплату 10.04.2035.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, звернулась до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.02.2024 №046150013856 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.02.2024 №046150013856 суд виходив з такого:

«Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

…

Пунктом «е» статті 55 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон №911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII.

….

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-ХІІ, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3 частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (26.01.2024), пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.».

Як вбачається зі змісту рішення суду, при його ухваленні суд дійшов висновку, що відповідач під час вирішення питання щодо наявності у позивача права на пенсію за вислугу років не врахував положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VIII, які підлягають застосуванню відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.

Проте, на виконання зазначеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 02.09.2024 №046150013856 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з підстав відсутності станом на 11.10.2017 спеціального стажу тривалістю 26 років 6 місяців.

Таким чином, відповідач фактично не застосував висновки суду, викладені у рішенні, оскільки повторно не врахував правову позицію щодо застосування Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 та положень пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у редакції, що підлягає застосуванню.

Наслідком цього стало прийняття рішення, яке за своїм змістом є аналогічним рішенню, що вже було визнане судом протиправним та скасоване, а тому не може свідчити про належне виконання судового рішення.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 КАС України).

За таких обставин, з урахуванням положень частини 1 статті 382-3 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність прийняття звіту відповідача та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, який надійшов до суду 24.03.2026, про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №160/4667/24.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 24.04.2024 у справі №160/4667/24 - 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена згідно із частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар