Постанова № 13836729, 17.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р. Справа № 18/94-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Куликов О.М. (довіреність №170 від 29.12.10)

відповідача - Сивенко В.М. (довіреність № 1 від 01.01.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №135 С/3) та апеляційну скаргу позивача (вх. №510 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 23.12.10 у справі № 18/94-10

за позовом Приватного підприємства "Творчо - виробнича майстерня архітектурного проектування "БББ", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми,

про зобов"язання вчинити певні дії та стягнення 97 973,95 грн

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача прийняти виконані позивачем відповідно до договору №М91-07 на виконання проектних робіт від 30.08.07 проектні роботи за актом від 15.12.08 на суму 51 544,46 грн. та за актом № 2 від 02.12.09 на суму 14 798,96 грн. як такі, що відповідають умовам договору; стягнути з відповідача 97 973,95 грн., в тому числі 76255,26 грн. заборгованості за виконані проектні роботи з урахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання, 19 049,74 грн. пені відповідно до п. 5.2. договору, 2 668,95 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.12.10 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76 255,26 грн. заборгованості за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання, 19 049,74 грн. пені, 2 668,95 грн. три відсотки річних, 979,74 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовлено. У задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі –відмовлено.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування та не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати.

Позивач також звернувся з апеляційною скаргою на вищевказане рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині відмови розподілити витрати позивача на правову допомогу фахівців в галузі права в сумі 11000,00 грн. - змінити, розподіливши ці витрати відповідно до вимог ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України - поклавши їх на відповідача; провести розподіл понесених позивачем судових витрат на розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 14.02.11 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому ПП "Творчо - виробнича майстерня архітектурного проектування "БББ" зазначає, що оскаржуване рішення прийнято згідно з законом, та просить залишити його без змін в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76 255,26 грн. заборгованості за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання, 19 049,74 грн. пені, 2 668,95 грн. 3% річних, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

30.08.07 між позивачем та відповідачем був укладений договір № М91-07 на виконання проектних робіт, відповідно до п. п. 1.1. якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) бере на себе зобов’язання виконати робочий проект реконструкції перекриття і покрівлі виробничих приміщень головного корпусу ТОВ «Горобина», що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 121 (далі –Робочий проект), а також надати послуги: 1) щодо отримання Замовником позитивного висновку Обласної служби Української інвестиційної експертизи щодо Робочого проекту на підставі договору між Замовником та службою Укрінвестекспертизи, а також щодо погодження, затвердження в уповноважених органах місцевого самоврядування Робочого проекту; 2) щодо отримання Замовником дозволу на виконання будівельних робіт згідно з Робочим проектом.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.5 вищезазначеного договору відповідач був зобов’язаний прийняти виконаний Робочий проект і надані послуги та оплатити їх вартість.

При цьому пунктом п. 1.2 договору визначено, що строк виконання Робочого проекту складає 30 календарних днів з дати отримання виконавцем авансу у розмірі 50% загальної ціни договору та надання замовником повного комплексу вихідних даних.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що сторони нібито не досягли згоди щодо строку виконання договору, не відповідають матеріалам справи, оскільки, як вбачається з пункту 1.2 договору, відрахування строку виконання договору чітко обумовлено двома вищенаведеними подіями, що мають настати –перерахуванням авансу та наданням замовником повного комплексу вихідних даних.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги та пояснень представника в судовому засіданні, відповідач вважає, що даний тридцятиденний строк має бути відраховано від дня сплати замовником авансу (30.08.07). При цьому ТОВ "Горобина" ігнорує другу умову, а саме –щодо надання замовником повного комплексу вихідних даних.

Як встановлено місцевим господарським судом, останні вихідні дані були надані відповідачем листами № 1-7-765 від 22.05.08, № 1-7-1183 від 27.08.08 та № 1-11-1438 від 20.10.08 (т.1, а.с.21, 22, 24). Тому суд першої інстанції, з урахуванням умов п.1.2 договору, дійшов висновку, що строк виконання Робочого проекту мав відраховуватися з 20.10.08 р. і сплинув лише 19.11.08.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаний висновок суду не спростований заявником апеляційної скарги, оскільки посилання апелянта на те, що він сподівався отримати Робочий проект виключно до 01.10.07 і що в додатках до договору відсутній перелік необхідних для його виконання вихідних даних - суд апеляційної інстанції не вважає належними аргументами, оскільки вони не доводять тверджень відповідача про те, що позивач ввів його в оману щодо строків виконання проектних робіт. Крім того, заявником апеляційної скарги не мотивовано, яким саме нормам чинного законодавства суперечить зміст договору та додатків до нього.

Суд апеляційної інстанції враховує також суперечливість наведеного відповідачем мотивування його правової позиції: посилаючись в апеляційній скарзі та в судовому засіданні на те, що спірний договір є неукладеним (оскільки, на думку апелянта, сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору), ТОВ "Горобина" водночас зазначає, що ним подано позов до господарського суду Сумської області (у справі №8/127-10) про визнання даного договору недійсним.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом справи №8/127-10, оскільки, на думку колегії суддів, встановлення усіх обставин даної справи (№18/94-10) та надання їм належної оцінки є можливим незалежно від вирішення справи №8/127-10.

У судовому засіданні 14.02.11 представниками сторін повідомлено, що рішенням господарського суду Сумської області у вищевказаній справі №8/127-10 відмовлено в позові про визнання недійсним договору № М91-07 від 30.08.07.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги не надано доказів того, що вищевказаний договір не породжує правових наслідків і що його норми не підлягають виконанню. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що підписання та часткове виконання даного договору відповідачем (перерахування позивачеві авансу, надання відповідних вихідних даних для виготовлення Робочого проекту тощо) свідчать про згоду ТОВ "Горобина" з умовами договору –тоді як заперечення, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються виключно на припущеннях, недоведених твердженнях про те, що договір № М91-07 від 30.08.07 було підписано відповідачем під впливом помилки, та на довільному тлумаченні змісту норм договору (зокрема, п.1.2 щодо строків виконання зобов’язань позивача).

Отже, у відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання за договором № М91-07 від 30.08.07 мали бути виконані належним чином відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено місцевим господарським судом, та не заперечується відповідачем, додатком до листа №307 від 31.10.08 відповідачу була передана вся проектна документація в одному примірнику згідно з накладною №121 від 30.10.08 (т.1, а.с.25) та два примірники Акта приймання передачі Робочого проекту, а також пропонувалося розглянути Робочий проект і в разі наявності недоліків протягом 7 днів надати письмову мотивовану претензію.

Відповідачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджено, що ТОВ "Горобина" не надсилало на адресу ПП "Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування "БББ" будь-яких претензій щодо недоліків виконаного Робочого проекту.

Крім того, позивачем було направлено відповідачеві листа № 332 від 27.11.08 «Про обов’язок підписати Акт приймання-передачі Робочого проекту», до якого згідно з накладною №121/1 від 27.11.08 була додана решта примірників Робочого проекту, передбачена будівельними нормами, та пропонувалося підписати раніше наданий Акт і один з його примірників повернути позивачу. Факт отримання відповідачем зазначених документів підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником ТОВ "Горобина".

Відповідно до п. 2.8 Договору, роботи вважаються прийнятими відповідачем з додержанням всіх умов Договору через 7 днів після отримання ним Акту (якщо він не поверне належним чином оформлений акт або не надасть мотивовану письмову претензію щодо недоліків робіт). Як вбачається із змісту п. 3.3 Договору, ще через 5 банківських днів відповідач зобов’язаний перерахувати грошові кошти в сумі 51544,46 грн.

Позивачем було надіслано відповідачеві Акт приймання-передачі робочого проекту від 15.12.08 (т.1, а.с.29), відповідно до якого для розрахунку по договору в частині виконаного Робочого проекту замовник повинен сплатити виконавцю 51544,46 грн.

Факт отримання даного акту, не підписання його відповідачем, не надання ним будь-яких претензій чи зауважень та несплати коштів у повному обсязі за виконаний Робочий проект також підтверджено представником відповідача в ході апеляційного провадження.

Відповідно п. 3.1 Договору, загальна вартість проектних робіт та наданих послуг складає 171814,84 грн., при цьому зроблено посилання на кошторис, який підписується сторонами та є невід’ємною частиною Договору. Таким кошторисом є Зведений кошторис на зазначену суму, підписаний обома сторонами (т.1, а.с.37). Пунктом 6 Зведеного кошторису визначений «Супровід дій Замовника у інспекціях та органах самоврядування»на суму 19564,00 грн., все інше із зазначеного у Зведеному кошторисі є проектними роботами по створенню Робочого проекту, за який має проводитись реконструкція приміщень відповідача, а також вишукувальні, вимірні та інші роботи, без яких проектування неможливо і які є складовою частиною Робочого проекту згідно державних будівельних норм. Таким чином, вартість Робочого проекту згідно Зведеного кошторису становить: 171814,84 –19564,00 = 152250,84 грн. Оскільки відповідачем було сплачено аванс в сумі 85907,42 грн. до сплати за виконаний Робочий проект належить 66343,42 грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що невраховану частину вартості Робочого проекту в сумі 14798,96 грн. (66343,42 –51544,46) позивач оформив Актом №2 від 02.12.09 (т.1, а.с. 33). Як вбачається з матеріалів справи, цей акт був надісланий відповідачу додатком до листа №211 від 04.12.09 (т.1, а.с. 32) та отриманий відповідачем 15.12.09, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1067923 (т.1, а.с. 36).

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає про невідповідність вищевказаних актів загальним вимогам для документів даного виду, про необґрунтованість сум, визначених в актах приймання-передачі проектних робіт, та про непідтвердженість заборгованості ТОВ "Горобина" перед ПП "Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування "БББ". Разом з тим, як підтверджено представниками сторін в ході апеляційного провадження, відповідачем, який не підписав вищевказані акти, не було надіслано на адресу позивача жодних претензій щодо недоліків Робочого проекту або заперечень стосовно вартості виконаних робіт.

В апеляційній скарзі заявник також посилається на те, що на момент отримання ним Робочого проекту (у листопаді 2008 року) виконання зобов’язання втратило інтерес для ТОВ "Горобина".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Проте відповідачем не надано суду доказів, що він в установленому порядку відмовився від прийняття виконання зобов’язань позивачем, натомість, як уже зазначалося, відповідач отримав від позивача Робочий проект. Дана обставина не заперечується представником ТОВ «Горобина», тобто фактично відповідачем підтверджено, що він не відмовився від прийняття виконання зобов’язань ПП "Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування "БББ".

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що проектні роботи відповідно до п. 2.8 Договору вважаються такими, що прийняті з додержанням усіх умов Договору і, відповідно, про те, що позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав у повному обсязі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом було обґрунтовано застосовано приписи ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов’язаний якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ст. 844, ч.1 ст.888, ч.1, 2 ст. 890 Цивільного кодексу України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги не мотивовано, в чому, на його думку, позовні вимоги суперечать приписам вищенаведених норм.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором від 30.08.07 № М91-07 у сумі 66343,42 грн., з урахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України –76255,26 грн., а також з урахуванням відсотків річних у сумі 2668,95 грн. (згідно з наданим позивачем обґрунтованим розрахунком, т.1, а.с. 14).

В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти стягнення сум інфляційних та річних, посилаючись на те, що ТОВ "Горобина" не прострочувало виконання грошового зобов’язання, оскільки факт виконання позивачем робіт за договором та факт існування заборгованості відповідачем належним чином не доведені.

Колегія суддів відхиляє вищевказані твердження апелянта як такі, що суперечать обставинам справи, оскільки, як уже зазначалося вище, в ході судового розгляду справи у першій та апеляційній інстанції встановлено факт прийняття позивачем виконаних відповідачем робіт (на підставі п.2.8 договору) а відтак - наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, яку має бути стягнуто з урахуванням вищенаведених вимог статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати сум річних та інфляційних.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України та п. 5.2 договору, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»нарахована відповідачу пеня, розмір якої складає 19049,74 грн. (т.1, а.с. 13).

В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти розміру суми пені, посилаючись на необхідність застосування позовної давності в один рік (на підставі п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України), а також на те, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано».

Разом з тим, як вбачається з п.5.2 договору від 30.08.07 № М91-07, стягнення пені передбачено за кожен день, протягом строку порушення договору. Тобто фактично сторонами погоджено збільшення строку давності стягнення пені та строку її нарахування, що узгоджується з приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі), а також із загальним принципом свободи договору, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.

Таким чином, посилання відповідача на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (статей 33, 38, 43, 84 тощо). Проте колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, представник ТОВ «Горобина» брав участь у судових засіданнях, надавав відзив на позовну заяву, письмові пояснення та докази, які вважав за необхідне надати; розгляд справи кілька разів відкладався для з’ясування усіх обставин справи. Таким чином, заявником апеляційної скарги не надано доказів того, що йому не були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог статті 38 Господарського процесуального кодексу України (а саме, не витребування у позивача документів, які, на думку відповідача, мали бути витребувані) –колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 07.07.10 N 2453-VI) витребування у сторін доказів є правом, а не обов’язком суду. Крім того, згідно з вищевказаною процесуальною нормою, витребування судом доказів здійснюється за клопотанням сторони (прокурора) в разі неможливості самостійно надати докази. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням.

Крім того, як уже зазначалося, з наявних у справі доказів вбачається, що позивачем договірні зобов’язання виконані в повному обсязі, тоді як у відповідача виникла заборгованість з оплати виконаних позивачем робіт. Вказаний факт не був спростований відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76255,26 грн. заборгованості за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання, 19049,74 грн. пені, 2668,95 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи –отже, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зазначених вимог має бути залишене без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.

На думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача прийняти виконані позивачем проектні роботи. Даний висновок суду першої інстанції узгоджується з приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, пунктами 2.3 та 2.8 договору від 30.08.07 № М91-07. У вищевказаній частині рішення сторонами не оскаржувалося.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача –про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови розподілити витрати позивача на правову допомогу фахівців в галузі права в сумі 11000,00 грн. та про розподіл цих витрат відповідно до вимог ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України шляхом покладення їх на відповідача –колегія суддів зазначає наступне.

Місцевим господарським судом відмовлено у стягнення з відповідача вищевказаної суми із посиланням на те, що позивач заявив про стягнення «витрат на правову допомогу фахівця у галузі права»тоді як дані витрати не є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно даного висновку колегія суддів зазначає, що позивачем доведено факт надання йому юридичних послуг адвокатом Клочко К.А., що підтверджується договором від 09.11.09 про надання юридичних послуг з усіх питань, що мають відношення до правовідносин ПП "Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування "БББ" та ТОВ "Горобина" (т.1,а.с.55), копією свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю (т.1, а.с.58), а також актами виконаних робіт та квитанціями про сплату коштів даному адвокату на загальну суму 11000,00 грн. (т.1, а.с.54,56, 73,74,98,99,119,120).

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат віднесено оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає, що неточне формулювання позивачем вимог щодо стягнення цих витрат не перешкоджає наданню належної правової оцінки тій обставині, що фактично послуги позивачеві надавалися не будь-яким фахівцем у галузі права, а саме адвокатом. Отже, у відповідності до статі 44 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, вищевказані витрати у сумі 11000,00 грн. мають бути покладені на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 11000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (фахівця в галузі права) слід скасувати як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм процесуального права, та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 11000,00 грн.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення за апеляційними скаргами відповідача та позивача, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі відповідача твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення. Натомість апеляційна скарга позивача є обґрунтованою; вимоги апелянта підтверджуються матеріалами справи та відповідають приписам чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу позивача має бути задоволено, в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на оплату послуг адвоката оскаржуване рішення має бути скасовано (із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог), в іншій частині рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.12.10 у справі № 18/94-10 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу –скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 121, ід. код 31162928) на користь Приватного підприємства «Творчо-виробничої майстерні «БББ»(40007, м. Суми, вул. Миргородська, 6, поверх 4, ід. код 14015198) витрати на правову допомогу адвоката (фахівця в галузі права) в розмірі 11000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 121, ід. код 31162928) на користь Приватного підприємства «Творчо-виробничої майстерні «БББ»(40007, м. Суми, вул. Миргородська, 6, поверх 4, ід. код 14015198) 55,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя