Рішення № 138366503, 16.07.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/285/26

Провадження № 2/506/261/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 41600 грн.,

В С Т А Н О В И В:

06.04.2026 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом через систему «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 13.11.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №108/84113125. Відповідно до Розділу 1 договору, Позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Сума позики за договором становить 5000 грн. Строк, на який надається позика 14 днів. Договір є відплатним, яким передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця: плата за договором у фіксованому розмірі в сумі 1400 грн і проценти за договором у розмірі 2% від суми позики (залишку суми позики) на день. Плата нараховується лише за строк користування позикою, а проценти лише у випадку користування позикою понад строк користування позикою. Також договором передбачена можливість нараховувати пеню у розмірі 2% від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (Фактор), було укладено Договір факторингу №01.02-91/23, відповідно до умов якого Клієнт відступає Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування в сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором. За умовами вказаного договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором позики.

Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала, у зв`язку з чим, станом на день звернення до суду з позовом, утворилася заборгованість у розмірі 41600 грн, з них: заборгованість за основним боргом 5000 грн, заборгованість за платою 1400 грн, заборгованість за пенею 35200 грн. Вважаючи свої права порушеними, представник позивача просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 20.04.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.

02.07.2026 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначила, що вона не заперечує факт укладення договору позики з ТОВ «Партнер Фінанс», за яким вона отримала грошові кошти у розмірі 5000 грн, строком на 14 днів (до 26.11.2019 року). Суму основного боргу 5000 грн вона визнає та готова виконати зобов`язання. Разом з тим, вона категорично заперечує проти позовних вимог у частині стягнення плати за договором в сумі 1400 грн як нікчемної умови договору, що, на її думку, суперечить законодавству про споживче кредитування, а також пені у розмірі 35200 грн, як нарахованої з порушенням норм ЦК України щодо карантинного мораторію та явно непропорційної допущеному порушенню. Щодо плати за договором, у фіксованому розмірі 1400 грн, що відповідає 2% від суми позики за кожен з 14 днів строку користування. На думку відповідача, вказана плата є нічим іншим, як прихованими процентами за користування позикою, замаскованими під окремий платіж. Відповідно до статей 11 та 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати будь-які платежі, що не відображені в ефективній відсотковій ставці та не є прозорою платою за вартість наданої фінансової послуги. Умови договору, що передбачають такі приховані платежі, є нікчемними. Тому відповідач вважає, що умова п.2.1 Договору щодо плати за договором в розмірі 1400 грн є нікчемною відповідно до ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України, оскільки суперечить актам цивільного законодавства та порушує права споживача фінансових послуг, у зв`язку з чим підстави для стягнення цієї суми відсутні.

Щодо пені, то виходячи з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості, пеня у розмірі 35200 грн нарахована у період з 27.11.2019 року по 12.11.2020 року включно, а саме за 352 дні з розрахунку 100 грн на день (2% від 5000 грн). Тому уся заявлена пеня нарахована в такі періоди: 105 днів (з 27.11.2019 року до 10.03.2020 року) до початку карантину, у зв`язку з поширенням COVID-19, на загальну суму 10500 грн; 247 днів (з 11.03.2020 року до 12.11.2020 року) у період дії карантину, на загальну суму 24700 грн. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 15, відповідно до якого у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також протягом 30 днів з дня його відміни, особа звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу, пені). Карантин введено постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 і він офіційно діяв до 30.06.2023 року. Тому, на думку відповідача, пеня за 247 днів карантинного періоду (11.03.2020 12.11.2020) у розмірі 24 700,00 грн не підлягає стягненню на підставі п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пеня у розмірі 10500 грн, нарахована за доконарантинний період (27.11.2019 10.03.2020), нарахована за ставкою 2% на день (730 % річних), що у 7 разів більше за максимальну облікову ставку НБУ та у 7 разів перевищує суму основного боргу. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших суттєвих обставин. Позивачем не доведено наявності реальних збитків, що перевищують основний борг. Тому відповідач просила зменшити розмір пені до справедливого розміру.

Крім того, до позовної заяви позивачем не долучено докази того, що вона була повідомлена про відступлення права вимоги на корись позивача.

Крім того, вона перебуває в скрутному матеріальному становищі, має на утриманні неповнолітню доньку, а також повнолітню доньку, яка навчається на контрактній формі навчання. Витрати на оплату навчання повнолітньої доньки вона несе порівну з батьком дитини, що є додатковим суттєвим фінансовим навантаженням на її бюджет. Вона не має постійного місця роботи та стабільного офіційного заробітку. Розмір її офіційно задекларованих доходів за 2025 рік склав 15878,33 грн. Тому одноразове виконання рішення суду в повному розмірі є для неї об`єктивно неможливим, однак вона готова поступово погашати заборгованість у міру своїх фінансових можливостей. Тому вона просила у разі ухвалення рішення про задоволення позову розстрочити виконання рішення строком на 24 місяці рівними щомісячними платежами відповідно до с.537 ЦПК України з огляду на її матеріальне становище та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві та долученому до позовної заяви клопотанні просила проводити розгляд справи без участі представника позивача, на задоволенні позову наполягає /а.с.3-5, 6/. Тому справа розглянута у відсутність представника позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до ч.7 ст.14 ЦПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно довідки про доставку електронного документу, сформованої в автоматизованій системі документообігу суду, судова повістка про виклик до суду від 03.07.2026 року (про виклик відповідача в судове засідання на 16.07.2026 року на 11:15 год) доставлена відповідачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет 04.07.2026 року о 12:00:20 год /а.с.85/, тобто своєчасно.

Таким чином, відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Тому суд визнає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними і тому, відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, справа розглянута у відсутність відповідача.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

13.11.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір позики №108/84113125, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі Позика, сума Позики) у розмірі, встановленому цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму Позики Позикодавцю та сплатити Плату за Договором у порядку та строки, передбачені цим Договором /а.с.15/.

Згідно з п.1.2 Договору, сума Позики становить 5000 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, Позичальник повинен сплатити Позикодавцю Плату за договором у розмірі 1400 грн, яка визначається з розрахунку (за фіксованою незмінною ставкою) 2% від суми Позики за кожен день користування в межах строку, передбаченого п.3.5 Договору.

Згідно з п.3.5 Договору, Позичальник зобов`язаний повернути суму Позики в повному обсязі та сплатити Плату за Договором у строк до 26.11.2019 року.

Позикодавець надає Позику шляхом передачі готівкових коштів Позичальнику. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він отримав від Позикодавця суму Позики у повному обсязі у дату підписання цього Договору (п.п.3.1, 3.2 Договору).

При цьому, факт укладення Договору позики та факт отримання суми Позики відповідач не оспорює.

Згідно п.п.4.12, 4.13 Договору, Позичальник зобов`язується забезпечити повне та своєчасне повернення Позики та сплату Плати за Договором, а також дотримання всіх покладених на нього зобов`язань.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.12.2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» (Фактор) та ТОВ «Партнер Фінанс» (Клієнт) було укладено договір факторингу №01.02-91/23, згідно з умовами якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором.

За умовами вказаного договору факторингу, право вимоги до відповідача за вищевказаним Договором позики перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна», що підтверджується копією договору факторингу, копією платіжної інструкції про оплату Фінансування згідно договору факторингу, та Витягом з Реєстру боржників №4 /а.с.22-29, 30, 31-32/.

25.03.2024 року Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» /а.с.33/.

Таким чином, право вимоги до відповідача за Договором позики №108/84113125 від 13.11.2019 року, укладеним між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Як вбачається з Розрахунку заборгованості, відповідач не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості та, на думку позивача, станом на 28.12.2023 року розмір її заборгованості складає 41600 грн, з них: заборгованість за сумою Позики 5000 грн, заборгованість за платою за позику 1400 грн, заборгованість за неустойкою за позикою 35200 грн /а.с.16-21/.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.п.4.12, 4.13 Договору позики, ст.ст.526, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути позику та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач не виконала свої зобов`язання за договором позики в строки, передбачені договором, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор за договором позики, набув право вимоги до відповідача, а тому позов в частині стягнення заборгованості за сумою позики та платою за договором (процентами за користування позикою) підлягає задоволенню.

Що стосується пені (неустойки), суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання або неналежне виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором, зокрема Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», іншими нормативно-правовими актами та цим Договором (п.5.1 Договору).

Згідно з п.п.5.2, 5.3 Договору, за порушення Позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим Договором, Позикодавець має право вимагати від Позичальника сплатити Позикодавцю пеню. У випадку нарахування Позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. Позичальник зобов`язується сплатити Позикодавцю пеню за Договором за першою вимогою Позикодавця.

Ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла станом на день укладення договору позики), передбачено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором позики, починаючи з наступного дня після закінчення строку надання позики, який закінчився 26.11.2019 року, а саме з 27.11.2019 року відповідачу нарахована пеня з розрахунку 2% від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов`язання до 12.11.2020 року, загальний розмір якої складає 35200 грн.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла станом на день укладення договору позики), сукупна сума неустойки (штрафу, пені), нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати половини суми, отриманої позичальником за договором, тобто 2500 грн (5000 грн суми позики :2), що буде відповідати пені за 25 календарних днів прострочення виконання зобов`язання (5000 грн *2% * 25), а саме з 27.11.2019 року до 22.12.2019 року.

Тому розмір заборгованості за пенею, який підлягає стягненню з відповідача, складає 2500 грн.

З урахуванням зазначеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, складає 8900 грн, з них: заборгованість за сумою позики /тілом/ - 5000 грн, заборгованість за платою за договором /процентами за користування позикою/ - 1400 грн, заборгованість за пенею 2500 грн.

У задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково (на 21,39%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 569,49 грн (2662,40 грн * 21,39%).

Посилання відповідача на нікчемність умов п.2.1 Договору позики, яким встановлено плату за договором у розмірі 1400 грн, яка визначається розрахунком (з фіксованою незмінною ставкою) 2% від суми Позики за кожен день користування в межах п.3.5 Договору, які обґрунтовані тим, що вказана плата фактично є прихованими процентами за користування позикою, замаскованими під окремий платіж суд відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Передбачена п.2.1 Договору позики плата за договором фактично є процентами за користування позикою, а тому вказаний пункт Договору позики відповідає вимогам ч.1 ст.1048 ЦК України.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що її не було повідомлено про зміну кредитора, оскільки наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні передбачені ч.2 ст.516 ЦК України, якою встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Разом з тим, доказів виконання зобов`язань за договором позики, шляхом сплати заборгованості первісному кредитору ТОВ «Партнер Фінанс», відповідачем суду не надано. Крім того, відповідач погодилась з наявністю у неї заборгованості за сумою позики, чим підтвердила факт невиконання зобов`язань за договором позики.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, строком на 24 місяці, суд прийшов до наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).

Згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як на підстави для розстрочення виконання рішення відповідач посилалася на скрутне матеріальне становище, яке обумовлюється тим, що відповідач не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, розмір її офіційного доходу за 2025 рік складає 15878,33 грн (разова виплата за оренду земельного паю ТОВ «Ягорлик» та незначні банківські відсотки 390,67 грн), за 2026 рік офіційно задекларованих доходів, окрім банківських відсотків у розмірі 118,17 грн не зафіксовано. Крім того, у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також вона оплачує половину вартості контракту за навчання повнолітньої доньки.

При цьому суд зазначає, що ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доказування та надання доказів, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження своїх посилань щодо розміру задекларованого доходу та складу сім`ї відповідачем надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по травень 2026 року, копії свідоцтв про народження доньок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витяги з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання відповідача та її доньок, Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб /а.с.72-79/.

Доказів понесення відповідачем витрат на оплату навчання повнолітньої доньки, як і доказів навчання повнолітньої доньки за контрактом, відповідачем в порушення ст.81 ЦПК України суду не надано.

При цьому, посилання відповідача на те, що вона отримує «незначні банківські відсотки», може свідчити про наявність у відповідача банківських вкладів, які можуть бути використані відповідачем з метою виконання зобов`язань за договором позики.

З урахуванням зазначеного, з огляду на розмір заборгованості, який даним рішенням судом стягнуто з відповідача, а саме 8900 грн, а також з урахуванням ступеня вини відповідача у виникненні спору, на думку суду, вищевказані обставини та матеріальне становище відповідача не є обставинами, передбаченими ч.3 ст.435 ЦПК України, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До того ж, укладаючи вищевказаний договір позики, відповідач мала б розраховувати на свої фінансові можливості щодо його належного виконання, тоді як відповідачем, починаючи з дня укладення договору, а саме з 13.11.2019 року до цього часу, тобто протягом понад 6 років, не здійснено жодного платежу з метою погашення заборгованості, що, на думку суду, не свідчить про наявність у відповідача намірів належним чином виконувати свої зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що підстав для розстрочення виконання рішення на теперішній час у суду немає, а тому у розстроченні виконання рішення суду відповідачу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 435 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (адреса місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в сумі 41600 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Договором позики №108/84113125 від 13.11.2019 року в сумі 8900 грн (з них: заборгованість за сумою позики /тілом/ - 5000 грн, заборгованість за платою за договором /процентами за користування позикою/ - 1400 грн, заборгованість за пенею 2500 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 569,49 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення відмовити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.07.2026 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко