Постанова № 13836558, 10.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2011                                                                                           № 41/462

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Марковська В.В.;

відповідача – Червінський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2010

у справі № 41/462 ( )

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про                                                   стягнення 24301496,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі – відповідач) про стягнення 21754015,29 грн. заборгованості за договором про постачання електроенергії, 111709,75 грн. 3 % річних, 261048,18 грн. інфляційних втрат, 651941,80 грн. пені, 1522781,07 грн. штрафу.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 41/462.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2010 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 21639770,16 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 114245,13 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 250102,09 грн. пені, 178440,93 грн. інфляційних втрат та 45281,93 грн. трьох відсотків річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2010, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні штрафу та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та дано неправильну юридичну оцінку обставинам справи, зокрема, судом визнані безпідставним висновки позивача стосовно належності останнього до суб’єктів господарювання державного сектора економіки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 41/462.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі – позивач) відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України № 31 від 17.02.1995, № 177 від 31.08.1995 та 176 від 29.09.1995, та Бортницькою станцією аерації, яка відповідно до наказу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» № 207 від 18.12.2001 включена до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», який є структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі – відповідач) 24.12.1990 було укладено договір № 678 про використання електричної енергії (далі - Договір).

З метою приведення взаємовідносин між сторонами у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією останні уклали додаткову угоду від 21.12.2009 до Договору про постачання електричної енергії (далі –Угода).

Пунктами 1, 2 Угоди Договір № 678 від 24.12.1990 про постачання електричної енергії викладено в новій редакції згідно з додатком № 1 до даної Угоди (далі –Додаток). Додатки до Договору, зазначені в п. 9.1, є чинними на весь період дії Договору та є його невід’ємними частинами.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. п. 2.2.1., 2.2.2, 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4. Договору, позивач зобов’язувався, виконувати умови даного Договору, постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»), згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, а відповідач зобов’язувався виконувати умови даного Договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків «Перелік об’єктів споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Також сторони передбачили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення оплати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затверджена Наказом Мінпаливоенерго України № 19 від 17.01.2002, погоджена НКРЕ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 93/6381).

Пунктом 12, Додатку 5 встановлено, що за підсумками розрахункового періоду до 15 дня календарного місяця, наступного за розрахунковим, КЕ надає уповноваженому представнику споживачу розрахункові документи на оплату на перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок КЕ до 1 числа наступного календарного року.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період з 01.06.2010 по 01.09.2010 на виконання умов договору протягом указаного періоду позивач поставив, а відповідач спожив активну електричну енергію вартістю 26093870,16 грн., та частково оплатив її у розмірі 4454100,00 грн.

Крім того, за період з 01.06.2010 по 01.09.2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито реактивної електричну енергію вартістю 114245,13 грн., за яку відповідач не розрахувався.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Доказів оплати 21639770,16 грн. вартості спожитої активної електричної енергії та 114245,13 грн. вартості спожитої реактивної електричної енергії, що були виставлені в період з 01.06.2010 по 01.09.2010, відповідачем надано не було. А за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені строки розрахунку за отриману енергію, що узгоджені сторонами в п. 2.3.3, 2.3.4 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач за отриману енергію розрахувався з порушенням строків встановлених п. п. 2.3.3, 2.3.4 Договору, то в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України останній має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 178440,93 грн. та 3 % річних в сумі 45281,93 грн., перерахунок яких судом першої інстанції зроблений вірно та не суперечить чинному законодавству.

Між тим, відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог в частині стягнення штрафу та частковому стягненні пені суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано переконливих доказів належності останнього до переліку суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, які передбачені ст. 231 ГК України.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ГК України суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

За змістом ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, штраф та пеня застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2004 № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» у переліку компаній, які входять до складу «Енергетичної компанії Україна» визначено розмір статутного фонду позивача, що передається до складу новоствореної компанії у розмірі 50+1 акція.

Таким чином колегія суддів вважає, що позивач належить до державного сектору економіки, а тому наявні правові підстави для стягнення штрафу та пені на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Оскільки існують обмеження у розмірі пені, передбачені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», та розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, колегія суддів погоджується з розміром пені, який вірно визначений судом першої інстанції в сумі 250102,09 грн.

Крім цього, враховуючи ту обставину, що позивач є суб’єктом державного сектору економіки, колегія суддів вважає правомірними вимоги стосовно стягнення штрафу на підставі ст. 231 ГК України. При цьому укладеним між сторонами Договором не передбачена така санкція як штраф, а тому вказаний штраф має бути стягнутий в рамках ч. 2. ст. 231 ГК України за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від зазначеної вище заборгованості.

Розмір штрафу в сумі 1522781,07 грн. перевірений судом та є правильним.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив (строки встановлені п. п. 2.3.3, 2.3.4 Договору) виконання грошового зобов’язання за Договором, на підставі ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України та ч. 2 ст. 231 ГК України, на користь позивача підлягає стягненню 250102,09 грн. пені, 178440,93 грн. інфляційних втрат, 45281,93 грн. – 3% річних та 1522781,07 грн. штрафу.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 17.12.2010 підлягає скасуванню в частині відмови стягнення штрафу в сумі 1522781,07 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, та розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовити, апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2010 по справі № 41/462 частково скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 21639 770 (двадцять один мільйон шістсот тридцять дев’ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 16 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 114 245 (сто чотирнадцять тисяч двісті сорок п’ять) грн. 13 коп. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1522781 (один мільйон п’ятсот двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. штрафу, 250 102 (двісті п’ятдесят тисяч сто дві) грн. 09 коп. пені, 178 440 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 45281 (сорок п’ять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 93 коп. 3 % річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 7613 (сім тисяч шістсот тринадцять) грн. 91 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 41/462 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді