Постанова № 13836536, 16.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011 № 14/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2010

у справі № 14/13 ( .....)

за позовом ТОВ "Трител"

до Державне підприємство Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"

третя особа позивача

третя особа відповідача ЗАТ Страхова компанія "ТАС"

про стягнення 108117,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю „Трител” (надалі ТОВ „Трител”, позивач) про стягнення з Державного підприємства Центральної учбово-тренувальної бази по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” (надалі ДП „Льодовий стадіон”, відповідач) 108117,81 грн., а саме: 96352,81 грн. шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та 11765,00 грн. суми втраченого прибутку, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 128870,00 грн. матеріальної шкоди з врахуванням індексації у звязку з інфляцією (88782,29 грн. витрати, повязані з ремонтом автомобіля „Тойота-кемрі”, д.н.з. НОМЕР_1, 2460,00 грн. витрати, повязані з наданням послуг евакуатору, 11765,00 грн. витрати, повязані з орендою автомобіля, 500,00 грн. витрати, повязані з проведенням автотоварознавчого дослідження автомобіля, решта - індексація з врахуванням інфляції), витрати, повязані з наданням послуг адвоката 20000,00 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі №14/13 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 88872,29 грн. матеріальної шкоди, 500,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 2460,00 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу, 918,32 грн. державного мита, 84,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2754,97 грн. витрати на послуги адвоката; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ „Трител” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №14/13 від 10.11.2010 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд порушив норми матеріального права, що полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства та Розяснень Вищого господарського суду України збитки підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції, а тому суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних. Також позивач зазначає, що збитки у розмірі 11765,00 грн., понесені товариством у звязку з орендою автомобіля, повязані саме з ДТП, яка сталася внаслідок вини водія відповідача, є підтвердженими, а тому позов в цій частині також має бути задоволено. Підтвердженими, на думку позивача, є також і витрати на послуги адвоката в сумі 20000,00 грн.

Також позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачу в розмірі 150278,00 грн., а у випадку недостатності грошових коштів накласти арешт на транспортні засоби, які згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУМВС України в м. Києві станом на 07.06.2010 року зареєстровані за ДП „Льодовий стадіон”.

Заява ТОВ „Трител” про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивач не обґрунтував, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду. Так, до заяви не надано доказів недостатності або відсутності коштів в розмірі позовних вимог на рахунках відповідача, не надано доказів проведення ліквідаційної процедури ДП „Льодовий стадіон”, на що посилався позивач в даній заяві, а також не обґрунтовано, що вартість всіх транспортних засобів, які позивач зазначає в заяві, складають суму позовних вимог.

ДП „Льодовий стадіон” також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2010 у справі №14/13, відмовивши у відшкодуванні витрат, понесених на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 500,00 грн., зменшивши витрати по евакуації транспортного засобу до 816,00 грн. та судові витрати на послуги адвоката до 918,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500,00 грн. були сплачені позивачем вже після оплати рахунку на ремонт автомобіля, а тому не було сенсу проводити таке дослідження. Також відповідач вказує, що суми, присуджені до стягнення за евакуацію автомобіля та витрати на сплату послуг адвоката є необґрунтованими та завищеними і мають бути зменшені.

Представники відповідача в судове засідання, призначене на 16.02.2011 року, не зявились, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Третя особа Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ТАС” в судове засідання також не зявилась, поважних причин неявки суду не повідомила, письмових пояснень щодо суті апеляційних скарг не подала.

Матеріалами справи встановлено:

28.11.2007 приблизно об 11:30 на перехресті вул. Н. Ополчення і вул. Смілянської в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ-21053, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, і який належить ДП „Льодовий стадіон” та автомобіля „Тойота Кемрі”, д.н.з. НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстрований за позивачем, і яким керував ОСОБА_3

18.02.2010 Соломянським районним судом міста Києва було винесено вирок, яким ОСОБА_2, працюючого водієм спецмашини на Ценральній учбово-тренувальній базі по ковзанярському спорту, визнано винним за ст. 286 ч. 1 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбуття покарання з випробовуванням іспитовим строком на 1 рік, задоволено цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування 3000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Як встановлено судом першої інстанції, на відновлювальний ремонт автомобіля, а також за послуги евакуатора позивачем було сплачено ТОВ „Автосаміт ЛТД” 91242,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та актами виконаних робіт.

Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „БЛС” був укладений договір прокату автомобіля №012/20 від 24.12.2007, відповідно до умов якого ТОВ „БЛС” (наймодавцем) було передано ТОВ „Трител” (наймачу) в тимчасове володіння і користування з 24.12.2007 по 24.01.2008 транспортний засіб марки „Пежо”, д.н.з. НОМЕР_4. Вартість прокату автомобіля в сумі 11765,00 грн. була сплачена позивачем згідно платіжного доручення №358 від 21.12.2007.

Як зазначає позивач, на підприємстві є два службових автомобіля. В звязку з відновлювальним ремонтом автомобіля „Тойота-Кемрі”, який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, позивач не міг повноцінно здійснювати свою господарську діяльність, а тому був вимушений взяти автомобіль напрокат на час здійснення ремонту.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в результаті ДТП, яка трапилася з вини водія відповідача ОСОБА_2 під час керування належним відповідачу автомобілем ВАЗ21053, д.н.з. НОМЕР_2, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля „Тойота-Кемрі”, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 88872,29 грн., евакуації транспортного засобу в сумі 2460,00 грн. та у вартості суми, сплаченої за прокат автомобіля 11765,00 грн.

Фактичне понесення вказаних витрат позивачем в загальній сумі 103097,29 грн. підтверджено наявними в справі доказами.

Отже, рішення господарського суду м. Києва в частині задоволених позовних вимог про стягнення вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля „Тойота-Кемрі”, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 88872,29 грн., евакуації транспортного засобу в сумі 2460,00 грн. має бути залишене без змін, а в частині відмови у стягненні 11765,00 грн. має бути скасоване.

Щодо позовних вимог про стягнення 500,00 грн., сплачених позивачем за проведення автотоварознавчого дослідження, колегія суддів вважає, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проведення автотоварознавчого дослідження не є реальними збитками позивача, оскільки витрати на відновлювальний ремонт позивач поніс на підставі рахунків та актів виконаних робіт від ТОВ „Автосаміт ЛТД”, а не на підставі висновків проведеного дослідження. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дослідження було проведене вже після сплати частини вартості виконаних робіт ТОВ „Автосаміт”.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що витрати в сумі 500,00 грн. не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а позовні вимоги в цій частині задовленню не підлягають. Відповідно, рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2010 в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається на момент розгляду справи.

В квітні 2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити витрати позивача, понесені на відновлювання пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вартість понесених позивачем на відновлювальний ремонт та інших витрат, понесених в звязку з ДТП шкода, завдана позивачу має бути відшкодована відповідачем з урахуванням індексу інфляції, який за період, визначений позивачем (з липня 2008 по березень 2010) складає 124,5%.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума боргу з урахуванням інфляційних в розмірі 128356,13 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому, рішення господарського суду м. Києва в цій частині підлягає скасуванню.

Також, позивачем було заявлено у якості відшкодування за рахунок відповідача понесених судових витрат по оплаті послуг адвоката ОСОБА_1 в розмірі 20000,00 грн. (з яких 17000,00 грн. це фактично оплачені адвокату кошти, а 3000,00 грн. як 15%-й податок з доходів фізичних осіб).

Позивачем до матеріалів справи додано договір про надання послуг адвоката від 27.05.2010, договір про надання послуг адвоката від 07.07.2010, укладені між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, видатковий касовий ордер від 12.07.2010 на суму 17000,00 грн. в якості оплати послуг по договору від 07.07.2010, а також копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №3730 адвоката ОСОБА_1

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи те, що позивачем фактично понесені та документально підтверджені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 17000,00 грн. (видатковий касовий ордер від 12.07.2010), саме ця сума підлягає стягненню з відповідача згідно ст. 44, 49 ГПК України. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума в розмірі 3000,00 грн. є безпосередньо витратами адвоката, які випливають з обовязку оплатити передбачені законом податки і вони не можуть компенсуватись за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Трител” підлягає задоволенню частково; апеляційна скарга Державного підприємства Центральної учбово-тренувальної бази по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду м. Києва у справі №14/13 від 10.11.2010 підлягає залишенню без змін в частині задоволених позовних вимог про стягнення витрат на проведення відновлювального ремонту в сумі 88872,29 грн. та витрат на евакуацію автомобіля в розмірі 2460,00 грн., а в іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2010 у справі №14/13 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Центральної учбово-тренувальної бази по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” покладаються на позивача в частині задоволених апеляційних вимог, а витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги Товариства обмеженою відповідальністю „Трител” покладаються на відповідача в частині задоволених апеляційних вимог..

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трител” задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Центральна учбово-тренувальної база по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києві від 10.11.2010 у справі №14/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частині рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” (код ЄДРПОУ 04539931, місцезнаходження: 03187 м. Київ, проспект Академіка Глушкова,9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трител” (код ЄДРПОУ 30488631, місцезнаходження: м.Київ, вул. Народного Ополчення, 7, офіс 2) матеріальну шкоду з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 128356 (сто двадцять вісім тисяч триста пятдесят шість) грн.. 13 коп., витрати на послуги адвоката 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., судові витрати по сплаті державного мита 1283 (одну тисячу двісті вісімдесят три) грн. 56 коп., витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг забезпечення судового процесу 235 (двісті тридцять пять) грн. 05 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ”.

Стягнути з Державного підприємства „Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” (код ЄДРПОУ 04539931, місцезнаходження: 03187 м. Київ, проспект Академіка Глушкова,9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трител” (код ЄДРПОУ 30488631, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 7, офіс 2) 185,07 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трител” (код ЄДРПОУ 30488631, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 7, офіс 2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства „Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту „Льодовий стадіон” (код ЄДРПОУ 04539931, місцезнаходження: 03187 м. Київ, проспект Академіка Глушкова,9) 2,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №14/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді