Рішення № 138365133, 17.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8318/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Савенко Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 23.09.2021 здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява). Підпис Відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Відповідачем погоджено використання OTP пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.

У подальшому, Відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочку. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 20.09.2023 підписав Паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Після чого, з Відповідачем за допомогою OTP пароля було підписано Кредитний договір б/н від 20.09.2023 (далі - Договір) про надання строкового кредиту у розмірі 37700.00 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %.

Додатково з Відповідачем за допомогою OTP пароля підписаний Графік кредиту.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 18.06.2024 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 40045,78 грн., яка складається з наступного: 36652,78 грн. - заборгованість за тілом кредита, 3393,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40045,78 грн. і судові витрати.

Відповідно до ухвали судді Подільського районного суду м. Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без викладу сторін.

18.10.2024 ОСОБА_1 було подано зустрічну позовну заяву до АТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору, зобов`язання вчинити дії.

Позивач зазначав, що 15.05. 2020 ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

15.05.2020 та 23.09.2021 ОСОБА_1 були підписані Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та його ім`я було відкрито банківські рахунки та емітовано дві банківських картки, а саме: банківська картка № НОМЕР_1 та банківська картка № НОМЕР_2 .

У період з 15.05.2020 до 18.09.2023 він користувався картками, добросовісно виконуючи передбачені договором зобов`язання щодо погашення заборгованості, жодних дій, направлених на розголошення третім особам відомостей щодо номерів рахунків та способів доступу до них, не вчиняв.

19.09.2023 в період часу з 20 год. 00 хв. по 00 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 4, таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану викрала у нього належний йому мобільний телефон марки «Huawei» та банківські картки банку "ПриватБанк" № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , з яких в подальшому були зняті грошові кошти в сумі 280 000 грн., зокрема, шляхом укладення кредитних договорів в електронній формі.

Виявивши факт зникнення його особистих речей, він, 21.09.2023, одразу повідомив ПриватБанк про цей інцидент, після чого всі його рахунки були заблоковані.

Крім того, позивачем було надано уповноваженим особам «ПриватБанку» витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, який підтверджує, що Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 1202310050003441 від 04.10.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

З отриманої виписки по банківському рахунку, йому стало відомо, що у період часу із 21 год. 15 хв. 19.09.2023 по 10 год. 57 хв. 21.09.2023 невстановлена особа, маючи в розпорядженні мобільний телефон позивача з установленим на ньому додатком «Приват24» здійснила підвищення кредитного ліміту по картці, а також уклала через цей додаток кредитний договір, за рахунок чого на картку позивача були зараховані кредитні кошти, та здійснила переказ цих коштів із картки № НОМЕР_2 на іншу картку № НОМЕР_1 , а саме:

- Переказ в розмірі 5 025 грн. 13 коп.;

- Переказ в розмірі 12 050, 00 грн.;

- Переказ в розмірі 20 050, 00 грн.;

- Переказ в розмірі 5 025, 00 грн.;

- Переказ в розмірі 20 050, 00 грн.;

- Переказ в розмірі 10 600, 00 грн.

При цьому, за рахунок підвищення кредитного ліміту та зняття коштів з картки, Банком додатково було списано комісію з рахунку позивача у розмірі 2 208,40 грн.

Грошові кошти у загальній сумі 74 983 грн. 53 коп. було переказано на іншу, також викрадену цією ж особою, карту позивача та в подальшому привласнено невідомою особою, шляхом переказів на інші банківські картки та зняття готівки у банкоматі.

У період часу з 21 год. 10 хв. 19.09.2023 по 10 год. 52 год. 21.09.2023 у позивача було викрадено грошові кошти з банківської карти № НОМЕР_1 у загальній сумі 205 025 грн. 00 коп., шляхом зняття готівки у банкоматі за адресою : м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 34, за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, буд. 5 та за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, буд. 17.

Крім того, невідомою особою, для можливості викрадення у позивача більшої суми грошових коштів шляхом зняття коштів з банкомату, через встановелний на викраденому телефоні додаток «Приват24», було укладено від його імені кредитний договір № 23092034951004 на суму в 107 600, 00 грн. та кредитний договір № 23092034954040 на суму 37 700 грн.

У ході досудового розслідування слідчим вдалося віднайти вкрадений у нього мобільний телефон у ломбарді «Свіжа копійка», що у місті Чернігові та встановити анкетні відомості особи, яка його туди продала - ОСОБА_2 .

Телефон було повернуто ОСОБА_1 на підставі протоколу передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 04.03.2024.

04.10.2024 він звернувся до керівництва АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про припинення нарахування штрафних санкцій, зупинення стягнення коштів у судовому порядку, оскільки заборгованість виникла результаті крадіжки та шахрайських дій.

Він просив надати копії фотознімків з камер спостереження банкоматів за період коли відбувалось несанкціоноване зняття грошових коштів з його банківських карток.

До вказаної заяви ним повторно було надано витяг із ЄРДР по кримінальному провадженню № 1202310050003441 від 04.10.2023.

Відповіді на вказану заяву позивач не отримав.

Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк» був обізнаний із ситуацією позивача, знав, що ОСОБА_1 не укладав жодних кредитних договорів з банком у період з 19.09.2023 по 21.09.2023, коштів не отримував та не користувався ними.

У результаті шахрайських та неправомірних дій третіх осіб у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 280 008 грн. 53 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати недійсним кредитний договір № 23092034954040 від 20.09.2023 з моменту його укладення.

Зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00059689825 від 15.05.2020 року та на рахунку № НОМЕР_4 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00070821846 від 23.09.2021 із ОСОБА_1 до того стану, в якому вони були перед виконанням фінансових операцій 19.09.2023, тобто станом на 18.09.2023, врахувавши отриману ним 20.09.2023 заробітну плату у розмірі 4 781, 76 коп.

Зобов`язати AT КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за рахунками № НОМЕР_3 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00059689825 від 15.05.2020 та № НОМЕР_4 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00070821846 від 23.09.2021 із ОСОБА_1 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою "Миттєва розстрочка", "Кредит готівкою" та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) у період із 19.09.2023 по 21.09.2023.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 21.01.2025 зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «Приват банк», постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 15.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» підтримала первісний позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала зустрічний позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити, у задоволенні первісного позову просила відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Установлено, що відповідно до кредитного договору 20.09.2023, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , (далі - договір) сума кредиту складає 37 700 грн., строк кредитування - 36 місяців, процентна ставка за кредитом - 18%.

Зазначений договір від імені ОСОБА_1 було підписано за допомогою OTP пароля.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

В силу норм статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Судом установлено, що кредитний договір № б/н від 20.09.2023 був підписаний 20.09.2023 за допомогою електронної ідентифікації в додатку Приват24 з використанням фінансового номеру телефону, який належить ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним, ОСОБА_1 посилався на те, що, 19.09.2023 в період часу з 20 год. 00 хв. по 00 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 4, таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану викрала у нього належний йому мобільний телефон марки «Huawei» та банківські картки банку "ПриватБанк" № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , з яких в подальшому були зняті грошові кошти в сумі 280 000 грн., зокрема, шляхом укладення кредитних договорів в електронній формі.

Виявивши факт зникнення його особистих речей, він, 21.09.2023, одразу повідомив ПриватБанк про цей інцидент, після чого всі його рахунки були заблоковані.

Установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у провадженні Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100050003441, внесене 04.10.2023 за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно витягу 19.09.2023 в період часу з 20 год. 00 хв. по 00 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул, Вишгородська, 4 таємно, шляхом вільного доступу в умовах воєнного стану викрала у ОСОБА_1 належний йому мобільний телефон марки «Huawei» та банківську картку з якої в подальшому було знято грошові кошти.

У ході досудового розслідування встановлено, що мобільний телефон «Huawei» з 19.09.2023 закладався до ломбардного відділення ПТ «Ломбард «Свіжа копійка».

Відповідно до постанови Оболонського УП ГУ Національної поліції України про проведення слідчих-процесуальних дій на іншій території від 09.11.2023 досудовим розслідування встановлено, що 19.09.2023 невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 4 таємно шляхом, вільного доступу, в умовах воєнного стану викрала у ОСОБА_1 належний йому мобільний телефон марки «Huawei» та банківську картку, з якої в подальшому було знято грошові кошти.

Згідно виписки за договором за період з 20.09.2023 - 27.06.2024, сума у розмірі 37 700 грн. була перерахована на поточний рахунок позичальника та була списана з рахунку позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, кредитний договір був підписаний в той період часу, коли телефон з фінансовим номером ОСОБА_1 , з якого здійснювалась авторизація в електронний кабінет Приват24 під час укладання електронного кредитного договору № б/н від 20.09.2023 не знаходився у власника рахунку - ОСОБА_1 , що підтверджується зазначеним вище витягом з ЄРДР та постановою Оболонського УП ГУ Національної поліції України про проведення слідчих-процесуальних дій на іншій території від 09.11.2023.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення) надавач платіжних послуг відповідно до порядку, установленого законодавством України, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати держателів, які здійснюють операції за рахунком/електронним гаманцем з використанням платіжного інструменту.

Відповідно до п. 143 Положення надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Відповідно до п. 146 Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операції у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ІПНу або іншої інформації, яка діє змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верхового Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15, у постанові Верхового Суду України від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13.09.2019, у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18) від 20.11.2019, у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду доказів на підтвердження того, що дії чи бездіяльність власника рахунку - ОСОБА_1 призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції в період укладання спірного договору № б/н від 20.09.2023, власник рахунку - ОСОБА_1 не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, а отже відсутні правові підставі вважати, що саме ОСОБА_1 виступає позичальником за спірним кредитним договором, у розумінні ст. 1054 ЦК України

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Разом з тим, не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У разі ж якщо стороною договір фактично не підписано, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Судом установлено, що спірний кредитний договір був підписаний в той період часу, коли телефон з фінансовим номером ОСОБА_1 , з якого здійснювалась авторизація в електронний кабінет Приват24 під час укладання електронного кредитного договору № б/н від 20.09.2023 не знаходився у власника рахунку - ОСОБА_1 , що підтверджується зазначеним вище витягом з ЄРДР та постановою Оболонського УП ГУ Національної поліції України про проведення слідчих-процесуальних дій на іншій території від 09.11.2023.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування чергових платежів, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15.

Спірний кредитний договір від 20.09.2023 позивачем не підписувався та не укладався, тобто є неукладеним, у зв`язку з чим, вимога про визнання його недійсним, як і похідна вимога про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00059689825 від 15.05.2020 року та на рахунку № НОМЕР_4 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00070821846 від 23.09.2021 із ОСОБА_1 до того стану, в якому вони були перед виконанням фінансових операцій 19.09.2023, тобто станом на 18.09.2023, врахувавши отриману ним 20.09.2023 заробітну плату у розмірі 4 781, 76 коп.; припинити нарахування за рахунками № НОМЕР_3 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00059689825 від 15.05.2020 та № НОМЕР_4 та всіма додатковими рахунками за угодою від SAMDNWFC00070821846 від 23.09.2021 із ОСОБА_1 відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою "Миттєва розстрочка", "Кредит готівкою" та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) у період із 19.09.2023 по 21.09.2023 є неефективним способом захисту порушеного права..

Отже, спірний договір слід вважати неукладеним. За таких обставин, спосіб захисту порушеного права обраний позивачем (визнання правочину недійсним) не може бути застосовано до правочину, який фактично не відбувся. Питання про припинення такого зобов`язання вирішенню також не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 14, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійним, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).

Суддя С. С. Захарчук