Постанова № 13836484, 14.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2011                                                                                           № 32/331

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 14.02.2011

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Алєс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2010 (підписане 23.12.2010)

у справі № 32/331 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Фаірнесс С.Р.Л." ("FAIRNESS S.R.L.")

до                                                   ТОВ "Алєс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   виплату частки статутного капіталу та частини прибутку товариства

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаірнесс С.Р.Л.» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алес» про виплату частки статутного капіталу та частки прибутку товариства.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач подав клопотання б/н від 12.11.2010 про уточнення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 14,555% від вартості майна ТОВ «Алєс», що становить 497 918, 43 грн., вказавши, що за розрахунком на 30.06.2008 вартість частки майна товариства пропорційна частці позивача (14,555%) становить 630 260, 61 грн., сума податку, яку відповідач, як податковий агент має перерахувати до бюджету із вказаної суми 27 342, 18 грн., частково сплачено позивачу 105 000, 00 грн. (а.с. 3-5 том 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2010 позов задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаірнесс С.Р.Л.» 492918, 43 грн. заборгованості, 4929, 18 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 31.12.2010, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 482918, 43 грн., відстрочити виконання рішення на три місяці у зв’язку з тяжким матеріальним становищем відповідача.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 14.02.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаірнесс С.Р.Л.» було учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєс» та мало частку у статутному капіталі у сумі 447 979, 44 грн., яка на 30.06.2008 дорівнювала 14, 555% статутного капіталу.

В березні 2007 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву б/н від 13.03.2007 про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєс» (а.с. 10 том 1).

На загальних зборах учасників ТОВ «Алєс», які відбулися 30.06.2008, була розглянута заява ТОВ «Фаірнесс С.Р.Л.» про його вихід із товариства та прийнято рішення про виплату його долі та належної йому частину прибутку з моменту вступу до товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Статутом ТОВ «Алєс», в редакції, чинній на дату виходу позивача із товариства, передбачено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість майна (власного капіталу) товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі на момент виходу зі складу товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою зборів учасників вклад може бути виданий повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, отриманого товариством в даному році до моменту його виходу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що сторони погодили, що датою виходу ТОВ «Фаірнесс С.Р.Л.» зі складу учасників ТОВ «Алєс» є 30.06.2008, а частка позивача становить 14,555% від вартості майна ТОВ «Алєс», що становить 497 918, 43 грн., у зв’язку з чим просить стягнути дані грошові кошти на свою користь.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на справедливий суд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За приписами статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною другою статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Згідно з роз’ясненнями Президії Вищого господарського суду України у рекомендаціях від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Отже, виходячи зі складу товариства, учасник одержує право на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному фонді товариства, та частини прибутку, отриманого товариством у даному році до моменту його виходу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те що розрахунок, виконаний відповідачем з урахуванням внеску позивача до статутного капіталу та прибутку товариства, що припадав на долю позивача за минулі роки, не відповідає чинному законодавству та статуту товариства, оскільки ТОВ «Алєс» не приймало рішень про розподіл прибутку за 2004 –2007 роки між учасниками, а інвестувало його для розвитку товариства, збільшуючи тим самим власний капітал.

Згідно з цим, вартість частини майна ТОВ «Алєс», пропорційна частці ТОВ «Фаірнесс С.Р.Л.» в статутному капіталі товариства, розрахована за балансом ТОВ «Алєс», складеному на 30.06.2008 (дату виходу), становить 630 260,61 грн. (4 330 200 грн. / 14,555%).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не заперечує необхідність перерахування відповідачем як податковим агентом до державного бюджету податку із суми доходу, одержаного ТОВ «Фаірнесс С.Р.Л.» на суму інвестицій, а також підтверджує факт сплати відповідачем частини грошових коштів у сумі 110 000, 00 грн.

Таким чином, враховуючи часткову сплату, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем, що виникла у зв’язку із виходом ТОВ «Фаірнесс С.Р.Л.» із товариства, становить 492 918, 43 грн.

Проте, колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що на день прийняття рішення відповідач мав докази сплати ще 5000, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості перед позивачем по сплаті його частки майна, що підтверджується копією банківської виписки з особового рахунку відповідача від 16.12.2010, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, до початку судового засідання відповідачем до канцелярії господарського суду міста Києва було подано клопотання б/н від 15.12.2010 про відкладення розгляду справи (а.с. 163 том 2).

Однак, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції дане клопотання взагалі не розглядалося, крім того, йому не було надано належної правової оцінки, що є порушенням принципів змагальності та диспозитивності.

Таким чином, враховуючи часткову сплату ще 5000, 00 грн., судова колегія дійшла висновку, що на час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем, що виникла у зв’язку із виходом ТОВ «Фаірнесс С.Р.Л.» із товариства, становила 487918, 43 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження в частині стягнення 5000, 00 грн. підлягає припиненню.

Що стосується сплати відповідачем 22.12.2010 ще 5000, 00 грн., колегія апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити, що оскільки дана сума була сплачена вже після прийняття оскаржуваного рішення, вона буде врахована державним виконавцем під час виконавчого провадження.

Крім того, що стосується прохання відповідача відстрочити виконання рішення на три місяці у зв’язку з тяжким матеріальним становищем, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Норми Господарського процесуального кодексу України не визначають перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Виходячи з системного аналізу норм господарського та цивільного права, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, відстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В своїй апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних конкретних виняткових обставин, які б могли зумовити ускладнення виконання рішення. Посилання відповідача на наявність тяжкого матеріального становища не можуть розглядатися як виняткові обставини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у ТОВ «Алєс» обґрунтованих підстав для відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 32/331.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Алес» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 32/331 - зміні в частині стягнення заборгованості.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алес» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 32/331 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2010 у справі № 32/331 змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєс» (04073, м. Київ, вул. Марко Вовчок, 12/14, код 25408216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаірнесс С.Р.Л.» («FAIRNESS S.R.L.») (Італія, м. Дує Карраре, вул. Во ді Плакка, 36/Д, податковий код і реєстраційний номер 03867410288, R.Е.А. 343667) 487918, 43 грн. заборгованості, 4879, 18 грн. державного мита за подання позовної заяви та 233, 60 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 5000, 00 грн. провадження припинити.

4.          В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаірнесс С.Р.Л.» («FAIRNESS S.R.L.») (Італія, м. Дує Карраре, вул. Во ді Плакка, 36/Д, податковий код і реєстраційний номер 03867410288, R.Е.А. 343667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєс» (04073, м. Київ, вул. Марко Вовчок, 12/14, код 25408216) 50, 00 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.02.11 (відправлено)