Постанова № 13836480, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011                                                                                           № 23/455

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10" та АТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2010

у справі № 23/455 ( .....)

за позовом                               ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-10"

про                                                   стягнення 49624,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Залерцов М.О. – дов. № 17 від 28.12.2010

від відповідача Титарчук М.М. – голова правління

Сенчило В.В. – дов. № 11 від 10.09.2010

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія “Київводоканал” (надалі – позивач, апелянт-1) в серпні 2010 звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-10” (надалі – відповідач, апелянт-2) про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2007 по липень 2010 у розмірі 40578,57 грн. основного боргу, 5742,41 грн. інфляційних втрат, 1222,05 грн. – 3% річних та 2081,95 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-10” на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 3497,61 грн. основного боргу, 836,01 грн. пені, 210,96 грн. – 3% річних, 549,42 грн. інфляційних втрат, 10,47 грн. державного мита та 24,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню на суму 3497,61 грн., оскільки саме в такому розмірі відповідачем, в порушення умов договору, не були оплачені надані позивачем послуги постачання питної води. Однак, позовні вимоги в частині стягнення пені місцевим судом задоволені частково, на суму 836,01 грн. (з урахуванням встановленої судом суми заборгованості та періоду нарахування пені). Крім того, місцевим судом було зроблено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, за результатами якого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 549,42 грн. інфляційних втрат та 210,96 грн. – 3% річних.

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 816 від 29.10.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 в частині незадоволеної суми, залишивши в силі іншу частину рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт-1 вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у стягненні суми боргу в розмірі 44503,99 грн. за надані позивачем протягом періоду з 01.07.2007 по 01.07.2010 послуги з водопостачання та водовідведення, з мотивів того, що умовами укладеним між сторонами договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 не передбачений обов’язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення.

Житлово-будівельний кооператив “Авіатор-10”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 18 від 29.10.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності. Апелянт-2 стверджує, що відповідачем за спірний період фактично сплачено позивачу суму більшу, ніж вартість отриманих від позивача послуг, та станом на 01.07.2010 відповідач має переплату. А отже, оскільки у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем за надані послуги у спірному періоді, то у позивача відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та річних.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у відповідності до якого він проти доводів відповідача заперечує та просить залишити в силі задоволену частину рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у відповідності до якого він проти доводів позивача заперечує та просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 23/455 від 13.01.2011 було здійснено заміну відповідача (Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія “Київводоканал”) на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664).

Представник апелянта-1 (позивача) у судовому засіданні апеляційної інстанції свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а проти апеляційної скарги відповідача заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник апелянта-2 (відповідача )в судовому засіданні апеляційної інстанції свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а проти апеляційної скарги позивача заперечував та просив відмовити в її задоволенні..

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем (як постачальником) та відповідачем – ЖБК «Авіатор-10», що знаходиться за адресою вул. Закревського, 29-б (як абонентом) укладений договір № 02796/4-03 від 18.07.2003 на послуги водопостачання та водовідведення (копія договору – т.1,а.с.10).

Відповідно до умов названого договору, постачальник зобов’язується надавати послуги з постачання питної води та водовідведення, абонент зобов’язується розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94р. № 65.

Відповідно до п.3.1 договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно п.3.4 названого договору абонент розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Пунктом 3.5 договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у п’ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Укладений сторонами договір згідно п.7.1 є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що за період з липня 2007 року по липень 2010 року відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 111971,45 грн. (з урахуванням суми боргу, яка виникла до липня 2007 року в розмірі 11063,07 грн.), проте, відповідачем вищевказані послуги оплачені частково лише в сумі 71392,88 грн. (з урахуванням 5,5% знижки), в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість на суму 40578,57 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 11063,07 грн. (яка виникла до липня 2007) позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт надання послуг на вказану суму.

Крім того, судова колегія зазначає, що:

-          загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України);

-          позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України);

-          сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що:

- позивач із позовною заявою звернувся до господарського суду у серпні 2010;

- відповідачем до винесення місцевим судом рішення було подано клопотання від 10.09.2010 (т.1, а.с.20) з проханням застосувати строк позовної давності;

- будь-яких обгрунтувань щодо поважності причин пропуску позовної давності позивачем суду не наведено.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 11063,07 грн., яка виникла до липня 2007, має бути відмовлено у зв’язку зі спливом позовної давності.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення у сумі 3497,61 грн., а також інфляційних втрат та річних, нарахованих на суму заборгованості, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 02796/4-03 від 18.07.2003 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

У відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.1994, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 (чинних до 18.10.2008 та на час укладення сторонами договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 на послуги водопостачання та водовідведення):

- абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах (п.1.3);

- абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води (п.4.1);

- знімання показників водолічильників представником Водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові Водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. У разі необхідності знімання показників водолічильників можливе також в інші строки (п.10.1);

- для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості (п.12.2).

Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 було затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/15627), у відповідності до яких:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» (п.2.1);

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п.3.1);

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п.3.7);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (п. 3.13).

Згідно ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” (який вступив в силу 30.07.2004) порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, в договір № 02796/4-03 від 18.07.2003 з моменту його укладення сторонами не вносилось змін чи доповнень у зв’язку зі змінами профільного законодавства, що відбулися за час, що минув з моменту укладення вказаного договору.

Як встановлено судом з матеріалів справи (зведений акт звірки – т.1, а.с.230), нарахування вартості наданих відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення за спірний період позивач здійснює по коду 3-76 (за яким ведеться облік поставленої холодної води та прийняття її стоків) та по коду 3-50076 (за яким ведеться облік поставленої холодної води, яка іде на виготовлення гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання).

Факт отримання від позивача послуг з постачання йому холодної води, яка іде на виготовлення гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, відповідачем заперечується.

Матеріалами справи підтверджено, що між АЕК „Київенерго” (як енергопостачальною організацією) та відповідачем (як абонентом) укладено договір № 1630226 від 01.12.1998 на постачання теплової енергії у гарячій воді (копія договору – т.2, а.с.68-84), предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді (п.1.1 договору).

Вказаний договір є чинним та виконувався сторонами у спірний період.

Згідно пп.2.2.1 вказаного договору АЕК „Київенерго” (як енергопостачальна організація) зобов’язується постачати відповідачу (як абоненту) теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року.

Умовами вказаного договору, укладеного відповідачем з АЕК «Київенерго», не передбачено обов’язку абонента (відповідача по даній справі) постачати АЕК «Київенерго» (як енергопостачальній організації) воду, що має нею підігріватись.

Крім того, умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 не передбачений обов'язок позивача постачати відповідачу воду, що йде на підігрів АЕК «Київенерго», та, відповідно, не передбачено обов’язку відповідача оплачувати позивачу обсяги холодної води, яка використовується АЕК «Київенерго» для постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Укладеним між сторонами договором № 02796/4-03 від 18.07.2003 також не передбачено, що позивачем у відповідності до умов договору мають надаватись відповідачу послуги з постачання холодної води, яка подається до центрального теплового пункту (що знаходиться за адресою вул. Закревського, 27/2 та перебуває на балансі АЕК „Київенерго”) та використовується для виготовлення гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Отже, включення позивачем до суми боргу відповідача вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, не ґрунтуються на умовах договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 та є безпідставним.

Матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем послуги з постачання холодної води та водовідведення за період з липня 2007 по липень 2010 відповідачем оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 96-132).

При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що грошові кошти згідно платіжних доручень № 132 від 22.01.2008, № 35 від 20.05.2009 та № 77 від 04.12.2008 на суму 10 400,00 грн., які були сплачені відповідачем на рахунок позивача за постачання питної води та водовідведення (код 3-76), позивачем безпідставно були віднесені на інший код абонента.

Крім того, згідно контрозрахунку відповідача (т.2, а.с.92) останнім за період з 01.07.2007 по 01.08.2010 по коду 3-76 було отримано від позивача послуг на загальну суму 122290,56 грн. та сплачено на суму 124800,00 грн., тобто, має місце переплата за надані послуги.

Вказана обставина також підтверджується розрахунковими листами відповідача по коду абонента 3-76 за спірний період, що надавались йому розрахунковим департаментом позивача (т.2, а.с.94).

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки у відповідності до договору № 02796/4-03 від 18.07.2003 позивачем відповідачу мають надаватись послуги з постачання питної води та водовідведення (код 3-76), які відповідачем за період з липня 2007 по липень 2010 оплачені повністю, а факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за постачання води, що йде на підігрів, позивачем належними доказами не доведено, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання питної води та водовідведення, надані за період з липня 2007 по липень 2010, а також інфляційних, річних та пені, нарахованих на суму заборгованості, задоволенню не підлягають

За таких обставин наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (оскільки надані позивачем послуги відповідачем, в порушення умов договору, оплачені частково, та заборгованість складає 3497,61 грн.) є помилковим, зробленим за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-10” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-10” на рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 у справі № 23/455 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-10” скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664, р/р 2600755010771 в ЦВ КРФ ПАТ КБ „Хрещатик” м. Київ, МФО 300830; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-10” (02217, м. Київ, вул. Закревського, 29-б; код ЄДРПОУ 22933790, р/р 26006301380602 в філії Ватутінського відділення ПІБ м. Києва, МФО 322283) 51,00 (п’ятдесят одну) грн. державного мита за подання ЖБК “Авіатор-10” апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 23/455 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді