Постанова № 13836473, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011 № 1/273

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Граб Ю. І. представник за довіреністю від 10.03.2010 року

від відповідача - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010

у справі № 1/273 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Лізинг»

до Спільного українсько американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»

про стягнення 18547,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення неустойки в сумі 19421,78 грн. за фактичне користування в період з 14.09.2009 по 09.12.2009 транспортним засобом Skoda Fabia Combi АА9367СР.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010, повний текст якого підписаний 28.10.2010, позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19421,78 грн. пені за прострочення повернення транспортного засобу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Спільне українсько американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі №1/273 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги, що позивач при розрахунку суми неустойки виходив з суми, яка встановлена в іноземній валюті (Євро), в той час як відповідно до приписів ч. 2 ст. 189 ГК України та ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України необхідною умовою для стягнення боргу з врахуванням курсової різниці є встановлення сторонами у зобовязанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, а відповідно до умов спірного договору сума, яка підлягає до сплати лізингоодержувачем, вказана в гривнях, і грошового еквіваленту в іноземній валюті умови договору не містять.

Також відповідач зазначає, що відповідно до приписів ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі, чого в даному випадку не відбулось, а отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Ухвалою від 18.11.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Спільного українсько американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 15.12.2010 року.

Розпорядженням голови суду № 0123/1/12 від 14.12.2010 справу № 1/273 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Баранця О. М.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/3 від 25.01.2011 справу № 1/273 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.05.2007 року позивач як Лізингодавець та відповідач як Лізингоодержувач уклали договір фінансового лізингу транспортного засобу (податковий статус фінансовий лізинг) № 20071056 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався надати у виключне користування відповідачу на умовах та на строк, визначені цим договором, транспортний засіб (засоби), що набувається позивачем у власність за погодженням з відповідачем у відповідного постачальника транспортного засобу, а відповідач зобовязався сплачувати позивачу лізингові платежі та виконувати інші умови лізингу, встановлені Договором.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за умовами Договору позивачем відповідачу передано в користування транспортні засоби Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9367СР, АА 9384СР, АА9370СР.

Згідно п. 2.3 Договору строк лізингу для кожного Транспортного засобу визначено в Додатку 1.

Як вбачається з графіку платежів, наведеного в Додатку 1 до Договору, сторони передбачили 36 лізингових платежів, останній з яких мав бути сплачений відповідачем 01.06.2010.

Проте, з доданої до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року у справі № 13/318 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Лізинг» до Спільного українсько американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» про стягнення 76794,93 грн. слідує, що 18.06.2009 Договір був в односторонньому порядку розірваний позивачем на підставі виконавчого напису нотаріусу № 864. Рішення у справі № 13/318 прийняте судом з урахуванням зазначеного факту.

Докази того, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року у справі № 13/318 була оскаржена у касаційному порядку, відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Частиною 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року у справі № 13/318 набрала законної сили 18.01.2010 року, і факти, встановлені в ній, зокрема, факт розірвання Договору 18.06.2009 не потребує доведення.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 13.1 Договору Лізингоодержувач зобовязаний повернути транспортні засоби Лізингодавцю відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу.

За правилами до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини; Частиною 3 вказаної статті визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, відносини, що виникають у зв'язку з укладенням якого, згідно ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 2 ст. 806 ЦК України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Виходячи з вищезазначених умов Договору та вимог закону, враховуючи, що Договір припинив свою дію 18.06.2009, автомобіль Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР мав бути повернутий відповідачем позивачу 19.06.2009, проте, як слідує з наявної в матеріалах справи копії Акту (а.с. 32), відповідач повернув його позивачу лише 09.12.2009.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується фактичне незаконне користування відповідачем спірним транспортним засобом протягом періоду з 19.06.2009 по 08.12.2009.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, позивач відповідно до приписів чинного законодавства має право вимагати стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування автомобілем Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР з 19.06.2009 по 08.12.2009.

При цьому, посилання відповідача на необхідність наявності письмової згоди сторін щодо застосування відповідальності у вигляді стягнення зазначеної неустойки, як то передбачено ст. 547 ЦК України, є помилковими, оскільки в даному випадку обовязок сплатити неустойку у відповідача виник з норми закону, застосування якої не обумовлено наявністю письмової згоди сторін про це.

Як вбачається з тексту вищезгаданої постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 у справі № 13/318, предметом розгляду у цій справі, серед іншого, є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за користування автомобілем Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР за період з 19.06.2009 по 14.09.2009, і позовні вимоги в цій частині судом задоволені в повному обсязі.

В рамках же цієї справи позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування автомобілем Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР за період з 14.09.2009 по 09.12.2009.

Проте, враховуючи, що неустойку за користування цим автомобілем 14.09.2009 з відповідача стягнуто у справі № 13/318, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 15.09.2001 по 08.12.2009.

Щодо розміру неустойки слід зазначити наступне.

Позивач, розраховуючи неустойку, обчислює її входячи з курсу Євро станом на 09.12.2009, що, на думку колегії суддів, є помилковим з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Договору. В подальшому відповідач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом строку лізингу пропорційно до зміни офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в додатку № 1, на дату виставлення такого рахунку.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи, що Договір розірвано 18.06.2009 року, саме з цієї дати припинилися обовязок відповідача сплачувати лізингові платежі, і право позивача коригувати їх розмір відповідно до курсу Євро, а отже, плата за позадоговірне незаконне користування спірним майном має визначатись виходячи з розміру плати, яка існувала станом на дату розірвання Договору, і офіційного курсу Євро на цей день.

На дату укладення Договору, виходячи з курсу Євро (6,831135 грн.), розмір місячного лізингового платежу дорівнював 297,19 Євро (2030,16 / 6,831135), виходячи з чого, на дату розірвання Договору платіж дорівнює 3133,78 грн. (297,19 * 10,544696).

Перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки за фактичне користування в період з 15.09.2009 року по 08.12.2009 року автомобілем Skoda Fabia Combi АА9367СР виходячи з курсу Євро станом на 18.06.2009 року (10,544696) показав, що сума неустойки, що її має сплатити відповідач на користь позивача, складає 17 495,24 грн.

Згідно ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.01.2010 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 51, в якій, серед іншого, просив перерахувати і заявлену до стягнення в рамках даної справи неустойку (а.с.34-35). На доказ направлення вказаної вимоги до матеріалів справи залучено копії описів вкладення (а.с. 36).

Відповідач на вказану вимогу не відповів, спірні кошти позивачу не перерахував.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка за користування автомобілем Skoda Fabia Combi АА9367СР з 15.09.2009 року по 08.12.2009 року в сумі в сумі 17495,24 грн. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги, що позивач при розрахунку суми неустойки виходив з суми, яка встановлена в іноземній валюті (Євро), в той час як відповідно до приписів ч. 2 ст. 189 ГК України та ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України необхідною умовою для стягнення боргу з врахуванням курсової різниці є встановлення сторонами у зобовязанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, а відповідно до умов спірного договору сума, яка підлягає до сплати лізингоодержувачем, вказана в гривнях, і грошового еквіваленту в іноземній валюті умови договору не містять, є безпідставними, оскільки умовами Договору, зокрема, п. 9.2 Договору сторони погодили, що лізингові платежі розраховуються пропорційно до зміни офіційного курсу НБУ до Євро, а отже, сторонами у встановленому порядку досягнуто згоди щодо саме такого порядку визначення розміру лізингових платежів.

Посилання відповідача на те, що п. 9.2 Договору в частині розрахунку лізингових платежів суперечить змісту самого Договору, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання Договору у встановленому законом порядку повністю або в частині недійсним, а тому, з огляду на ст. 204 ЦК України, якою встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, колегія суддів виходить з того, що Договір і, зокрема, п. 9.2 Договору є дійсними.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі № 1/273 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в сумі 17495,24 грн. Відповідно, апеляційна скарга Спільного українсько американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 97,11 грн., що становить 50 % від суми державного мита, присудженого до стягнення оспорюваним рішенням.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом 1926,54 грн.(вказана сума становить різницю між сумою задоволеною першою інстанцією (19421,78 грн.) та сумою, яка присуджена до стягнення даною постановою (17495,24 грн.), витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цих вимог, а саме 9,63 грн. (50% від 19,27 грн.) слід покласти на позивача. Решта із сплачених позивачем витрат за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись с-т.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 1/273 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 1/273 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 1/273 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (01021, м.Київ, Кловський узвіз 12-А, ідентифікаційний код 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський 4, ідентифікаційний код 31033785) неустойку в сумі 17495 (сімнадцять тисяч чотириста девяносто пять) грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 95 коп. та 212 (двісті дванадцять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський 4, ідентифікаційний код 31033785) на користь Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (01021, м.Київ, Кловський узвіз 12-А, ідентифікаційний код 20057835) 9 (девять) грн. 63 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 1/273.

Головуючий суддя

Судді