Постанова № 13836459, 17.02.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.02.2011 р. справа №20/275

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Гези Т.Д.

суддів:

при секретарі:

Акулової Н.В., Приходько І.В.

Казімір Л.Р.

за участю представників сторін:

від позивача:

Балабанцева О.В. –по довір. №29-12/51-Д від 29.12.10р.

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» м.Білицьке Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

30.11.2010 року

по справі

№20/275

за позовом

Державного підприємства «Вугілля України» м. Київ

в особі філії «Донецьквуглезбут» м. Донецьк

до

Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» м. Білицьке Донецької області

предмет спору

стягнення збитків у сумі 2 531грн. 09коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Вугілля України»м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут» м. Донецьк (далі по тексту –ДП «Вугілля України») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»м. Білицьке Донецької області (далі по тексту –ВАТ «ЦЗФ «Октябрська») про стягнення збитків у сумі 2531,09грн., відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.10р. по справі №20/275 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»на користь ДП «Вугілля України» 2 427грн. - суму збитків.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач доказами матеріалів справи довів, що відповідачем йому були завдані збитки саме в сумі 2 427грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволені, а в частині стягнення з відповідача 48,26грн. відмовлено.

ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»звернулося з апеляційною скаргою і просить скасувати рішення господарського суду від 30.11.10р. по справі №20/275.

Заявник скарги не погоджується з прийнятим рішенням з підстав, що позивач не надав суду належних доказів в підтвердження того, що ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»порушило зобов’язання по відвантаженню вугілля кам’яного, тому на його думку, відповідальність за заподіяну шкоду повинна бути покладена як на відправника вантажу - ВАТ «ЦЗФ «Октябрська», так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: ст. 42, 43, ст. 54, 63 Господарського процесуального кодексу України.

ДП «Вугілля України»у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду від 30.11.10р. по справі №20/275 без змін, та відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

З доводами апеляційної скарги не погоджується і вважає оскаржуване рішення законним, та таким, що прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

Представник заявника апеляційної скарги у судове засідання 14.02.11р. не з’явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання 04.01.11р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду, яке знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання уповноваженого представника скаржник суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.12.10р. про порушення провадження по справі №20/275, явка сторін не була визнана обов’язковою.

Враховуючи, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв’язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»за відсутністю представника скаржника.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з позовної заяви, ДП «Вугілля України»просило суд першої інстанції стягнути з відповідача збитки в загальній сумі 2 531,09грн., з якої: 2 427грн. –вартість проведених робіт Львівською залізницею, які були сплачені ДП «Вугілля України»за досилку 4600кг. вугілля до Бурштинської ТЕС; 48,26грн. –державне мито сплачене за розгляд справи господарським судом м. Києва по справі №1/339; 55,83грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по справі №1/339.

В підтвердження своїх вимог позивач послався на те, що 10.01.06р. між ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»(Виконавець) та ДП «Антрацитвуглезбут»(Замовник) було укладено договір на переробку вугілля № 100106/О.

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 19.12.06р. №609, правонаступником прав та обов’язків ДП «Антрацитвуглезбут»є ДП «Вугілля України», у зв’язку із чим позивачем та відповідачем було укладено Угоду №1 про внесення змін та встановлення правонаступництва за договором №100106/О від 10.01.06р.

Пунктом 1.1 договору на переробку вугілля № 100106/О від 10.01.06р. передбачено, що Виконавець зобов’язався після виконання робіт з переробки рядового вугілля здати вугільний концентрат станції відправлення Донецької залізниці.

Згідно із п.п.1.2, 1.4 договору на переробку вугілля № 100106/О від 10.01.06р., ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»зобов’язалось прийняти та переробити рядове вугілля та відвантажити отриманий вугільний концентрат за реквізитами, вказаними Замовником.

На виконання умов даного договору, у листопаді 2007р., на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго»було відвантажене вугілля у вагоні №63792816 по накладній №50406426.

По маршруту слідування до станції призначення залізницею було проведено контрольне зважування вагону, в ході якого було встановлено перевантаження вагону на 4,6тон, про що станцією Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт №827211/166 від 26.11.07р. та акт загальної форми №297 від 27.11.07р.

У зв’язку із невідповідністю маси завантаженого вугілля вантажопідйомності вагона, вагон було затримано залізницею. Надлишок вугілля у кількості 4,6тон був завантажений в інший вагон №67701334, який за залізничною накладною №36197171 надійшов на Бурштинську ТЕС ВАТ «Західенерго»01.12.07р., як досилка.

Як стверджує позивач у своєму позові, за проведені роботи залізницею були нараховані платежі, а саме: плата за користування вагонами у розмірі 441,40грн., плата за зберігання у розмірі 966грн., маневрові роботи у розмірі 364грн., зважування у розмірі 132,90грн., плата за оперативне повідомлення у розмірі 66,20грн., плата за роботу МЧ-3 у розмірі 52,00грн., ПДВ у розмірі 404,50грн., які були списані залізницею з особового рахунку Вантажоотримувача, тобто Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго», що підтверджується накопичувальною карткою №(03120135а) 03120691, переліком №792 від 04.12.07р. залізничних документів.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Західенерго», як Вантажоотримувач, звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Вугілля України»збитків за простій вагону на станції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.09р. по справі №1/339 стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України»на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»5129,36грн. –суму збитків, 102грн. –суму держмита, 118грн. –суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (арк. справи 33-36).

Як стверджує позивач, відповідно до рішення господарського суду м. Києва, ДП «Вугілля України»перерахувало на банківський рахунок ВАТ «Західенерго»вищезазначену суму, що підтверджується платіжними дорученнями №№15498, 15499, 15500 від 09.04.09р. (арк. справи 37-39).

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до Статуту залізниць України, відвантажене вугілля повинне супроводжуватись комплектом провізних документів.

Згідно ст. 24 зазначеного Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності та неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладних.

Статтею 32 Статуту залізниць України передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона. У разі завантаження вагона понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця), зобов’язана вивантажити надлишок.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, масу вантажів визначає відправник.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж був зважений засобами відправника.

На станції Здолбунів вагон пройшов переваження, у результаті якого виявилось перевантаження у кількості 4600кг, на підставі чого надлишок вугілля було перевантажено в інший вагон №67701334 та оформлений за накладною №36197171.

У зв’язку із цим позивачем було сплачено додаткові кошти за проведенні залізницею роботи досилки 4600кг вугілля, які зафіксовані в акті загальної форми та комерційному акті.

Відповідно до п.5.5 договору на переробку вугілля №100106/О від 10.01.06р., у разі надходження вагонів з вугільною продукцією, вага якої не відповідає вантажопідйомності вагона, Виконавець повністю відшкодовує збитки Замовника.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що майнову відповідальність несе особа, яка порушила зобов'язання, лише за наявності її вини (умислу або необережності), крім випадків, встановлених договором або законом.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) наявність збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Враховуючи умови договору на переробку вугілля №100106/О від 10.01.06р., зазначені норми чинного законодавства, та докази матеріалів справи судова колегія дійшла до висновку, що позивачем доведено, що відповідачем були завдані збитки в сумі 2 427грн., тому ці позовні вимоги є обґрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 48,26 грн. –суми державного мита сплаченого за розгляд господарським судом м. Києва справи №1/339 за позовом ВАТ «Західенерго», 55,83грн. –суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обґрунтовано зазначив, що даних витрат позивач міг уникнути, задовольнивши у добровільному досудовому порядку вимоги зазначеного товариства.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: ст. 42, 43, ст. 54, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву, тому як вона підписана не уповноваженою особою вважає безпідставним, оскільки особа, що підписала позов –в. о. директора філії «Донецьквуглезбут»ДП «Вугілля України»Лепьохін О.О. діяв від імені ДП «Вугілля України»на підставі довіреності №99 від 22.06.10р. (арк. справи 40). Даною довіреністю Лепьохін О.О. уповноважений зокрема, подавати позовні заяви.

Враховуючи те, що відповідач обставин, викладених у позові не спростував, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції без порушень норм процесуального права розглянув справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які були достатніми для вирішення спору по суті.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 30.11.10р. по справі №20/275 з’ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.10р. по справі №20/275 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» м. Білицьке Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 30.11.10р. по справі №20/275 залишити без змін.

Головуючий: Т.Д. Геза

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Приходько

Надруковано: 6 прим.

2. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. господарському суду