Рішення № 138364460, 20.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2800/26

Провадження № 2/752/7298/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у січні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року в розмірі 18 200,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.03.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 7704311 у формі електронного документа підписаного відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за вказаним Кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 5 000,00 грн, перерахувавши 20.03.2024 року вказану суму коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

23.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 16/05/25-Е відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за спірним Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 16.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 200,00 грн - заборгованість за відсотками та 4 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 18 200,00 грн і судові витрати по справі.

Ухвалою від 09.02.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 (а.с. 162-163).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.03.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 7704311 у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора А9910, який введено 20.03.2024 року о 09:14:42 (номер телефону НОМЕР_2 ).

Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору сума кредиту становить 5 000,00 грн; строк - 360 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. п. 1.3., 1.4.)

Процентна ставка становить 2,20 % в день або 47 541,10 % річних (п. п. 1.7.1., 1.9.1. Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складає 44 600,00грн (п. 1.10.1. вказаного Договору).

Первісний кредитор виконав свій обов`язок та 20.03.2024 року перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через фінансову установу ТОВ «Пейтек» (лист вих. № 20241113-1/1 від 13.11.2024 року) грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні Кредитного договору.

Факт переказу коштів підтверджується також витребуваною судом інформацією в АТ КБ «ПриватБанк» від 28.02.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260226/79047-БТ, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 на яку 20.03.2024 року відбулося зарахування грошових коштів в сумі 5 000,00 грн, що вбачається й з виписки за договором № б/н за період 20.03.2024 року - 25.03.2024 року.

Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Авентус Україна» про перерахування коштів на рахунок відповідача.

23.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року (№ 4197 в Реєстрі боржників від 23.10.2024 року).

16.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 16/05/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за спірним Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників від 16.05.2025 року за Договором Факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року на загальну суму 22 700,00 грн (№ 5263 в Реєстрі боржників від 16.05.2025 року).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року загальна сума заборгованості відповідача становить 22 700,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13 200,00 грн - прострочені відсотки та 4 500,00 грн - штрафні санкції.

При цьому, вимог про стягнення з відповідача пені та штрафів у межах вказаного позову ТОВ «ФК «Ейс» не заявлено.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі Договору Факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 року за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року на суму 18 200,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 200,00 грн - заборгованість за відсотками.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду до нього № 25771113855 від 11.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, копію довіреності та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю представника позивача.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи в сумі 7 000,00 грн є завищеними та підлягають частковому задоволенню, в розмірі 4 000,00 грн.

Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 7704311 від 20.03.2024 року в розмірі 18 200,00 грн (вісімнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) сплаченого судового збору та 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко