Рішення № 138364106, 20.07.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/332/26

Провадження № 2/945/924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №2026373. Після того, як Відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі ІТС) та заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 15.01.2025 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №2026373 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.

У процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи. Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Таким чином Позичальником було отримано кредит в загальній сумі 10 000,00 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

28.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-25/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-25/25 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах кредиту № 2026373. У зв`язку з порушенням умов договору відповідач має заборгованість у розмірі 29 366,29 гривень, яка складається з тіла кредиту 8 489,99 гривень, заборгованості за відсотками 15 876,30 гривень, пеня - 5 000,00 грн, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Коренко Т.В. сформовано в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідач не погоджується із визначеним розміром заборгованості стосовно стягнення з нього 15 876, 30 грн суми заборгованості за відсотками (процентами) при тілі кредиту 8 489,99 грн. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності вони створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Процентна ставка 1 % за день (що дорівнює 365 % річних) призвела до того, що відсотки майже вдвічі перевищили суму наданого кредиту. Такі умови договору створюють істотний дисбаланс на шкоду споживача та є несправедливими. Згідно статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сума неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті споживачем у разі прострочення платежу, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, чинну на день такого прострочення. На момент укладення договору (15.01.2025) облікова ставка НБУ становила 13,5%, тому максимальна дозволена неустойка 27% річних. Якщо договір передбачає вищу ставку за прострочення вона порушує імперативну норму закону, а отже не підлягає застосуванню (ст. 4 ЗУ «Про споживче кредитування»). Основна сума боргу (тіло кредиту) 8 489,99 грн. Нараховані відсотки 15 876,3 грн (що перевищує тіло кредиту). Загальна вимога перевищує 100% тіла кредиту (тобто понад 100% річних), що явно порушує межу 27%, визначену ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», створює істотний дисбаланс прав сторін (споживач не мав впливу на умови договору) та суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Наявність такої умови в договорі ознака несправедливого договору, укладеного на користь кредитора і без справжньої змоги споживача обговорити умови. Така умова договору має бути визнана недійсною з моменту його укладення згідно з прямими нормами закону (ч. 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Відповідно, нараховані позивачем відсотки є необґрунтованими, незаконними і мають бути виключені із суми позовних вимог.

Закон "Про споживче кредитування" прямо не встановлює максимальний розмір процентної ставки, він вимагає прозорості та розкриття повної вартості кредиту (реальної річної процентної ставки). Невиправдано висока ставка, яка не була належним чином донесена до споживача або маскувалася під інші платежі, може бути підставою для визнання її несправедливою. З 2021 року в Україні діють обмеження на розмір процентів та комісій за "швидкими" онлайн-кредитами (так звані "кеш-кредити" або "мікрокредити"). Частина 8 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлює, що загальна сума нарахованих процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, не може більш як у два рази перевищувати суму, одержану споживачем за таким договором. Ця норма була введена пізніше, ніж укладався договір (03.12.2021), але вона відображає позицію держави щодо необхідності обмеження надмірних нарахувань. З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами, розрахованих на підставі цієї нікчемної умови, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про нарахування пені у сумі 5 000 грн, відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сума неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті споживачем у разі прострочення виконання зобов`язань, не може перевищувати 50 відсотків від суми отриманого кредиту, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. На момент укладення договору (15.01.2025) облікова ставка НБУ становила 13,5 %, тому максимальна дозволена пеня не могла перевищувати 27 % річних. Нарахування позивачем 5000 грн штрафу при залишку тіла кредиту всього 8 489,99 грн грубо порушує зазначені імперативні норми закону. Механізм нарахування штрафу, передбачений договором (1 500 грн на 4-й день прострочення + 300 грн за кожен наступний день), є екстремально жорстким і непропорційним. Така умова дозволяє кредитору в короткі строки «накручувати» величезні суми штрафних санкцій, які швидко стають співставними або навіть перевищують суму основного боргу. У даному випадку нарахована сума штрафу в 5000 грн є явно несумірною як із сумою кредиту, так і з реальними наслідками прострочення. Крім того, відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він є явно несумірним із наслідками порушення зобов`язання. Нарахування штрафу в такому розмірі свідчить про очевидне зловживання правом з боку позивача та його право попередника з метою отримання надприбутку за рахунок споживача, що неприпустимо в цивільних правовідносинах. Позивач не надав детального розрахунку, який би давав змогу суду оцінити: суми основного боргу та кожного окремого відсоткового нарахування, процентні ставки (фіксовані чи змінні), періоди прострочення та механізм обчислення пені / штрафів, базу розрахунку (яка саме сума вважалась простроченою і з якого моменту). Крім того не надано підтвердження того, що розрахунок здійснено відповідно до умов кредитного договору, зокрема якщо договір передбачає складні умови нарахування, має бути додано пояснення, таблиці з процентними ставками НБУ, якщо ставка плаваюча, щомісячних виписок, таблиць або актів звірки, жодного документу, який би засвідчував динаміку боргу. Відсутність деталізації суперечить принципу змагальності та позбавляє відповідача можливості ефективно захищатися (ст. 19 ЦПК України), а розрахунок, наданий у довільній формі, не є первинним бухгалтерським документом, і не може бути визнаний допустимим доказом відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ухвалою судді відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду № 127 від 24.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою судді від 26 червня 2026 року справу прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, у позові зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представником відповідача у відзиві зазначено про розгляд справи без участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено Договір № 2026373 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е 824.

Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит у національні валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.1.2 вказаного Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п.1.3 зазначеного Договору, строк кредиту 360 днів.

Згідно п.1.4 вказаного Договору, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п.1.5 зазначеного Договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку на наступних умовах: п.1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно п.1.6 вказаного Договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п.1.7 зазначеного Договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає: п.1.7.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1% в день.

Згідно п.1.8 вказаного Договору, загальні витрати на дату укладення договору складають: п.1.8.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36 000,00 грн.

Відповідно до п.1.9 зазначеного Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: п.1.9.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2 899,03% річних.

Згідно п.1.10 вказаного Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: п.1.10.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 46 000,00 грн.

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п.2.2 вказаного Договору, сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 15.01.2025 року або 16.01.2025 року.

Відповідно до п.2.4 зазначеного Договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору.

Згідно п.3.1 вказаного Договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п.3.2 зазначеного Договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Згідно п.5.1 вказаного Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3 договору.

Відповідно до п.6.1 зазначеного Договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору.

Згідно п.6.2 вказаного Договору, порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п.7.1 зазначеного Договору, цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві. Код доступу може також надсилатися з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів).

Згідно п.9.1 вказаного Договору, цей договір складено в 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу.

Згідно п.9.2 зазначеного Договору, договір діє з моменту його підписання електронними підписами сторін і до строку, вказаного в п.1.3 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до п.9.6 зазначеного Договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1, 2, 4, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті; він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2026373 від 15.01.2025, яким є Графік платежів, що він підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е 824.

Крім того, 15.01.2025 відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е 824 Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, яке є Додатком №2 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2026373 від 15.01.2025.

Згідно листа №20250730-2248 від 30.07.2025 року ТОВ «Пейтек», який адресований ТОВ «Селфі Кредит», відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «Пейтек», є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29 травня 2023 року №21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24 травня 2024 року (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24 травня 2024 року запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між товариством та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01.04.2024року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 10 000,00 грн, дата і час створення 2025-01-15 10:32:08, дата і час прийняття в роботу 2025-01-15 10:32:11, дата і час виконання 2025-01-15 10:32:11, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4731185642959800.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 2026373 від 15.01.2025року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ «Селфі Кредит» станом на 28.07.2025, відповідач належним чином свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконував, внаслідок чого мав заборгованість за вказаним кредитним договором у загальній сумі 29 366,29грн, з яких: 8 489,99 грн - заборгованість за кредитом; 15 876,30 грн -заборгованість за відсотками та 5 000,00 грн-штраф/пеня.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28.07.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-25/25, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору (Новий Кредитор) Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до реєстру боржників до цього договору заборгованість відповідача становить у розмірі 29 366,29 грн, з яких: 8 489,99 грн- заборгованість за основною сумою боргу, 15 876,30 грн - заборгованість за відсотками; 5 000,00грн-пеня/штраф.

Відтак, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідності до ст. 514 ЦК України.

Між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Вирішуючи спір в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить з того, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

У відзиві сторона відповідача в частині стягнення заборгованості за відсотками, посилається на те, що вимога про стягнення відсотків у визначеному позивачем розмірі є завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та є порушенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Такий розмір відсотків є несправедливим, кабальним та таким, що не забезпечує розумний баланс інтересів сторін.

Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів за кредитним договором, нарахованих відповідно до положень п. 1.5 договору, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством в сфері послуг, які ним надаються, та не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище.

Отже, зважаючи на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Звертаючись із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 29 366,29 грн, з яких : 8 489,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 876,30 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Тобто, заборгованість за відсотками перевищує заборгованість за основним боргом.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 8 489,99 грн. Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у сумі 5 000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи воєнний стану в Україні не скасовано та не припинено.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022 вона підлягає списанню кредитодавцем, а тому підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 16 979,98 грн, з яких: 8 489,99 грн- заборгованість за тілом кредиту; 8 489,99 грн- заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат слід вказати наступне.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

Позов задоволено частково, отже судові витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1 539,43 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 2026373 від 15.01.2025 у розмірі 16 979,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати на оплату судового збору в сумі 1 539,43 грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221; місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м.Київ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ).

Суддя Олена Лопіна