Рішення № 138362711, 13.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/959/25 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом Приватного підприємства Рассвет,

вул. Незалежності, 24, с. Печі, Ніжинський район, Чернігівська область, 16642;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Манад,

вул. Центральна, 34, с. Засупоївка, Яготинський район, Київська область, 07714;

предмет спору про стягнення 6 001 130,81 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Копусь А.А. адвокат, довіреність від 02.10.2025 б/н, сформована в підсистемі Електронний суд;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 13.07.2026, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

24.09.2025, Приватним підприємством Рассвет (далі ПП Рассвет), подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Манад (далі ТОВ Манад) про стягнення 4 903 590,27 грн, а саме: 4 235 700,00 грн основного боргу за договором поставки № 247 від 12.10.2020 (далі договір), 543 214,02 грн пені, 52 569,10 грн 3% річних та 72 107,15 грн інфляційних втрат, за період з 26.04.2025 по 23.09.2025, нарахованих на підставі п. 8.4. договору та статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого товару за видатковими накладними: від 22.10.2020 № 11, від 27.10.2020 №13, від 01.11.2020 №15, від 06.11.2020 №16, від 07.11.2020 №17, від 08.11.2020 №18, від 09.11.2020 №19, від 10.11.2020 №20, від 18.11.2020 №21, від 22.11.2020 №22, від 30.11.2020 №23, від 02.12.2020 №24, від 04.12.2020 №25 та від 09.12.2020 №26.

Предметом судового розгляду є вимога про стягнення з ТОВ Манад заборгованості за товар, поставлений ПП Рассвет, на виконання умов договору поставки № 247 від 12.10.2020.

Позовна заява подана в порядку частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за місцем виконання договору, зокрема, зобов`язань з поставки товару (пункти 6.2., 6.9., 6.10. договору), тобто за правилами альтернативної підсудності, за вибором позивача.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач письмово клопотав передати справу до Господарського суду Київської області, за правилами територіальної підсудності, за місцем своєї реєстрації (за статтею 27 ГПК України), оскільки спір виник з виконання саме грошового зобов`язання по розрахунку за отриманий товар за договором поставки від 12.10.2020 № 247, та не пов`язаний з місцем поставки товару.

Суд, ухвалою від 06.10.2025, зупинив провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 924/698/23, в межах якої вирішується питання щодо правил застосування альтернативної підсудності, визначених положеннями частин 1 та 5 статті 29 ГПК України.

03.04.2026, Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 924/698/23 винесено постанову (текст якої оприлюднений 10.04.2026), у якій зроблений висновок, що для застосування, установлених частиною 5 статті 29 ГПК України, правил альтернативної територіальної підсудності, спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання. Чинним процесуальним законодавством для застосування правил альтернативної підсудності, визначених частиною 5 статті 29 ГПК України, не вимагається здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором (п. 21, п. 23).

Суд, ухвалою від 20.04.2026, поновив провадження в справі № 927/959/25, з урахуванням правових висновків Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.04.2026 № 927/698/23, відхилив клопотання відповідача про передачу цієї справи до Господарського суду Київської області, позаяк позивачем вірно визначено підсудність спору з дотриманням правил, визначених частиною 5 статті 29 ГПК України.

При поновленні провадження в справі суд установив учасникам строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 167, 178, 184 ГПК України; підготовче засідання призначив на 11.05.2026.

Сторони, в належний строк, скористались правом на подачу письмових заяв по суті спору.

Суд прийняв до розгляду відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач скористався правом, у порядку статті 90 ГПК України, поставити позивачу запитання про обставини, що мають значення для справи.

Суд зобов`язав позивача надати відповіді на поставлені запитання (протокол судового засідання 01.06.2026).

На виконання вимог суду, позивачем, в особі керівника Підприємства Ноги П.І., у формі заяви свідка від 03.06.2026 б/н, надані відповіді на питання відповідача.

Відповідач клопотав залишити позов без руху, мотивуючи тим, що позовна заява подана без дотримання вимог частини 3 статті 162 ГПК України щодо її оформлення.

У підготовчому засіданні 11.05.2026 суд відхилив клопотання відповідача як безпідставне, позаяк на момент відкриття провадження в справі, встановлено, що дана позовна заява відповідає вимогам ГПК України. Водночас, оцінку доказів, доданих сторонами до матеріалів справи в обґрунтування правової позиції по суті заявлених вимог суд здійснює на стадії розгляду спору по суті (протокол судового засідання 11.05.2026).

Відповідач повторно клопотав передати справу за підсудністю до Господарського суду Київської області, за місцем його реєстрації.

Суд, у підготовчому засіданні 11.05.2026, залишив без розгляду клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Київської області, оскільки клопотання тотожне за змістом вже було розглянуто та вирішено судом при поновленні провадженні в справі (ухвала від 20.04.2026).

Позивач, на стадії підготовчого провадження, скористався правом на збільшення позовних вимог (заяви від 05.05.2026 вих. № 2/ЮФКМ/146/2025 та від 11.05.2025 б/н). Просив стягнути з відповідача 6 001 130,81 грн, з них: 4 235 700,00 грн основного боргу за договором поставки № 247 від 12.10.2020, 1 334 419,57 грн пені, 130 204,26 грн 3% річних та 300 806,98 грн інфляційних втрат, за період з 26.04.2025 по 04.05.2026, нарахованих на підставі п. 8.4. договору та статті 625 ЦК України, мотивуючи тим, що переглянув (збільшив) період нарахування похідних вимог, по 04.05.2026.

За п. 2 частини 2 статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У підготовчому засіданні 01.06.2026 суд перевірив повноваження підписанта, адвоката Хомин О.М. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1627232, без обмежень повноважень), докази доплати судового збору до Державного бюджету України в сумі 13 170,49 грн (платіжна інструкція від 05.05.2026 № 609) та докази направлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог, дійшов висновку про дотримання позивачем вимог частини 5 статті 46, частини 3 статті 163 ГПК України, прийняв дану заяву до розгляду (протокол судового засідання 01.06.2026).

Відповідач клопотав зобов`язати позивача визначити граничну дату, починаючи з якої він обліковує за ним прострочене грошове зобов`язання та обґрунтувати правові підстави таких доводів.

Суд відхилив зазначене клопотання, позаяк положеннями ГПК України не передбачено подання, та розгляд судом клопотань наведеного змісту. Дослідження судом фактичних обставин спору, зокрема, встановлення дати з якої грошове зобов`язання по розрахунку за поставлений товар за договором є простроченим, здійснюється на стадії розгляду спору по суті (протокол судового засідання 01.06.2026).

Відповідач клопотав врегулювати спір за участю судді.

Враховуючи, що позивач не надав згоди на вчинення наведених дій, суд, керуючись частиною 1 статті 186 ГПК України, відхилив зазначене клопотання (протокол судового засідання 01.06.2026)

Відповідач клопотав викликати в якості свідка керівника ПП «Рассвет» ОСОБА_1 , у судове засідання для допиту щодо обставин, наведених у заяві свідка.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка за недоцільністю (протокол судового засідання від 08.06.2026).

Суд продовжив строки підготовчого провадження на 30 календарних днів, за власною ініціативою.

08.06.2026, за результатами підготовчого засідання, суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 13.07.2026.

13.07.2026, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, клопотав відкласти розгляд справи на іншу дату, позаяк його представник приймає участь у судовому розгляді іншої справи (№ 911/1464/26), призначеної на той самий день, та має незначний часовий проміжок (40 хвилин) між засіданнями в судових справах.

Суд, з урахуванням заперечень іншої сторони, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки наведені заявником підстави не є поважними. Судом взято до уваги, що представник не був викликаний в дане засідання, його явка обов`язковою не визнавалась, натомість правова позиція сторони наведена в письмових заявах по суті спору (долучено до матеріалів справи). Юридична особа (в разі наміру скористатись правом на участь у судових засіданнях) не позбавлена можливості залучити іншого представника (адвоката) або забезпечити явку керівника Товариства, уповноваженого діяти в порядку самопредставництва юридичної особи. Про запланований день судового розгляду спору по суті відповідач був обізнаний заздалегідь (з 08.06.2026). Водночас суд зауважує, що розгляд цієї справи призначений на 13.07.2026 об 11:00, а ухвалою від 08.06.2026 участь представника відповідача забезпечено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, у той час як розгляд іншої справи (№ 911/1464/26) призначений на інший час (на 13.07.2026 об 11:40), що свідчить про відсутність перешкод для участі представника відповідача в засіданні в справі № 927/959/25.

Письмові заяви сторін по суті позовних вимог.

Відповідач, у відзиві на позов, заперечив проти задоволення позовних вимог. Вважає, що граничний строк для проведення остаточного розрахунку за товар (зерно кукурудзи третього класу, врожаю 2020 року, обсягом 4064 метричних тонн) не настав, позаяк позивач не виконав умови пунктів 2.1., 2.2., 3.1., 4.1., 6.1., 6.2., 6.9., 6.10., 11.3. договору від 12.10.2020 № 247, зокрема, в частині поставки замовленого обсягу товару за вказаним договором, недопоставка якого наразі складає 886 метричних тонн, з них + 10% опціон поставки, за вибором покупця (або додатково 450 метричних тонн від загального обсягу), оплаченого ТОВ «Манад» на умовах попередньої оплати за платіжним дорученням від 30.11.2020 № 887 на суму 2 257 500,00 грн (або 83,33% від загальної вартості вказаної партії товару). Відмова постачальника від подальшої поставки вказаного товару (лист від 11.04.2025 № 10) не змінює порядок розрахунків за вже отриманий відповідачем товар, погоджений в п. 5.2. договору від 12.10.2020 № 247. Водночас позивач не наділений правом на розірвання договору поставки в односторонньому порядку. За доводами відповідача, оскільки позивач, 01.12.2020, повернув відповідачу кошти в сумі 2 257 500,00 грн, сплачені в якості попередньої оплати за наступну партію товару, згідно з платіжним дорученням від 30.11.2020 № 887, що свідчить про відсутність у ПП «Рассвет» наміру допоставити товар за вказаним договором у належному обсязі (4950 метричних тонн або 4500 метричних тонн + 10% опціон поставки, за вибором покупця), ТОВ «Манад» правомірно притримав оплату за вже поставлений товар у сумі 4 235 700,00 грн, відповідно до п. 5.6. договору, до усунення постачальником допущених порушень п. 3.1. договору щодо обсягу замовленого товару. Наголошував, що застосування покупцем, ТОВ «Манад», до постачальника, ПП «Рассвет», з 01.12.2020, оперативно-господарської санкції в вигляді зупинки оплати за отриманий товар повністю нівелює істотність порушень виконання договірних зобов`язань зі сторони ТОВ «Манад». Повідомив, що керуючись п. 5.7. договору, в односторонньому порядку, застосував до постачальника оперативно-господарські санкції в вигляді неустойки (штрафу) за недопоставку товару та відшкодування збитків (прямих та в формі втраченої вигоди) за недопоставку товару за договором, що зараховані ним у рахунок вартості отриманого товару за спірними накладними (перераховані вище), відтак будь-яка заборгованість перед позивачем відсутня.

Позивач, у відповіді на відзив, позовні вимоги підтримав, звертав увагу, що зобов`язання сторін за договором поставки від 12.10.2020 № 247 мали зустрічний характер, зокрема, обов`язок відповідача з внесення попередньої оплати (у розмірі 83,33% від вартості партії товару), передував обов`язку позивача з поставки такої партії товару. Відтак, оскільки відповідач ухилився від внесення авансу за наступну партію товару (зерна кукурудзи обсягом 436 метричних тонн), позивач, в силу частини 3 статті 538 ЦК України, набув право відмовитись від її поставки взагалі, про що він повідомив відповідача листом від 11.04.2025 № 10 (поштове відправлення: 1670000037680). Додатково звертав увагу суду, що всупереч доводам відповідача, останній не скористався правом на перегляд узгодженого обсягу товару за договором (що складав 4500 метричних тонн зерна кукурудзи), позаяк до закінчення строку поставки (по 30.11.2020) не повідомив позивача про те, що ним переглянутий вказаний в п. 3.1. обсяг у межах + 10% від узгодженого обсягу. Заперечив наявність перед відповідачем будь-яких зобов`язань щодо сплати неустойки (в формі штрафу) за прострочку поставки товару та щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки від 12.10.2020 № 247.

Відповідач, у запереченнях на відповідь на відзив, підтримав правову позицію, наведену в відзиві на позов. Звертав увагу на суперечливу правову позицію позивача в письмових заявах по суті спору, зокрема, щодо моменту з якого останній вважає, що в відповідача настав обов`язок щодо проведення остаточного розрахунку за отриманий товар за договором від 12.10.2020 № 247.

Суд заслухав представника позивача, який позов підтримав; розглянув подані документи і матеріали; з`ясував фактичні обставини справи; дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору та

ВСТАНОВИВ:

Предметом цього позову є вимога про стягнення заборгованості за товар у сумі 4 235 700,00 грн, поставлений на підставі договору від 12.10.2020 № 247, згідно з видатковими накладними: від 22.10.2020 № 11, від 27.10.2020 № 13, від 01.11.2020 № 15, від 06.11.2020 № 16, від 07.11.2020 № 17, від 08.11.2020 № 18, від 09.11.2020 № 19, від 10.11.2020 № 20, від 18.11.2020 № 21, від 22.11.2020 № 22, від 30.11.2020 № 23, від 02.12.2020 № 24, від 04.12.2020 № 25 та від 09.12.2020 № 26, господарська операція з поставки якого задекларована позивачем за податковими накладними: від 20.10.2020 № 6, від 02.11.2020 № 7, від 02.11.2020 № 8, від 18.11.2020 № 9, від 30.11.2020 № 10, від 02.12.2020 № 13, від 04.12.2020 № 14, від 09.12.2020 № 15; та похідні вимоги про стягнення неустойки (пені в розмірі подвійної облікової ставки) в сумі 1 334 419,57 грн за період з 26.04.2025 по 04.05.2026, 3% річних у сумі 130 204,26 грн за період з 26.04.2025 по 04.05.2026, інфляційних втрат у сумі 300 806,98 грн за період травень 2025 березень 2026 років, нарахованих за порушення грошового зобов`язання щодо остаточного розрахунку за отриманий товар, відповідно до п. 8.4. договору та статті 625 ЦК України.

Факт отримання товару (зерна кукурудзи третього класу врожаю 2020 року обсягом 4064 метричні тонни) загальною вартістю 25 603 200,00 грн за перерахованими вище документами первинного бухгалтерського обліку, відповідач визнає.

Підставою позову є порушення відповідачем умов договору поставки від 12.10.2020 № 247 в частині проведення остаточного розрахунку за отриманий товар за договором.

12.10.2020, між ТОВ «Манад» (покупець, відповідач) в особі генерального директора Сурая Михайла Анатолійовича та ПП «Рассвет» (постачальник, позивач) в особі директора Ноги Володимира Петровича, укладений договір поставки № 247, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року, насипом (далі товар), а покупець зобов`язався здійснити приймання та оплату товару.

За підпунктом 1.5.5. п. 1.5. договору № 247, для виконання взятих на себе зобов`язань у частині податкових застережень, сторони дійшли згоди про наступне: постачальник зобов`язаний скласти ПН/РК на дату виникнення податкових зобов`язань, згідно з п. 187.1. статті 187, п. 198.2. статті 198 ПК України, в день виникнення таких податкових зобов`язань та зареєструвати ПН та/або РК в ЄРПН протягом 5-ти робочих днів із обов`язковим зазначенням коду товару, згідно з УКТ ЗЕД та обов`язковим наданням покупцю ПН/РК та підтвердження про їх реєстрацію в ЄРПН. У разі порушення цього пункту, постачальник несе відповідальність згідно з п. 8.1. цього договору.

Сторони, в п. 3.1. договору № 247 встановили, що загальна кількість товару 4500 метричні тонни +/- 10% за вибором покупця; зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до договору.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору № 247, ціна товару складає 5250,00 грн (без ПДВ) за одну тонну, ціна ПДВ 1050,00 грн за одну тонну, всього ціна з ПДВ 6300,00 грн за одну тонну, за умови що якість та кількість товару відповідає вимогам, установленим у пунктами 2.1., 3.1. договору; за погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмовою додатковою угодою до договору, що є його невід`ємною частиною.

Загальна сума з ПДВ по договору складає 28 350 000,00 грн, з ПДВ 4 725 000,00 грн +/- 10% в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.

Виходячи зі змісту п. 5.2. договору № 247, сторони встановили, що оплата за товар здійснюється покупцем у два етапи наступним чином:

- 83,33% вартості товару покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника (форма заявки на оплату наведена в додатку № 1 до цього договору), отриманих за правилами п. 11.4. договору, протягом 5-ти банківських днів з дня, що слідує за днем надання документів для оплати;

- 16,67% вартості товару покупець оплачує після приймання товару згідно з пунктами 2.1,. 2.2., 3.1., 4.1., дотримання вимог пунктів 6.1., 6.2., 6.9., 6.10., 11.3. договору, надання товарно-транспортних, видаткових накладних та реєстрації ПН/РК в ЄРПН за правилами згідно з підпунктом 1.5.5. договору, протягом 5-ти банківських днів з дня надання квитанції про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН за правилами згідно п. 11.4. договору або через систему електронного документообігу «M.E.D.o.c» або в паперовій формі.

Обов`язковою умовою для оплати є наявність партії зерна на зерновому складі ТОВ «Комбікормник» і надання постачальником разом із заявкою на оплату підтверджуючих документів про наявність зерна на зерновому складі ТОВ «Комбікормник», такі як: складську квитанцію, складське свідоцтво.

Сторони домовились, що в випадку необхідності постачальник, на вимогу покупця, зобов`язаний надати додаткові документи, які підтверджують транспортування зерна на зерновий склад, а саме: договори перевезення, товарно-транспортні накладні, реєстр отриманого зерна зерновим складом.

За пунктами 5.3., 5.6. договору № 247, постачальник зобов`язався протягом 5-ти робочих днів відповідно до підпункту 1.5.5. п. 1.5. договору вчинити дії спрямовані на реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

У разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) умов пунктів 1.1., 1.2., 1.5. (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), пунктів 2.1. 2.3., 3.1., 5.3., 6.1. 6.4., 6.7., 11.1. договору, покупець має право затримати оплату товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов пунктів 1.1., 1.2., 1.5. (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), а також пунктів 2.1. 2.3., 3.1., 5.3., 6.1. 6.4., 6.7., 11.1. договору.

За пунктами 6.1. 6.4., 6.10. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно з пунктами 1.1., 2.1., 1.3. договору, в строк з 12.10.2020 по 30.11.2020.

Товар постачається на умовах FCA франко-автомобіль та/або франко-вагон (Правила Інкотермс 2010), за вибором покупця, за винятком застережень прямо встановлених договором. Поставка товару здійснюється з пункту завантаження ТОВ «Комбикормник» код 14223117 за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вул. Залізнична, буд. 36, в якого товар знаходиться на зберіганні. Пункт розвантаження зазначається в товарно-транспортних накладних. Вивезення товару з пункту завантаження здійснюється транспортом покупця. Постачальник самостійно та за власний рахунок організовує навантаження автотранспорту та/або залізничного транспорту покупця в пункті завантаження.

Поставка товару здійснюється з обов`язковою видачею товарно-транспортних накладних на кожну одиницю автотранспорту.

Постачальник зобов`язаний видати покупцю видаткові накладні на товар не пізніше наступного дня на весь об`єм товару, вивезеного за попередній день, при цьому, кількість товару має збігатись із даними, зазначеними в товарно-транспортних накладних за значенням ваги нетто.

Датою поставки товару є дата фактичного отримання товару покупцем в місці поставки відповідно до пунктів 6.2., 6.3. договору за датою оформлення товарно-транспортної накладної. Постачальник вважається таким, що остаточно здійснив свої зобов`язання з поставки товару, зазначеного в пунктах 1.1., 2.1., 3.1. та згідно з пунктами 6.1. 6.9. договору по кількості з дня фактичного прийняття товару та з дня надання покупцю видаткової накладної на весь об`єм товару, вивезений покупцем протягом попереднього дня, та вважається, що з цього моменту право власності на товар та всі ризики, пов`язані з його втратою або пошкодженням, а також витрати на зберігання, переходять від постачальника до покупця.

За п. 11.2. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Якщо інше прямо не передбачено договором або чинним законодавством України, договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, договорі або чинному законодавстві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у період з 20.10.2020 по 18.11.2020, виходячи з умов п. 5.2. договору № 247, надав відповідачу заявки на отримання оплати від 20.10.2020 № 1 (за партію товару обсягом 880 метричних тонн), від 02.11.2020 № 2 (за партію товару на 1810 метричних тонн) та від 18.11.2020 № 3 (за партію товару обсягом 1360 метричних тонн), разом з рахунками-фактури від 20.10.2020 №11, від 02.11.2020 № 12 та від 18.11.2020 № 13, за якими відповідач, на умовах попередньої оплати (83,33% від загальної вартості), мав сплатити в рахунок вартості замовленого товару (зерна кукурудзи третього класу врожаю 2020 року), обсягом 4050 метричних тонн (що складає 90% від загального обсягу, визначеного в п. 3.1.), кошти в сумі 21 261 649,50 грн.

Відповідач, згідно з виставленими рахунками, належним чином виконав зобов`язання щодо перерахування позивачу коштів у сумі 21 367 500,00 грн в якості попередньої оплати за товар, обсягом 4070 метричних тонн, про що свідчать платіжні доручення:

- від 20.10.2020 № 623 на суму 4 620 000,00 грн згідно з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу 880 тонн (83,33% вартості товару) згідно з рахунком № 11 від 20.10.2020 та згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 770 000 грн»;

- від 02.11.2020 №№ 714 та 715 на суму 5 250 000,00 грн згідно з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу 1000 тонн (83,33% вартості товару) згідно з рахунком № 12 від 02.11.2020 та згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 875 000 грн»; на суму 4 252 500,00 грн (згідно з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу 810 тонн (83,33% вартості товару) згідно з рахунком № 12 від 02.11.2020 та згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 708 750,00 грн»;

- від 18.11.2020 №№ 807, 808, 809 на суму 2 625 000,00 грн згідно з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу 500 тонн (83,33% вартості товару) згідно з рахунком № 13 від 18.11.2020 та згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 437 500,00 грн», на суму 2 625 000,00 грн (згідно з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу 500 тонн (83,33% вартості товару) згідно з рахунком № 13 від 18.11.2020 та згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 437 500,00 грн, та на суму 1 995 000,00 грн згідно з призначенням платежу: «за кукурудзу 380 тонн (83,33% вартості товару) згідно з рахунком № 13 від 18.11.2020 та згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 332 500 грн».

Відповідачем, у рахунок решти замовленого обсягу товару (430 метричних тонн) за платіжним дорученням від 30.11.2020 № 887, перераховано позивачу кошти в сумі 2 257 500,00 грн в якості попередньої оплати (що складає 83,33% від його загальної вартості), згідно з призначенням платежу: «оплата за кукурудзу 430 тонн (83,33% вартості товару) згідно з договором № 247 від 12.10.2020, з ПДВ 20% 376 250 грн».

Проте, 01.12.2020, вказані кошти повернуті позивачем на рахунок відповідача як надлишково сплачені, оскільки станом на 30.11.2020 постачальником не підтверджено наявність достатнього обсягу товару на зерноскладі та готовність відвантаження наступної партії обсягом 430 метричних тонн (залишок від замовленого обсягу, визначеного сторонами в п. 3.1.).

Твердження відповідача про те, що перерахувавши позивачу кошти в сумі 2 257 500,00 грн за платіжним дорученням від 30.11.2020 № 887, він скористався правом на перегляд (збільшення) замовленого обсягу поставки товару на +10% (від погодженого в. 3.1. договору), суд відхилив як безпідставне, виходячи з призначення платежу, вказаного платником, оскільки такі кошти перераховувались в рахунок недопоставленого товару обсягом 430 метричних тонн, у межах узгодженого сторонами загального обсягу поставки на рівні 4500 метричних тонн.

Будь-яких інших дій, які б свідчили про перегляд відповідачем обсягу поставки товару в сторону його збільшення на +10%, про що позивач мав бути повідомлений до закінчення граничного строку з поставки товару за договором № 247 (по 30.11.2020), відповідач не вчинив, належних доказів до матеріалів справи не надав.

Сторони визнають, що в період з 22.10.2020 по 30.11.2020, на виконання умов договору № 247, позивач, за видатковими накладними: від 22.10.2020 № 11, від 13.10.2020 № 13, від 27.10.2020 № 13, від 01.11.2020 № 15, від 06.11.2020 № 16, від 07.11.2020 № 17, від 08.11.2020 № 18, від 09.11.2020 № 19, від 10.11.2020 № 20, від 18.11.2020 № 21, від 22.11.2020 № 22, від 30.11.2020 № 23 поставив, а відповідач прийняв товар, кукурудзу третього класу врожаю 2020 року, обсягом 3395,84 метричних тонни, загальною вартістю 21 393 792,00 грн.

У матеріалах справи відсутня видаткова накладна від 13.10.2020 № 13 щодо поставки відповідачу товару обсягом 70,62 метричних тонни, вартістю 444 906,00 грн, натомість факт вчинення сторонами такої господарської операції підтверджений відповідачем у відзиві на позов.

По закінченню граничного строку поставки (по 30.11.2020), позивач, у період з 02.12.2020 по 09.12.2020, допоставив відповідачу товар обсягом 668,16 метричних тонни, вартістю 4 209 408,00 грн згідно з видатковими накладними від 02.12.2020 № 24, від 04.12.2020 № 25 та від 09.12.2020 № 26.

Відповідач визнав факт отримання товару за договором поставки від 12.10.2020 № 247 обсягом 4064 метричних тонни загальною вартістю 25 603 200,00 грн, з них поставлено з порушенням строку поставки 668,16 метричних тонни, у той час як обсяг недопоставленого товару склав 436 метричних тонн.

Позивач, з порушенням граничних строків погоджених сторонами в підпункті 1.5.5. п. 1.5. та п. 5.3. договору, задекларував господарські операції з поставки товару за договором від 12.10.2020 № 247 обсягом 4064 метричних тонни загальною вартістю 25 603 200,00 грн, з них сума ПДВ 4 267 200,00 грн, про що свідчать податкові накладні: від 20.10.2020 № 6, від 02.11.2020 № 7, від 02.11.2020 № 8, від 18.11.2020 № 9, від 30.11.2020 № 10, від 02.12.2020 № 13, від 04.12.2020 № 14, від 09.12.2020 № 15, разом з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, в період з 21.12.2020 по 03.03.2021.

При цьому, зупинення за рішенням податкових органів, а згодом відмова в реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 20.10.2020 № 6 (сума ПДВ 770 000,00 грн) та затримка на час зупинення реєстрації інших податкових накладних (сума ПДВ 3 492 818,00 грн), не звільняє відповідача від обов`язку провести остаточний розрахунок за отриманий товар за договором. Натомість в силу пунктів 5.8., 8.2. договору, останній в праві застосувати до позивача штрафні санкції в розмірі узгодженому в договорі, з огляду на втрату права сформувати податковий кредит за такими господарськими операціями в звітному періоді.

Сторони, в п. 5.6. договору № 247, встановили, що в разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) умов пунктів 1.1, 1.2., 1.5. (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), пунктів 2.1. 2.3., 3.1., 5.3., 6.1. 6.7., 11.1. договору, відповідач має право затримати оплату товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником перерахованих пунктів договору.

Відповідач, керуючись наведеними умовами договору, з огляду на недопоставку позивачем товару, обумовленого п. 3.1., листом від 27.01.2021 № 1, повідомив останнього про затримання розрахунку за вже отриманий товар за спірними видатковими накладними, складеними в ході виконання цього договору, до моменту належного виконання постачальником своїх зобов`язань.

Між сторонами в судовому порядку вирішувались спори, пов`язані з виконанням даного договору поставки від 12.10.2020 № 247 в межах справ № 927/847/21 та № 927/848/21.

Господарським судом Чернігівської області у справі № 927/847/21, 13.12.2021 ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову ПП «Рассвет» до ТОВ «Манад» про визнання недійсними окремих умов договору поставки від 12.10.2020 № 247, зокрема, пп. 1.5.4 п. 1.5, пп. 1.5.5 п. 1.5, пп. 1.5.6 п. 1.5, пп. 1.5.7 п. 1.5, п. 5.3, п. 5.6, п. 5.8, п. 7.3, п. 7.8, п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3. Судове рішення в справі № 927/847/21, за результатами його апеляційного перегляду, набуло законної сили 01.06.2022.

Господарським судом Чернігівської області у справі № 927/848/21, 17.12.2021, ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову ПП «Рассвет» до ТОВ «Манад» про тлумачення окремих пунктів договору поставки від 12.10.2020 № 247, зокрема, щодо істотних умов поставки як кількість товару та строку виконання зобов`язань з поставки. Судове рішення в справі № 927/848/21, за результатами його апеляційного перегляду, набуло законної сили 20.06.2022.

26.12.2024, позивач, листом від 26.12.2024 № 7, звернувся до відповідача з пропозицією допоставити залишок товару за договором від 12.10.2020, зокрема, зерна кукурудзи третього класу обсягом 436 метричних тонн, наявність якого на зерноскладі ТОВ «Комбікормник» підтвердив складською квитанцією на зерно від 09.12.2024 № 70, серія АЦ № 873978; виставив заявку на отримання оплати (в розмірі 83,33% від загальної вартості партії товару) від 09.12.2024 № 4 та рахунок на оплату від 09.12.2024 № 1 (поштове відправлення: 1670000017948).

Відповідач, в установлений договором строк, не перерахував позивачу попередню оплату за наступну партію товару (обсягом 436 метричних тонн), як погоджено сторонами в п. 3.1. договору № 247. Листом від 15.01.2025 № 8/1-2025 повідомив, що розрахунок за отриманий товар за договором буде проведений виключно після виконання позивачем усіх зобов`язань за договором поставки від 12.10.2020 № 247, зокрема, в частині поставки залишку товару обсягом 886 метричних тонн, з них 450 метричних тонн (або +10% від загального обсягу) за вибором покупця, про що він неодноразово повідомляв постачальника листами від 19.01.2021 № 34/01-2021, від 02.02.2021 № 39/01-2021 та від 03.02.2021 № 43/02-2021.

11.04.2025, позивач, листом від 11.04.2025 № 10, з огляду на ухилення відповідача від виконання зустрічного зобов`язання щодо внесення попередньої оплати за товар (обсягом 436 метричних тонн) за договором № 247, відмовився здійснювати його поставку (поштове відправлення: 1670000037680).

12.07.2025, позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.07.2025 № 9, якою вимагав провести остаточний розрахунок за поставлений товар за спірними видатковими накладними за договором поставки від 12.10.2020 № 247 на суму 4 235 700,00 грн, а також сплатити відсотки річних, інфляційні втрати та неустойку (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань за цим договором (поштове відправлення: 1670000049360).

У відповідь на претензію позивача, відповідач, листом від 21.08.2025 № 14/8-2025, повідомив, що кошти в сумі 4 235 700,00 грн притримані ним відповідно до п. 5.6. договору № 247, були зараховані ним в односторонньому порядку для компенсації завданої йому шкоди неправомірними діями позивача, на підставі п. 5.7. договору, зокрема, в рахунок штрафу в розмірі 1 958 241,00 грн за п. 6.1. договору; в рахунок збитків у сумі 1 683 400,00 грн за придбання аналогічного товару в іншого постачальника за пунктами 3.1., 6.1. договору; та в рахунок часткового погашення збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 594 059,00 грн за порушення пунктів 3.1., 6.1. договору. Вважає, що зобов`язання ТОВ «Манад» по сплаті ПП «Рассвет» заборгованості в сумі 4 235 700,00 грн за спірним договором припиненні шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (поштове відправлення: 0770000107697).

Наведені обставини стали підставою для звернення ПП «Рассвет» до суду з відповідним позовом.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4 235 700,00 грн за товар, поставлений за договором від 12.10.2020 № 247.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення та виконання сторонами договору від 12.10.2020 № 247, що за своєю правовою природою є договором поставки сільськогосподарської продукції.

Відповідач, у письмових заявах по суті спору, визнав факт отримання товару, зерна кукурудзи третього класу врожаю 2020 року, обсягом 4064 метричних тонни, загальною вартістю 25 603 200,00 грн, у період з 22.10.2020 по 09.12.2020, за видатковими накладними: від 22.10.2020 № 11, від 13.10.2020 № 13, від 27.10.2020 № 13, від 01.11.2020 № 15, від 06.11.2020 № 16, від 07.11.2020 № 17, від 08.11.2020 № 18, від 09.11.2020 № 19, від 10.11.2020 № 20, від 18.11.2020 № 21, від 22.11.2020 № 22, від 30.11.2020 № 23, від 02.12.2020 № 24, від 04.12.2020 № 25 та від 09.12.2020 № 26, у рахунок вартості якого в якості попередньої оплати ним сплачено кошти в сумі 21 367 500,00 грн.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 цього Кодексу встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи зі змісту частин 1 3 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Сторони, в п. 5.2. договору поставки № 247, встановили порядок оплати товару у два етапи, наступним чином: 83,33% вартості товару відповідач оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника на отримання оплати, протягом п`яти банківських днів після отримання документів для оплати; решта 16,67% вартості після прийняття товару за пунктами 2.1., 2.2, 3.1., 4.1. договору, дотримання вимог пунктів 6.1., 6.9., 6.10., 11.3. договору, надання товарно-транспортних, видаткових накладних та реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 5-ти робочих днів, згідно з пунктами 1.5.5., 11.4. договору.

Поставка товару за договором № 247 відбувалась партіями, граничний строк з поставки всього узгодженого обсягу товару, а саме 4500 метричних тонн зерна кукурудзи (п. 3.1.), настав 30.11.2020 (п. 6.1.).

Суд установив, що до спливу граничного строку поставки товару відповідач не скористався правом на перегляд замовленого обсягу в межах +/- 10% від 4500 метричних тонн, як передбачено п. 3.1., позаяк листи від 19.01.2021 № 34/01-2021, від 02.02.2021 № 39/01-2021 та від 03.02.2021 № 43/02-2021, про які зазначає відповідач, з вимогою поставити за договором № 247 товар (зерно кукурудзи) в загальному обсязі 4950 метричних тонн (4500 + 10%), направлені позивачу поза межами строку поставки.

Перерахування відповідачем згідно з платіжним дорученням від 30.11.2020 № 887 на рахунок позивача попередньої оплати в сумі 2 257 500,00 грн за поставку товару за договором № 247 обсягом 430 метричних тонн (виходячи з призначення платежу в платіжному документі), також не свідчить про перегляд відповідачем узгодженого в п. 3.1. обсягу поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 30.11.2020, відповідач, за платіжними документами: від 20.10.2020 № 623, від 02.11.2020 №№ 714 та 715, від 18.11.2020 №№ 807, 808, 809, перерахував позивачу попередню оплату в сумі 21 367 500,00 грн, що складає 83,33 % від загальної вартості за товар обсягом 4070 метричних тонн, тобто кошти перераховані відповідачем за платіжним дорученням від 30.11.2020 № 887 відносились до залишку неоплаченого товару за договором № 247 в узгодженому сторонами обсязі в п. 3.1. (а саме 4070 + 430 метричних тонн).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, з порушенням погоджених строків (п. 6.1.), після отримання попередньої оплати (83,33% від загальної вартості товару), поставив, а відповідач отримав товар (зерно кукурудзи) обсягом 4064 метричних тонни загальною вартістю 25 603 200,00 грн, операції з поставки якої задекларовані позивачем у період з 21.12.2020 по 03.03.2021, про що свідчать податкові накладні: від 20.10.2020 № 6, від 02.11.2020 № 7, від 02.11.2020 № 8, від 18.11.2020 № 9, від 30.11.2020 № 10, від 02.12.2020 № 13, від 04.12.2020 № 14 та від 09.12.2020 № 15, з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, про що, як свідчить листування сторін, відповідач обізнаний.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов пунктів 5.2., 5.6. сторони узгодили проведення між ними остаточного розрахунку за поставлений товар за цим договором (16,87 % від загальної вартості), після належного виконання позивачем зобов`язань, визначених у пунктах 2.1., 2.2., 3.1., 4.1., 6.2., 6.9., 6.10., 11.3., та реєстрації ПН/РК у ЄРПН, зокрема, в частині поставки товару в узгодженому обсязі (4500 метричних тонни), після підтвердження постачальником наявності достатньої партії зерна на зерноскладі.

Судом відхилені посилання відповідача на приписи статей 546, 594 597 ЦК України, позаяк їх положення не поширюються на спірні правовідносини сторін щодо проведення остаточного розрахунку за поставку товару за договором, що врегульований приписами статей 530, 627, 692 ЦК України та умовами самого договору, зокрема, пунктами 5.2., 5.6.

Як установлено судом, обсяг недопоставленого товару за договором від 12.10.2020 № 247, станом на 03.03.2021 (після виконання постачальником обов`язку з реєстрації ПН у ЄРПН щодо господарської операції з поставки товару вартістю 25 603 200,00 грн), склав 436 метричних тонн зерна кукурудзи третього класу.

26.12.2024, позивач, звернувшись до відповідача листом від 26.12.2024 № 7, до якого зокрема додано складську квитанцію на зерно від 09.12.2024 № 78, серії АЦ № 873978, заявив про можливість допоставити залишок товару за договором від 12.10.2020 № 247, обсягом 436 метричних тонн, на умовах визначених цим правочином, зокрема, після внесення попередньої оплати в розмірі 83,33 % від вартості такої партії товару (що складає 2 288 908,44 грн) (поштове відправлення: 1670000017948), проте відповідач листом від 15.01.2025 № 8/1-2025, відмовився здійснити попередню оплату за вказану партію товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором установлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку в установлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Зобов`язання сторін за договором поставки від 12.10.2020 № 247 в частині виконання постачальником обов`язку з поставки товару, за умови виконання покупцем обов`язку з внесення попередньої оплати за такий товар, є зустрічними. Відтак в силу частини 3 статті 538 ЦК України з огляду на відмову відповідача від виконання обов`язку зі сплати попередньої оплати за останню партію товару в обсязі 436 метричних тонн, позивач правомірно, листом від 11.04.2025 № 10, відмовився від постачання такого товару.

Враховуючи припинення зобов`язання позивача з поставки залишку товару за договором № 247, у відповідача, після отримання листа-повідомлення від 11.04.2025 № 10 (поштове відправлення 1670000037680), настав обов`язок провести остаточний розрахунок за вже отриманий товар за цим договором, заборгованість по оплаті якого, станом на 24.04.2025, склала 4 235 700,00 грн (25 603 200,00 грн 21 367 500,00 грн).

Судом враховані висновки Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в постановах від 10.11.2021 у справі № 756/2312/18, від 06.07.2022 у справі № 642/1528/20, щодо частини 3 статті 538 ЦК України, за якими відмова від виконання обов`язку не є тотожною відмові від зобов`язання чи відмові від договору. Тому навіть у разі, якщо суб`єкт зустрічного виконання правомірно відмовився від виконання свого зустрічного обов`язку повністю чи частково, відповідне зобов`язальне правовідношення не припиняється до того моменту, коли таке припинення відбудеться в загальному порядку (статті 525, 598 609, 651, 652 ЦК України).

З наведеного слідує, що зобов`язальні відносини сторін за договором поставки від 12.10.2022 № 247 не припинені, та діють до їх повного виконання, як узгоджено сторонами в п. 11.2. цього договору.

З урахуванням установлених обставин, за висновком суду, позов у частині вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар за договором поставки від 12.10.2020 № 247 у сумі 4 235 700,00 грн є правомірними, ґрунтуються на належних доказах у справі, підлягають задоволенню.

Суд відхилив, як необґрунтовані, доводи відповідача про зарахування сторонами за заявою ТОВ «Манад» зустрічних однорідних вимог за договором поставки від 12.10.2020 № 247 на суму 4 235 700,00 грн (згідно з заявою від 13.05.2025 № 11/5-2025), позаяк матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача будь-яких невиконаних грошових зобов`язань перед відповідачем за цим договором; зарахування зустрічних однорідних вимог може бути проведено, виключно, в разі якщо такі вимоги безспірні.

Щодо похідних вимог про стягнення неустойки (в формі пені), 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань по розрахунку за товар, поставлений за договором від 12.10.2020 № 247.

За приписами статті 546 ЦК України належне виконання зобов`язання може забезпечуватись сторонами зокрема в вигляді неустойки.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, зокрема, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.

Сторони, в п. 8.4. договору поставки від 12.10.2020 № 247, встановили, що в випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач, керуючись наведеними нормами та п. 8.4. договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача, за період з 26.04.2025 по 04.05.2026, неустойку (в формі пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язані по остаточному розрахунку за отриманий товар за договором згідно зі спірними видатковими накладними (перерахованими вище), що в заявленому періоді складає 1 334 419,57 грн. Розрахунок позивача, за перевіркою суду, арифметично вірний.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, керуючись наведеною нормою, нарахував та заявив до стягнення з відповідача, за період з 26.04.2025 по 04.05.2026, за прострочення виконання грошового зобов`язання по остаточному розрахунку за отриманий товар за договором згідно зі спірними видатковими накладними, 3% річних у сумі 130 204,26 грн та, за період з травня 2025 по березень 2026 років, інфляційні втрати в сумі 300 806,98 грн. Розрахунок позивача, за перевіркою суду, арифметично вірний.

Виходячи зі встановлених судом обставин у ході вирішення наявного спору, обов`язок відповідача провести остаточний розрахунок за товар, отриманий ще наприкінці 2020 року за договором поставки від 12.10.2020 № 247, настав з припиненням обов`язку позивача допоставити залишок товару (зерна кукурудзи третього класу) обсягом 436 метричних тонн за цим договором, тобто після направлення листа від 11.04.2025 № 10 (поштове відправлення: 1670000037680), що доставлений відповідачу за даними оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 24.04.2025; факт отримання вказаного листа також підтверджений відповідачем у листі від 21.08.2025 № 14/8-2025.

Враховуючи порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань по розрахунку з позивачем за отриманий товар за спірними видатковими накладними, суд дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 1 334 419,57 грн, за період з 26.04.2025 по 04.05.2026, 3% річних у сумі 130 204,26 грн за той самий період та інфляційних втрат у сумі 300 806,98 грн за період з травня 2025 по березень 2026 років.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд установив, що в порушення вимог статей 525, 526, 662, 663 ЦК України, відповідач, у належний строк не розрахувався за отриманий товар за договором поставки від 12.10.2020 № 247 у сумі 4 235 700,00 грн, як наслідок, позивач, з 25.04.2025, набув право вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості за вказаним договором; неустойки (в формі пені) в сумі 1 334 419,57 грн на підставі п. 8.4. договору, 3% річних у сумі 130 204,26 грн та інфляційних втрат у сумі 300 806,98 грн, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, за заявлені періоди.

Щодо розподілу судових витрат.

При ухваленні рішення в даній справі, суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 72 013,57 грн (платіжні інструкції від 23.09.2025 № 4 та від 05.05.2026 № 609).

У позовній заяві позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в цій справі складає 50 000,00 грн, у судовому засіданні 13.07.2026 його представник до закінчення стадії судових дебатів повідомив, що належні докази на підтвердження фактичного розміру витрат на правничу допомогу в цій справі він має намір надати в порядку, визначеному в частині 8 статті 129 ГПК України, тому на момент ухвалення судового рішення в цій справі суд не вирішує питання розподілу цих витрат між сторонами.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76 80, 91, 123, 129, 165 167, 178, 184, 202, 233, 236, 238, 239, 241 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Задовольнити повністю позов Приватного підприємства Рассвет (вул. Незалежності, 24, с. Печі, Ніжинський район, Чернігівська область, 16642; код ЄДРПОУ 03291742) до Товариства з обмеженою відповідальністю Манад (вул. Центральна, 34, с. Засупоївка, Яготинський район, Київська область, 07714; код ЄДРПОУ 32670436) про стягнення 6 001 130,81 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Манад (вул. Центральна, 34, с. Засупоївка, Яготинський район, Київська область, 07714; код ЄДРПОУ 32670436) на користь Приватного підприємства Рассвет (вул. Незалежності, 24, с. Печі, Ніжинський район, Чернігівська область, 16642; код ЄДРПОУ 03291742) основний борг у сумі 4 235 700,00 грн, пеню в сумі 1 334 419,57 грн, 3% річних у сумі 130 204,26 грн, інфляційні втрати в сумі 300 806,98 грн та судовий збір у сумі 72 013,57 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.07.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко