Ухвала суду № 138362653, 20.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/1367/25

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши клопотання позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БСД" про закриття провадження у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БСД"

до Уманської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Умань Ессет 1 Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Умань Ессет 2 Україна"

про визнання незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БСД" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради.

Предметом позову є немайнова вимога позивача визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про поновлення (продовження) третім особам терміну користування земельною ділянкою на умовах оренди. Позивач також просив визнати незаконним та скасувати рішення комісії відповідача про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує надання відповідачем у користування (оренду) третім особам у цій справі ТОВ "Умань Ессет 1 Україна" та ТОВ "Умань Ессет 2 Україна" у користування на умовах оренди земельної ділянки комунальної власності та згодом продовження терміну користування нею. Відповідач стверджує, що земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку. Відмова комісії відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, а також продовження відповідачем терміну користування земельною ділянкою третім особам порушує право позивача на користування земельною ділянкою для забезпечення потреб мешканців багатоквартирного будинку.

07.11.2025 суд ухвалив відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати у порядку загального позовного провадження. 01.12.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну відповідача у справі. 05.12.2025 суд ухвалив замінити відповідача у справі Виконавчий комітет Уманської міської ради на Уманську міську раду.

06.02.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначати справу до розгляду по суті у судовому засіданні. 23.03.2026 позивач звернувся до суду з клопотанням про повернення до розгляду справи зі стадії підготовчого провадження. Клопотання мотивував необхідністю зміни предмета позову. 25.03.2025 суд ухвалив повернутися до розгляду справи зі стадії підготовчого провадження.

Позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, додавши немайнову вимогу визнати недійсною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі, укладеної відповідачем та третіми особами, а також вимогу скасувати державну реєстрацію змін до договору оренди земельної ділянки, а саме скасувати запис про реєстрацію додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав щодо реєстрації права оренди третіх осіб. 15.04.2026 суд увалив прийняти заяву позивачу про зміну предмета позову.

06.05.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначати справу до розгляду по суті у судовому засіданні. 08.07.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

14.07.2026 позивач звернувся до суду із заявою про залучення співвідповідачів. 16.07.2026 суд ухвалив у клопотанні позивачу відмовити.

16.07.2026 позивач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі. Клопотання мотивував непідвідомчістю цього спору господарському суду. Просив справу передати за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду. Просив суд врахувати висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформований у постанові від 02.06.2026 у справі №160/22622/25.

Розглянувши клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку у клопотанні відмовити.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина 2 статті 231 ГПК України).

З урахуванням змісту частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції у випадку закриття провадження у справі повинен роз`яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Проте у суду відсутні право чи обов`язок направляти справу до іншого суду, як цього просив у клопотанні позивач.

Такий обов`язок законодавець встановив для суду апеляційної або касаційної інстанції у випадку ухвалення постанови про закриття провадження у справі та звернення позивача з відповідною заявою.

Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, закриття провадження у справі позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з позовом до того самого відповідача з тим самим позовом у порядку того ж судочинства.

Вказане вимагає від суду ретельної перевірки наявності обставин, які зумовлюють підстави для закриття провадження у справі, оскільки пов`язане із можливістю забезпечити позивачу право на доступ до правосуддя та розгляд його справи судом, що встановлений законом.

Предметом позову у цій справі є немайнова вимога позивача визнати незаконним та скасувати рішення відповідача у сфері земельних відносин. Звертаючись з позовом до відповідача, позивач прагне захистити своє право користуватися земельною ділянкою, яка, на його думку, є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що орган місцевого самоврядування надав цю земельну ділянку іншому суб`єкту господарювання для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку і водночас відмовив позивачу на наданні цієї земельної ділянки.

Між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою. На переконання суду, це й спір має бути вирішений у порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками господарського спору. Зокрема, спір належить до юрисдикції господарського суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У цій справі позивач просить суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення міської ради про продовження (поновлення) договору оренди земельної ділянки та визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеною з орендарем у порядку реалізації переважного права оренди.

Суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли між міською радою та орендарем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки мають приватноправовий характер, регулюються нормами Цивільного та Земельного кодексів України, а також нормами Закону України «Про оренду землі». Звертаючись з позовом позивач також прагне захистити своє речове право користування земельною ділянкою, яке він має намір реалізувати у сфері приватноправових відносин.

Враховуючи предмет та підстави позову, зміст та характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі позивач вказав, що на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 160/22622/25 за позовом фізичної особи до міської ради, в якому позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення міської ради про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки та визнати недійсним договір оренди, укладений за наслідками торгів міською радою з переможцем.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2026 у справі № 160/22622/25, зокрема, зазначив, що договір оренди земельної ділянки комунальної форми власності, який є предметом оскарження у цій справі, є адміністративним договором, що укладається за результатами проведення адміністративної процедури, має особливості, за ознаками яких такий договір є адміністративним, укладеним для реалізації публічних інтересів.

Таких висновків Касаційний адміністративний суд дійшов з урахуванням того, що частиною тринадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що адміністративні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймаються, набирають чинності, виконуються, припиняють дію та оскаржуються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням передбачених законом особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ (у разі визначення законом таких особливостей).

Тому, за висновком касаційного суду у справі № 160/22622/25, рішення ради, яке є адміністративним актом, приймається з урахуванням вимог частин п`ятої і восьмої статті 46 цього Закону. Отже, оскаржуване у цій справі рішення про проведення торгів відносно земельної ділянки комунальної власності є адміністративним актом органу місцевого самоврядування. Своєю чергою, договір оренди землі комунальної власності укладається на підставі рішення відповідної ради за результатами земельних торгів, а отже укладення договору оренди є формою реалізації результатів торгів та визнання права державою.

З урахуванням наведеного Касаційний адміністративний суд виснував, що відповідач у спірних правовідносинах реалізував свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із передачею земельної ділянки комунальної власності в оренду шляхом реалізації адміністративної процедури, а спір як щодо позовної вимоги про оскарження рішення міськради так і про оскарження договору оренди, як адміністративного договору, має публічно-правовий характер та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, за змістом вказаних статей, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи чинного законодавства. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Водночас, 24.06.2026 у справі №924/780/25 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, в якій дійшов висновку відступити від висновку Касаційного адміністративного суду та з метою забезпечення єдності судової практики та дотримання правил предметної юрисдикції ухвалив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 24.06.2026 у справі №924/780/25 спір у справі № 160/22622/25 за своєю правовою природою є приватноправовим та позбавлений ознак публічно-правового спору, оскільки виник з правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування реалізував свої повноваження як власник земельної ділянки, а не як суб`єкт владних повноважень, що здійснює управлінські функції.

Відповідно до статей 316, 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складають правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання майном. За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Зазначені цивільно-правові засади повністю узгоджуються з нормами земельного законодавства. Так, згідно з частиною першою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, а органи місцевого самоврядування здійснюють право власності від імені та в інтересах територіальних громад (стаття 83 ЗК України).

Згідно зі статтею 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки в оренду, рада діє передусім як власник майна, реалізуючи свою абсолютну правомочність щодо розпорядження ним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 129, 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У клопотанні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БСД" про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення суддею та окремо від рішення суду в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Гладун