Ухвала суду № 138362636, 20.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" липня 2026 р. Справа № 925/599/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

розглянувши заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури

про забезпечення позову

у справі

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури,

м. Черкаси в інтересах держави в особі:

Черкаської міської ради, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс»,

м. Хмельницький, Хмельницької області

про стягнення 1 731 666 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» про стягнення 1 731 666 грн. 97 коп., а саме: 965 797 грн. 12 коп. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, 640 924 грн. 81 коп. інфляційних втрат та 124 945 грн. 04 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 09 год. 00 хв. 18 червня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18 червня 2026 року, суд вирішив, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 20 липня 2026 року.

15 липня 2026 року прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31701379, вул. Шевченка, буд. 34, оф. 304, м. Хмельницький, 29000), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 731 666 грн. 97 коп.;

- накладення арешту на нерухоме належить товариству з обмеженою майно, яке відповідальністю «МСК Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31701379, вул. Шевченка, буд. 34, оф. 304, м. Хмельницький, 29000) у межах ціни позову 1 731 666 грн. 97 коп. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборони державним реєстраторам, нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31701379), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема: в частині проведення реєстрації припинення (ліквідації) товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31701379).

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування поданої заяви прокурор вказав, що відповідач безпідставно утримав кошти зі сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Черкаської міської ради у зв`язку із будівництвом багатоквартирного п`ятисекційний житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення (секція 3) за адресою: вул. Смілянська, м. Черкаси у розмірі 1 731 666 грн. 97 коп.

Прокурор зазначає, що 15 червня 2026 року громадянин ОСОБА_1 який є єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» прийняв рішення № 15/06-1 про припинення товариства як юридичної особи шляхом ліквідації у добровільному порядку, а також обрав та призначив себе ліквідатором товариства.

Водночас вказаним рішенням було затверджено порядок ліквідаційної процедури, який передбачає наступні заходи: звернення протягом 3-х днів з моменту прийняття цього рішення до органу, який здійснив державну реєстрацію товариства з повідомленням про припинення товариства шляхом ліквідації; організація комплексу робіт щодо звільнення працівників у зв`язку ліквідацією (у разі наявності працівників); закриття в банківських та фінансових установах поточних рахунків, які не будуть використовуватись в процедурі ліквідації; розгляд вимог кредиторів, заявлених до товариства протягом 2 (двох) місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення товариства шляхом ліквідації; проведення інвентаризації та оцінки майна; зняття товариства з обліку в органах державної податкової служби, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування; проведення розрахунків з членами; передача документації, що підлягає довгостроковому зберіганню, до відповідних архівних установ; внесення до ЄДР запису щодо припинення товариства шляхом ліквідації та публікація відповідного рішення; вчинення інших заходів, спрямованих на ліквідацію Товариства відповідно до вимог чинного законодавства.

Прокурор звертає увагу суду, що для проведення ліквідаційної процедури встановлено двомісячний строк.

Відповідні відомості про стан припинення товариства 16 червня 2026 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На думку прокурора вказані дії товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс», які вчинені після звернення Черкаської міської ради з листами щодо необхідності сплати пайової участі, а також заявлення прокурором позову до суду про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі, можуть свідчити про вжиття товариством заходів, спрямованих на ухилення від виконання майнових зобов`язань.

Прокурор зазначив, що позовні вимоги спрямовані на стягнення з недобросовісного забудовника обов`язкового платежу та наповнення місцевого бюджету коштами на критично важливі потреби розвитку інфраструктури територіальної громади міста Черкаси.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно є співмірним із заявленою прокурором позовною вимогою, безпосередньо пов`язаним з предметом позову, обґрунтованим та адекватним заходом.

Крім того, оскільки існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючих на сьогоднішній день кола суб`єктів спірних правовідносин та відображеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» і збереження активів, що можливе не інакше як шляхом забезпечення позову.

Прокурор вважає, що заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення збереження існуючого становища на момент подання заяви про забезпечення позову і на весь час розгляду спору судом з метою недопущення ситуації, коли виконання судового рішення буде утрудненим або взагалі неможливим.

Розглянувши заяву заступника керівника Уманської окружної прокуратури, судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В свою чергу, заходи забезпечення позову мають застосовуватись у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

При цьому, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18).

Судом враховано, що прокурором заявлено майнову вимогу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

У постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, аналізуючи питання забезпечення позову в контексті необхідності обґрунтувати припущення про можливість власника розпоряджатися своїм майном, зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 917/805/23, від 11 жовтня 2023 року справі № 916/409/21, від 15 вересня 2023 року у справі № 916/2359/23, від 08 серпня 2023 року у справі № 922/1344/23, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 22 квітня 2024 року у справі № 922/3929/23.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Судом враховано, що відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом (пункт 1 частини першої, частина третя статті 110 ЦК України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 111 ЦК України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу.

Стаття 112 ЦК України визначає, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3). Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4). Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч. 5).

Отже, закон гарантує право кредиторів на розгляд його вимог ліквідатором, а також права на звернення до суду з позовом у разі відмови у визнанні цих вимог (ухиленні від їх розгляду).

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі №905/229/21 роз`яснив правові наслідки щодо можливості звернення кредитора до суду за захистом своїх прав у разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог та у разі відмови у їх визнанні: - якщо вимоги кредитора не визнані ліквідаційною комісією (ліквідатором), а кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень ч. 5 ст. 112 ЦК України. При чому такі наслідки стосуються випадків як своєчасного (в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), так і несвоєчасного звернення з кредиторськими вимогами; - у випадку ж ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог, ч. 3 ст. 112 ЦК України не виключає можливості розгляду судом таких вимог навіть у разі, якщо звернення кредитором до суду відбулось поза межами місячного строку, встановленого цією нормою (схожої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі №910/28502/14); - якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, однак ліквідаційна комісія (ліквідатор) ухилилася від розгляду цих вимог, то кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ліквідаційної комісії (ліквідатора) про зобов`язання визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог. За тих же обставин, щодо своєчасного звернення, однак у випадку відмови ліквідаційною комісією (ліквідатором) у задоволенні кредиторських вимог, кредитор має право звернутись із зазначеним позовом до суду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову (ч. 5 ст. 105, ч. 8 ст. 111, ч. 3 ст. 112 ЦК України); - якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, то ліквідаційна комісія (ліквідатор) у випадку обґрунтованості таких вимог зобов`язана в силу ч. 4 ст. 112 ЦК України їх погасити (задовольнити) з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. У разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду таких вимог (поданих з пропуском вищезазначеного строку) кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати кредиторські вимоги та задовольнити їх з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. За тих же обставин, щодо пропуску строку звернення, однак у випадку відмови ліквідаційною комісією (ліквідатор) у задоволенні таких кредиторських вимог, кредитор має право звернутись із зазначеним позовом до суду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову (ч. 5 ст. 105, ч. 8 ст. 111, ч. 4 ст. 112 ЦК України); - якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення (у зв`язку з чим відбулось затвердження проміжного ліквідаційного балансу та задоволення своєчасно заявлених вимог кредиторів, після чого складення та затвердження ліквідаційного балансу), а майна боржника виявилось недостатньо для повного чи часткового задоволення вимог цього кредитора, то такі вимоги вважаються погашеними в силу положень ч. 5 ст. 112 ЦК України; - в обох випадках (звернення з кредиторськими вимогами в межах та поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), якщо у задоволенні кредиторських вимог за рішенням суду кредиторові відмовлено, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень ч. 5 ст. 112 ЦК України.» Частиною 6 ст. 105 ЦК України передбачено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі №911/3135/20 (провадження № 12-10гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, а не скасування реєстраційної дії.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, і порушення цього припису є також підставою для відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, про що вказала Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 липня 2022 року у справі №906/308/20.

При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18).

Верховний Суд у своїй постанові від 27 липня 2023 року зі справи №520/4005/2020 також вказав, що вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

Відміна державної реєстрації припинення юридичної особи є втручанням держави в приватні інтереси учасників цієї юридичної особи (примусове відновлення судом її правового статусу всупереч волі учасників, яка була спрямована на ліквідацію цієї юридичної особи). Водночас, ліквідація товариства без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (схожій висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №910/28502/14).

Тобто, сама по собі процедура ліквідації юридичної особи за рішенням власника (учасника) не заборонена законом.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують звернення кредитора до ліквідаційної комісії з майновими вимогами, і що йому незаконно було відмовлено або своєчасно не розглянуто такі вимоги.

Також судом враховано, що в провадженні Господарського суду Черкаської області знаходиться справа №925/600/26 за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» про стягнення 3 068 830 грн. 54 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі, інфляційних втрат, 3% річних.

При цьому, ухвалою місцевого господарського суду від 16 липня 2026 року у справі №925/600/26 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (ідентифікаційний код 31701379, адреса місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 34, офіс 304), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема: в частині проведення реєстрації припинення (ліквідації) товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (код ідентифікаційний код 31701379).

Отже, судом вже застосовано аналогічні за своїм змістом заходи забезпечення позову.

Вказана ухвала суду наразі є чинною.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заява прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно у межах ціни позову у розмірі суми боргу 1 731 666 грн. 97 коп. суд виходить з наступного.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, надав суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої судом встановлено, що відповідачу об`єкти нерухомого майна на праві власності не належать.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява прокурора про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку такий захід не спроможний забезпечити виконання рішення суду.

Водночас, заява прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у межах ціни позову є цілком обґрунтованою.

Застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, та вчинення дій пов`язаних з припиненням юридичної особи, що, в свою чергу, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм процесуального закону викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року у справі №917/805/23.

Накладення арешту на кошти у межах ціни позову у розмірі суми боргу не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є тимчасовими заходами, спрямованими на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу та результату вирішення спору між сторонами.

Вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у межах ціни позову дасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та, як наслідок, забезпечить ефективний судовий захист прав власника землі без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (ідентифікаційний код 31701379, вул. Шевченка, буд. 34, оф. 304, м. Хмельницький, 29000), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (ідентифікаційний код 31701379) у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 731 666 грн. 97 коп.

3. В решті заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про забезпечення позову залишити без задоволення.

4. В порядку ч. 2 ст. 144 ГПК України надіслати примірник ухвали учасникам справи.

Ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

Ухвала набрала законної сили: 20 липня 2026 року.

Дата видачі ухвали: 20 липня 2026 року.

Строк пред`явлення ухвали до виконання по 21 жовтня 2026 року.

Стягувач: Черкаська окружна прокуратура (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, 60).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «МСК Будсервіс» (ідентифікаційний код 31701379, адреса місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 34, офіс 304).

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович