Ухвала суду № 138362426, 14.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 липня 2026 року м.ТернопільСправа № 921/217/26Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у судовому засіданні заяву без номера від 22.06.2026 (вх.№4908 від 23.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП", місто Київ

про визнання грошових вимог

до боржника: фізичної особи ОСОБА_1 , селище Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

у справі

про неплатоспроможність

за участю представників:

заявника (кредитора): не з`явився;

боржниці: не з`явився;

керуючого реструктуризацією боргів: не з`явився.

Обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області суду від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 , призначено арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1907 від 25.04.2019).

З метою виявлення всіх кредиторів, відповідно до положень ч.6 ст.119 КУзПБ, 01.05.2026 о 01:07год. на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено оголошення №79282 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

У межах строку, встановленого ч.1 ст.45 КУзПБ, із заявою про визнання грошових вимог відносно боржниці звернувся єдиний кредитор - Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" з вимогами на загальну суму 70 616,29грн.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року, постановленою за результатами попереднього судового засідання, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог даного кредитора, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів в розмірі 70 616,29грн (черговість задоволення грошових кредиторських вимог - друга); витрати на оплату судового збору в розмірі 5324,80 грн покладено на боржницю, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредитором план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 18.08.2026.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" із заявою без номера від 22.06.2026 (вх.№4908 від 23.06.2026) про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржниці на суму 16 304,00 грн, з яких 4 000,00 грн тіла кредиту, 3 404,00 грн нарахованих відсотків та 8 000,00 грн пені, які обґрунтовані умовами договору №6796950125 від 22.01.2025 про надання грошових коштів у кредит (первісний кредитор - ТОВ "ІННОВА ФІНАНС", котре змінило найменування на ТОВ "ІННОВА-НОВА"), право вимоги за яким перейшло до кредитора за договором факторингу №06032026 від 06.03.2026, а також про відшкодування 5324,80 грн судового збору, сплаченого за подання заяви та 7 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, всього: 28 628,80грн.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року заяву ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2026.

У Повідомленні про результати розгляду грошових вимог від 23.06.2026 керуючою реструктуризацією Мотальовою-Кравець В.Ю. визнано вимоги кредитора ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у загальному розмірі 13 628,80 грн, з яких до Реєстру вимог кредиторів включено 4 000,00 грн тіла кредиту та 4 304,00 грн нарахованих відсотків, які віднесено до другої черги задоволення вимог. Вимоги за нарахованими відсотками визнані у повному обсязі, оскільки встановлена договором денна процентна ставка у розмірі 0,98% не перевищує імперативне обмеження у 1%, встановлене Законом № 3498-IX. Також керуючою реструктуризацією визнано 5 324,80 грн судового збору, які підлягають задоволенню позачергово як витрати, пов`язані з провадженням у справі. В решті - вимоги на загальну суму 15 000,00 грн відхилено. Щодо нарахованої пені в розмірі 8 000,00 грн, то керуючою реструктуризацією зазначено, що нарахування пені у період 2025-2026 років є неправомірним у період дії воєнного стану, тому в силу пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нараховані суми підлягають списанню. Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, то зазначено, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять положень про компенсацію витрат на правничу допомогу безпосередньо в межах процедури розгляду та визнання кредиторських вимог.

Боржниця, її представниця, керуюча реструктуризацією та кредитор в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили про дату, час та місце розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог повідомлені належним чином шляхом доставлення судової кореспонденції до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

У заяві від 08.07.2026 (вх.5362) представниця кредитора просила суд здійснювати розгляд заяви товариства про визнання грошових вимог до боржниці без її участі та, водночас, зазначено про підтримання заявлених вимог в повному обсязі, вказавши про правомірність заявлених сум.

Неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання, не є перешкодою для розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог відносно боржниці, якщо для вирішення заяви по суті є достатньо доказів (ст.202 ГПК України).

Фактичні обставини, мотиви та норми закону, з яких виходить суд, постановляючи ухвалу .

За змістом ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно зі ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляд судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч. 1. ст. 122 КУзПБ.

Відповідно до абз.1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як зазначалось, оголошення №79282 про відкриття провадження у справі № 921/217/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному вебпорталі Судової влади України 01.05.2026, тобто кредитором подано заяву про визнання грошових вимог до боржниці від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" 22.06.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

За нормами абзацу третього ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор, вимоги якого заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсним, однак він не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заявлено грошові вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 16 304,00 грн, в тому числі 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 304,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками та 8 000,00 грн пені. Крім цього, кредитор просить визнати вимоги щодо відшкодування судових витрат в загальному розмірі 12 324, 80грн.

Грошові вимоги обґрунтовано умовами кредитного договору № 6796950125 від 22.01.2025, укладеного між боржницею та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС». Право грошової вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026.

Кредитором повідомлено, що вимоги є незабезпеченими, оскільки заставне майно за вказаними зобов`язаннями відсутнє. Також кредитором підтверджено відсутність заінтересованості стосовно боржниці ОСОБА_1 відповідно до вимог КУзПБ.

З поданих матеріалів заяви вбачається, що 22.01.2025 між ОСОБА_1 як Позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА», як Кредитодавцем укладено в електронній формі відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» дистанційно із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем кредитний договір № 6796950125.

Процес укладення договору відбувався через вебсайт кредитора (https://finsfera.ua/) та «Особистий кабінет» боржниці. Позичальник пройшла процедуру ідентифікації та верифікації в Інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) кредитора шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. До підписання договору боржниці в електронному вигляді надано Паспорт споживчого кредиту, який містив усі істотні умови та графік платежів.

Кредитодавцем виставлено в «Особистому кабінеті» оферту (текст договору), яку боржницею прийнято (акцептовано), а договір підписано сторонами за допомогою електронних підписів. Зі сторони боржниці 22.01.2025 об 11:36 год. використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором 1708, що надісланий кредитором на мобільний номер телефону боржниці. Зі сторони кредитора на файл договору накладено кваліфікований електронний підпис (КЕП) уповноваженою особою - директором Дмитраш У.Б з проставленням відтиску електронної печатки.

Пунктом 2.2 договору визначено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000,00 грн. Строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів встановлена кожні 29 днів, при цьому останній платіж має період внесення 12 днів (п.2.3-2.5 договору).

Згідно з пунктами 2.6.1 та 2.11.3.1 договору, стандартна денна процентна ставка за весь строк користування кредитом становить 0,98%. Вказана ставка застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 2.5 договору, і фактично розрахована як середньозважена, виходячи з умов нарахування 1% за кожен день протягом перших 180 днів та 0,87% за кожен день у наступний період користування коштами, починаючи з 181 дня з дати укладення договору і до закінчення дії договору.

У п. 2.7 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми наданого кредиту, яка нараховується на суму виданого за договором кредиту у день його надання. Оскільки загальний розмір кредиту за договором № 6796950125 від 22.01.2025 становить 4 000,00 грн, сума комісії складає 600,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, зокрема з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

До кредитного договору № 6796950125 від 22.01.2025 оформлено Додаток №1 - Графік платежів, яким у формі таблиці обчислено загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку. Графіком передбачено повернення основної суми кредиту - 4 000,00 грн протягом 360 днів (до 17.01.2026) 13 платежами; сума відсотків згідно з початковим графіком складала 13 464,00 грн, а загальна вартість кредиту - 18 064,00 грн. Реальна річна процентна ставка за договором становить 3259,59%.

Додатками до договору є: Паспорт споживчого кредиту з інформацією, що надавалася споживачу до укладення договору, який містить параметри кредиту (суму кердиту 4 000 грн, строк кредиту 360 днів, фіксовану процентну ставку 0,98% на день) та попередження про наслідки прострочення, зокрема необхідність сплати штрафу у розмірі 28% від суми простроченого платежу та пені; Інформаційне повідомлення споживача, у якому Позичальником підтверджено, що в разі прострочення виконання нею зобов`язань, Кредитодавець (або новий кредитор у разі відступлення права вимоги) має право інформувати про заборгованість третіх осіб, контактні дані яких зазначені у повідомленні.

Також Позичальник підтвердила, що перед укладенням договору їй у чіткій та зрозумілій формі надано всю необхідну інформацію за спеціальною формою Паспорта споживчого кредиту, що забезпечило правильне розуміння суті фінансової послуги.

Анкета клієнта від 30.03.2026, яка є витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи (ІКС) ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (вебсайт https://finsfera.ua/) підтверджує волю Позичальника на отримання кредиту. Анкета підтверджує, що ідентифікація та верифікація клієнта ОСОБА_1 здійснена дистанційно через Систему BankID НБУ. Анкета містить ключові параметри, які корелюються з умовами кредитного договору № 6796950125 від 22.01.2025, зокрема: сума кредиту - 4 000,00 грн; мета отримання кредиту - на лікування. Кредитні кошти Позичальниця просила зарахувати на платіжну картку № НОМЕР_1 , що збігається з реквізитами, зазначеними в договорі. В Анкеті Позичальницею зазначено власні контактні дані (номер мобільного телефону ( НОМЕР_2 ) та адресу електронної пошти purikmarina6@gmail.com).

Надання боржниці грошових коштів за кредитним договором № 6796950125 від 22.01.2025 підтверджується Повідомленням № 440132-1546183109-07052026 від 07.05.2026, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (платіжна система EasyPay), згідно з яким підтверджується факт перерахування суми кредиту в розмірі 4 000,00 грн на платіжну картку боржниці № НОМЕР_3 (транзакція № 1546183109 від 22.01.2025 о 11:37 год.).

Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором № 6796950125 від 22.01.2025, наданим ТОВ «ІННОВА-НОВА», за період з 22.01.2025 по 06.03.2026 здійснено нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до встановлених рівнів стандартної процентної ставки: 1% на день протягом перших 180 днів та 0,87% на день у наступний період користування. Так, з 22.01.2025 по 20.07.2025 (перші 180 днів) нарахування становить 40,00 грн на день. Починаючи з 21.07.2025 і до завершення розрахункового періоду відсотки нараховані в сумі 34,80 грн в день.

Крім того, за період з 22.03.2025 по 30.04.2025 кредитором нараховано пеню у розмірі 174,00 грн на день, загальна сума якої становить 8 000,00 грн

Боржницею здійснено лише однин платіж 20 лютого 2025 року на суму 1 760,00 грн, який спрямовано Кредитодавцем на погашення нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 600,00 грн та на часткове погашення нарахованих відсотків у сумі 1 160,00 грн.

З урахуванням усіх періодів нарахування та здійсненої боржницею оплати, залишок заборгованості станом на 06.03.2026 становить 16 304,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 4 304,00 грн (нараховано 5 464 грн, сплачено 1 160 грн) та заборгованість по пені - 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Як зазначалося, договір укладено боржницею в електронній формі і це не заперечується сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» 1734-VIII, та встановлено імперативні обмеження максимального розміру денної процентної ставки за споживчими кредитами, яким стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. \

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», (до 21.08.2024) установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом №3498-IX, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

Відповідно до положень ст.1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд відзначає, що кредитний договір № 6796950125 від 22.01.2025 укладений через п`ять місяців після закінчення перехідного періоду (після 21.08.2024), а отже, до нього застосовується імперативне обмеження денної процентної ставки у розмірі не більше 1%. Умови цього договору передбачають стандартну процентну ставку на рівні 0,98% на день, що розрахована як середньозважена за весь строк, і це відповідає встановленому законом ліміту.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 4 000,00 грн за тілом кредиту та 4 304,00 грн за нарахованими та не сплаченими відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, правомірним є нарахування відсотків за весь період користування кредитом з 22.01.2025 по 06.03.2026, що з урахуванням здійсненої боржницею часткової оплати становить 4 304,00 грн.

06 березня 2026 року між ТОВ «ІННОВА-НОВА» як Клієнтом та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» як Фактором укладено договір факторингу № 06032026, відповідно до п. 1.1 якого, Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався прийняти такі права та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб.

У п. 2.1.3 договору факторингу визначено, що перехід Права вимоги від Клієнта до Фактора відбувається в дату підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог. З цього моменту Фактор стає кредитором стосовно боржників та набуває всіх прав щодо них в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Згідно з п. 2.2 договору факторингу, протягом 30 робочих днів з дня переходу Права вимоги, Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи щодо кожного Боржника, вказаного в Реєстрі, в електронному вигляді в погоджений Сторонами спосіб. При цьому документи, що складені у формі електронного документу, є оригіналами. Факт прийому-передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору (Додаток №3).

У п. 3.2.1 договору факторингу зазначено, що Клієнт заявляє та підтверджує, що Право вимоги на момент його передачі за цим договором є дійсним і чинним, що він має повне та ні чим не обмежене право на відступлення Права вимоги до Фактора, а Заборгованість не погашена, не прощена, не стягнена, не відступлена третім особам.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п.10.1 договору факторингу).

Сторони домовилися, що цей договір, додатки до нього, Реєстри та акти приймання-передачі можуть бути підписані у вигляді електронних документів із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) за допомогою сервісу для обміну електронними документами «Вчасно» (https://vchasno.ua/). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.

На підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 6796950125 від 22.01.2025 до ОСОБА_1 згідно з Витягом з Реєстру № 2 прав вимог від 06.03.2026, підписаним за допомогою КЕП через сервіс «Вчасно» , де боржниця зазначена під порядковим номером 1528. Загальний розмір набутої вимоги становить 16 304,00 грн, до складу якої включено 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 304,00 грн заборгованості за процентами та 8 000,00 грн заборгованості по пені.

Набуття ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» права грошової вимоги до боржниці додатково підтверджено Актом прийому-передачі документів від 06.03.2026, складеним та підписаним між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «ІННОВА-НОВА». Та копіями платіжних інструкцій № 1280 від 06 березня 2026 року на суму 2 974 436,06 грн, № 1288 від 10 березня 2026 року на суму 1 500 000,00 грн, № 1501 від 31 березня 2026 року на суму 1 000 000,00 грн, № 1497 від 09 квітня 2026 року на суму 1 273 715,00 грн, від 21 квітня 2026 року на суму 620 707,75 грн, № 1624 від 01 червня 2026 року на суму 473 715,00 грн, від 11 червня 2026 року на суму 250 000,00 грн, які свідчать про оплату ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» згідно договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

Згідно положень ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З урахування наведеного, суд вважає, що кредитором у відповідному зобов`язанні є ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», яким на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6796950125 від 22.01.2025 . Підтвердженою матеріалами справи є сума боргу за основним зобов`язанням у розмірі 8 304,00 грн, що складається з 4 000,00 грн тіла кредиту та 4 304,00 грн нарахованих відсотків.

Надаючи оцінку правомірності заявлених кредитором вимог щодо нарахованої пені в розмірі 8 000,00 грн, суд враховує таке.

ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуто право вимоги до боржника на підставі договору факторингу, згідно з пунктом 2.1.3 якого Фактор стає кредитором та набуває всіх прав в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, але відповідно до вимог чинного законодавства.

Наявність такого застереження у договорі факторингу встановлює, що новий кредитор не може вимагати від боржника більше, ніж дозволяє закон, навіть якщо первісний кредитор включив до розрахунку незаконні нарахування.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Також, у постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23 висновано про те, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

У заяві про визнання грошових вимог до боржниці ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в обґрунтування нарахування штрафних санкцій посилається, зокрема, на Закон України № 3498-IX, яким внесено зміни до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Заявник стверджує, що вказані зміни обмежили дію пільг щодо звільнення споживачів від сплати неустойки (штрафу, пені) для договорів, укладених після набрання Законом чинності, а тому нарахування пені за кредитним договором боржника від 22.01.2025 є правомірним.

Суд зазначає, що Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 18.

Цим же Законом внесені аналогічні зміни в Закон України "Про споживче кредитування", зокрема, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Між тим, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498-IX) вказаний пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

При цьому, аналогічні зміни в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України Законом №3498-IX не вносились.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон №2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

З огляду на положення ст.4 ЦК України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній") у даній ситуації є неможливим.

Зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть суперечити положенням ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані та заявлені до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" штрафні санкції у загальній сумі 8 000,00 грн підлягають списанню, а тому ці вимоги судом відхиляються.

Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено порядок задоволення вимог кредиторів при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, а саме: вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Враховуючи, що грошові вимоги кредитора до боржниці у визнаній судом частині виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, такі є конкурсними вимогами, документально підтвердженими, відтак суд визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ел. Ен. Груп» до боржниці в розмірі 8 304,00 грн з віднесенням їх до другої черги задоволення.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вказані вимоги кредитором заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Такі вимоги задовольняються в черговості, встановленій КУзПБ.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 133 КУзПБ витрати, пов`язані, зокрема, з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом абзаців другого, третього частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано:

- договір про надання правової допомоги № 17082025 від 17.08.2025, укладений між адвокатом Бабаєвою Ольгою Олександрівною, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000131 від 27.10.2011 як Адвокатом та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» як Клієнтом;

- Акт прийому-передачі наданих послуг від 22.06.2026 до договору № 17082025 від 17.08.2025;

- Детальний опис робіт (наданих послуг) від 22.06.2026;

- ордер на надання правничої допомоги серії ВВ № 1046616.

Згідно з п. 1.1 договору, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором, а Клієнт зобов`язаний виплатити винагороду. Відповідно до п. 3.2 договору та змісту Акту, Клієнт зобов`язаний оплатити послуги Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі.

Договір є чинним з дати його підписання сторонами та діє до 17.08.2026 включно (п. 4.1 договору).

Як вбачається із Акту про надання наданих послуг та Детального опису робіт від 22.06.2026, що підписані сторонами, ними підтверджено, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі № 921/217/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Згідно з Тарифною сіткою (п. 3.1 договору), вартість послуги зі складання заяви про кредиторські вимоги до боржника становить 7 000,00 грн, а фактично витрачений на це час вказано 7 годин.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №904/4387/19. Від 26.10.2023 у справі №908/100/21.

Дослідивши вищезазначені документи, суд вважає, що заявником належним чином підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 звернуто увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Разом із тим, ані боржниця, ані керуюча реструктуризацією клопотання про зменшення розміру витрат кредитора на професійну правничу допомогу адвоката не надали.

Водночас, за результатами розгляду вимог кредитора керуючий реструктуризацією Мотальова-Кравець В.Ю. у Повідомленні від 23.06.2026 відхилила вказані вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що норми КУзПБ є спеціальними і не передбачають компенсації витрат на правничу допомогу безпосередньо в межах процедури визнання кредиторських вимог.

Такі доводи арбітражної керуючої судом відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні та трактуванні норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтями 64 та 1333 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Так, системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами, понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ.

З урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про неплатоспроможність мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" у частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Щодо судового збору.

Згідно з п. п. 2 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання у 2026 році до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника в електронній формі кредитори сплачують судовий збір у розмірі 5324,80 грн (3328,00 грн х 2 х 0,8).

ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» надано платіжну інструкцію від 22 червня 2026 року про сплату судового збору в розмірі 5 324,80 грн, а тому суд вважає, що такі витрати підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів як правомірні.

Керуючись ст.14, 42, 46, 73, 74, 126, 129, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст.45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву без номера від 22.06.2026 (вх.№4908 від 23.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП", місто Київ про визнання грошових вимог, задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (вул.Ірининська, будинок 5/24, офіс 89, місто Київ, ідентифікаційний код 41240530) відносно боржниці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 від 10 червня 2003, виданий Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ) без права вирішального голосу на зборах комітету кредиторів в розмірі 8 304,00 грн (в тому числі 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 304,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами) та включити їх в Реєстр вимог кредиторів. Черговість задоволення грошових кредиторських вимог - друга.

2.1. Грошові вимоги кредитора у розмірі 8 000,00 грн пені, - відхилити

3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 5 324,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00грн покласти на боржницю, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (ст. 9 КУзПБ).

Повну ухвалу складено 20.07.2026.

Суддя Н.О. Андрусик