Ухвала суду № 138362323, 21.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21.07.2026 Справа № 917/1038/25(917/1422/26)

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Багачанський", вул. Шкільна, буд. 1, с. Покровська Багачка, Лубенський район, Полтавська область, 37812; код ЄДРПОУ 03770201

про стягнення 58 650,90грн,

в межах справи про банкрутство №917/1038/25

за заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс", вул. Січових Стрільців, буд. 50, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 14360506

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Багачанський", вул. Шкільна, буд. 1, с. Покровська Багачка, Лубенський район, Полтавська область, 37812; код ЄДРПОУ 03770201

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1038/25 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Багачанський" (вул. Шкільна, буд. 1, с. Покровська Багачка, Лубенський район, Полтавська область, 37812; код ЄДРПОУ 03770201).

16.07.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) (вх. №1476/26) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Багачанський" (далі - СВК "Багачанський", відповідач) про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 58 650,90грн.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2026 даний позов передано на розгляд судді Ореховській О.О. для розгляду в межах справи №917/1038/25 про банкрутство СВК "Багачанський", справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/1038/25(917/1422/26).

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, розглянувши позовну заяву, суд прийшов до висновку про необхідність залишення її без руху, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява серед іншого повинна містити:

- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Так, у позовній заяві позивач прохає суд:

1. Стягнути із СВК «Багачанський» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 58 650, 90грн;

2. Стягнути із СВК «Багачанський» середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 січня 2026 року по день фактичного розрахунку, а остаточний

розмір визначити на підставі документів, витребуваних судом у відповідача.

3. Стягнути із СВК «Багачанський» індексацію заробітної плати за весь період прострочення виплати.

4. Стягнути із СВК «Багачанський» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

5. Стягнути із СВК «Багачанський» компенсацію за марки для відправлення листа з оголошеною цінністю в розмірі 144,00грн.

Проте, в порушення п. 3 ч.3 ст. 162 ГПК України у позові не зазначено ціни позову, не надано обгрунтованого розрахунку сум, що стягується.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який обчислюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" позивач має можливість провести самостійно із застосуванням відповідної методики наведеній у Постанові Кабінету Міністрів України та даних з ДРФО про джерела та суми доходів, отриманих податків від податкових агентів, та/або про суми доходів та нарахованих податків.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги, щодо виплати компенсації втрат частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та виплату індексації заробітної плати не містить ні сум, ні методики нарахування (за який період, які суми затримано).

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зважаючи на це, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати, а відтак заявник не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з такими позовними вимогами.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подання майнового позову до суду позивач повинен сплати судовий збір у розмірі 1,5% від суми позовних вимог, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивач повинен надати суду докази сплати судового збору у розмірі 1,5% від суми розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до положень, встановлених ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.

Як вбачається з поданої позовної заяви, до неї не додано доказів сплати судового збору за стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку по заробітній платі, розмір за яку відповідно до Закону України "Про судовий збір" становить 1,5% від заявленої до стягнення суми, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3 328 грн.

Згідно з ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем подано позовну заяву до суду через Електронний кабінет, тому при розрахунку суми судового збору, яка підлягає сплаті застосовується коефіцієнт 0,8, отже позивачу слід надати докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

У відповідності до п. 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 (вх. №1476/26 від 16.07.2026) - без руху.

Керуючись ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Позивачу - ОСОБА_1 протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до Господарського суду Полтавської області:

- обґрунтований розрахунок щодо періоду нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (з дати по дату);

- конкретизувати прохальну частину позовної заяви стосовно вимог про виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та індексації заробітної плати, зазначивши суми та методику нарахування (за який період, які суми затримано);

- докази сплати судового збору у розмірі 2662,40грн.

3. Роз`яснити, що у випадку невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

4. Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає (стаття 235 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу підписано 21.07.2026

Суддя О.О. Ореховська