Рішення № 138362195, 20.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1713/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/1713/26

за позовом: Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5, код ЄДРПОУ 44069166)

до відповідача: Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (65058, Одеса, вул. Незалежності, будинок 18, код ЄДРПОУ 08038284)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 .

про стягнення 287 253,63 грн,

обставини справи:

07.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (далі КЕВ м. Одеса), в якій воно просить:

- стягнути з КЕВ м. Одеса заборгованість за комунальні послуги, які були спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 , а саме: з оплати електричної енергії, послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 273 175,11 грн, за послуги з централізованого водопостачання в розмірі 1 761,75 грн, інфляційне збільшення в розмірі 9 446,88 грн та суму санкцій у розмірі 2 869,89 грн за порушення умов договору (нездійснення у повному обсязі у встановлені строки оплати комунальних послуг).

Обгрунтовуючи позовні вимоги Головне управління ДПС в Одеській області посилається на порушення відповідачем умов договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 27.02.2024 № 144/37/02-08 в частині зобов`язання відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 за час дії договору.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 12.05.2026: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/1713/26; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 .

22.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2026 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи з викликом сторін.

З огляду на предмет спору, те що справа є малозначною, суд не вбачає підстав для його задоволення.

08.06.2026 до суду надійшли пояснення третьої особи.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

27.02.2024 між Головним управлінням ДПС в Одеській області (Сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням (нова назва - КЕВ м. Одеси, Сторона 3) укладено договір тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 144/37/02-08 (далі Договір № 144 ).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 144 На підставі Наказу № 37/02-08/ дск/78/дск від 22.12.2023 року «Про встановлення військово-квартирної повинності» та окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 370/2/1685 від 30.03.2022 року, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість тимчасово безоплатно користування майном, а саме: нерухоме майно ІІІ поверху будівлі за адресою зазначеною в договорі, площею 213,32 квадратних метрів, яке знаходиться на балансі ГУ ДПС в Одеській області (надалі Майно).

Згідно з п. 3.1. Договору №144 тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі.

Пунктом 3.2 Договору № 144 передбачено, що Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору № 144 відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз мусору) за відповідним пакетом документів до них.

Відповідно до п. 4.9 Договору №144 Сторона 2 зобов`язується укласти зі Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Пунктом 8.3 Договору №144 закріплено обов`язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього договору.

На виконання Договору №144, між ГУ ДПС в Одеській області (Сторона 1), в/ч НОМЕР_1 (Сторона 2) та КЕВ м. Одеса (Сторона 3) було укладено Договір про відшкодування витрат за спожиті послуги з централізованого водопостачання від № 288 07.05.2025 (далі Договір № 288).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 288 КЕВ м. Одеса відшкодовує витрати, понесені ГУ ДПС в Одеській області з оплати послуг з централізованого водопостачання, які були спожиті в/ч НОМЕР_1 відповідно до Договору № 144/37/02-08 від 27.02.2024.

Згідно з п. 2.2.1 Договору № 288 КЕВ м. Одеса зобов`язався здійснювати відшкодування (оплату) ГУ ДПС в Одеській області витрат за використання послуги з централізованого водопостачання, згідно із фактичного обсягу споживання в/ч НОМЕР_1 , встановленого за показниками засобів обліку або відповідно до розрахунку спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору № 288 КЕВ м. Одеси зобов`язується здійснювати оплату відповідно до ст. 46, 48, 49 БКУ на розрахунковий рахунок ГУ ДПС в Одеській області протягом 30 календарних днів після отримання від ГУ ДПС в Одеській області відповідного акту наданих послуг.

Згідно з п. 9.1. Договору №288 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025р. включно та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України його дія застосовується до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме: з 01.01.2025р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Також на виконання Договору №144, між ГУ ДПС в Одеській області (Сторона 1), в/ч НОМЕР_1 (Сторона 2) та КЕВ м. Одеса (Сторона 3) було укладено Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії від 13.06.2025 (далі Договір № 310).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 310 Сторона 1 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії та розподілу, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників (п. 1.2. Договору №310).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 розділу 4 Договору № 310 передбачено, що КЕВ зобов`язується своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати ГУ ДПС в Одеській області за спожиту ВЧ НОМЕР_1 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

Згідно з п. 3.4. Договору №310 щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 2 та Сторона 3 повинні надати Стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаютьсявідповідні документи: п. 3.5. та акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 3.5. Договору №310 до акту виконаних робіт (наданих послуг) Сторона 2 повинна надати наступні підтверджуючі документи:

- Копії рахунків та/або актів приймання-передачі на постачання електричної енергії отриманих від постачальника Стороною 2;

- Копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу Стороною 2;

- Акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3.

Згідно з п.3.6 Договору №310 оплата за цим договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів) за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Сторони 1 за відповідним кодом видатків).

Відповідно до п. 9.1. Договору №310 цей договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2025р. та діє по 31.12.2025р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Усі договори підписані сторонами та скріплено печатками без зауважень.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 01.01.2026 між Головним управлінням ДПС в Одеській області, ВЧ НОМЕР_1 та КЕВ м. Одеси за договором № 288 заборгованість за водопостачання склала 1 761,75 грн.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 27.01.2026 між Головним управлінням ДПС в Одеській області, ВЧ НОМЕР_1 та КЕВ м. Одеси за договором №310 заборгованість за електричну енергію за період січень-грудень 2025 року склала 273 175,11 грн.

Акти звірки взаємних розрахунків підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Крім того, суд зауважує, що відповідач та третя особа у своїх заявах по суті справи підтверджують наявну заборгованість.

Як убачається з матеріалів справи, на адресу В/ч НОМЕР_1 Головне управління ДПС в Одеській області направило лист-запит від 20.01.2026 № 867/5/15-32-17-02-05 щодо підтвердження факту направлення КЕВ м. Одеси документів для оплати відшкодувань витрат та отримало відповідь (лист від 16.02.2026 № 1156/7/2576), яка підтверджує факт направлення документів на оплату В/ч НОМЕР_1 до КЕВ м. Одеси.

25 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 3710/5/15-32-17-02-05 про сплату заборгованості у сумі 274 936,86 грн за Договорами № 288 та № 310.

На зазначену претензію позивача відповідач надав відповідь від 03.03.2026 № 1008 про неможливість погашення у 2026 році заборгованості, яка виникла у 2025 році.

У зв`язку із невиконанням умов наведених договорів, у КЕВ м. Одеси виникла заборгованість з оплати електричної енергії, послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 273 175,11 грн та за послуги з централізованого водопостачання в розмірі 1 761,75 грн.

Оскільки відповідач не сплачує заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У відзиві на позовну заяву, КЕВ м. Одеси визнає факт споживання в/ч НОМЕР_1 комунальних послуг на суму 274 936,86 за Договором № 310 та Договором № 288, але зазначає, що виплата коштів можлива лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань, що становить процедурну та бюджетну перешкоду.

На твердження відповідача, договірне зобов`язання не було виконано з боку КЕВ м. Одеса у зв`язку із ненадходженням на рахунок відповідача бюджетних коштів за відповідним кодом кошторисних видатків.

У свої поясненнях третя особа В/ч НОМЕР_1 підтримує позицію відповідача щодо відсутності фінансування (бюджетних асигнувань) з боку розпорядників бюджетних коштів вищого рівня, зокрема, для відшкодування витрат за надані комунальні послуги за Договорами № 288 та № 310.

Разом з тим, звертає увагу суду, що умовами Договору № 288 та Договору № 310 передбачено звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахування пені, річних відсотків та суми інфляції у випадку несвоєчасного бюджетного фінансування та/або затримки з проведення відповідних платежів з боку Державної казначейської служби України (пункт 4.4. Договору № 288, пункт 6.5. Договору № 310).

Враховуючи наведене, на думку В/ч НОМЕР_1 , позовні вимоги про стягнення «інфляційного збільшення в розмірі 9 446,88 грн та суми санкцій у розмірі 2 869,89 грн за порушення умов договору (нездійснення у повному обсязі у встановлені строки оплати комунальних послуг)» задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач зобов`язання не виконав і не заперечує проти цього.

За приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу, виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідач КЕВ міста Одеси є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Доказів внесення сторонами будь-яких змін до умов договору, зокрема щодо прав та обов`язків сторін за цим договором до суду не подано.

Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за зазначеним договором.

Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17.

Як убачається із умов п. 3.6 Договору №310 та п. 2.2.2 Договору №288 обов`язок щодо оплати за отримані послуги у відповідача виникає протягом 30 календарних днів після отримання відповідного акту наданих послуг.

Листом від 20.01.2026 №867/5/15-32-17-02-05 В/ч НОМЕР_1 підтвердила отримання оригіналів документів, необхідних для оплати витрат за листопад-грудень 2025р. за Договорами №288 та №310 (листом від 11.12.2025 №22903/5/15-32-17-02-05 та від 22.12.2025р. №324495/5/15-32-17-02-05)

Отже, позивач виконав умови щодо направлення документів, передбачених Договорами №288 та №310 задля можливості своєчасної оплати заборгованості.

Відповідач, в порушення договору №288, не здійснив оплату відшкодування позивачу витрат з оплати послуг з централізованого водопостачання, які були спожиті третьою особо, внаслідок чого у відповідача наявний борг перед позивачем за послуги з централізованого водопостачання в розмірі 1 761,75 грн.

Також, відповідач, в порушення договору №310 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії від 13.06.2026, не здійснив оплату відшкодування позивачу витрат з оплати електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії, які були спожиті третьою особо, внаслідок чого у відповідача наявний борг перед позивачем з оплати електричної енергії, послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 273 175,11 грн.

Вказане також підтверджується наявними в матеріалам справи відповідними актами звірки взаємних розрахунків, які підписані позивачем, відповідачем та третьою особою.

При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт наявності такої заборгованості.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.4. Договору №288, п. 6.5. Договору № 310 передбачено звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахування пені, річних відсотків та суми інфляції у випадку несвоєчасного бюджетного фінансування та/або затримки з проведення відповідних платежів з боку Державної казначейської служби України.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги відсутність внесення змін до вищезазначених договорів щодо умов звільнення від сплати 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд убачає підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 869,89 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 9 446,88 грн.

За таких обставин та правового регулювання, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.129, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України,

ухвалив:

1.Позов Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18, код ЄДРПОУ 08038284) на користь Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 44069166, р/р UA588201720343120001000115715 в ДКС України, м. Київ, МФО 820172) заборгованість за комунальні послуги, які були спожиті Військової частиною НОМЕР_1 , а саме: з оплати електричної енергії, послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 273 175 (двісті сімдесят три тисячі сто сімдесят п`ять) грн. 11 коп., за послуги з централізованого водопостачання в розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 299 (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн. 24 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 липня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко