Ухвала суду № 138361918, 21.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

"21" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1655/23

Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»,

с. Святопетрівське Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект», м. Вишневе Київської області

про зобов`язання вчинити певні дії.

без виклику представників,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати позивача залишено за позивачем.

15.07.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити у справі №911/1655/23 додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із перебуванням судді Черногуза А.Ф. у відпустці, для розгляду вказаної заяви шляхом автоматизованого розподілу було визначено суддю Конюх О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026).

Розглянувши заяву представника ТОВ «Безпека Інфрадорпроект» про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

Водночас застосування пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України як самостійної підстави для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат є можливим лише у випадку, коли суд не вирішив питання про судові витрати в основному рішенні, незважаючи на те, що сторона заявила відповідну вимогу та своєчасно подала докази, які підтверджують розмір таких витрат.

При цьому, ухвалення рішення щодо судових витрат після ухвалення основного рішення регулюється спеціальною нормою статтею 221 ГПК України.

Звертаючись до суду заявою від 15.07.2026 відповідач посилається на п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України та зазначає, що судом не вирішено питання про судові витрати, що складаються з витрат відповідач на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Крім того, відповідач, посилаючись ч. 8 ст. 129 ГПК України просить долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат, зокрема детальний опис виконаних робіт та платіжну інструкцію.

Суд встановив, що у відзиві на позовну заяву від 27.06.2023 відповідач у пункті 6 мотивувальної частини відзиву навів окремий розділ «Витрати на правничу допомогу (попередній розрахунок судових витрат, понесених відповідачем)», у якому визначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн. Також відповідач навів детальний опис виконаних адвокатом робіт станом на подачу відзиву та долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 31.01.2023 та додаткову угоду №2 від 07.06.2023.

Тобто, станом на дату ухвалення судом рішення від 16.06.2026 відповідач навів лише попередній розрахунок судових витрат та не надав частину доказів, що підтверджують такі судові витрати, які подані разом із заявою від 15.07.2026, у зв`язку з чим суд не вирішував питання розподілу таких судових витрат.

Таким чином, для вирішення питання судових витрат в даному випадку застосовуються положення статті 221 ГПК України, а стаття 244 ГПК України застосовується виключно в частині процесуального порядку ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).

Заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова КГС ВС від 02.04.2024 у справі №907/568/22).

Відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення у справі №911/1655/23 проголошено 16.06.2026 у судовому засіданні, в якому була присутня представник відповідача. Оскільки, 21.06.2026 є вихідним днем, то з урахуванням положень ч. 4 ст. 116 ГПК України, останній день на подання доказів понесених судових витрат є 22.06.2026.

Поряд з цим, 15.07.2026 представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій визначено розмір понесених судових витрат та надано частину доказів таких витрат. Тобто, заява подана із пропуском встановленого процесуального строку без обґрунтованого клопотання про поновлення строку.

При цьому, відповідачем до закінчення судових дебатів не заявлено клопотання відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст. 119 ГПК України).

Враховуючи, що заява від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення не містить клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду.

Керуючись ст.ст. 118-119, 129, 221, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» від 15.07.2026 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Ухвала Господарського суду Київської області набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених ст. 256 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх