Ухвала суду № 138361873, 15.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" липня 2026 р. Справа № 911/1403/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, м. Вишневе (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 12.05.2026 р. б/н (вх. № 10194, 13.05.2026 р.) про відкриття справи про його неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою суду від 19.05.2026 р. вищевказану заяву прийнято до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у даній справі призначено на 27.05.2026 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 27.05.2026 р., Корнійчука Є.М., явку останнього визнано обов`язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

Ухвалою суду від 27.05.2026 р., зокрема, відкрито провадження у справі № 911/1403/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О. та призначено попереднє засідання суду на 15.07.2026 р.

16.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Еко Фін" надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 10688).

Ухвалою суду від 22.06.2026 р. розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 10688 від 16.06.2026 р.) призначено на 15.07.2026 р.

25.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Універсал Банк" надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 24.06.2026 р. (вх. № 10903).

29.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 26.06.2026 р. (вх. № 10950).

Ухвалою суду від 29.06.2026 р. розгляд заяви Акціонерного товариства "Універсал Банк" про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 10903 від 25.06.2026 р.) та заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про грошові вимоги кредитора до боржника (вх. № 10950 від 29.06.2026 р.) призначено на 15.07.2026 р.; встановлено строк до 10.07.2026 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви Акціонерного товариства "Універсал Банк" та кредиторської заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

07.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією надійшли відомості про результати розгляду вимог кредиторів.

09.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією надійшов звіт про результати перевірки декларацій боржника.

13.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією надійшли документи для приєднання до матеріалів справи та клопотання про проведення засідання без участі арбітражного керуючого.

14.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією надійшли звіт про виконану роботу та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання учасники справи та заявники кредиторських вимог, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу та заявників кредиторських вимог не перешкоджає проведенню попереднього судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із положеннями частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 79540).

У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулись ТОВ "Еко Фін" на суму 5 600,00 грн. та АТ "Універсал Банк" на суму 84 758,57 грн.

Розглянувши кредиторську заяву ТОВ "Еко Фін" з грошовими вимогами на суму 5 600,00 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 13.11.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24294245.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Відповідно до пункту 2.3 Договору строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з 13.11.2025 р. та закінчується 12.11.2027 р. (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Згідно з пунктом 2.4 Договору дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.11.2025 р. (рекомендована дата платежу).

Відповідно до пункту 2.5 Договору поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 12.11.2027 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до пункту 2.6 Договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 182,5 % річних (денна процентна ставка 0,5 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.

Відповідно до пункту 2.7 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 26.11.2025 р. (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 12.11.2027 р. (останнього дня строку кредитування).

Отже, ТОВ "Еко Фін" просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 5 600,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. становить заборгованість за тілом кредиту, а 3 600,00 грн. нараховані проценти. Крім того, кредитором заявлено до відшкодування 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені кредиторські вимоги в частині основної суми заборгованості боржником не заперечуються.

Від арбітражного керуючого, в свою чергу, надійшло повідомлення про результати розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами, відповідно до якого грошові вимоги ТОВ "Еко Фін" визнано частково.

Зокрема, арбітражний керуючий визнав обґрунтованими вимоги кредитора в частині основної заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 5 600,00 грн., з яких 2 000,00 грн. становить сума основного боргу (тіло кредиту), а 3 600,00 грн. нараховані проценти, що відповідають умовам кредитного договору.

Водночас арбітражний керуючий дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., з огляду на ненадання належних і допустимих доказів, які б підтверджували їх фактичне понесення, зокрема акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних робіт та інших документів, що підтверджують обсяг і вартість наданої правничої допомоги.

Щодо вимог ТОВ "Еко Фін" в частині стягнення з боржника основної суми заборгованості та нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кредитним договором сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договору здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання його Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником умов укладеного кредитного договору в частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заявлені кредитором вимоги в частині основної суми боргу у розмірі 2 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, умовами кредитного договору та не заперечуються боржником, а відтак підлягають визнанню.

Водночас, перевіряючи правильність нарахування заявлених кредитором процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 2.4. Договору Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.11.2025 р. (рекомендована дата платежу).

Згідно з положеннями п. 2.5. Договору Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 12.11.2027 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 2.6. Договору Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 182,5 % відсотків річних (Денна процентна ставка 0,5 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.

Згідно з п. 2.7. Договору Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

Оцінивши умови кредитного договору та перевіривши поданий кредитором розрахунок, суд дійшов висновку, що заявлений до визнання розмір процентів не повною мірою відповідає умовам договору.

Так, відповідно до умов пункту 2.6 Договору за період дії дисконтної (пільгової) процентної ставки, а саме з 13.11.2025 р. по 26.11.2025 р. включно, проценти підлягають нарахуванню у розмірі 0,5 % на день. Враховуючи суму основного боргу 2 000,00 грн., розмір процентів за один день становить 10,00 грн., а загальна сума процентів за 14 днів 140,00 грн.

Починаючи з 27.11.2025 р., відповідно до пункту 2.7 Договору, проценти підлягають нарахуванню за базовою (стандартною) процентною ставкою у розмірі 1 % на день.

Разом із тим ухвалою суду від 27.05.2026 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відтак проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише до дня введення мораторію. Отже, за базовою (стандартною) процентною ставкою проценти підлягають нарахуванню за період з 27.11.2025 р. по 26.05.2026 р. включно, що становить 181 день. За таких обставин сума процентів за вказаний період становить 3 620,00 грн. (2 000,00 грн. x 1 % x 181 день).

Крім того, судом враховано, що боржником здійснено оплату у сумі 300,00 грн., яка підлягає врахуванню при визначенні остаточного розміру заборгованості за процентами.

Отже, загальний розмір процентів за користування кредитом, що підлягає визнанню, становить 3 460,00 грн. (140,00 грн. + 3 620,00 грн. 300,00 грн.), тоді як кредитором заявлено до визнання 3 600,00 грн. процентів.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового визнання грошових вимог кредитора в частині процентів за користування кредитом у розмірі 3 460,00 грн., а в решті заявлених вимог у цій частині про відмову.

Щодо вимог ТОВ "Еко Фін" в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд враховує таке.

Відповідно до частини першої ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексу України з процедур банкрутства), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначена норма кореспондується з частиною першою ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частина третя ст. 123 ГПК України).

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.ст. 64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до частини другої ст. 133 КУзПБ.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Частиною другою ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу кредитором надано копію договору № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 р., укладеного між ТОВ "Еко Фін" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс". Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Умовами розділу 4 Договору визначено порядок формування вартості юридичної допомоги, її приймання та оплати. Так, згідно з пунктом 4.1. договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Відповідно до пунктів 4.2.-4.4. Договору якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати. Акт про надання юридичної допомоги готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п`яти) днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Пунктами 4.5.-4.6. Договору передбачено, що сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає. В акті, зазначеному в п. 4.5. договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.

Крім того, кредитором надано прайс-лист адвокатського об`єднання, яким визначено перелік юридичних послуг та їх вартість.

Наведені умови договору свідчать про те, що саме акт про надання юридичної допомоги є первинним документом, яким сторони підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг, вартість та прийняття клієнтом. Отже, саме цей документ є належним доказом надання послуг та понесення відповідних витрат, тоді як сам по собі договір про надання правової допомоги визначає лише загальні умови співпраці сторін і не підтверджує фактичного виконання адвокатом конкретних робіт у певному обсязі.

Водночас кредитором не подано до суду ані акта про надання (приймання-передачі) правничої допомоги, ані детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б відповідно до умов укладеного між сторонами договору підтверджували факт надання, прийняття, обсяг та вартість правничої допомоги, заявленої до відшкодування у зв`язку з поданням заяви з кредиторськими вимогами у цій справі.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити реальність понесення кредитором витрат на професійну правничу допомогу, обсяг фактично наданих послуг та їх вартість, а відтак дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заявлених кредитором вимог у цій частині.

Таким чином, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" кредитором боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 10 784,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 5 460,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Розглянувши кредиторську заяву АТ "Універсал банк" з грошовими вимогами на суму 84 758,57 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 12.01.2021 р. між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (надалі Анкета-заява).

Відповідно до пункту 1 Анкети-заяви Клієнт підтвердив, що він погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір), укладання якого клієнт підтвердив та зобов`язався виконувати його умови.

Крім того, підписанням Договору клієнт підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що складають договір про надання банківських послуг, та отримав їх примірник у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, клієнт беззастережно погодився, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також погодився з тим, що про зміну розміру доступного ліміту Банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Відповідно до пункту 2 Анкети-заяви Клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору.

Згідно умов другого абзацу пункту 10 Анкети-заяви Клієнт надав право та доручив АТ "Універсал Банк" здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ "Універсал Банк", без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань Клієнта перед АТ "Універсал Банк", що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між Клієнтом та Банком.

Після підписання Анкети-заяви Клієнт отримав платіжну картку за Договором про надання банківських послуг "Monobank".

Відповідно до розділу І Умов і правил Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг "Monobank" є письмовим зверненням клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надати йому інші банківські послуги на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.

Відповідно до пункту 2.3 Умов і правил своїм підписом на Анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Паспорту споживчого кредиту, Прогнозованого графіку щомісячних платежів та усіма умовами інших частин Договору, повністю зрозумів їхній зміст та погоджується з викладеним.

Згідно з пунктом 2.4 Умов і правил, укладаючи Договір, Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають усіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору.

Також заявник кредиторських вимог зазначає, що з Умовами і правилами можна ознайомитися на офіційному сайті Банку, така інформація із повним змістом Умов і правил (із врахуванням всіх змін та наступних редакцій) є у вільному доступі і мережі Internet, а також доступна в мобільному додатку "Monobank".

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання боржником умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на дату розгляду заяви залишається непогашеною.

Як зазначає кредитор та не заперечує боржник, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 84 758,57 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені вимоги визнані керуючим реструктуризацією та не оспорюються боржником, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог кредитора у заявленому розмірі.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Акціонерне товариства "Універсал Банк" кредитором боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 90 083,37 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 84 758,57 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, з пропущенням, встановленого частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулось АТ КБ "Приватбанк" на суму 37 060,32 грн.

Розглянувши кредиторську заяву АТ КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами на суму 37 060,32 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви кредитора та доданих до неї документів, 09.05.2024 р. ОСОБА_1 (далі - Боржник, Клієнт, Позичальник) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до цієї заяви Боржник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет (https://privatmarket.ua).

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору.

Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов Боржник взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1.Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Заяви).

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Як підтверджується доданою випискою за Договором та розрахунком заборгованості, АТ КБ "ПриватБанк" належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, й боржник користувався кредитними коштами в межах визначеного ліміту (що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування), однак, зобов`язання з повернення кредиту та оплати процентів боржником в повному обсязі виконані не були, через що наявна заборгованість зі сплати кредиту та процентів за Договором, розмір якої становить 37 060,32 грн., що складається із: 31 636,72 грн. заборгованості за основним зобов`язанням; 5 423,60 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі № 127-33824/19.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частини другої ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, за кредитним договором сторони в електронній формі погодили всі істотні умови правочину, зокрема розмір кредиту, валюту (грошову одиницю) зобов`язання, строк та порядок його повернення, розмір і порядок нарахування відсотків, а також інші умови кредитування.

Укладення договору здійснювалося в електронному вигляді шляхом підписання його Боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує волевиявлення останнього на приєднання до визначених умов та прийняття на себе відповідних зобов`язань.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга ст. 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень частини першої ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання боржником умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на дату розгляду заяви залишається непогашеною.

Як зазначає кредитор та не заперечує боржник, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 37 060,32 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків.

Зазначені грошові вимоги підтверджуються належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, зокрема кредитним договором, випискою за договором, розрахунком заборгованості, довідками щодо кредитного ліміту та строку дії карток, а також ґрунтуються на умовах укладеного договору та вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені вимоги визнані керуючим реструктуризацією та не оспорюються боржником, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 37 060,32 грн.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Акціонерне товариства Комерційний банк "ПриватБанк" кредитором боржника ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 42 385,12 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 37 060,32 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, відповідно до вимог частини четвертої ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Суд звертає увагу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", що у зв`язку з пропущенням вказаного строку для пред`явлення кредиторських вимог, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" є конкурсним кредитором, що не має права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Судом також враховано, що положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 09.09.2026 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" до боржника ОСОБА_1 на суму 10 784,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 5 460,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

2. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" відхилити.

3. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" до боржника ОСОБА_1 на суму 90 083,37 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 84 758,57 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

4. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 42 385,12 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 37 060,32 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

5. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню:

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" на суму 10 784,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 5 460,00 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" на суму 90 083,37 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 84 758,57 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на суму 42 385,12 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 37 060,32 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

6. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредитора. Кредитору на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 02.09.2026 р.

7. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "09" вересня 2026 року о 10:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

8. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

9. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

10. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, ТОВ "Еко Фін", АТ "Універсал Банк" та АТ КБ "ПриватБанк".

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання 21.07.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін