Рішення № 13836175, 15.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2011 р.Справа № 17/2/5022-48/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОНИСС", м. Одеса

до відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 31438,25 грн. заборгованості

Представник від:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю представників сторін в судовому засіданні.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОНИСС", м. Одеса, звернувся 04.01.2011р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 31438,25 грн. заборгованості згідно договору поставки №28 від 27.06.2008р., з яких 17018,58 грн. основного боргу, 8209,17 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 5020,48 грн. інфляційних нарахувань та 1184,83 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовується розрахунком ціни позову; копією договору поставки №28 від 27.06.2008р.; копіями накладних №789 від 29.07.2008р., №864 від 12.08.2008р., №865 від 12.08.2008р.; копіями податкових накладних №130 від 29.07.2008р., №36 від 12.08.2008р., №37 від 12.08.2008р.; копіями товарно-транспортних накладних №569 від 29.07.2008р., №619 від 12.08.2008р., №620 від 12.08.2008р.; копією довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПА №224979 від 30.07.2008р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 01.02.2011р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України, на 15.02.2011р. у звязку з неявкою представників сторін та через неподання ними витребуваних судом документів.

Позивач в судове засідання не з'явився. Від нього у відповідності до поданої суду заяви №29 від 25.01.2011р. надійшли витребувані судом документи. Окрім того, згідно цієї заяви ТОВ фірма "ОНИСС" просить розглядати справу за відсутності їхнього представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Процесуальні документи, які надсилалися судом за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №474785 від 24.01.2011р., а саме: смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, повернуті відділенням поштового звязку смт. Велика Березовиця без вручення із зазначенням причини: "За зазначеною адресою не знаходиться".

За таких обставин справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №474785 від 24.01.2011р. та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 26.4.71 Розяснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень Президії Вищого господарського суду України", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що процесуальні документи вручені відповідачу, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

27 червня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ОНИСС", як Постачальником та Приватним підприємством "Торговий дім "Мілко", як Покупцем, укладено договір поставки № 28 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця Товар для його використання в торговельній діяльності на території Тернопільської області, а Покупець, в свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених Договором (п. 1.2. Договору).

У відповідності до пункту 3.3. Договору кількість, асортимент, вартість та вага партії товару вказується в товарно-транспортній накладній, складеній згідно заявки Покупця. Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії Товару Покупцю, що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін товарно-транспортною накладною та необхідними товаророзпорядчими документами (п. 3.8. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно накладних №789 від 29.07.2008р., №864 від 12.08.2008р., №865 від 12.08.2008р. передав, а відповідач через свого представника, який діяв, зокрема, на підставі довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПА №224979 від 30.07.2008р., прийняв зазначений у накладних товар (продовольчі товари) на загальну суму 56647,80 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчено відтиском печатки відповідача, податковими накладними №130 від 29.07.2008р., №36 від 12.08.2008р., №37 від 12.08.2008р.; товарно-транспортними накладними №569 від 29.07.2008р., №619 від 12.08.2008р., №620 від 12.08.2008р., довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПА №224979 від 30.07.2008р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Умовами укладеного договору (розділ 5) сторони також визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за поставлений Товар. У відповідності до п. 5.1. Договору ціна кожної партії Товару визначається у накладній, товарно-транспортній накладній на кожну поставку.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Покупець після прийняття Товару та необхідних документів зобовязаний провести розрахунок за Товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в термін не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня оформлення накладної на відпуск партії Товару.

Як видно з матеріалів справи, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору поставки №28 від 27.06.2008р.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконаннядоговору,дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ОНИСС" свої зобовязання по договору виконано в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобовязання, не провівши оплати за отриманий товар у строк, передбачений договором (п. 5.2.), внаслідок чого станом на 29.12.2010р. (дата виготовлення позовної заяви) заборгованість відповідача згідно Договору поставки №28 від 27.06.2008р. становить 17018,58 грн. (з урахуванням повернення відповідачем товару в загальній сумі 39629,22 грн.)

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязків.

Належне виконання грошових зобовязань покупцем забезпечено сторонами у п. 6.4. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення за необґрунтовану відмову від розрахунку за Товар.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з наведеним, зважаючи на те, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого за договором поставки №28 від 27.06.2008р. товару не сплачена позивачем нараховано Приватному підприємству "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, пеню в розмірі 8214,36 грн. (за період з 29.08.2008р. по 24.12.2010р.), інфляційні втрати розмірі 5020,48 грн. (по кожній простроченій поставці окремо, за період з вересня 2008р. по 24 грудня 2010р.) та 3% річних в сумі 1184,83 грн. (по кожній простроченій поставці окремо, за період з 29.08.2008р. по 24.12.2010р.).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно ухвали господарського суду від 01 квітня 2009 року за заявою ініціюючого кредитора ПП "Оліяр", с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області, порушено провадження у справі № 10/Б-1151 про банкрутство Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 34042216, в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до ухвали господарського суду Тернопільської області від 14.04.2009р. № 10/Б-1151 призначено розпорядником майна Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 34042216, арбітражного керуючого Суслова Романа Володимировича, АДРЕСА_1, ліцензія серії НОМЕР_1 від 18.12.2006 року, видана Державним департаментом з питань банкрутства. Крім того, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які б виявили бажання взяти участь у санації боржника, зобовязано кредитора: Приватне підприємство “ОЛІЯР“, с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області, у десятиденний строк за власний рахунок подати до офіційних друкованих органів Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" чи "Урядовий курєр") оголошення про порушення справи № 10/Б-1151 про банкрутство Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 34042216, вказавши в ньому повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

На виконання вимог ухвали господарського суду від 14.04.2009р. в газеті "Голос України" № 76-77 28 квітня 2009 року було опубліковано оголошення про порушення справи № 10/Б-1151 про банкрутство Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 34042216.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено обовязок конкурсних кредиторів за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, подати до господарського суду протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Таким чином, встановлений ст. 14 Закону про банкрутство строк для заявлення грошових вимог до боржника закінчився 28 травня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по договору №28 від 27.06.2008р. виникла за накладною №789 29.08.2008р. та за накладними №864, №865 12.09.2008р., а тому такі вимоги в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є конкурсними, оскільки виникли до порушення справи про банкрутство №10/Б-1151, а відтак, позивач повинен був заявити свої вимоги до господарського суду відповідно до встановлених законом процедур в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Правові наслідки невиконання такого обовязку наведені в ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно імперативних приписів якої вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою господарського суду від 03 липня 2009 року затверджено Реєстр вимог кредиторів по справі № 10/Б-1151 відносно Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 34042216, серед яких відсутні вимоги ТОВ фірми "ОНИСС", м. Одеса, оскільки позивач у справі не звертався до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог відносно боржника в межах провадження справи № 10/Б-1151 про банкрутство Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області.

Виходячи з вищенаведеного та аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд доходить висновку, що грошові вимоги позивача, котрі ґрунтуються на договорі №28 від 27.06.2008р. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Торговий дім "Мілко", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, тобто до 01.04.2009р., однак не заявлені в установлений Законом строк, тому такі вимоги слід вважати погашеними в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 14 Закону).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, закінчення встановленого строку для заявлення грошових вимог до боржника тягне за собою погашення (припинення) грошових зобовязань боржника перед конкурсними кредиторами на підставі Закону про банкрутство.

За таких обставин, господарський суд визнає позовні вимоги позивача безпідставними, а в задоволенні позову відмовляє.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 47, 22, 32, 34, 43, 44, 49, 811, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "18" лютого 2011 року, через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик