Рішення № 138361556, 14.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2026Справа № 910/6007/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до 1) Приватного підприємства "ММП - СЕРВІС" (03057, м. Київ, вул. М. Брайчевського ( Металістів), буд. 17, кім. 401, код ЄДРПОУ 31245380),

2) Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03151, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 41, код ЄДРПОУ 37378937)

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ММП - СЕРВІС" (далі - відповідач 1), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, обіймаючи посаду директора ПП "ММП - СЕРВІС", позбавлений можливості звільнитись у позасудовому порядку, оскільки єдиний учасник, якому належить 100% частки у статутному капіталі ПП "ММП -СЕРВІС" є громадянином російської федерації та не виходить на зв`язок, у зв`язку з чим позивач змушений захищати своє право на працю в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.06.2026.

28.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, який містить клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача 2.

Ухвалою від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.07.2026.

Представник позивача у засіданні суду 14.07.2026 підтримав позовні вимоги, представники відповідачів та третьої особи в засідання суду не з`явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

У засіданні суду 14.07.2026 судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2014 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) був прийнятий на роботу до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ММП - СЕРВІС» (надалі Відповідач, ПП «ММП - СЕРВІС») та призначений на посаду директора, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Позивач вказує, тривалий час ПП «ММП - СЕРВІС» не здійснює господарської діяльності та не має працівників, у зв`язку з чим Позивач втратив зацікавленість у перебуванні в трудових відносинах із Відповідачем.

Єдиним учасником підприємства є ОСОБА_2 , громадянин російської федерації, якому належить 100% частки у статутному капіталі ПП «ММП СЕРВІС». Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

За доводами позивача, вказана особа не виходить на зв`язок. З огляду на те, що місцезнаходження єдиного учасника підприємства знаходиться на території російської федерації, Позивач направив 20.03.2026р. заяву про звільнення за адресою місцезнаходження ПП «ММП - СЕРВІС», а саме: 03057, м. Київ, вул. Металістів, буд. 17, кімн. 401, що підтверджується описом у цінний лист, квитанцією на відправку.

У поданій заяві на звільнення Позивач просив звільнити його з посади директора ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ММП - СЕРВІС» за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України з визначеної дати.

Заява на звільнення повернулась за закінченням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом з АТ «Укрпошта», який міститься в матеріалах справи.

Крім того, з метою належного оформлення припинення трудових відносин Позивач звернувся до ОСОБА_2 із повідомленням (заявою) від 13.04.2026 р. про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 з посади директора приватного підприємства «ММП СЕРВІС» за власним бажанням на підставі поданої заяви. Про призначення директора приватного підприємства «ММП - СЕРВІС». У разі непризначення директора - про покладення тимчасового виконання обов`язків керівника на визначену засновником особу. Про уповноваження особи на подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про Підприємство в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних із припиненням повноважень директора та внесенням відомостей про нового керівника або іншу уповноважену особу.

Також у повідомленні було визначено порядок ознайомлення учасника з матеріалами, необхідними для прийняття рішення. Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується належними доказами, зокрема описом у цінний лист та чек на відправку, що наявні в матеріалах справи.

Направлене Позивачем повідомлення про необхідність прийняття рішення єдиним засновником (власником) не було вручено адресату та повернулося відправнику. Факт невручення підтверджується трекінгом з АТ «Укрпошти».

Позивач стверджує, що вжив усіх можливих та залежних від нього заходів для належного повідомлення учасника підприємства та врегулювання питання звільнення у позасудовому порядку, однак це виявилося неможливим з об`єктивних причин, що не залежать від його волі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст. ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

З огляду на викладене, позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідачем доказів, що б спростовували викладені вище обставини до суду не подано.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та приватним підприємством «ММП СЕРВІС» з 18 травня 2026 року на підстав статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про юридичну особу приватне підприємство «ММП - СЕРВІС» (ЄДРПОУ: 31245380), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши ОСОБА_1 із зазначеного реєстру, як керівника - директора та особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, додавши - «трудові відносини припинено з 18.05.2026 року за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо припинення трудових відносин, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача в частині внесення змін до відомостей про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ММП-Сервіс».

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та приватним підприємством «ММП СЕРВІС» (ЄДРПОУ 31245380) з 18 травня 2026 року на підстав статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням.

3.Зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 37378937) внести зміни до відомостей про юридичну особу приватне підприємство «ММП - СЕРВІС» (ЄДРПОУ: 31245380), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) із зазначеного реєстру, як керівника - директора та особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, додавши - «трудові відносини припинено з 18.05.2026 року за рішенням суду».

4. Стягнути з Приватного підприємства "ММП - СЕРВІС" (03057, м. Київ, вул. М. Брайчевського ( Металістів), буд. 17, кім. 401, код ЄДРПОУ 31245380) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на оплату судового збору у розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 20.07.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА