Рішення № 138361357, 09.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/199/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор: Кока С.Л. - прокурор Житомирської спеціалізованої прокуратури, службове посвідчення № 077491 видане 19.04.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1

до Фізичної особи-підприємця Богдан Ангеліни Миколаївни

про стягнення 81 700,00 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 81 700,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 25 від 28.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В послідуючому господарський суд ухвалою від 21.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/199/26 до судового розгляду по суті.

18.06.2026 від прокурора надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що 09.04.2025 на електронну пошту відповідача направлено повідомлення про розірвання договору від 28.02.2025. Також згадане повідомлення направлялось поштовим зв`язком. Докази направлення повідомлення на електронну пошту долучено до додаткових пояснень.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи місяться довідки про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Богдан Ангеліною Миколаївною (Постачальник/відповідач) укладено договір № 25 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (Договір) (а.с. 43-48), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити Замовникові товар, зазначений у Специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник прийняти і оплатити товар (п.п. 1.1. Договору).

Згідно п.п. 3.1. Договору його ціна згідно зі Специфікацією (Додаток 1) становить: 380 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4 сторони погодили порядок здійснення оплати:

- Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами (п.п. 4.1. Договору);

- розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених-йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок) (п.п. 4.2. Договору);

- до рахунку додаються: видаткова накладна Постачальника; Акт приймання-передачі військового майна, який оформлюється Замовником відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, з відміткою про перевірку його якісного стану (п.п. 4.3. Договору).

Також в пункті 5.1. Договору сторони погодили, що кінцевий строк (термін) поставки товару - до 05.03.2025 включно. У разі поставки Товару партіями, строк поставки кожної партії зазначається у Додатку № І до Договору. Кінцевий строк останньої партії не може бути пізніше строку дії Договору.

Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару Замовнику, що підтверджується Актами приймання-передачі, видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною (п.п. 5.4. Договору).

Згідно п.п. 10.1. Договору останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Пункт 11.4. Договору передбачає, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання (в тому числі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, або якщо якість не відповідає вимогам, зазначеним в розділі ІІ Договору), у разі істотного порушення його умов Постачальником та в інших випадках, встановлених Договором або законом (відповідно до вимог статті 651 ЦК України, ст. 188 ГК України), Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку шляхом направлення на адресу електронної пошти Постачальника, що вказана в розділі ХІІІ Договору, електронного листа-повідомлення про розірвання. Договір вважає розірваним з дати отримання зазначеного листа-повідомлення.

Одночасно Замовник здійснює повідомлення Постачальнику шляхом направлення листа-повідомлення на адресу Постачальника, зазначену в розділі ХІІІ Договору. У разі повернення поштової кореспонденції не отриманої Постачальником, він вважається повідомленим з моменту отримання листа-повідомлення, направленого засобами електронного зв`язку, в тому числі на електронну адресу, зазначену в Договорі.

В Додатку 1 до Договору - Специфікації сторони погодили найменування (номенклатуру, асортимент, кількість) товару (а.с. 49).

05.03.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Богдан Ангеліною Миколаївною підписано Додаткову угоду № 1, відповідно до якої останні домовились внести зміни до пункту 5.1., а саме викладено його в наступній редакції

"5.1. Кінцевий строк (термін) поставки товару - до 20.03.2025 включно. У разі поставки Товару партіями, строк поставки кожної партії зазначається у Додатку № 1 до Договору. Кінцевий строк останньої партії не може бути пізніше строку дії Договору." (п. 1 Додаткової угоди 1).

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною Договору (п. 2 Додаткової угоди 1).

Відповідач у встановлений Договором строк свої зобов`язання щодо поставки обмовленого товару не виконав.

Як зазначив позивач, 05.04.2025 позивач скерував відповідачу на електронну пошту та поштовим зв`язком повідомлення про розірвання Договору №25 від 28.02.2025.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, господарський суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем умови договору не виконані, товар у встановлений строк не поставлений.

Як зазначено вище, у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач направив відповідачу за вих. № 1827/2835 від 05.04.2025 повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

Як зазначив позивач, з дотриманням умов договору згадане вище повідомлення скеровано відповідачу на електронну пошту та поштовим зв`язком (а.с. 92).

Жодних спростувань щодо отримання такого повідомлення відповідач суду не подав.

За наведених обставин та в згідно п.п. 11.4. Договору № 25 від 28.02.2025, останній є розірваним в односторонньому порядку.

Також відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Згідно п.п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно п.п. 7.2.1. Договору за порушення строків, визначених пунктами 5.1. Договору стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.

Наведений вище пункт Договору кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 231 ГК України.

Також суд враховує, що станом на час розгляду справи Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб". Разом із тим, на час виникнення спірних правовідносин та порушення прав позивача, Господарський кодекс України був чинним, а відтак, відповідна норма (ч. 2 ст. 232 ГК України) є такою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до Додаткової угоди 1 відповідач повинен був поставити Товар до 20.03.2025.

Виходячи з вказаного прострочення поставки починається з 21.03.2025.

Відповідно з 21.03.2025. по 04.04.2025 рахується прострочення поставки Товару на строк 15 днів на загальну суму 380 000, 00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Згідно з пунктом 7.2.3 Договору у випадку розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи Замовника у разі істотного порушення умов договору Постачальником та інших випадках, встановлених Договором або законом, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від частини не виконаних зобов`язань.

Перевіривши розрахунок штрафу 20%, суд вважає останній вірним.

Відповідно до ст. 79 ГГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та від 04.02.2021 у справі №910/11534/18.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З огляду на вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що договірні зобов`язання не виконані відповідачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 81 700,00 грн. неустойки.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богдан Ангеліни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

- Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 81 700,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №25 про закупівлю товарів за кошти державного бюджету та інших джерел.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богдан Ангеліни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

- на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана (колишня Командарма Каменєва), 8, код ЄДРПОУ 38347014) 3328,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.07.26

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - Полтавській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону в Електронний кабінет

2 - позивачу в Електронний кабінет

3 - відповідачу в Електронний кабінет