Рішення № 138360445, 21.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/6713/26

Провадження № 2/712/4057/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 9035845 від 15.09.2019 в загальній сумі 23 857 грн 40 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 15.09.2019 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 9035845, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 7 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість. 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв`язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в розмірі 23 857 грн 40 коп., з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 357 грн 40 коп. заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісією, 2 800 грн заборгованість за штрафом/пенею. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості у повному обсязі, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 23 857 грн 40 коп., а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.05.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «А-Банк».

Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення до його електронного кабінету, відзиву на позовну заяву не подавала, жодних заяв чи клопотань до суду не направляла, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи зазначене, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.07.2026, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Мілоан» (позикодавцем, товариством) та ОСОБА_1 (позичальником) 15.09.2019 укладений в електронній формі кредитний договір № 9035845, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором L67130.

Згідно умов вищевказаного договору позикодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, строком на 30 днів з 15.09.2019 надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 7 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін до 15.10.2019 та виконати інші зобов`язання у повному обсязі, на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Комісія за надання кредиту становить 700 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом становлять 3 150 грн, які нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним. Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування ним.

Позичальник має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за відсотками протягом строку дії кредиту на загальну суму 5 332 грн 60 коп., у зв`язку з чим строк кредитування було продовжено до 06.12.2019. Таким чином, з урахуванням пролонгації, строк кредиту становить 82 дні, тобто з 15.09.2019 до 06.12.2019.

Відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 7 000 грн шляхом їх перерахування на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 876068 від 15.09.2019.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за договором на користь третіх осіб в будь який час протягом строку дії договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «Мілоан» (кредитором) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новим кредитором) 20.02.2020 укладений договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, на підставі якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за кредитним договором № 9035845 від 15.09.2019, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 23 857 грн 40 коп., з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 357 грн 40 коп. заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісією, 2 800 грн заборгованість за штрафом/пенею.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором № 9035845 від 15.09.2019 у повному обсязі, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 9035845 від 15.09.2019, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L67130. На підставі такого договору відповідачем 15.09.2019 отримані кредитні кошти в розмірі 7 000 грн, які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом та комісії за його видачу, однак в порушення умов договору не зробив цього. В такому кредитному договорі, зокрема у п. 10 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у кредитному договорі № 9035845 від 15.09.2019 і він користувався такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов`язання в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії за його видачу.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 13 357 грн 40 коп. та пені/штрафу у розмірі 2 800 грн, то слід зазначити наступне.

Пунктами 1.3, 1.4, 2.3.1 договору сторони погодили, що строк кредиту становить 30 днів до 15.10.2019. Позичальник має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитом, а саме здійснено сплату комісії за пролонгацію, тіла кредиту та процентів, у зв`язку із чим, з урахуванням пролонгації, строк кредиту становить 82 дні, тобто з 15.09.2019 до 06.12.2019. Щодо нарахування процентів за договором процентів після закінчення строку його дії у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України як міри відповідальності положеннями договору не встановлено, а отже аналіз змісту позовних вимог та підстав позову свідчить, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми процентів, обчислених за період з 15.09.2019 до 06.12.2019, ґрунтуються на приписах ч. 2 ст. 625 ЦК та п. 1.3, 1.4, 2.3.1 договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунку станом з дати видачі кредиту (з 15.09.2019) до закінчення строку, на який він виданий (до 06.12.2019) загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами складає 8 610 грн, а тому правомірними є вимоги лише щодо стягнення суми процентів саме у такому розмірі. Пеня/штраф у розмірі 2 800 грн нараховані відповідачу після закінчення строку, на який видано кредит, крім того, як вбачається із розрахунку, така пеня нарахована як проценти.

Роблячи такі висновки, суд враховує те, шо право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

А тому, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 16 310 грн, яка включає заборгованість за основною сумою боргу 7 000 грн, заборгованість за відсотками 8 610 грн, заборгованість за комісією 700 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 820 грн 02 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662 грн 40 коп./сума плаченого судового збору/ х 68,36 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 820 грн 02 коп.).

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», акт наданих послуг № Д/22364 від 14.04.2026 на суму 8 000 грн, та детальний опис наданих послуг до вказаного акту

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 734 грн 40 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 4 000 грн/сума витрат на правничу допомогу/ х 68,36 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 734 грн 40 коп.)

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9035845 від 15.09.2019 в загальній сумі 16 310 (шістнадцять тисяч триста десять) грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 02 (дві) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 40 (сорок) коп., а всього 20 864 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 42 (сорок дві) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 21.07.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар