Рішення № 13835955, 17.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.11 р. Справа № 15/9

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 03361477)

до відповідача державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33161769)

про стягнення заборгованості в сумі 21627,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко В.Г. за довіреністю № 09/123 від 06.01.2011 р.

від відповідача: Мазалов Є.Л. за довіреністю № 9/473 від 10.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк до державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 21627,50 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/9, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2005 р. сторони уклали договір № 962/1 на водопостачання та прийом господарсько–побутових стоків, згідно якого Водоканал (позивач) зобов’язався відпускати споживачу питну воду та приймати від споживача (відповідача) господарсько–побутові стоки, що поступають в каналізаційні мережі.

Пунктом 3 розділу „Ціни та порядок розрахунку” договору передбачено, що послуги водопостачання та водовідведення споживач оплачує щотижнево, виходячи з однієї четвертої частини середньомісячного нарахування. Остаточний платіж здійснює протягом 3 днів з моменту отримання рахунку або іншого платіжного документу від Водоканалу. В пункті 2 цього ж розділу сторони вказали тарифи, які діяли на момент укладення даного договору, на питну воду та стоки.

Згідно п. 4 розділу „Інші умови” договору він діє до 31.12.2005 р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від жодної із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

До договору сторони уклали додаток, в якому погодили найменування об’єктів, орієнтовну кількість води та стоків на момент укладення даного договору, адреси об’єктів водопостачання. Додаток є невід’ємною частиною договору.

Спірний договір з додатком підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 962/1 від 01.02.2005 р. ним в період з листопада по грудень 2008 р. відповідачу були надані послуги по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 21627,50 грн., що підтверджується актами–рахунками № 93358 від 20.11.2008 р. на суму 23638,50 грн., № 93358 від 19.12.2008 р. на суму 14760,00 грн. Факт надання позивачем відповідачу вказаних послуг також підтверджується податковими накладними за спірний період. Оригінали актів–рахунків та податкових накладних містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься завірена копія вимоги № 09/7109 від 17.12.2010 р. про погашення заборгованості, в якій повідомляється про повторне направлення відповідачу актів–рахунків за період з листопада 2008 р. по серпень 2009 р. за водопостачання та водовідведення. При цьому в даній вимозі міститься посилання на договір на водопостачання та прийом господарсько–побутових стоків № 93358. Позивач надав до суду завірену копію листа № 111/1200 від 04.05.2006 р., в якому повідомляється про присвоєння договору № 962/1 на водопостачання та прийом господарсько–побутових стоків від 01.02.2005 р. нового номеру – № 93358.

Споживач отримані послуги оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 21627,50 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат позивач надав до суду завірені копії банківських виписок.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги по питному водопостачанню та водовідведенню), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 93358 від 01.02.2005 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на надання послуг по водопостачанню та прийому господарсько–побутових стоків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач надав до суду відзив № 84 від 25.01.2011 р. на позовну заяву, в якому визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 21627,50 грн.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині стягнення основного боргу в сумі 21627,50 грн., не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд надати йому розстрочку виконання рішення суду по даній справі.

Ухвалою суду від 27.01.2011 р. суд зобов’язав відповідача надати належні докази в обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення суду, конкретизувати необхідний період розстрочення.

Будь-які докази неможливості виконати рішення суду без розстрочення стягнення суми боргу відповідач до суду не надав, конкретний період розстрочення не зазначив.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд вважає клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду необґрунтованим, тому його відхиляє.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63; код ЄДРПОУ 33161769; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства “Донецькміськводоканал” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110; код ЄДРПОУ 03361477; рахунок 260039801206 в ДОФ ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) заборгованість на суму 21627,50 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 216,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 17.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.